Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №160/15955/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/15955/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 р. (суддя Луніна О.С) в адміністративній справі №160/15955/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про визнання протиправною та незаконною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому із урахуванням уточнень просила визнати протиправною та незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в призначенні їй пенсії за віком за статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі рішення №046950005173 від 21 травня 2025 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути її заяву від 13 травня 2025 р. як такої, що має право на отримання пенсії за віком згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та постановити нову постанову, якою заявлені нею позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачка має право на отримання пенсії за віком на підставі статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Водночас, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 13 травня 2025 р. звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. Рішенням №046950005173 від 21 травня 2025 р. позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із недосягненням нею пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (60 років).

Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що саме Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є основним законодавчим актом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення, а не Закон України "Про пенсійне забезпечення", на чому наполягає позивачка. На момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачка не досягла віку 60 років, як це передбачено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому відповідач правомірно відмовив їй в призначенні даного виду пенсії.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 р. визначено, зокрема, що право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років.

01 січня 2004 р. набрав чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 р., статтею 26 якого передбачено, зокрема, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Позивачка наполягає на тому, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до встановленого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віку 55 років.

Водночас, пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення такої пенсії.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги позивачки та погоджується із висновком суду першої інстанції, що при визначенні права на пенсію за віком, застосуванню підлягає саме стаття 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не стаття 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком (13 травня 2025 р.) ОСОБА_1 не досягла віку 60 років, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області рішенням №046950005173 від 21 травня 2025 р. правомірно відмовило їй в призначенні даного виду пенсії.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 р. в адміністративній справі №160/15955/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 16 червня 2026 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш