Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №677/298/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/298/26

Провадження № 22-ц/820/1461/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар: Шевчук Ю.Г.,

за участю апелянтки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року (суддя Федишин І.В.) за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СК Промінь» про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «СК Промінь» про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.03.2024 року серія та номер 711, виданого 14.03.2024 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Сурмою Г.Ф. вона набула право власності на земельну ділянку площею 1.0 га кадастровий № 6822787000:08:003:0007, яка розташована за межами населених пунктів Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Зазначена земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «СК Промінь» за договором оренди від 07.12.2021 року укладеного між попереднім власником зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 та ТОВ «СК Промінь». За умовами договору оренди строк оренди 31.12.2031 року, орендна плата становить 3104 грн. за повний календарний рік та виплачується в грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати здійснюється щороку з урахуванням коефіцієнта індексації та/або індексів інфляції.

Позивач вказував, що відповідач не виконав зобов`язання за Договором оренди, орендну сплату сплачував за 2024 рік та 2025 рік без урахування коефіцієнта індексації та/або індексів інфляції, у зв`язку з чим за систематичне порушенням умов договору щодо невиплати орендної плати в повному розмірі, просила суд розірвати договір оренди землі №б/н від 07.12.2021 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6822787000:08:003:007. Стягнути з відповідача ТОВ «СК Промінь» недоплату по орендній платі за 2024 -2025 року в розмірі 2547,74 грн. та пеню відповідно до п.17 договору в розмірі 25,60 грн., а всього 2573,34 грн.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача 18000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачкою заявлених позовних вимог.

Стягуючи з позивачки у на користь відповідача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, заявлені витрати на правову допомогу, суд першої інстанції з урахуванням ціни позову, прибуття представника відповідача до суду з м.Києва з метою участі у справі двічі, дійшов висновку про зменшення розмір витрат на правову допомогу із заявлених 82000 грн. до 18000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у договорі хоча і міститься умова про індексацію, проте не передбачено механізму її проведення, хоча пунктом 11 договору прямо передбачено «Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щороку з урахуванням індексації». Наявність такої умови свідчить про обов`язковість застосування індексів інфляції при визначенні розміру орендної плати. При цьому суд не перевірив правильність поданого позивачем розрахунку чи проводив відповідач індексацію, чи сплачувалась орендна плата у повному обсязі.

Несплата індексації фактично означає сплату орендної плати не в повному обсязі. Оскільки відповідач протягом кількох років не здійснював індексацію орендної плати, мало місце систематичне неналежне виконання договору, що є самостійною підставою для розірвання договоруц оренди.

Також безпідставним є стягнення з позивача 18 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки частина заявлених послуг фактично не надавалася, а інша частина є неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Суд не навів належного обґрунтування необхідності та розумності таких витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «СК Промінь» просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року без змін.

В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач ТОВ «СК Промінь» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судова повістка доставлена до електронного кабінету 24.05.2026 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.03.2024, реєстраційний № 711, виданого 14.03.2024 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Сурмою Г.Ф. позивач ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1107 га кадастровий № 6822787000:08:003:0007, яка розташована за межами населених пунктів Заслучненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, яка належала ОСОБА_2 , запис про право власності № 45478998 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстроване 01.12.2021 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2525516968040.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 369909533 від 14.03.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 6822787000:08:003:0007 площею 1 га належить з 14.03.2024 на праві власності ОСОБА_1 , підстава: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72074082 від 14.03.2024.

За договором оренди землі від 07 грудня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6822787000:08:003:0007 площею 1 га перебуває у оренді ТОВ «СК Промінь» строком до 31.12.2031 року.

Орендна плата складає 3104,00 грн. за повний календарний рік та виплачується в грошовій формі шляхом видачі грошових коштів Орендодавцю через касу Орендаря або безготівковим зарахуванням коштів на поточний рахунок Орендодавця, відкритому в банку, із наданням реквізитів для здійснення такого зарахування за зверненням Орендодавця (п.10 договору).

Відповідно до п. 11, 14-17 договору у разі визначення законодавством, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюватиметься щороку з урахуванням коефіцієнта індексації та/або індексів інфляції;

Орендна плата вноситься в такі строки: до 31 грудня року, за який сплачується орендна плата;

При виплаті (внесенні) Орендодавцю орендної плати Орендарем проводиться утримання податку на доходи фізичних осіб з суми орендної плати та інших податків/зборів, встановлених чинним законодавством України;

Розмір орендної плати переглядається з періодичністю, погодженою сторонами, але не частіше ніж один раз у два роки, в разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом;

У разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,005% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мвйно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 465239743 від 23.02.2026, за ТОВ «СК Промінь» 07.12.2021 зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822787000:08:003:0007, площею 1 га, до 07.12.2031, орендодавець ОСОБА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 23.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 в серпні 2024 року отримала від ТОВ «СК Промінь» 3109,06 грн. за надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду (код 106); у листопаді 2025 року – 3104 грн.

Стороною позивача надано детальний розрахунок заборгованості по орендній платі, який становить за 2024 та 2025 рік в розмірі 2547,74 грн.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ « СК Промінь» про стягнення заборгованості за договором оренди землі та розірвання договору оренди землі.

ОСОБА_1 (орендодавець) посилалася на те, що ТОВ «СК Промінь» (орендар) не виконав обов`язок зі сплати орендної плати за 2024-2025 роки з урахуванням її індексації, що є істотним порушенням умов укладеного між ними договору оренди землі в розумінні статті 651 ЦК України.

Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін), є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовані до усіх видів приватноправових договорів.

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Функціональним призначенням ЦК України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Потреба деталізації та диференціації систематичної несплати орендної плати під час застосування пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України обумовлена надзвичайно узагальненим формулюванням категорії «систематична несплата земельного податку або орендної плати» як однієї з підстав припинення права оренди землі.

Оскільки на практиці така систематична несплата може бути повною або частковою (недоплата), то цілком очевидно, що законодавець врегулював відносини оренди землі з огляду на те, що специфічні підстави припинення права оренди землі, зокрема за систематичну повну несплату орендної плати за землю, визначені відповідними нормами ЗК України, а нормами ЦК України надається можливість додаткової оцінки саме часткової несплати (недоплати) орендної плати за землю та її кваліфікації як істотного порушення договору в контексті з`ясування наявності підстав для його розірвання.

До того ж потрібно враховувати, що коли норма закону закінчується словами «якщо інше не встановлено законом або договором» (або інше подібне формулювання), як от в частині першій статті 651 ЦК України, то це означає, що правила спеціального закону або домовленість сторін договору можуть скасувати дію відповідної загальної правової норми шляхом запровадження іншого правила поведінки, розрахованого на ту ж саму фактичну ситуацію, на яку була розрахована така норма.

У частині другій статті 651 ЦК України використано дещо іншу формулу закінчення «та в інших випадках», що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Як вбачається із матеріаліів справи, орендна плата складає 3104,00 грн. за повний календарний рік та виплачується в грошовій формі шляхом видачі грошових коштів Орендодавцю через касу Орендаря або безготівковим зарахуванням коштів на поточний рахунок Орендодавця, відкритому в банку, із наданням реквізитів для здійснення такого зарахування за зверненням Орендодавця (п.10 договору).

У справі що переглядається, за умовами договору оренди від 07.12.2021 року орендна плата складає 3104,00 грн. за повний календарний рік та виплачується в грошовій формі шляхом видачі грошових коштів Відповідно до п. 11, 14-17 договору у разі визначення законодавством, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюватиметься щороку з урахуванням коефіцієнта індексації та/або індексів інфляції;

Орендна плата вноситься в такі строки: до 31 грудня року, за який сплачується орендна плата;

При виплаті (внесенні) Орендодавцю орендної плати Орендарем проводиться утримання податку на доходи фізичних осіб з суми орендної плати та інших податків/зборів, встановлених чинним законодавством України;

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 23.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 в серпні 2024 року отримала від ТОВ «СК Промінь» 3109,06 грн. за надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду (код 106); у листопаді 2025 року – 3104 грн.

З огляду на зазначене, оскільки орендна плата, яка передбачена пунктом 10 вищезначеного договору оренди сплачувалася відповідачем, різниця між тим на що розраховувала позивачка, при укладені договору оренди і тим що насправді отримала не є істотною, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди є правильним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені передбаченої п.17 договору оренди, оскільки сама орендна плата передбачена п.10 договору виплачувалася в строки передбачені договором.

Однак не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягнення недоплаченої відповідачем орендної плати за 2024-2025 року з урахуванням індексів інфляції.

За умовою спірного договору оренди, а саме пунту 11 договору у разі визначення законодавством, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюватиметься щороку з урахуванням коефіцієнта індексації та/або індексів інфляції.

За приписами частини 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, орендну плату за землю позивачці слід здійснювати з урахуванням індексів інфляції.

За 2024 рік та 2025 рік з урахуванням індексів інфляції відповідачем не доплачено позивачці 2 547,74 грн.

Відповідачем на спростування зазначеного розміру власного розрахунку не надано, розмір визначений позивачкою не спростовано.

Зважаючи на зазначене, рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року слід скасувати в частині відмови у стягненні недоплаченої орендної плати. З товариства з обмеженою відповідальністю «СК Промінь» на користь ОСОБА_1 слід стягнути недоплачену орендну плату в розмірі 2547,74 грн. В решті рішення залишити без змін.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом,що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами(стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язаніз вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справиабо підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язан з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження№ 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження№ 61-3157св21) та інших.

Указана судова практика Верховного Суду є незмінною.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву, заявив про стягнення з позивачки понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 82000 грн.

На підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надано: ордер на надання правничої допомоги серія АА №1685958 від 06.03.2026 року, згідно якого професійну правничу допомогу у цій справі відповідачу ТОВ «СК Промінь» надавав адвокат Поліщук Д.І. та попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу ТОВ «СК Помінь», а саме ознайомлення,складання та узгодження правової позиції у цивільній справі №677/298/26 - 2 год. вартістю 4000 грн., складання відзиву на позовну заяву - 3 год. вартістю 6000 грн, участь у судових засіданнях з урахуванням часу на прибуття адвоката до суду з м.Києва очікується 18 год. вартістю 72 000 грн., а всього розмір витрат згідно якого складає 82000 грн. ( а.с.37).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, суд першої інстанції дійшов висновку щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 18000 грн., враховувши при цьому ціну позову: 4000 грн.- складання та узгодження правової позиції, 6000 грн. - складання відзиву, 8000 грн. - прибуття до суду адвоката Поліщук Д.І. двічі з м.Києва з метою участі в судових засіданнях.

Проте такі висновки суду не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

За переднім розрахунком витрат на правову допомогу передбачалося витрати на участь адвоката у судових засіданнях з урахуванням часу на прибуття до суду з м.Києва, матеріали справи взагалі не містять доказів щодо участі адвоката Поліщука Д.І. в судових засіданнях по справі №677/298/26, як і докази щодо прибуття до суду саме для участі в судових засіданнях по даній справі, складання та узгодження правової позиції по данній справі перекликається із складанням відзиву на позовну заяву, який не є складним, об`ємним, тому колегія суддів вважає, що такі витрати складатимуть 5000 грн. Проте, у зв`язку з тим, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, у урахуванням принципу пропорційності витрати на правову допомогу понесені ТОВ «СК Промінь» у суді першої інстанції слід відшкодувати у розмірі 2500 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу понесених ТОВ «СК Промінь» в суді апеляційної інстанції, то на підтвердження витрат на правову допомогу надано: ордер на надання правничої допомоги серія АА №1685958 від 06.03.2026 року, згідно якого професійну правничу допомогу у цій справі відповідачу ТОВ «СК Промінь» надавав адвокат Поліщук Д.І. та попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу ТОВ «СК Помінь», а саме ознайомлення з апеляційною скаргою, рішенням суду першої інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції про відкриття провадження, складання та узгодження правої позиції 2 год. вартістю 4000 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу 4 год. вартістю 8000 грн., підготовка попереднього розрахунку витрат підготовка та подання документів через систему «Електроний суд», 1 год. вартістю 2000 грн. участь у судовому засіданні очікується 2 год. вартістю 8000 грн.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подано заяву про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати не відповідають співмірності.

Враховуючи те, що представник відповідача не приймав участі у судовому засіданні, відзив на апеляційну скаргу практично перекликається із відзивом на позовну заяву, у урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, фінансовий стан позивачки, яка займається доглядом за дитиною до 3-х років, колегія суддів вважає що витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції підлдягають відшкодуванню у розмірі 500 грн.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Судовий збір сплачений нею на подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2263, 04 грн. підлягає стягненню на її користь з ТОВ «СК «Промінь».

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року скасувати в частині відмови у стягненні недоплаченої орендної плати та змінити в частині судових витрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СК Промінь» на користь ОСОБА_1 недоплачену орендну плату в розмірі 2547,74 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СК Промінь» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СК Промінь» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2263,04 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко