Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №455/119/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/119/26 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.

Провадження № 33/811/810/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обрано йому стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Державної судової адміністрації України, судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно з постановою, ОСОБА_1 24.01.2026 року о 13 годині 50 хвилин в м.Добромиль по вул.Галицькій №22, Самбірського району Львівської області, керував автомобілем марки "Оpel Astra", номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.п. «а» п.2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що не погоджується з винесеною постановою така прийнята з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції фактично залишив поза увагою те, що саме скасована постанова за ч.1 ст. 122 КУпАП була підставою для зупинки транспортного засобу та подальших процесуальних дій працівників поліції.

З вказаного рішення вбачається, що у його діях відсутні будь-які порушення правил дорожнього руху, за які слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з відеозаписом права роз`яснено після складання протоколу, акту та проведення тесту. За таких обставин він був позбавлений можливості повноцінно реалізувати своє право на захист, у тому числі право на правову допомогу, право відмовитися від пояснень та право заявити клопотання про проведення огляду у медичному закладі.

Працівниками поліції перед проведенням огляду не було повідомлено, які саме ознаки сп`яніння у нього виявлені, а також не зафіксовано їх належним чином до початку тестування за допомогою приладу «Драгер», що суперечить вимогам п. 2, 3 розділу І Інструкції. Фактично йому одразу було запропоновано пройти тест без попереднього роз`яснення підстав його проведення.

Крім того, працівниками поліції було порушено вимоги щодо правильного використання спеціального технічного засобу «Драгер», не проводився контрольний забір чистого повітря, що вважає порушенням.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що йому було в повному обсязі роз`яснено право вимагати проведення огляду у закладі охорони здоров`я, порядок такого огляду та правові наслідки відмови, чи незгоди з результатами тестування.

Не враховано судом і розбіжність температурних показників повітря зафіксованих на чеку «Драгер» та фактичну температуру повітря.

У судове засідання апеляційного суду 30.06.2026 ОСОБА_1 , захисник Король Р.М. будучи належним чином повідомленими про час та місце його проведення, не з`явились.

ОСОБА_1 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Захисник Король Р.М. не повідомив суд апеляційної інстанції про причини своєї неявки в судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання з таких підстав.

Так, судове засідання було призначено на 14:40 год. 04.06.2026, ОСОБА_1 , захисник Король Р.М. до суду не з`явились. ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено, судове засідання відкладено на 14:15 год. 16 червня 2026.

16.06.2026 ні ОСОБА_1 , ні захисник Король Р.М. у судове засідання не прибули. ОСОБА_1 подав повторне клопотання про відкладення розгляду справи, зазначив, що хворіє. Клопотання було задоволено судове засідання відкладено на 10:00 год. 24.06.2026.

24.06.2026 ні ОСОБА_1 , ні захисник Король Р.М. у судове засідання не з`явились. ОСОБА_1 подав втретє клопотання про відкладення судового засідання- для укладення договору з новим захисником. Клопотання було задоволено, судове засідання відкладено на 15:00 год. 30.06.2026.

Проте 30.06.2026 ОСОБА_1 та захисник Король Р.М. не з`явились у судове засідання. ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи, вказав, що перебуває на стаціонарному лікуванні. До поданого клопотання долучив довідку Добромильскої районної лікарні від 29.06.2026 згідно з якою ОСОБА_1 знаходиться на стаціонарному лікуванні з 15.06.2026 по даний час. Разом з тим підтверджень про те, що станом на 30.06.2026 ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні апеляційному суду не надано.

Щодо захисника Короля Р.М., то він не повідомив апеляційний суд про причини своєї неявки, клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Також, ОСОБА_1 не повідомив апеляційний суд про залучення ним іншого захисника із врахуванням попереднього клопотання про відкладення розгляду, та не забезпечив явку такого в судове засідання.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , адвокат Король Р.М. не виявили належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з`являлись до апеляційного суду. Незацікавленість з розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасниками справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Відтак, із врахуванням того, що справа перебуває у провадженні апеляційного суду із 15.05.2026, відсутності доказів, які б підтверджували причини неявки ОСОБА_1 та захисника Короля Р.М. з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 , захисника Короля Р.М.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної без участі ОСОБА_1 , захисника Короля Р.М. не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, тому, що суд розцінює такі дії ОСОБА_1 , адвоката Короля Р.М., як зловживання учасниками справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574319 від 24 січня 2026 року (а.с. 2), згідно з яким ОСОБА_1 24.01.2026 року о 13 годині 50 хвилин в м. Добромиль по вул. Галицькій №22, Самбірського району Львівської області, керував автомобілем марки "Оpel Astra", номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису поліцейські виявили автомобіль марки "Оpel Astra", номерний знак НОМЕР_1 за кермом перебував ОСОБА_1 . Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський вияви ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився, за результатами огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат 1,27%о. Результати огляду ОСОБА_1 не оспорював не висловлював незгоди чи зауважень, що і стало підставою для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 висловлював незгоду з результати огляду, тому у працівників поліції не виникало обов`язку доставляти його на огляд до медичного закладу, як про це зазначає він в апеляційній скарзі.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність у нього ознак сп`яніння та не повідомлення поліцейськими про їх наявність, апеляційний суд зазначає наступне.

Законом не передбачено проведення окремого огляду для виявлення ознак сп`яніння, такі ознаки встановлюються під час спілкування водія із поліцейськими та констатуються за внутрішнім переконанням поліцейського. Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані сп`яніння, відбувається не через оспорювання наявності ознак, а за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку на місці зупиники транспортного засобу або в медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 , який пройшов огляд, на місці зупинки транспортного засобу, за результатами огляду встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Твердження ОСОБА_1 про безпідставність зупинки транспортного засобу та скасування постанови відносно нього за ч.1 ст. 122 КУпАП, як підставу для скасування постанови за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд до уваги не бере та звертає вагу на те, що у будь-якому випадку, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

Твердження ОСОБА_1 про те, що температура, зазначена в результатах огляду водія на стан сп`яніння, не відповідала реальній, що ставить під сумнів справність приладу, апеляційний суд до уваги не бере.

Відбір проби повітря, що видихає особа, та результат тестування здійснюється приладом «Драгер» автоматично, у разі будь-яких порушень під час відбору пристрій зазначає про помилку. Як вбачається із відеозапису подій, будь-яких порушень інструкції допущено не було, газоаналізатор показав результати тестування без будь-яких помилок, які у подальшому були роздруковані поліцейськими.

При цьому суд вважає, що прилад «Драгер» не є приладом по вимірюванню температури повітря. Відповідно, поточна робоча температура для приладу може відрізнятись від зовнішніх погодних умов. Таким чином, температура навколишнього середовища не буде співпадати з показником температури приладу з наведених причин та жодним чином не впливатиме на результати тестування і це не свідчить про його непридатність. Згідно з Інструкцією з експлуатації газоаналізатора «Драгер 6810», визначено умови навколишнього середовища при експлуатації даного приладу: робоча температура: від - 5 до +50°С. При вимірюванні приладом «Drager 6820» він може показувати помилкове значення температури, якщо він зберігався у салоні автомобіля при іншій температурі та безпосередньо перед вимірюванням був перенесеним назовні. У той же час, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився при температурі -1,2оС, а температура у роздруківці приладу вказана + 14оС, тобто в межах температури навколишнього середовища при експлуатації даного приладу. З вище наведеного слідує, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився справним газоаналізатором.

Доводи ОСОБА_1 щодо сумнівності результатів огляду апеляційний суд вважає безпідставним із врахуванням показника приладу за наслідками огляду ОСОБА_1 , з якого вбачається, що вміст алкоголю в організмі останнього був значним 1,27‰, що виключає можливість похибки приладу.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу останнього - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.