Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №420/826/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/826/26

Категорія: 106000000Головуючий у суді І інстанції: Катаєва Е. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати – за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 19 грудня 2025 року відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2021 р. №159 (далі – Порядок №159);

- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати – за періоди з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 19 грудня 2025 року, відповідно до Порядку №159.

Обґрунтування позовних вимог полягає у такому.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №420/23712/24 зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 14.04.2020, допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбачену пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

19.12.2025, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №420/23712/24, позивачу виплачено 79 088,48 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку, відкритого позивачем в АТ КБ «Приватбанк».

Утім, позивач указує, що відповідач, в порушення статті 4 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон №2050-ІІІ) не виплатив на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 19.12.2025, проте відповідач повідомив, що всі виплати були здійснені та відсутні підстави для виплати компенсацію втрати частини доходів.

Позивач вважає, що, згідно Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, має право на виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати у повному обсязі грошового забезпечення – виплаченого 19.12.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №420/23712/24.

Зобов`язав Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.04.2020 виплаченого 19.12.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №420/23712/24 відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представниця Адміністрації Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.

Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А, отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин, апелянт вважає, що право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та такою, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду, яка склалась у спорах щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення.

У зв`язку з цим, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про особовий склад» №85-ОС від 14.04.2020, виключений зі списків особового складу з 14.04.2020.

Вважаючи, що у період проходження військової служби йому не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №420/23712/24, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025, позов задоволений та, зокрема, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 14.04.2020, допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбачену пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

19.12.2025, на виконання указаного судового рішення по справі №420/23712/24, позивачу виплачено 79 088,48 грн.

Оскільки відповідачем виплачені кошти на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У зв`язку з тим, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати – за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 19.12.2025, виплачена відповідачем не була, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, виходив із того, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульоване Законом №2050-ІІІ.

Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання рішення суду у справі №420/23712/24 позивачу донараховано грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.04.2020 у розмірі 79 088,48 грн.

Таке грошове забезпечення відповідач виплатив ОСОБА_1 19.12.2025.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 набув право на компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь період затримки виплати з 29.01.2020 по 18.12.2025 включно.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №200/15033/21 від 06 березня 2024 року.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький