Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №280/11137/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11137/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року (суддя 1-ї інстанції Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі №280/11137/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000,00грн щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” за період з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 100000,00грн щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” за період з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30000 гривень 00 копійок щомісячно, за період з 06.03.2022 року по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, а відповідачем за період з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року щомісячно, протиправно не нараховувалась і не виплачувалась додаткова винагорода у сумі 100000 грн. щомісячно передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, що є протиправною бездіяльністю відповідача. У зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30000 гривень 00 копійок щомісячно, за період з 06.03.2022 року по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 позивачу полагається компенсація втрат доходів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки не дослідив і не надав оцінку доказам сторін, покладених в основу їх доводів. Скаржник вважає, що відповідач не надав суду доказів того, що в період з 24.02.2022 по 06.06.2022 позивач виконував службові обов`язки. Навпаки, виплата ОСОБА_1 30000грн за цей період підтверджує факт його перебування на службі, а перебування на тимчасово окупованій території дає право на збільшення цієї суми до 100000грн.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Доводи відзиву обґрунтовані тим, що довідка № 53001-105/53 05 від 06.02.2024 ГУ ДСНС у Запорізькій області підвереджує лише факт перебування позивача на несвободі у період з 27.05.2022 по 04.06.2022. На підставі Наказу ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 15.08.2022 № 342 (по особовому складу) збільшена додаткова винагорода у розмірі 100000грн, яка передбачена Постановою №168 за період перебування у полоні з 27.05.2022 по 04.06.2022 та виплачена позивачу у повному обсязі. Підстави для виплати додаткової винагороди за Постановою №168 у інший спірний період відсутні.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з січня 2004 року по вересень 2025 року проходив службу цивільного захисту в органах і підрозділах ДСНС.

Згідно наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 30 вересня 2025 року № 821-НК/53 05 позивач звільнений зі служби цивільного захисту за пп. 3 п. 176 (за станом здоров`я) Положення про проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 та виключений з кадрів ДСНС.

Вважаючи, що протягом проходження служби цивільного захисту за період виконання службових обов`язків на тимчасово окупованій території з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року позивач мав право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, 10 жовтня 2025 року звернувся до Відповідача із відповідною заявою.

Листом від 03 листопада 2025 року № 53 001-6712/53 08 відповідач повідомив, що виплата додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 06.06.2022 (а також за період з 27.05.2022 по 04.06.2022 у зв`язку з перебуванням в полоні) здійснена Головним управлінням з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у повному обсязі i в терміни, визначені чинним законодавством України.

Позивач не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належні позивачеві суми грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі до 100000,00грн щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 були виплачені відповідачем.

Колегія суддів переглядаючи судове рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Предметом розгляду справи є наявність у позивача права на отримання збільшеної до виплати додаткової винагороди до 100000грн, відповідно до Постанови №168, за період з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2022 року.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується постановою Кабінетом Міністрів України № 593 від 11.07.2013 р. (далі – Положення № 593) та Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI (далі – КЦЗ України).

Пунктом 2-3 Положення № 593 визначено, - служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Пунктом 26 Положення № 593 визначено, - соціальний і правовий захист осіб рядового і начальницького складу та членів їх сімей забезпечується відповідно до законодавства.

Кодекс цивільного захисту України (далі – КЦЗ України) регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб`єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 КЦЗ України, - порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 125 КЦЗ України, - за особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України або захопленими заручниками, а також зниклими безвісти за особливих обставин, зберігається грошове забезпечення за останнім місцем проходження служби в розмірі посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щомісячно виплачується грошове забезпечення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Дія цієї частини не поширюється на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили місця служби.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову № 704 від 30 серпня 2017 р. “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова № 704).

Відповідно п. 8 Постанови № 704, - умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України N 623 від 20 липня 2018 року затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі – Інструкція № 623).

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції № 623, - ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з п. 2 розділу І Інструкції № 623, - грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

Пунктом 3 розділу І Інструкції № 623, - грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції № 623, - грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які:

займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах цивільного захисту, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи управління (підрозділи)).

Пунктом 5 розділу І Інструкції № 623, - при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває і до тепер.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію”, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” № 168 (далі - Постанова №168).

Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 Постанови № 168 встановлено, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1 Постанови № 168 , у тому числі такі, які: захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).

Пунктом 2-1 Постанови № 168 визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 за № 35, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 197/39253, затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі – Порядок №35).

Вказаний Порядок та умови визначають процедуру здійснення виплати винагород, передбачених пунктами 1-1, 1-2 Постанови №168, а саме визначення порядку, умов та розмірів виплати додаткової винагороди на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи), а також особливостей виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління ДСНС (далі - курсанти ЗВО ДСНС).

Пунктом 2 Порядку № 35 зазначено, що на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах:

1) до 10 000 гривень - особам пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які залучені до виконання завдань з ліквідації наслідків актів збройної агресії (ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів, ударів реактивними системами залпового вогню, мінування територій) (далі - завдання), на територіях, які знаходяться поза районами ведення бойових (воєнних) дій, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні таких завдань;

2) до 30 000 гривень - особам, які проходять службу (виконують обов`язки) на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Синельниківського, Павлоградського районів Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської, Ворожбянської, Сумської міських, Краснопільської, Миколаївської, Степанівської, Хотінської селищних, Бездрицької, Верхньосироватської, Миколаївської, Миропільської, Нижньосироватської, Річківської, Садівської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області, пропорційно в розрахунку на місяць;

3) до 50 000 гривень - особам, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

4) до 100 000 гривень - особам, які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.

Відповідно до пункту 4 Порядку №35 до безпосередньої участі осіб у заходах у районах ведення воєнних (бойових) дій належать: ліквідація небезпек, пов`язаних із вибухонебезпечними предметами, включаючи не технічне та технічне обстеження територій, виявлення, знешкодження та/або знищення вибухонебезпечних предметів, маркування; проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, потреба в яких виникла внаслідок збройного нападу або вогневого ураження противника; гасіння пожеж, які виникли внаслідок збройного нападу або вогневого ураження противника; здійснення заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника; участь у виконанні робіт із життєзабезпечення постраждалого населення, зокрема доставки гуманітарної допомоги (гуманітарних вантажів), забезпечення функціонування пунктів надання допомоги населенню, забезпечення аварійним електроживленням об`єктів критичної інфраструктури в умовах вогневого ураження; облаштування фортифікаційних споруд у разі залучення у встановленому порядку.

Пунктом 5 Порядку № 35 зазначено, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені в підпункті 4 пункту 2 цих Порядку та умов, у тому числі, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні (але не більше періоду воєнного стану) та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності.

Факт та обставини захоплення особи в полон (добровільної здачі в полон), узяття заручником, інтернування в нейтральні держави або визнання її безвісно відсутньою встановлюються за результатами службового розслідування, проведеного відповідно до Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05 березня 2009 року № 1068-VII. За результатами службового розслідування приймається рішення про наявність або відсутність підстав для виплати додаткової винагороди особі.

Пунктом 7 Порядку № 35 зазначено, датою закінчення виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, особам, які були захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), або є заручниками, або інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні, є дата звільнення з полону або як заручника, повернення з інтернування з нейтральних держав або встановлення місцезнаходження, яка визначена у відповідному наказі Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, керівників територіальних органів ДСНС, підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС, закладів, установ, що належать до сфери управління ДСНС (далі - орган (підрозділ) ДСНС).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 35 документами, що підтверджують виконання особами завдань чи безпосередню участь осіб у заходах, є: затверджений наряд на службу; записи у книзі служби; накази про залучення до проведення робіт з розмінування (та їх забезпечення), аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт; акти виконання робіт піротехнічними підрозділами ДСНС; акт про пожежу; рапорт керівника робіт (старшої посадової особи) про виконання особами завдань чи участь осіб у заходах в умовах вогневого ураження; акт уповноваженого органу про залучення осіб із числа курсантів закладу освіти із специфічними умовами навчання, курсантів ЗВО ДСНС, здобувачів освіти та/або рішення ДСНС про залучення осіб, які проходять службу в закладах освіти ДСНС на штатних посадах, до безпосереднього виконання завдань, зазначених у пункті 2 цих Порядку та умов, або участі в заходах, зазначених у пункті 4 цих Порядку та умов; довідка органів військового управління, штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), які здійснюють оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил України.

У разі неможливості надання документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, надаються інші документи, які підтверджують факт участі осіб у заходах.

Одним днем участі в заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого особа залучалася до виконання завдань чи участі у заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.

У разі коли особа залучається до виконання завдань чи бере участь у заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як 2 дні виконання завдань чи участі в заходах.

Пункт 9 Порядку № 35, - визначення районів ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі рішення Головнокомандувача Збройних Сил України.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд першої інстанції правильно зазначив, що на період дії воєнного стану, співробітникам, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій України постановою №168 з урахуванням Порядку № 35 передбачена виплата додаткової винагороди у різних розмірах відповідно до виконаних завдань, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 160/23417/23 зазначив, що у вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

Повертаючись до обставин справи, судом встановлено, що згідно довідки ДСНС України № 8-06-23 від 22.06.2023, виданої на підставі акту спеціального службового розслідування по факту позбавлення особистої свободи ОСОБА_1 затвердженого ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 20.01.2023, судом встановлено, що у період з 27.05.2022 по 04.06.2022 позивач перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

На підставі Наказу ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 15.08.2022 № 342 (по особовому складу) збільшена додаткова винагорода у розмірі 100000грн, яка передбачена Постановою №168 за період перебування у полоні з 27.05.2022 по 04.06.2022 та виплачена позивачу у повному обсязі.

Щодо іншого спірного періоду із заявленого позивачем, то слід зазначити, що враховуючи зазначені норми законодавства та подані учасниками справи докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони не дають можливість встановити вид заходів та завдань, які виконувалися позивачем, період якого часу, протягом якого позивач перебував на окупованій території.

Так скаржник наполягає, що він виконував проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, здійснював заходи з евакуації населення (жителів) із територій населених пунктів ТОТ, брав участь у виконанні робіт із життєзабезпечення постраждалого населення, зокрема доставки гуманітарної допомоги (гуманітарних вантажів), здійснював забезпечення функціонування пунктів надання допомоги населенню на тимчасово окупованій території, тощо.

Проте поизвач не посилається на жодні докази, які б надавали можливість встановити які завдання або заходи виконував позивач у спірний період і якими документами підтверджуються викладені позивачем/скаржником обставини.

Слід також зазначити, що відповідачем в жодній мірі не заперечується перебування позивача на окупованій території країни з часу окупації її окупаціними силами рф.

Проте перебування на окупованій території саме по собі не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди за Постановою КМУ №168, оскільки ключовою умовою є безпосереднє я участь у бойових діях або забезпеченні заходів нацбезпеки/виконання певного завдання; несення службу в органах і установах в районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації; перебувати безпосередньо в районах, де здійснюються заходи: бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Подібні вимоги містить і пп. 4 п. 2 Порядоку та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджені наказом Міністра внутрішніх справ України від 26.01.2023 №35 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №97/39253.

За період перебування позивача на тимчасово окупованій території лютий-червень 2022, йому була нарахована додаткова грошова винагороди в розрахунку 30000,00грн на місяць.

Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Доводи позивача/скаржника на ту обставину, що виплата йому у спірний період у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць підтверджує, що він перебував на службі та тимчасосо окупованій території. Саме ця обставина, перебування на тимчасово окупованій території, на переконання позивача дає йому право на збільшення цієї суми до 100000грн.

Однак такі доводи є помилковими, оскільки на отримання збільшеної суми, відповідно до приписів Постанови №168 необхідно брати безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів. Проте цих обставин встановлено не було.

Довідка від 22.06.2023 №8-06-23, на яку також посилається позивач підтверджує факт позбавлення особи ( ОСОБА_1 ) свободи у період з 27.05.2022 по 04.06.2022. Для підтвердження саме цього факту вона і видана, про що в ній і зазначено.

Таким чином ця довідка не підтверджує права позивача для отримання додаткової грошової винагороди в розрахунку 100000,00грн на місяць у спірний період.

Щодо віднесення території смт. Чернігівка Чернігівської селищнної територіальної громади Бердянського району Запорізької області до територій, де ведуться, або велися бойові дії.

Відповідно “Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі – Наказ 376), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, смт Чернігівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області у відповідності до розділу ІІ вищезазначеного переліку починаючи з 26.02.2022 відноситься до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Таким чином, згідно вищезазначених наказів судом встановлено, що Чернігівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області починаючи з 26.02.2022 відноситься до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Інформації про те що, смт. Чернігівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області відносилась до території на яких ведуться (велись) бойові дії вищевказаними нормативно-правовими документами не підтверджується.

Враховуючи вищезазначене, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростоввують його висновків, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/11137/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак