Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №286/223/26 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 286/223/26

провадження 2/287/1255/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 02.10.2023 у справі № 287/1111/23 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. З моменту ухвалення рішення суду позивача життєві обставини, майновий стан та стан здоров`я істотно погіршилися, що унеможливлює сплату аліментів у частковому відношенні без шкоди для його власного життя та здоров`я, а також здоров`я його непрацездатних батьків. Позивач зазначив, що він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 та підчас виконання бойового завдання отримав тяжке поранення, а саме: вогнепальне осколкове поранення лівого стегна, травму чотириголового м`яза та його сухожилка. Травма визнана такою, що пов`язана із захистом Батьківщини. Позивач переніс чисельні госпіталізації та операції. Окрім дитини, на фактичному утриманні позивача знаходяться батьки пенсійного віку, які мають тяжкі хронічні захворювання та потребують постійної фінансової підтримки на придбання ліків. Також позивач вказав, що його дохід як військовослужбовця є нестабільним. Він складається з основного забезпечення та додаткової винагороди, виплата якої залежить від безпосередньої участі у бойових діях. Позивач перебуваючи на тривалому лікуванні та в очікуванні операції, обмежений у можливості виконувати бойові завдання, що вплинуть на рівень доходу. Стягнення 1/3 частки доходу в період отримання «бойових» призводить до диспропорції: сума аліментів може сягати 30-40 тис. грн., що значно перевищує розумні потреби дитини та порушує принци справедливості, залишаючи позивача без коштів на відновлення власного здоров`я. Враховуючи мінливий дохід позивача найбільш справедливим є встановлення твердої грошової суми в розмірі 5000 грн. Оскільки обов`язок утримання лежить на обох батьків порівну, загальний бюджет на дитину становитиме від батька 5000 грн. та від матері 5000 грн. в загальному розмірі 10000 грн., ця сума є більш ніж достатньою для забезпечення гармонійного розвитку та потреб семирічної дитини. Фактично за рахунок цих коштів утримується сама відповідачка, яка покладає обов`язок утримання дитини виключно на позивача, зловживаючи своїми правами.

У зв`язку з наведеним позивач просить змінити розмір та спосіб стягнення аліментів визначений рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 02.10.2023 року у справі № 287/1111/23. Встановити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25.02.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та позивачу надано строк для усунення недоліків.

05.03.2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

25.05.2026 відповідачка ОСОБА_2 надала до суду заперечення проти позову про заміну розміру аліментів. В якому зазначила, що проти позову заперечує, оскільки вимоги позивача викладені в позові є необґрунтованими та ставлять його хвору дитину, яка потребує особливих умов догляду, лікування, реабілітації, в складне матеріальне становище та позбавляє дитину мінімальних витрат, необхідних для її розвитку та лікування. Після того як сторони не проживали разом, позивач перестав спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні. Дитина має багато вад та захворювань, що потребує особливого догляду та утримання. Весь свій час відповідачка знаходиться з дитиною, оскільки через її вади та стан здоров`я не може залишити її саму або на іншу особу, так як догляд за дитиною в більшості випадків потребує спеціальних знань та навиків. При кожній можливості, якщо дозволяють кошти, відповідачка з дитиною відвідує медичні заклади, займається її лікуванням, звертається до спеціалістів для розвитку дитини, оскільки дитина є особливою та через вади здоров`я відстає в розвитку. Наведені факти та обставини стверджуються відповідними рецептами, заключеннями, квитанціями, які до заперечення додаються. Крім того, відповідачка зазначила, що позивач у своєму позові жодним чином не вказав, що дитина з вадами і хворіє, потребує спеціального навчання, догляду і великих зусиль з боку батьків під час розвитку, що хоч якимось чином наблизитися до звичайних дітей у своєму всебічному розвитку. Враховуючи зазначене, просить у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги не визнає, проти позову заперечує, просить відмовити в задоволені позову. До заяви долучила підтвердження понесених додаткових витрат на дитину.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. п. 1, 3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що рішенням Олевського районного суду Житомирської області № 287/1111/23 від 02.10.2023 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 19.05.2023 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України».

