Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №689/169/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/169/26

Провадження № 1-кп/689/80/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року с-ще Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Ярмолинецького районного суду матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025243000002090 від 30.06.2025 р.

за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосілка, Вознесенського району Миколаївської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, не працевлаштованого, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366, ч. 2 ст. 350 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 26.03.2024 р. пройшов військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої відповідно до довідки №199 від 26.03.2024 р. визнаний придатним за станом здоров`я до військової служби. 05.01.2025 р. в умовах воєнного стану будучи військовозобов`язаним ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_3 з метою постановки на військовий облік. Встановивши, відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали б ОСОБА_4 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 05.01.2025 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ОСОБА_4 було складено повістку на відправку до військової частини НОМЕР_1 та роз`яснено її зміст, а саме необхідність прибуття 06.01.2025 р. о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для подальшого відправлення для проходження військової служби під час мобілізації, а також повідомлено про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації на особливий період. ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , 05.01.2025 р. власноручно засвідчив своїм підписом про отримання повістки про його виклик на 09:00 год. 06.01.2025 р..

Однак, у подальшому, ОСОБА_4 без поважних причин, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», не прибув 06.01.2025 р. о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Такими діями, що полягали в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

Крім того, 29.06.2025 р. близько 13:00 год. стрілець - помічник гранатометника третього відділення другого взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та командир третього відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , виконуючи свої службові обов`язки, пов`язані із оповіщенням військовозобов`язаних, будучи представниками влади, яким згідно пункту 9 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. №154, надано право здійснювали заходи щодо оповіщення військовозобов`язаних осіб та резервістів, доставляння до ТЦК та СП призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, рухаючись на службовому транспортному засобі марки «Chevrolet Niva» із н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи по вул. Панфілова у с-щі Ярмолинці, Ярмолинецької ТГ Хмельницького району Хмельницької області помітили двох невідомих осіб чоловічої статі призивного віку та після зупинки транспортного засобу, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 представились, пред`явили свої службові посвідчення та запропонували їм пред`явити військово-облікові документи. Один з чоловіків пред`явив паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_9 .. В цей час ОСОБА_4 , ігноруючи вимоги військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 пред`явити військово-обліковий документ, почав тікати в сторону будинку АДРЕСА_4 з метою уникнення перевірки його документів та перешкоджання у виконанні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїх службових обов`язків, пов`язаних із оповіщенням військовозобов`язаних, намагався перелізти через паркан неподалік вищевказаного будинку та був помічений військовослужбовцями ТЦК.

Після цього, близько 13:15 год. ОСОБА_4 , дістав з кишені своїх штанів газовий балончик та розпилив його вміст в обличчя потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , внаслідок чого спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку невідомою речовиною кон`юнктиви обох очей І ст., шкіри обличчя І ст., яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень (що мають незначні скороминущі наслідки); а ОСОБА_8 - тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку невідомою речовиною кон`юнктиви обох очей І ст., яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень (що мають незначні скороминущі наслідки).

Такими діями, що полягали в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку із її службовою діяльністю, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 350 КК України.

В судових засіданнях обвинувачений змінював своє ставлення щодо винуватості у скоєному. Спочатку зазначив, що вину не визнає. Військово-лікарську комісію 26.03.2024 р. він пройшов не добровільно, 05.01.2025 р. він у ІНФОРМАЦІЯ_5 не був, оскільки був у лікарні, не пам`ятає, чи отримував у цей день повістку. 29.06.2025 р. він разом з ОСОБА_9 йшов до знайомих, побачив працівників ТЦК, яких він знав, оскільки одному з них робив ремонт. Він не хотів показувати документи, а тому почав тікати, залишивши ОСОБА_9 .. Він пробіг метрів 20-30, коли його наздогнали та застосувавши фізичну силу кинули на землю Тоді він витягнув балончик зі сльозогінним газом та направив навмання в сторону нападників і після цього втік. Він вважав, що зі сторони працівників ТЦК таке ставлення є проявом особистої неприязні до нього на грунті ревнощів. Через кілька місяців до нього постукали у двері працівники поліції з працівниками ТЦК та затримали.

Згодом визнав, що повістку 05.01.2025 р. він дійсно отримав, але побоявся йти в ТЦК і не прийшов. Ствердив, що розкаявся. В судових дебатах вину не визнав, зазначивши, що належить до релігійної громади Свідків Ієгови, в державі проголошена свобода віросповідання, яку ніхто не бере до уваги, а вчинене ним не вважає злочином.

Однак, вина ОСОБА_4 доводиться іншими дослідженими по справі доказами.

Так, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 показали, що ОСОБА_8 знав ОСОБА_4 і про те, що він є порушником правил військового обліку. 29.06.2025 р. вони виконуючи службові обов`язки по оповіщенню населення на службовому автомобілі побачили в с-щі Ярмолинці ОСОБА_4 з іншою особою. Вони представились, назвали причину зупинки та попросили військово-облікові документи. Працівників поліції з ними разом не було. ОСОБА_9 показав паспорт, у якому зазначений його вік, який не підпадає під мобілізацію, а ОСОБА_4 почав тікати, намагаючись перестрібнути через паркан. Метрів через 30 їм вдалось наздогнати ОСОБА_4 та схопити його за праву руку. Жодних інших насильницьких дій вони не вчиняли. У цей час ОСОБА_4 дістав з кишені газовий балончик і забризкав їх, вирвав руку та втік. Вони його не переслідували, а викликали поліцію, а після приїзду поліції та проведеного опитування хвилин через 40 вони поїхали до Ярмолинецького ЦРЛ, оскільки пекли і сльозились очі.

ОСОБА_4 є віськовозобов`язаним, що підтверджується його військовим квитком (т. 1 а.к.п. 162 – 164), посада – санітар молодшого медичного персоналу, придатним для проходження військової служби (т. 1 а.к.п. 165 – 166), призваним на військову службу під час мобілізації (т. 1 а.к.п. 168, т. 2 а.к.п. 54).

Той факт, що ОСОБА_4 рахувався порушником правил військового обліку, у зв`язку із не уточненням облікових даних, підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 №114651 від 12.09.2025 р. (т. 1 а.к.п. 120).

Факт особистого отримання під розписку ОСОБА_4 повістки 05.01.2025 р. підтверджується відповідною розпискою (т. 1 а.к.п. 160). Відсутність поважних причин з`явитись у визначений у повістці час визнавалась обвинуваченим та додатково підтверджується відповідями лікувальних закладів на запити слідчого (т. 2 а.к.п. 37, 38, 40, 43, 45).

Записами у військових квитках потерпілих, службовими посвідченнями, наказами (т. 1 а.к.п. 26 – 34, 50 – 59, 125, 126, 127 – 129) підтверджується посада та статус потерпілих як службових осіб 6-відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яких законодавством покладені відповідні обов`язки по оповіщенню населення.

Факт нанесення потерпілим тілесних ушкоджень а саме ОСОБА_7 - тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку невідомою речовиною кон`юнктиви обох очей І ст., шкіри обличчя І ст., яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень (що мають незначні скороминущі наслідки); а ОСОБА_8 - тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку невідомою речовиною кон`юнктиви обох очей І ст., яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень (що мають незначні скороминущі наслідки) підтверджується довідками та висновками експерта №56 та № (т. 1 а.к.п. 38, 41 - 42, 60, 62 – 64). При цьому, у висновках експертів зазначено, що такі тілесні ушкодження могли утворитись від дратівливої дії на кон`юнктиву очей подразнюючої речовини в аерозольній формі, у даному випадку могло виникнути від дії сльозогінного газу незадовго до звернення за медичною допомогою 29.06.2025 р..

Обвинувачений не заперечував своєї безпосередньої участі у вказаних діях, раціоналізовуючи їх у свій спосіб. При цьому, той факт, що дані тілесні ушкодження були нанесені саме ОСОБА_4 , підтверджується додатково протоколами пред`явлення особи до впізнання за фотознімками (т. 1 а.к.п. 92 – 100, 104 – 106).

Посилання обвинуваченого до його приналежності до релігійної громади Свідків Ієгови (т. 1 а.к.п. 169, т. 2 а.к.п. 47, 48) враховується судом. Однак, ВС неодноразово, зокрема, у постанові ОП ВС від 27.10.2025 р. у справі №573/838/24 вказав, що право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним. Частина 2 ст. 35 Конституції України, ч. 3 ст. 18 Пакту і ч. 2 ст. 9 Конвенції в схожих виразах допускають таке обмеження в інтересах громадського порядку або безпеки, здоров`я чи моралі, а також захисту прав і свобод інших людей. Усі ці положення вимагають, щоб таке обмеження було встановлено законом і було виваженим (пропорційним до заявленої мети). Законодавець чітко відрізняє два види військової служби: строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Якщо в разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», то в разі призову під час мобілізації закон не передбачає такої можливості й, відповідно, процедури заміни. На думку об`єднаної палати, національне законодавство відповідає критеріям доступності і чіткості. Також не викликає сумніву, що неможливість для військовозобов`язаного відмовитися від призову під час мобілізації є свідомим й послідовним вибором законодавця. Як вважає об`єднана палата, неможливість відмовитися від військової служби на підставі переконань також має легітимну мету в ситуації, в якій перебуває держава. За таких обставин, на думку об`єднаної палати, законодавство, яке виключає можливість сумлінної відмови від призову під час мобілізації (в тому числі ст. 336 КК України, яка слугує забезпеченню призову під час мобілізації), не суперечить ст. 35 Конституції України. Тому законодавство не передбачає можливості уникнути призову за мобілізацією на підставі релігійних або нерелігійних переконань, навіть якщо їх щирість і послідовність не ставиться під сумнів, і таке обмеження свободи сповідувати свої релігійні або нерелігійні переконання має легітимну мету. Законодавство України не передбачає можливості відмови від виконання обов`язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації, яка ґрунтується на релігійних або інших переконаннях. Такі переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації у значенні ст. 336 КК України. Призов на військову службу під час мобілізації не скасовує права на сумлінну відмову від носіння та/або використання зброї.

Посилання захисника на невинуватість обвинуваченого за ч. 2 ст. 350 КК України не ґрунтується на матеріалах справи. Потерпілі виконували свої обов`язки, покладені на них законодавством та відповідними наказами. Докази нанесення обвинуваченому будь-яких тілесних ушкоджень матеріали справи не містять. Використання під час допиту потерпілими, які не мають юридичної освіти, терміну «затримання» суд розцінює як загально-побутове, а не юридичне, в розумінні КПК. Оскільки обвинуваченим визнано, що йому було відомо, що потерпілі є військовослужбовцями та представниками ТЦК та СП, вони були у військовій формі, а він намагався втекти, не отримав задокументованих тілесних ушкоджень, ці обставини в сукупності спростовують посилання на самозахист.

Кримінальне провадження здійснюється відносно осіб, яким пред`явлено обвинувачення. Таким чином, за наявності підстав, сторона захисту не позбавлена ні права, ні можливості оскаржити дії працівників ТЦК та СП, у тому числі ініціювавши кримінальне провадження.

За таких обставин, сукупність наведених і оцінених судом доказів, дає суду підстави поза розумним сумнівом прийти до висновку про винуватість ОСОБА_4 .

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченого, суд враховує ступінь тяжкості вчинених останнім кримінальних правопорушень, які відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належать до нетяжких злочинів, особу винного, який нейтрально характеризується за місцем проживання (т. 1 а.к.п. 112, т. 2 а.к.п. 50), не перебуває під наглядом лікарів нарколога та психіатра (т. 1 а.к.п. 114), раніше не судимий (т. 1 а.к.п. 115), є батьком трьох дітей, у т.ч. одної неповнолітньої дитини. При цьому, обвинувачений розлучений, не працевлаштований.

Пом`якшуючих обставин не встановлено. Визнаючи свою вину та стверджуючи про розкаяння, в дебатах обвинувачений не визнав свої дії протиправними. Вітак, таке визнання носить формальний характер. Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Враховуючи наведене, виходячи з санкції, передбаченої у ст. 336 КК України, суд визнає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі. Більш м`яке покарання санкцією частини статті не передбачено. Обвинувачений був затриманий на підставі ухвали суду про надання дозволу на затримання, у зв`язку із чим суд не вбачає підстав за ч. 2 ст. 350 КК України призначити йому покарання, м`якше за позбавлення волі. Остаточне покарання слід визначити на підставі ст. 70 КК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336 та ч. 2 ст. 350 КК України і призначити йому покарання:

- за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.

- за ч. 2 ст. 350 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 02.07.2026 року.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 досудове перебування його під вартою з моменту затримання - з 28.01.2026 року по 01.07.2026 р. включно.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 29.01.2026 р. у справі №686/36615/25 у виді тримання під вартою та згодом продовжений - залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлявся. Судових витрат по справі немає. Речові докази відсутні.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу в Хмельницький апеляційний суд через Ярмолинецький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1