Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №520/31830/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 р. Справа № 520/31830/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 21.04.26 по справі № 520/31830/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) вернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” у розмірі дві тисячі гривень.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” у розмірі дві тисячі гривень з 02.02.2023 року.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача суму сплаченого судового збору 968 грн 96 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не призначається щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова № 713).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ГУ ПФУ в Харківській області суму сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідно до листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі- ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області) від 12.11.2025 № 49 1-11380/49 09, розмір грошового забезпечення на дату звільнення та дату призначення пенсії ОСОБА_1 склав – 19201,30 грн. Посадовий оклад – (19 тарифний розряд) - 4370,00 грн. ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області повідомлено, що розмір посадового окладу за посадою начальник караулу 67 ДПРЧ 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області станом на 01.03.2018 відповідав 19 тарифному розряду та складав 4370,00 грн.

Таким чином, аналіз наданої у справі відповіді ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області дає підстави для висновку про тотожність розміру посадового окладу за відповідною посадою як станом на 01 березня 2018 року, так і станом на момент призначення пенсії (02.02.2023 року). Це, у свою чергу, є прямим доказом незмінності розміру грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року та на момент призначення йому пенсії.

Отже обчислення пенсії позивача було здійснено на підставі грошового забезпечення, яке було актуальним саме на 01 березня 2018 року.

Позивач зауважує, що відповідачем не надано доказів проведення будь-яких перерахунків пенсії позивачу після її призначення, у тому числі у зв`язку із зростанням розміру посадового окладу чи зміною інших складових грошового забезпечення на підставі нормативно-правових актів.

Отже, з огляду на те, що пенсія позивача була призначена після 01 березня 2018 року, але її розмір обчислено з урахуванням грошового забезпечення, визначеного саме станом на 01 березня 2018 року, а також з урахуванням того, що факт її подальшого перерахунку відсутній – позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 як підстави для невиплати щомісячної доплати в розмірі 2000 грн.

Враховуючи те, що абзац перший пункту 1 Постанови № 713 передбачає право на щомісячну доплату не лише для осіб, пенсія яким призначена до 01 березня 2018 року, а також і для осіб, пенсія яким призначена після цієї дати, але обчислена з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач зауважує, що правова позиція, сформульована у зразковій справі №400/6254/24, застосовна лише за наявності перерахунку пенсії після 01 березня 2018 року.

Водночас перерахунок пенсії позивачу після її призначення не проводився, а розмір пенсії обчислено на підставі грошового забезпечення, яке залишалося незмінним із 01 березня 2018 року до дати призначення.

Просить врахувати аналогічну правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 19 травня 2025 року по справі №620/10230/24.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області і отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), призначену за вислугу років з 02.02.2023.

Відповідно до листа ГУ ДСНС України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 12.11.2025 № 49 1-11380/49 09, розмір грошового забезпечення на дату звільнення та дату призначення пенсії ОСОБА_1 , склав - 19201,30 грн. Посадовий оклад - (19 тарифний розряд) - 4370,00 грн. Також повідомляється, що розмір посадового окладу за посадою начальник караулу 67 ДПРЧ 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області станом на 01.03.2018 відповідав 19 тарифному розряду та складав 4370,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату з дати призначення пенсії щомісячної доплати до пенсії, передбаченою Постановою №713.

Відповідач відмовив у задоволенні заяви та повідомив, що щомісячна доплата у сумі 2000 гривень позивачу не нараховувалася, у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Позивач вважає вказані дії протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пенсію позивачу призначено 02.02.2023 року (після 01.03.2018), тому у відповідача відсутні підстави для виплати щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом №2262-ХІІ.

Відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову №713.

Пунктом 1 Постанови №713 встановлено, що з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону №2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо пенсій в разі втрати годувальника"), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється у сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Постанови №713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 1 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії.

Прийняття Постанови № 713 зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб, яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 1 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає близько 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій залежно від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема, складають близько 2000,00-2700,00 грн.

Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України з 1 липня 2021 року особам, пенсії яким призначено за нормами Закону №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року або тим, кому її призначено після 1 березня 2018 року, проте обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, виплата якої не здійснюється у разі, коли пенсія відповідним особам переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року. Тобто такі доплати є тимчасовими.

Отже, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абз. 3 п. 1 цієї Постанови є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка була підставою для ухвалення Постанови №713, а саме зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, визначених на законних підставах.

Іншими словами, доплати до пенсій (розмір яких обчислювався з прожиткового мінімуму станом на 1 березня 2018 року), передбачені Постановою №713, здійснювалися тимчасово до перерахунку відповідних пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), зокрема через підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на відповідний рік відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції з 29 січня 2020 року.

За аналогічних правовідносин, здійснивши аналіз п. 1 Постанови № 713 у сукупності з приписами ст. 63 Закону №2262-XII, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішенні від 16 грудня 2024 року у зразковій справі №400/6254/24, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року, дійшов наступних висновків:

- з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-XII до 01 березня 2018 року (і до розміру пенсії на вказану дату) або пенсія яким призначено (поновлена) після 01 березня 2018 року (з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати), було установлено щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн;

- доплата, визначена цією Постановою, враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, що здійснюються у зв`язку з прийняттям після 01 березня 2018 року уповноваженим органом нормативно-правого акта, який став правовою підставою для перегляду (перерахування) пенсії. Тобто таке підвищення (перерахунок пенсії) повинне відповідати порядку, передбаченому ст. 63 Закону №2262-XII, та обов`язково мало здійснюватися після 01 березня 2018 року, при цьому не має значення, чи такий нормативно-правовий акт був прийнятий до 01 березня 2018 року або після, оскільки визначальним є саме момент підвищення після 01 березня 2018 року;

- метою установлення такої доплати є поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам;

- виплата щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн не здійснюється у разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому пункту 1 цієї Постанови, переглядалася (перераховувалася) саме після 01 березня 2018 року відповідно до процедури, передбаченої статтею 63 Закону №2262-XII, і такий перегляд (перерахунок) перевищив розмір доплати;

- якщо перегляд пенсії (перерахунок) здійснювався до 01 березня 2018 року або після цієї дати, однак на виконання рішення суду з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на який в особи виникло до 01 березня 2018 року, то такий перегляд (перерахунок) не є підставою для нездійснення виплати у розмірі 2000,00 грн чи її припинення;

- водночас, якщо перегляд пенсії (перерахунок) здійснювався після 01 березня 2018 року на виконання рішення суду з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на який в особи виникло після 01 березня 2018 року, то такий перегляд (перерахунок), проведений відповідно до статей 43, 63 Закону № 2262-XII (підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом), є підставою для нездійснення виплати у розмірі 2000 грн чи її зменшення (в залежності від розміру збільшення пенсії після перерахунку).

Як встановлено з матеріалів справи, а саме з листа ГУ ДСНС УКраїни в Дніпропетровській області від 12.11.2025 № 49 1-11380/49 09, що розмір грошового забезпечення на дату звільнення та дату призначення пенсії ОСОБА_1 , склав - 19201,30 грн. Посадовий оклад - (19 тарифний розряд) - 4370,00 грн. Також повідомляється, що розмір посадового окладу за посадою начальник караулу 67 ДПРЧ 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області станом на 01.03.2018 відповідав 19 тарифному розряду та складав 4370,00 грн.

Згідно з протоколом за пенсійною справою 2004032894 (МНС) від 02.02.2023 під час призначення пенсії ОСОБА_1 , взятий розмір посадового окладу у розмірі 4370,00 грн, який визначений станом на 01 березня 2018 року, який до дати призначення пенсії не змінювався.

Таким чином, розмір посадового окладу позивача за відповідною посадою, як станом на 01 березня 2018 року, так і станом на дату призначення йому пенсії був незмінним, а тому обчислення пенсії було здійснено на підставі грошового забезпечення, яке було актуальним саме на 01 березня 2018 року.

При цьому, колегією суддів не встановлено факту проведення будь-яких перерахунків пенсії позивачу після її призначення, у тому числі у зв`язку із зростанням розміру посадового окладу чи зміною інших складових грошового забезпечення на підставі нормативно-правових актів, а відповідач не надав належних доказів на спростування цієї обставини.

Отже, з огляду на те, що пенсія позивача була призначена після 01 березня 2018 року, але її розмір обчислено з урахуванням грошового забезпечення, визначеного саме станом на 01 березня 2018 року, а також з урахуванням того, що судом не встановлено факту її подальшого перерахунку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування абз. 3 п. 1 Постанови №713, як підстави для невиплати щомісячної доплати в розмірі 2000 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положення п. 1 Постанови №713 мають застосовуватись органами Пенсійного фонду під час здійснення повноважень у повному обсязі, із системним урахуванням змісту всієї норми, враховуючи, що зазначений пункт містить чітко окреслені дві категорії осіб, яким може бути встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн:

- особи, пенсія яким призначена до 01 березня 2018 року відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби);

- особи, пенсія яким призначена після 01 березня 2018 року, однак її розмір обчислено з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 травня 2025 року у справі №620/10230/24.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на щомісячну доплату передбачену Постановою №713 у розмірі 2000 гривень, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

В той же час, колегією суддів з`ясовано, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 запропоновано ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 02.02.2023 по 03.06.2025,із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову. Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк, позовна заява за період з 02.02.2023 по 03.06.2025 підлягає залишенню без розгляду, згідно з частиною третьою статті 123 КАС України.

Вказана ухвала суду апеляційної інстанції, відповідно до довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (представника позивача, від імені якої подана апеляційна скарга) 16.06.2026 об 19:02.

Однак, на момент винесення цієї постанови, позивачем не виконані вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 16.06.2026, що є підставою для залишення позову без розгляду за період з 02.02.2023 по 03.06.2025.

Разом з тим, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач разом з позовною заявою подавав до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій, як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду посилався на те, що про порушення свого права дізнався після прийняття Верховним Судом постанови від 02.03.2023 у справі №600/870/22-а.

Так, абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 21 лютого 2024 року (справа № 240/27663/23).

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

При цьому, поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд у справі № 240/27663/23 наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Так, про факт встановлення чи невстановлення позивачу доплати до пенсії останньому не могло не бути відомо принаймні з моменту отримання першої пенсії (у березні 2023 року). При цьому, судове рішення, на яке останній посилається, прийняте ще 02.03.2023, тоді як звернення до суду відбулося лише 04 грудня 2025 року.

У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій до 14 серпня 2025 року (дата подання заяви до територіального органу пенсійного фонду) з метою з`ясування розміру пенсії та її складових позивачем не надано.

Колегією суддів враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив призначити виплату доплати до пенсії у розмірі 2 000 грн з 02.02.2023, а з цим позовом звернувся лише 04.12.2025, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об`єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії на 2 000 грн менше та наведені правові висновки Верховного Суду, а також на невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 16.06.2026, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 02.02.2023 по 03.06.2025.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в частині щодо позовних вимог заявлених в межах шестимісячного строку звернення до суду нове судове рішення про задоволення позову, а в іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 КАС України.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 969,00 грн відповідно до квитанції № 0549-2526-7015-9733 від 01.12.2025 та 1453,44 грн відповідно до квитанції № 8046-4418-7462-6396 від 18.05.2026 за подання апеляційної скарги.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2422,44 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі № 520/31830/25 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень з 04 червня 2025 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 02.02.2023 по 03.06.2025 - залишити без розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 44 копійки.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий