Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №520/27366/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 01 липня 2026 р.

Справа: №520/27366/25

Суддя: Семененко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 р. Справа № 520/27366/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 23.04.26 по справі № 520/27366/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просила суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та неврахування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати від 27.08.2025 №3184/02/80;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 08.09.2025 та здійснити розрахунок розміру пенсії з 08.09.2025 з урахуванням розмірів складових заробітної плати в довідці від 27.08.2025 №3184/02/80, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідачем протиправно не призначено з 08.09.2025 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) та невраховано при розрахунку пенсії довідки про складові заробітної плати від 27.08.2025 №3184/02/80.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та неврахування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати від 27.08.2025 №3184/02/80.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 08.09.2025 та здійснити розрахунок розміру пенсії з 08.09.2025 з урахуванням розмірів складових заробітної плати в довідці від 27.08.2025 №3184/02/80, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що до заяви від 08.09.2025 позивачем надано довідку від 27.08.2025 №3184/02/80, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) в якій зазначено дані про складові заробітної плати станом на серпень 2025 року. Разом з тим, до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії позивач звернулась 08.09.2025. За документами електронної пенсійної справи позивача встановлено, що стаж роботи на посадах, віднесених до посад державної служби обчислений на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі №520/3843/25. Враховуючи вищезазначене, оскільки довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) повинні бути видані на момент звернення за призначенням пенсії, підстави для перерахунку пенсії відсутні. Враховуючи вище викладене, відповідач вважає, що вимоги позивача є протиправними та не відповідають нормам чинного законодавства.

Крім того, відповідач звертає увагу на дискреційні повноваження відповідача у цій справі.

Просить врахувати в частині стягнення судового збору, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Позивач по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) з 08.11.2024.

08.11.2024 позивач звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення із пенсії за віком, яка була призначена згідно із Законом № 1058-IV, на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".

Рішенням від 15.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу", оскільки, позивач має загальний стаж роботи, який належить до категорії посад державних службовців 18 років 03 місяці 17 днів, тому не можна врахувати довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки не виконується вимога 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державних службовців.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 15.11.2024, позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з відповідною заявою.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №520/3843/25, зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889 (далі - Закон №889), з зарахуванням періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 19.03.2004 по 21.12.2005 на посаді начальника відділу соціальної роботи Центру соціальної служби для молоді Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, період роботи в територіальному управлінні Пенсійного фонду України на посаді державного службовця з 02.05.2016 по 19.06.2017 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, період роботи в органах місцевого самоврядування з 20.06.2017 по 08.11.2024 на посаді головного спеціаліста сектору прийняття заяв та документів відділу соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради.

На виконання вказаного рішення суду у справі № 520/3843/25 ГУ ПФУ в Харківській області призначено позивачу з 08.11.2024 пенсію за віком відповідно до Закону №889, з урахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 19.03.2004 по 21.12.2005 на посаді начальника відділу соціальної роботи Центру соціальної служби для молоді Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, періоду роботи в територіальному управлінні Пенсійного фонду України на посаді державного службовця з 02.05.2016 по 19.06.2017 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 20.06.2017 по 08.11.2024 на посаді головного спеціаліста сектору прийняття заяв та документів відділу соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради та без урахування для розрахунку пенсії довідок про складові заробітної плати від 07.11.2024 за № 2000-0504-8/19504 та № 2000-0504-8/195404, розмір пенсії зменшується.

ГУ ПФУ у Львівській області у листі від 11.08.2025 також зауважено, що за результатами повторного розгляду заяви позивача від 08.11.2024 про перехід з пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 520/3843/25, керуючись п. 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, ГУ ПФУ у Львівській області залишено пенсію у попередньому розмірі.

Нарахування та виплата пенсії проводиться за віком, згідно із Законом № 1058-IV.

Позивач 08.09.2025 звернулася (за місцем реєстрації) до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності, відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява позивача розглядалась ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

До вказаної заяви надано довідку від 27.08.2025 №3184/02/80, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) в якій зазначено дата видачі довідки станом на серпень 2025 року.

Рішенням від 16.09.2025 №204650014653 відповідачем в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено.

Таку позицію відповідач аргументував тим, що оскільки довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) повинні бути видані на момент звернення за призначенням пенсії, підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення у справі №520/3843/25 представники пенсійного фонду пенсію позивача залишили у попередньому розмірі. Нарахування та виплата пенсії позивачу проводиться за віком, згідно із Законом № 1058-IV. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було призначено пенсію позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» та не враховано довідку від 27.08.2025 №3184/02/80 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01.05.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу було врегульовано положеннями Закону № 3723-XII. Він визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону № 889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 889-VІІ, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, головними умовами для переведення на пенсію державного службовця є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі №520/3843/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889, з зарахуванням періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 19.03.2004 по 21.12.2005 на посаді начальника відділу соціальної роботи Центру соціальної служби для молоді Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, період роботи в територіальному управлінні Пенсійного фонду України на посаді державного службовця з 02.05.2016 по 19.06.2017 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1 Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, період роботи в органах місцевого самоврядування з 20.06.2017 по 08.11.2024 на посаді головного спеціаліста сектору прийняття заяв та документів відділу соціальних допомог Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради.

08.09.2025 при зверненні із заявою про призначення (переведення) пенсії позивачем надавалась довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на серпень 2025 року.

Неврахування вказаної довідки при обчисленні розміру пенсії позивача зумовило звернення до суду із даним позовом.

Отже, спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії позивача довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на серпень 2025 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 (далі – Порядок № 622) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

На виконання вимог Порядку № 622 наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 766/30634, затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад № 750 (далі – Порядок № 750).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 750 довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 622.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 750 для отримання довідки подаються такі документи: заява; документ, що підтверджує відсутність в державному органі посади державної служби, ліквідацію державного органу; довідки з архівної установи, в якій зберігаються документи ліквідованих державних органів, або іншого органу (організації, установи), в якому (якій) зберігаються документи про заробітну плату, про розміри посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років на день звільнення з посади державної служби (припинення державної служби), надбавок до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації, а також інших виплат за їх наявності - у випадку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку.

На виконання пункту 6 Порядку № 622 у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, затверджені Постановою № 1-3.

Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Колегія суддів, дослідивши наявну в матеріалах справи довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на серпень 2025 року, видану Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради, яка позивачем надавалась разом із заявою про переведення на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» встановила, що остання у повному обсязі відповідає змісту зразка, затвердженого постановою Правління ПФУ від 17.01.2017 № 1-3, містить всі необхідні реквізити, складені у встановленому законом порядку, засвідчені підписами уповноважених осіб (керівником та головним бухгалтером) та печаткою.

Судом встановлено, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.05.2021 №10-87/3887/02-21, яка видана Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради, підтверджує, що позивач працює в Управлінні соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради на посаді головного спеціаліста. Заробітна плата станом на 31.08.2025 становить 18 622,80 грн. Довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату за серпень 2025 року. Довідка про розмір інших виплат, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" додається.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не встановлено жодних недоліків форми, змісту чи порядку видачі довідки, а тому посилання виключно на те, що вона оформлена станом на серпень 2025 року при зверненні позивача у вересні 2025 року, не відповідає критеріям належного мотивування рішення суб`єкта владних повноважень.

Оскільки вказана довідка відповідає встановленій законом формі та є джерелом інформації про доходи позивача, що безпосередньо впливають на правильність обчислення пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем протиправно не було призначено пенсію позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» та не враховано довідку від 27.08.2025 №3184/02/80 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція – це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами – державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб?єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

З огляду на те, що у спірних правовідносинах не існує іншого варіанту правомірного рішення ніж врахування пенсійним органом відомостей вищевказаної довідки при призначенні/перерахунку пенсії позивачу, однак відповідач її протиправно не приймає, колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 08.09.2025 та здійснити розрахунок розміру пенсії з 08.09.2025 з урахуванням розмірів складових заробітної плати в довідці від 27.08.2025 №3184/02/80, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 по справі № 520/27366/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua