Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №355/603/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/603/26

Провадження № 2/355/814/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 .

За життя 27.12.2016 року спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було, і з чого не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона матиме право за законом заповіла їй, позивачці ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 1,0000 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована у Сезенківському старостинському окрузі Броварського району Київської області.

На момент смерті матері вона проживала разом з нею за однією адресою без реєстрації з липня 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 .

При зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері їй було відмовлено у відкритті спадкової справи та роз`яснено, що їй необхідно звернутися до суду з позовом про встановлення факту проживання за однією адресою разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в зв`язку з тим, що нею пропущений шестимісячний термін для прийняття спадщини, визначений ст. 1270 ЦК України, з матір`ю за однією адресою на день її смерті вона не була зареєстрована.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 належить їй, ОСОБА_1 , 1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 03.02.2025 року та 1/2 частка на підставі рішення Баришівського районного суд Київської області від 03.06.2015 року у цивільній справі №355/769/15-ц.

В належному їй житловому будинку вона проживає без реєстрації місця проживання й на даний час.

У зв`язку з тим, що вона не може оформити свої спадкові права після смерті матері, позивач просить встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем за однією адресою з липня 2024 року по 20.04.2025 року по АДРЕСА_1 , та визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 1,0000 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сезенківського старостинського округу (бувшої Сезенківської сільської ради) Баришівської об`єднаної територіальної громади Броварського (бувшого Баришівського) району Київської області, кадастровий номер 3220286700:21:091:0027 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Представник позивача адвокат Куценко Н.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовільнити.

Представник відповідача Баришівської селищної ради в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Від представника відповідача за довіреності ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність. Вимоги, викладені в позовній заяві, визнає.

Баришівською державною нотаріальною конторою на ухвалу суду була надана інформаційна довідка зі Спадкового реєстру, з якої вбачається, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заведена.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 грудня 2016 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області Федоренко О. Г., реєстр № 60, у якому усе своє майно, де б воно не було і з чого не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона матиме право за законом, заповідала ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Баришівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 1,0000 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована у Сезенківському старостинському окрузі Броварського району Київської області.

Згідно копії свідоцтва про народження і свідоцтва про одруження померла ОСОБА_2 приходиться матір`ю ОСОБА_1 .

У встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний термін позивачка не подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері, але з липня 2024 року та на час смерті по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом з нею за однією адресою по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем для можливості вирішення питання про прийняття спадщини за законом відповідно до умов ч. 3 ст.168 ЦК України, яка передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Вказаний факт підтверджується довідкою Сезенківського старостинського округу виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області від 27. 10. 2025 року № 130-10/16-20, згідно якому ОСОБА_1 постійно проживає без реєстрації місця проживання за адресою по АДРЕСА_1 з матір`ю ОСОБА_2 , з липня 2024 року по день смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому у суду є підстави для встановлення факту сумісного проживання.

Судом встановлено, що померлій ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 1,0000 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована у Сезенківському старостинському окрузі Броварського району Київської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 834162 від 30. 07. 2012 року.

На тій підставі, що вона є спадкоємицею першої черги за заповітом, позивачка просить визнати за нею право власності на земельну ділянку після смерті матері.

Нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по оформленню спадкових прав, тому вона звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійнюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст.. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у звязку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.»

Відповідно ст.. 293 ЦПК України, суд розглядає справи в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У відповідності до ст. 1268, ст. 1270 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї (так зване «автоматичне прийняття спадщини»).

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що "у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Метою звернення позивачки ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із матір`ю ОСОБА_2 є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 т. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за житт спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Так згідно ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що позовні вимоги доведені належними та достатніми доказами, суд приходить до висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 1221, 1261, 1270,1272 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 12,13,76-81,258-263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (картка платника податків – НОМЕР_2 ), постійно проживала на час відкриття спадщини разом з матір`ю ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 за однією адресою з липня 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (картка платника податків – НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку площею 1,0000 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сезенківського старостинського округу (бувшої Сезенківської сільської ради) Баришівської об`єднаної територіальної громади Броварського (бувшого Баришівського) району Київської області, кадастровий номер 3220286700:21:091:0027 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко