Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №420/13120/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13120/23

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026р. про повернення заяви про заміну способу та порядку виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 23.01.2023р. доплати до пенсії, згідно Постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 23.01.2023р. щомісячну доплату у розмірі 2 000грн., відповідно до Постанови КМУ від 14.07.2021р. за №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2023р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 23.01.2023р. щомісячної доплати у відповідності до Постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2 000грн.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області з 23.01.2023р. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2 000грн. відповідно до Постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1073,6грн.

В подальшому, у квітні 2026р. позивач звернувся із заявою до суду про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 27.07.2023р. по даній справі шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на користь позивача заборгованості по пенсійним виплатам загальним розміром 16 580,65грн.

Проте, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026р. повернуто без розгляду вказану заяву про заміну способу та порядку виконання рішення у даній справі.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Приймаючи ухвалу про повернення заяви позивачу про заміну способу та порядку виконання рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що за подання до адміністративного суду заяви про зміну або ж встановлення способу, порядку та строку виконання судового рішення необхідно сплатити судовий збір, а заявником такий збір не сплачено.

Проте, з таким висновком суду не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив неправильне застосування норм процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про повернення без розгляду заяви про заміну способу та порядку виконання рішення у даній справі, судова колегія виходить з наступного.

Так, ст.129 Конституції України визначено, що однією із основних засад здійснення судочинства визначено обов`язковість судового рішення.

У відповідності до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ст.370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових або ж службових осіб, інших фізичних осіб та підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також положеннями ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Апеляційний суд зазначає, що за правилами ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або ж порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

В силу ч.2,3 вказаної статті, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат і пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу та порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

14.11.2024р. набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2024р. №6-р(ІІ)/2024 щодо забезпечення принципу обов`язковості судового рішення» від 31.10.2024р. №4056-ІХ (надалі – Закон №4056-ІХ).

Так, Законом №4056-ІХ внесені зміни до ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір», відповідно до яких чітко визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення (п.2).

Отже, з 14.11.2024р. (дати набрання чинності Законом №4056-ІХ), за подання заяви про зміну або ж встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір не справляється.

Судова колегія враховує те, що заява позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду подана 19.04.2026р., тобто після набрання чинності Законом №4056-ІХ, в силу чого станом на дату її подання судовий збір сплаті не підлягав.

Отже, суд першої інстанції, повертаючи заяву позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення без розгляду, дійшов помилкового висновку щодо необхідності сплати заявником судового збору.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення не відповідає нормам матеріального права, постановлена з порушенням норм процесуального права та без урахування правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до обмеження права позивача у доступі до правосуддя, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026р. про повернення заяви про заміну способу та порядку виконання рішення у даній справі - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук