Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №420/33731/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33731/25

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №50000-17174210-2025-3 від 20.08.2025р. про відмову в призначені допомоги при народженні дитини;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона проживала в смт.Новотроїцьке, Геніченського району, Херсонської області, яке окуповане рф з 24.02.2022р..

2.06.2022р. позивачка народила доньку - ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території - смт.Новотроїцьке, Геніченського району, Херсонської області.

У лютому 2025р. позивачка разом з донькою виїхали на підконтрольну Україні територію.

Позивачка зазначає, що вона звернулась із заявою до відповідача про призначення допомоги при народженні дитини.

Однак, листом від 24.09.2025р. ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило позивачку про те, що рішенням №50000-17174210-2025-3 від 20.08.2025р. відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки позивачкою не надано заяву протягом 12 календарних місяців відповідно до п.12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ від 27 грудня 2001р. №1751 (далі – Порядок №1751).

Вважаючи відмову пенсійного органу протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №50000-17174210-2025-3 від 20.08.2025р. про відмову в призначені допомоги при народженні дитини.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Херсонській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги, зміни резолютивної частини рішення суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 4 ст.317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам чи опікунам. Тому вказаний адміністративний позов фактично пред`явлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Отже, у спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірні правовідносини, однак допустив описку в резолютивній частині рішення.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неповного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду змінює в резолютивній частині, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є громадянкою України та уродженкою с.Трифонівка, Бериславський р-н, Херсонська обл., що підтверджується паспортом (а.с.12).

До початку повномасштабного вторгнення російської федерації позивачка проживала в смт.Новотроїцьке Генічеського р-ну Херсонської області, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с.13).

24.02.2022р. територія смт.Новотроїцьке окупована збройними силами рф.

2.06.2022р., перебуваючи в умовах тимчасової окупації, позивачка народила доньку ОСОБА_2 .

7.06.2022р. Новотроїцьким відділом ДРАЦС складено актовий запис №80 про народження та видано свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 .

У лютому 2025р. позивачка разом із малолітньою донькою вдалося виїхати з окупації на підконтрольну Україні територію.

Відповідно до довідки від 19.02.2025р. ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу (законний представник – ОСОБА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

20.05.2025р. позивачка звернулася до УСЗН Бериславської РДА Херсонської області із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини (а.с.20).

28.05.2025р. УСЗН Бериславської РДА Херсонської області листом №11-06/654/25 повідомило про відмову в призначенні допомоги через пропуск 12-місячного строку звернення, встановленого Порядком №1751 (а.с.21).

Після зміни механізму виплат (відповідно до Постанови КМУ №766), 19.08.2025р. позивачка звернулася з аналогічною заявою до ГУ ПФУ в Херсонській області (а.с.24-27).

20.08.2025р. ГУ ПФУ прийняло рішення №50000-17174210-2025-3 про відмову позивачці в призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку зі зверненням поза межами 12 місяців з дня народження.

Не погодившись із відмовою пенсійного органу, позивачка звернулася до суду.

Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992р. №2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону №2811-XII передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема допомога при народженні дитини.

Відповідно до положень ст.10 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Умови призначення допомоги при народженні дитини визначені у ст.11 Закону №2811-XII (в редакції на момент звернення позивачки із заявою про призначення допомоги при народженні дитини).

Так, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога батькам при народженні дитини призначається без подання документів, передбачених частинами першою та другою цієї статті, якщо відомості, необхідні для її призначення, надійшли у порядку міжвідомчої електронної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Аналогічне положення міститься і в Порядку №1751, відповідно до п.12 якого допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою пропущений 12-місячний строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини (дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а заява матір`ю подана вперше 20.05.2025р., та вдруге – 19.08.2025р.). Дані обставини не є спірними та сторонами не заперечується.

Під час вирішення даного спору колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018р. у справі №591/610/16-а, від 2.10.2018р. у справі №495/3711/17, визначений частиною сьомою статті 11 Закону №2811-XII строк підлягає поновленню, а допомога при народженні дитині підлягає призначенню у разі наявності поважних причин такого пропуску, оскільки неможливість своєчасного звернення батьків порушує інтереси дитини, що є неприпустимим.

Таким чином, строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюють несвоєчасне звернення батьків, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Як зазначає позивачка у позовній заяві, що вона з об`єктивних причин не могла звернутись із відповідною заявою до відповідача, оскільки на час народження дитини вона і батько дитини проживали на тимчасово окупованій території, і тільки у лютому 2025р. в неї виникла можливість виїхати разом із донькою на підконтрольну Україні територію.

При цьому, позивачка зазначає, що батько не зміг виїхати з тимчасово окупованої території, де залишається і дотепер.

Окрім того, позивачка зазначає, що лише після вирішення питання із житлом та іншими базовими першочерговими потребами сім`ї на новому місці проживання, вона мала змогу звернутись із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Надаючи оцінку вказаному, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно із ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991р. №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Колегія суддів зазначає, що позивачка та її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини.

Окрім того, судова колегія зауважує, що загальновідомим є факт, що Указом Президента України від 24 лютого 2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022р., який діє і на час розгляду справи апеляційним судом.

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства Розвитку громад та територій України від 28.02.2025р. №376, смт.Новотроїцьке Генічеського р-ну Херсонської області, де народилась ОСОБА_2 , є тимчасово окупованою територією з 24.02.2022р..

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини могли унеможливити своєчасне виконання позивачкою вимог щодо звернення до органу соціального захисту населення протягом 12-ти місяців з моменту народження дитини, що є підставою для висновку про відсутність вини в пропуску вказаного строку.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018р. у справі №591/610/16-а, від 2.10.2018р. у справі №495/3711/17, від 5.09.2018р. у справі №223/859/16-а, від 7.04.2020р. у справі №554/7523/16-а.

ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06, п.50.56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява №48068/06, п.19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

У постанові від 29.08.2018р. у справі №492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013р. у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06, п.50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6.11.2018р. у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 (провадження №11-555заі18), із посиланням на положення ст.ст.1, 8, 92 Конституції України, а також на ст.9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у поновленні позивачці виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12-місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивачки причин, не можна визнати обґрунтованою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №50000-17174210-2025-3 від 20.08.2025р. про відмову позивачці в призначені допомоги при народженні дитини.

Враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що представником позивачки у позовних вимогах допущено описку у ПІБ доньки позивачки.

При цьому, приймаючи рішення, суд першої інстанції допустив описку в резолютивній частині рішення, а саме у ПІБ доньки позивачки, у зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне її виправити.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, третій пункт резолютивної частини рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині ПІБ, а саме з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 », в іншій частині судове рішення -залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,317,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026р змінити, виклавши третій пункт резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук