Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №333/2754/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 24.06.2026 Справа № 333/2754/26

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 333/2754/26 Пр. № 22-ц/807/1387/26Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року про часткове задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: КОМУНАРСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ДНІПРОВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (надалі – КОМУНАРСЬКИЙ ВДВС У М. ЗАПОРІЖЖІ ДНІПРОВСЬКОГО МУМЮУ) про повернення безпідставно набутого майна(коштів)

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду вищезазначеним позовом (а.в.м.с. 1-60), в якому просив: - стягнути зі ОСОБА_3 на свою користь грошові кошти у розмірі 304233,57 грн

та заявою про забезпечення позову, яка подається одночасно з позовною заявою, в якій просив: - накласти арешт на: = грошові кошти ОСОБА_3 , які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», = та транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT», 2008 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_3 .

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Холод Р.С. (а.в.м.с. 5).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року (а.в.м.с. 62-63) заяву про забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_3 в розмірі 57423,57 грн., які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», та транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT», 2008 року випуску, який на праві власності належить останній.

13.04.2026 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання ОСОБА_4 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 , про скасування заходів забезпечення позову (а.в.м.с. 65-74), в якому просила: - скасувати заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року щодо арешту: = грошових коштів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в розмірі 57423,57 гр.н., які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (м. Київ, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), = транспортного засобу «HYUNDAI ACCENT», 2008 року випуску, дата державної реєстрації за особою - 23.05.2025 рок; об`єм двигуна (см3/кВт) -1599, який на праві власності належить ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В обґрунтування клопотання зазначала, що 13.03.2026 року адвокат Корсік Я.І., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа - Комунарський ВДВС у місті Запоріжжі, про повернення безпідставно набутого майна (коштів). Разом із вказаною позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2026 року вжито заходи забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_3 , які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», та транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT», 2008 року випуску, який на праві власності останній належить. Вказаний рахунок є єдиним рахунком, на який відповідачка отримує заробітну плату. Таким чином, арешт грошових коштів на цьому рахунку фактично унеможливлює забезпечення її життєдіяльності. Відтак застосований судом захід забезпечення позову у вигляді арешту заробітного рахунку призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, фактичного позбавлення її засобів до існування та порушує баланс інтересів сторін у справі. Вказаний автомобіль відповідачка використовує у своїй професійній діяльності. Вона обіймає посаду менеджера з оптової торгівлі, до посадових обов`язків якої входять: проведення переговорів щодо укладення договорів купівлі-продажу продукції, здійснення виїздів до клієнтів відповідно до затвердженого маршруту, прийняття замовлень на постачання продукції від покупців, оформлення відповідних замовлень, а також доставка замовлень до торговельних точок. Виконання зазначених обов`язків передбачає систематичне використання транспортного засобу. За таких обставин відчуження автомобіля не відповідає інтересам відповідачки, оскільки призведе до неможливості належного виконання нею посадових обов`язків та, як наслідок, втрати місця роботи. Таким чином, припущення про можливість відчуження відповідачкою зазначеного майна є необґрунтованим.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року (а.в.м.с. 92-94) заяву ОСОБА_4 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 , про скасування заходів забезпечення позову у цій справі задоволено частково.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2026 року на грошові кошти ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 57423, 57 грн, які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (м. Київ, ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вищезазначеної заяви погодилась, останню в апеляційному порядку не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі (фактично в частині задоволення вимог заяви сторони відповідача), посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 своїй апеляційній скарзі (а.в.м.с. 102-112) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення, судові витрати покласти на ОСОБА_3 .

В автоматизованому порядку 04.05.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Трофимову Д.А. (а.в.м.с. 113). Ухвалою апеляційного суду від 04.05.2026 року (а.в.м.с. 114) витребувано у суду першої інстанції копії матеріалів цивільної справи, необхідних для розгляду скарги, які надійшли до апеляційного суду 13.05.2026 року (а.в.м.с. 117). Ухвалою апеляційного суду від 14.05.2026 року (а.с. 118) апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк 25.05.2026 року (а.с. 121-123). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 27.05.2026 року (а.в.м.с. 124), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.в.м.с. 125).

Відповідач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі (а.в.м.с. 147-159).

Третя особа - КОМУНАРСЬКИЙ ВДВС У М. ЗАПОРІЖЖІ ДНІПРОВСЬКОГО МУМЮУ не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.

Третя особа - КОМУНАРСЬКИЙ ВДВС У М. ЗАПОРІЖЖІ ДНІПРОВСЬКОГО МУМЮУ подало апеляційному суду заяву про розгляд цієї справи за відсутності його представника (а.в.м.с. 160-163).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату час та місце розгляду цієї справи (а.в.м.с. 136-139), у тому числі сторони додатково через своїх представників, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , а також представник третьої особи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву третьої особи задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представників сторін – адвокатів: Корсіка Я.І. (позивача Швець Ю.М. – а.в.м.с. 109-110) та ОСОБА_4 (відповідача ОСОБА_3 )

Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції перевіривши в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши виділені матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про скасування заходів забезпечення позову позивача у цій справі в частині, керувався ст. ст. ст.ст. 2, 149, 150, 158, 257, 258, 260 ЦПК України та виходив із такого.

Судом встановлено, що ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2026 року вжито заходів забезпечення позову у справі за позовом позивача у цій справі шляхом накладення арешту на: - грошові кошти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , в розмірі 57423,53 грн., які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (м. Київ), код ЄДРПОУ банку – 14360570, МФО банку – 305299; - транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT», 2008 року випуску, дата державної реєстрації за особою – 23.05.2025; об`єм (потужність) двигуна (см3/кВт) – 1599, який на праві власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. 13.04.2026 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.

Щодо скасування арешту, накладений на грошові кошти

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк», станом на 01.04.2026 року ОСОБА_3 має в АТ КБ «Приватбанк» картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Як вбачається з відповіді Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі №26493/4 від 30.03.2026 року, ОСОБА_3 відмовлено у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, оскільки, відповідно до абзацу 3 пункту 4 розділу ХІХ Інструкції №512/5 від 02.04.2022 року, виконавець відмовляє боржнику у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій у разі, якщо арешт на кошти боржника накладено на підставі ухвали суду про забезпечення позову. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції України). Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням (ч. 4 ст. 150 ЦПК України). Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Отже, наведене свідчить про те, що накладення арешту на рахунок відповідачки ОСОБА_3 , призначений для зарахування заробітної плати, призводить до обмеження її конституційних прав, зокрема права на достатній життєвий рівень та оплату праці. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що представник позивача у судовому засіданні зазначив про наявність у відповідачки депозитного рахунку, на якому обліковуються грошові кошти. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою дотримання принципу співмірності заходів забезпечення позову та забезпечення балансу інтересів сторін, у позивача наявна можливість забезпечення позову шляхом застосування менш обтяжливого заходу, зокрема шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку відповідачки, або інше її майно, без обмеження права на отримання заробітної плати. На підставі викладеного, суд першої інстанції вважав за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2026 року на грошові кошти ОСОБА_3 , які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».

Щодо скасування арешту, накладений на автомобіль

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія реального виконання можливого рішення суду та задоволення законних вимог позивача, суд не скасовує вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли відпала потреба у забезпеченні позову, змінилися обставини, що були підставою для його застосування, або якщо такі заходи перешкоджають належному виконанню судового рішення. Посилання відповідачки на використання автомобіля у професійній діяльності саме по собі не спростовує наявності ризику його відчуження. Факт використання транспортного засобу в трудовій діяльності не виключає можливості його відчуження шляхом продажу, дарування або інших правочинів, а отже не забезпечує гарантій його збереження до моменту виконання судового рішення. Доводи щодо можливої втрати роботи у разі відчуження автомобіля є припущеннями та не підтверджені належними і допустимими доказами, зокрема умовами трудового договору чи посадовою інструкцією, які б прямо передбачали обов`язок використання саме власного транспортного засобу. Крім того, відповідачкою не доведено неможливості виконання посадових обов`язків із використанням альтернативних засобів пересування або організації роботи. При цьому арешт майна не позбавляє відповідачку права користування транспортним засобом, а лише обмежує право його відчуження. Отже, застосований захід забезпечення позову не перешкоджає здійсненню професійної діяльності та виконанню посадових обов`язків. З урахуванням характеру спірних правовідносин та можливого характеру майнових вимог, збереження спірного майна є необхідним як гарантія реального виконання рішення суду у разі задоволення позову. Таким чином, заявником не доведено наявності обставин, які б свідчили, що відпали підстави для застосування заходу забезпечення позову або його невідповідність принципу співмірності. За таких обставин у їх сукупності суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника відповідачки про скасування заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту з автомобіля.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ухвала суду першої інстанції у цій справі не відповідає вимогам законності та справедливості, є необґрунтованою.

Оскільки, в силу вимог ст. 158 ЦПК України (Скасування заходів забезпечення позову) 1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. 2. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. 3. У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа. 4. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. 5. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. 6. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. 7. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. 8. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. 9. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. 10. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. 11. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову. 12. Грошові кошти, внесені відповідачем (іншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, підлягають поверненню відповідачу (іншій особі), який здійснив таке забезпечення, протягом п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду про повну відмову в позові або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження. 13. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі. 14. Заходи забезпечення позову, вжиті судом у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, скасовуються у разі відмови у розгляді такої справи або припинення її розгляду міжнародним комерційним арбітражем, третейським судом, ухвалення ними рішення про відмову в задоволенні позову, припинення участі або невчинення особою, за заявою якої забезпечено позов, дій щодо участі в арбітражному, третейському розгляді, або з інших підстав, що свідчать про втрату необхідності у забезпеченні такого позову.

Однак, апеляційним судом встановлено, що у суду першої інстанції були взагалі відсутні підстави, передбачені ст. 158 ЦПК України, для скасування всіх заходів забезпечення позову позивача у цій справі, вжитих раніше ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року (а.в.м.с. 62-63), як в частині шляхом накладення арешту на: - грошові кошти ОСОБА_3 в розмірі 57423,57 грн., які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», - так й транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT», 2008 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_3 .

Оскільки, судом першої інстанції 19.03.2026 року вищезазначеною ухвалою не було порушено прав відповідача ОСОБА_3 вищезазначеним тимчасовим на час розгляду цієї справи видом забезпечення позову позивача ОСОБА_1 у цій справі. Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною відповідача ОСОБА_3 апеляційному суду не надані.

І обставини, які були підставами для вжиття вищезазначених заходів 19.03.2026 року відносно вищезазначеного майна відповідача ОСОБА_3 (грошові кошти на рахунку відповідача у Банку у розмірі 57423,57 грн. + транспортний засіб на праві власності у відповідача вартістю 246810,00 грн. (5700 доларів США) - зміст ухвали суду першої інстанції від 19.03.2026 року про забезпечення позову у цій справі - а.в.м.с. 62 зворот), а разом 304233,57 грн.) для забезпечення вищезазначеного позову позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів на суму 304233,57 грн. (а.в.м.с. 4 зворот) у цій справі станом на час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції у цій справі 20 квітня 2026 року, не змінились і не відпали (належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною відповідача ОСОБА_3 апеляційному суду не буди надані).

Так, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі в частині відсутності підстав для скасування заходу забезпечення вищезазначеного позову позивача ОСОБА_1 у цій справі у вигляді арешту вищезазначеного транспортного засобу відповідача ОСОБА_3 . Оскільки, забезпечення позову застосовується як гарантія реального виконання можливого рішення суду та задоволення законних вимог позивача, суд не скасовує вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли відпала потреба у забезпеченні позову, змінилися обставини, що були підставою для його застосування, або якщо такі заходи перешкоджають належному виконанню судового рішення. Посилання відповідачки на використання автомобіля у професійній діяльності саме по собі не спростовує наявності ризику його відчуження. Факт використання транспортного засобу в трудовій діяльності не виключає можливості його відчуження шляхом продажу, дарування або інших правочинів, а отже не забезпечує гарантій його збереження до моменту виконання судового рішення. Доводи щодо можливої втрати роботи у разі відчуження автомобіля є припущеннями та не підтверджені належними і допустимими доказами, зокрема умовами трудового договору чи посадовою інструкцією, які б прямо передбачали обов`язок використання саме власного транспортного засобу. Крім того, відповідачкою не доведено неможливості виконання посадових обов`язків із використанням альтернативних засобів пересування або організації роботи. При цьому арешт майна не позбавляє відповідачку права користування транспортним засобом, а лише обмежує право його відчуження. Отже, застосований захід забезпечення позову не перешкоджає здійсненню професійної діяльності та виконанню посадових обов`язків. З урахуванням характеру спірних правовідносин та можливого характеру майнових вимог, збереження спірного майна є необхідним як гарантія реального виконання рішення суду у разі задоволення позову. Таким чином, стороною відповідача ОСОБА_3 не доведено у цій справі наявності обставин, які б свідчили, що відпали підстави для застосування заходу забезпечення позову або його невідповідність принципу співмірності.

Проте, суд першої інстанції помилився із висновком в частині задоволення вищезазначеної заяви сторони відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення вищезазначеного позову позивача ОСОБА_1 у вигляді арешту вищезазначених грошових коштів у розмірі 57423,57 грн. відповідача ОСОБА_3 у Банку.

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що:

-суд першої інстанції накладав арешт на грошові кошти відповідача ОСОБА_3 на вищезазначеному рахунку у Банку і лише розмірі 57423,57 грн., а не на рахунок відповідача і не на всі грошові кошти останньої на цьому рахунку; тому, в разі дій/бездіяльності/рішень Банку поза межами змісту вищезазначеної ухвали ухвали суду першої інстанції від 19.03.2026 року у цій справі, відповідач ОСОБА_3 не позбавлена права оскаржувати останні в установленому законом порядку;

-оскільки, дійсно не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на, зокрема, заробітну плату – ч. 4 ст. 150 ЦПК України;

- і вищезазначений рахунок відповідача ОСОБА_3 згідно із довідкою Банку від 01.04.2026 року (а.в.м.с. 69) є таким, на який відповідач ОСОБА_3 отримує зарплатні виплати;

-проте, за змістом цієї ж довідки Банку: «…Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ)…».

- крім того, відповідач ОСОБА_3 не позбавлена права, в разі необхідності, відкривати інші рахунки в цьому ж Банку чи інших банках України та вільно користуватись наявними на них своїми іншими грошовими коштами, які вона може мати (належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та апеляційному суду стороною відповідача ОСОБА_3 не надані); окрім лише вищезазначених грошових коштів у розмірі 57423,57 грн і лише на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк».

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони позивача ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови; у задоволенні заяви ОСОБА_4 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 , про скасування заходів забезпечення позову, застосованих відповідно до ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року щодо арешту: - грошових коштів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в розмірі 57423,57 грн., які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (м. Київ, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), - транспортного засобу «HYUNDAI ACCENT», 2008 року випуску, дата державної реєстрації за особою - 23.05.2025 рок; об`єм двигуна (см3/кВт) -1599, який на праві власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 у цій справі відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги позивача: відповідач не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом; - з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору за подачу вищезазначеної апеляційну скарги у цій справі у розмірі 532,48 грн. (а.в.м.с. 123).

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 , про скасування заходів забезпечення позову, застосованих відповідно до ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2026 року щодо арешту: - грошових коштів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в розмірі 57423,57 гр.н., які розміщені на розрахунковому рахунку IBAN – НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (м. Київ, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), - транспортного засобу «HYUNDAI ACCENT», 2008 року випуску, дата державної реєстрації за особою - 23.05.2025 рок; об`єм двигуна (см3/кВт) -1599, який на праві власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 у цій справі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за апеляційну скаргу 532,48 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 02.07.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кухар С.В. Трофимова Д.А.