Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №678/2017/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 678/2017/25

Провадження № 22-ц/820/1036/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року (суддя Цибульський Д.В.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ТОВ «ЄАПБ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалось, що 18.03.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.00208.005039456, за умовами якого банк надав позичальниці кредит на поточні потреби в сумі 35306 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом.

17 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 17112023, згідно з умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 .

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою кредитних зобов`язань за кредитним договором, станом на 17 листопада 2023 року (дата відступлення прав вимоги) у неї утворилася заборгованість у розмірі 84882 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 34729,18 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 17386,15 грн, 32766,67 грн – заборгованість за комісіями.

Враховуючи викладене вище, ТОВ «ЄАПБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № Z62.00208.005039456 від 18 березня 2019 року, яка становить 84882 грн і складається з заборгованості за основним боргом 34729,18 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 17386,15 грн, 32766,67 грн – заборгованості за комісіями., а також судові витрати.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №Z62.00208.005039456 від 18.03.2019 у розмірі – 52115,33 грн, з яких: 34729,18 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17386,15 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», судовий збір у розмірі – 1858,88 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Скаржниця заперечує укладення кредитного договору з АТ «Ідея Банк» та отримання коштів у розмірі 35306 грн на підставі вказаного договору, з яким позивач пов?язує свої вимоги. Посилається на неоднаковість підписів на документах та в паспорті.

Вважає, що матеріали справи не містять жодних первинних бухгалтерських документів, як доказу здійснення перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки.

Звертає увагу на те, що копія кредитного договору не зрозуміла для пересічної особи.

Водночас, судом першої інстанції, на думку скаржниці, взагалі не досліджувалось питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору, який є ключовим, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що відповідають чинному законодавству.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з неї 17386,15 грн заборгованості за відсотками з огляду на те, що строк кредитування становив 30 місяців. Тобто, після 18 вересня 2021 року відсотки та штрафні санкції позивач нараховувати не вправі. Отже, заборгованість за процентами нараховано поза межами узгодженого строку кредитування.

Зазначає, що позивачем не подано обґрунтований розрахунок заборгованості, а документи, які свідчать про заборгованість по кредитному договору, на думку останнього, є складні для читання та розуміння.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЄАПБ» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що укладаючи кредитний договір сторонами було узгоджено всі умови щодо нарахування відсотків, які і були у подальшому нараховані первісним кредитором у чіткій відповідності до цих умов.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 18 березня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.00208.005039456 , за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 35306 грн строком на 36 місяців на поточні потреби, процентна ставка за користування кредитом змінювана, станом на день укладання договору становить 15% (п.1.1.,1.2, 1.4 договору) та зобов`язалась повернути його разом з процентними платежами (процентам та платою за обслуговування кредитної заборгованості).

Згідно з п.1.10 договору, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе надання інформації по рахункам позичальника з використання телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом, тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку, тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірах та термін, визначених згідно графіку щомісячних платежів.

Повернення кредиту разом з процентами, згідно п. 2.1 кредитного договору, здійснюються на транзитний рахунок № НОМЕР_1 .

Вказаний кредитний договір №Z62.00208.005039456, разом з паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою, заявою про акцепт, підписано аналогом власноручного підпису позичальниці, який відтворений за допомогою технічного пристрою.

Згідно ордеру-розпорядження №1, №2 від 18.03.2019 АТ «Ідея Банк» виконало грошове зобов`язання та перерахувало ОСОБА_1 кошти в загальному розмірі 35306 грн.

17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17112023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00208.005039456 від 18.03.2019 у розмір 84882 грн, з яких: 34729,18 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 17386,15 грн - заборгованість за відсотками, 32766,67 грн - заборгованість за комісіями.

За розрахунками позивача, у зв`язку з неповерненням кредитних коштів за кредитним договором №Z62.00208.005039456 від 18.03.2019, станом на 17 листопада 2023 року (дата відступлення) заборгованість ОСОБА_1 становить 84882 грн, з яких: 34729,18 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 17386,15 грн - заборгованість за відсотками, 32766,67 грн - заборгованість за комісіями.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачкою кредитних коштів та невиконання взятих на себе зобов`язань у встановлені договором строки, отже у позивача виникло право стягнення кредиту та процентів, а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 52115,33 грн., з яких: 34729,18 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17386,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач, як новий кредитор, набув право вимоги за кредитним договором № № Z62.00208.005039456 до ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідачка в апеляційній скарзі посилається на відсутність доказів укладення кредитного договору, водночас всупереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК не надає жодних доказів на спростування факту укладання вказаного договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданими позивачем доказами доведено факт укладення кредитного договору на зазначених у позові умовах, отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними.

Крім цього, колегія суддів відхиляє посилання відповідачки про не надання ТОВ «ФК «ЄАПБ» належних доказів нарахованого розміру заборгованості за кредитним договором, а саме відсутність документів первинного бухгалтерського обліку, з огляду на наступне.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 N? 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою

Правління Національного банку України від 18.06.2003 N? 254 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за N?559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

У п. 4.4 глави 4 зазначеного Положення визначено, що залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Відповідно до п. 4.2 Положення від 18.06.2003 N 254, внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку.

Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами. Відповідно до п. 4.8. Положення від 18.06.2003 N?254, у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

3 огляду на наведене, наявні в матеріалах справи докази, а саме: ордери-розпорядження, виписка по рахунку є первинними бухгалтерськими документами, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між первісним кредитором та ОСОБА_1 , та є належним доказом того, що АТ «Ідея Банк» у повному обсязі виконало свої зобов?язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

Доказів протилежного, зокрема того, що кредитні кошти не були зараховані на рахунок відкритий на її ім`я у АТ «Ідея Банк» за умовами кредитного договору, вона суду не надала. Натомість, здійсненна часткова оплата для погашення заборгованості за кредитом свідчать про те, що позичальницею було отримано та використано надані кредитні кошти.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав встановленим отримання ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором N? Z62.00208.005039456 від 18 березня 2019 року, та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 52115,33 грн (34729, 18 грн - заборгованість за основним боргом, 17386,15 грн – заборгованість за відсотками), оскільки відповідачем порушено умови кредитного договору.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай