Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №676/6851/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/6851/25

Провадження № 22-ц/820/1028/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі – АТ «Кредобанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

АТ «Кредобанк» зазначило, що 8 січня 2019 року сторони уклали кредитний договір №CL-160905 (далі – кредитний договір), за умовами якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 50 200 грн на строк до 5 січня 2024 року під 52,99% річних, а та зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами. ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 29 липня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 90 743 грн 93 коп., яка складається з 33 304 грн 58 коп. тіла кредиту та 57 439 грн 35 коп. відсотків.

За таких обставин АТ «Кредобанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 90 743 грн 93 коп. заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» 90 743 грн 93 коп. заборгованості за кредитним договором і 3 028 грн судових витрат.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором із повернення кредиту та сплати відсотків, а тому з неї на користь банку слід стягнути вказану заборгованість.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками за період з 5 січня 2024 року до 29 липня 2025 року в сумі 26 396 грн 37 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що АТ «Кредобанк» усупереч умов кредитного договору та вимог чинного законодавства нарахувало проценти за кредитом після закінчення строку кредитування.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Кредобанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає неповною мірою.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції зробив неправильні висновки з установлених обставин і витлумачив неправильно норми статей 530, 631, 1048 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

У зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

8 січня 2019 року між АТ «Кредобанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останній кредит на поточні потреби у розмірі 50 200 грн на строк до 5 січня 2024 року під 52,99% річних (пункти 2.1, 2.3, 2.4, 4.1 кредитного договору).

ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти щомісячними ануїтетними платежами у розмірі 2 421 грн, при цьому вона мала вносити платежі згідно графіка до 8 числа кожного місяця починаючи з лютого 2019 року (останній платіж 2 549 грн 15 коп. – до 5 січня 2024 року) (пункти 6.1, 6.2, 6.3, додаток №1 кредитного договору).

З жовтня 2022 року ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором.

Станом на 5 січня 2024 року (останній день строку кредитування) виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 64 347 грн 56 коп., яка складається з 33 304 грн 58 коп. неповернутого кредиту та 31 042 грн 98 коп. нарахованих процентів.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

В силу частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із положень частини першої статті 631 ЦК України слідує, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Зібрані докази вказують на те, що 8 січня 2019 року сторони уклали кредитний договір, згідно з яким АТ «Кредобанк» надало ОСОБА_1 кредит, а та зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти.

ОСОБА_1 не повернула кредит і не сплатила проценти в установлені кредитним договором строк і розмірі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь АТ «Кредобанк» слід стягнути заборгованість.

Водночас суд неправильно визначив строк кредитування за кредитним договором та розмір стягуваних процентів за цим договором.

За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 5 січня 2024 року.

У позові АТ «Кредобанк» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитом як за період строку кредитування (з 8 січня 2019 року до 5 січня 2024 року), так і після закінчення цього строку (з 6 січня 2024 року до 23 червня 2025 року). При цьому банк не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позові розміром заборгованості за процентами.

Отже заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 31 042 грн 98 коп. Разом із неповернутим кредитом (33304 грн 58 коп.) загальний розмір заборгованості за кредитним договором склав 64 347 грн 56 коп.

Саме ця заборгованість має бути стягнута з ОСОБА_1 на користь банку.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.

З ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 64 347 грн 56 коп.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Позов АТ «Кредобанк» майнового характеру заявлено з ціною 90 743 грн 93 коп. і задоволено з урахуванням висновків апеляційного суду на суму 64 347 грн 56 коп., тобто на 70,91% (64347,56?100:90743,93).

Відтак з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» слід присудити судовий збір за подання позову у розмірі 2 147 грн 15 коп. (3028?70,91%).

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 100% оспорюваної заборгованості – 26 396 грн 37 коп. (57439,35-31042,98), то на банк слід покласти витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057 грн 01 коп.

Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе звільнити АТ «Кредобанк» від сплати відповідачці судового збору за подання апеляційної скарги та присудити з ОСОБА_1 на користь банку судовий збір за подання позову у розмірі 1 090 грн 14 коп. (2147,15-1057,01).

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2025 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором і судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (місцезнаходження – 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Сахарова, 78; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 09807862) 64 347 гривень 56 копійок заборгованості за кредитним договором і 1 090 гривень 14 копійок судового збору за подання позову, а всього – 65 437 грн 70 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Барателі Д.Т.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27