Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №282/702/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/702/26

Провадження № 2-а/282/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Власюк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою №4/79 від 03.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП стало те, що 08.01.2025 засобами поштового зв`язку йому ніби то було надіслано повістку за адресою його місця проживання, відповідно до якої йому належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, будучи належним чином повідомленим про виклик, у визначений час позивач не з`явився, скоївши тим самим адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Позивач вважає, що до адміністративної відповідальності він притягнутий незаконно.

В якості військовозобов`язаного він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Має відстрочку від мобілізації як багатодітний батько.

Позивач вважає, що його вина в навмисній неявці за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 – відсутня.

Зазначає, що порушено правила вручення повісток ТЦК, а тому факт «належного повідомлення» про необхідність з`явитися за викликом до ТЦК є не доведеним.

Позивач вказує, що ні протокол, ні оскаржувана постанова не містять відомостей щодо причин виклику до ТЦК та СП, а отже вимога з`явитися до ТЦК та СП не носить законний характер.

На підставі викладеного, позивач просив поновити пропущений з поважних причин строк на оскарження постанови №4/79 від 03.03.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн (34000,00 грн). Постанову №4/79 від 03.03.2025 визнати протиправною та скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Компенсувати за рахунок відповідача суму сплаченого позивачем судового збору.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом. Відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи, призначено на 14 год 30 хв 02 липня 2026 року.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Подав до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення №4/79 відносно ОСОБА_1 , а також клопотання про розгляд справи без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши позов та докази, яким він обґрунтовується, встановив наступне.

04 лютого 2025 року головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №4/79 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП на ОСОБА_1 .

Суть адміністративного правопорушення полягала в тому, що 07 лютого 2025 року о 09 год 20 хв гр. ОСОБА_1 , як такий, що ухилявся від виконання військового обов`язку, був розшуканий та доставлений органами Національної поліції відповідно до звернення №Е1212397 від 29.01.2025 про розшук і доставлення, що передбачене пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р №1487 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання постанови про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Встановлено, що гр. ОСОБА_1 08 січня 2025 року засобами поштового зв`язку листом за адресою місця проживання було надіслано повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 де датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено 19 січня 2025 року.

Громадянин ОСОБА_1 маючи обов`язок з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не з`явився за викликом строк та місце, зазначені в повістці. Таким чином, своїми діями (бездіяльністю), посушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

03 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 винесено постанову №4/79 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Із вказаної постанови слідує, що гр. ОСОБА_1 08.01.2025 засобом поштового зв`язку було надіслано повістку за адресою місця проживання, відповідно до якої йому належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 . Належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є день проставленя у поштовому повідомленні відмітки адресат відсутній за вказаною адресою. Проте у визначений час він з`явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомляв.

Отже, громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, грубо порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу, під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 у строк визначений в повістці. Протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк, що не перевищує сім календарних днів. Таким чином, своїм умисним діянням (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене) ч.3 ст.210-1 КупАП.

На гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 252 КУпАП та ч.1 ст.90 КАС України орган (посадова особа) та суд оцінюють докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про борону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМ України № 270 від 05.03.2009 рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлено, що на ім`я позивача 08.01.2025 направлено повістку №1642111, у якій вказано про необхідність з`явитись на 14 год 00 хв 19 січня 2025 року для уточнення даних. Повістка була направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням на адресу місця проживання позивача.

Довідка АТ «Укрпошта» про причини повернення/досилання рекомендованого листа свідчить, що відповідальним працівником на конверті адресованому позивачу 08.02.2025 здійснено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та конверт із вкладенням повернутий відправнику.

Таким чином, в даному випадку, належним підтвердженням оповіщення ОСОБА_1 про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, а саме: 08.02.2025.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідачем не доведена, оскільки матеріали справи не містять доказів своєчасного ат належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як це передбачено п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024.

Суд зазначає, що відповідач, 04 лютого 2025 року під час складання протоколу №4/79 про адміністративне правопорушення, а також 03 березня 2025 року під час винесення постанови №4/79 про адміністративне правопорушення, мав можливість перевірити підтвердження обставин оповіщення та/або вручення повістки ОСОБА_1 , а також підтвердити та/або спростувати пояснення його викладені в протоколі щодо неотримання ним повістки, однак обмежився лише поверненням конверта з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є формальною підставою належного підтвердження оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик, у розумінні Порядку № 560.

Отже, зазначене вище підтверджує неналежне оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що вказує на відсутність його вини, а звідси і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного вважає, що у даному випадку відсутня вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посадовою особою начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП не встановлено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Разом з тим, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665,60 грн, відповідно до приписів ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 75-77, 90, 139, 241, 245-246, 250, 255, 258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову № 4/79 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 03.03.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч.3 ст.210-1 КУпАП

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В.М. Носач