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст. 182, 183, 184).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, погіршення матеріального становища матері (батька) може бути підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

З урахуванням викладеного, позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини, відтак не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що обставини позову не узгоджуються з вимогами ст. 192 СК України.

Зменшення розміру аліментів є правом суду, а не його обов`язком, виходячи з диспозиції ст. 192 СК України, тобто навіть за умови доведеності факту зміни матеріального стану платника аліментів, суд, який розглядає справу, може не задовольняти вимоги останнього про зменшення розміру аліментів, зважаючи на інші обставини справи, зокрема, у разі, якщо зменшення розміру аліментів не відповідатиме інтересам малолітніх дітей, які мають право на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, судом враховано доводи позивача щодо погіршення стану його здоров`я. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано медичні документи, які свідчать про проходження ним лікування та оперативних втручань. Разом із тим, сам по собі факт погіршення стану здоров`я не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про істотне погіршення його матеріального становища, зокрема відомостей про розмір отримуваного ним грошового забезпечення до та після погіршення стану здоров`я, інших документів, які б підтверджували фактичне зменшення його доходів. Також матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат на лікування, придбання лікарських засобів, проходження реабілітації чи інших витрат, пов`язаних зі станом його здоров`я, які б істотно впливали на його матеріальне становище.

При цьому суд враховує, що позивач проходить військову службу, а тому саме по собі проходження лікування не свідчить про понесення ним відповідних витрат, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що таке лікування здійснювалося за власний рахунок.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що неповнолітня дитина сторін має захворювання та особливі потреби, потребує постійного лікування, реабілітації, спеціального догляду, розвитку та, відповідно, значних матеріальних витрат. На підтвердження зазначених обставин відповідачкою надано медичні документи, рецепти, висновки спеціалістів та документи, що підтверджують понесення витрат на лікування і розвиток дитини.

Відповідно до вимог сімейного законодавства, при вирішенні спорів щодо утримання дітей першочерговому забезпеченню підлягають найкращі інтереси дитини. Обов`язок батьків щодо утримання неповнолітньої дитини є встановленим законом та має пріоритетний характер.

Посилання позивача на необхідність надання матеріальної допомоги своїм батькам судом враховано. Разом із тим, надання такої допомоги є правом позивача та проявом його морального обов`язку перед батьками, тоді як обов`язок утримувати свою неповнолітню дитину прямо встановлений законом і не може бути обмежений у зв`язку з добровільним наданням матеріальної допомоги іншим членам сім`ї. Крім того, батьки позивача є особами пенсійного віку та отримують пенсійне забезпечення й користуються передбаченими державою соціальними гарантіями, тоді як належне матеріальне забезпечення дитини значною мірою залежить від належного виконання батьками своїх обов`язків щодо її утримання.

Посилання позивача на те, що під час отримання ним додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях розмір аліментів суттєво збільшується, не свідчить про несправедливість визначеного способу їх стягнення, оскільки аліменти, визначені у частці від доходу, є пропорційними фактично отримуваному доходу платника та відповідають вимогам сімейного законодавства.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності істотної зміни його матеріального стану чи інших обставин, які відповідно до закону є підставою для зменшення розміру аліментів, тоді як зменшення їх розміру не відповідатиме найкращим інтересам дитини з урахуванням її стану здоров`я та підтверджених матеріалами справи потреб.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України підстав для зміни встановленого рішенням суду розміру аліментів. При цьому матеріалами справи підтверджено наявність у дитини особливих потреб, пов`язаних зі станом її здоров`я, що потребують значних та постійних матеріальних витрат, а тому зменшення розміру аліментів не відповідатиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 247, 264, 279 ЦПК України та ст.ст. 181, 182, 183, 184, 192 СК України, суд, –

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л. В. Винар