Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 28 червня 2026 р.
Справа: №363/721/26
Суддя: Фінагеєв Валерій Олександрович
Справа № 363/721/26 суддя в І-й інстанції Дьоміна О.П.
Провадження № 33/824/2544/2026 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 червня 2026 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 17 січня 2026 року серії ЕПР1 № 568562, 16 січня 2026 року о 23 год. 15 хв. у місті Вишгород по провулку Квітневому поблизу другого будинку, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «SsangYong Rexton», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000.00 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що поліцейським було порушено процедуру складання протоколу та порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини водія в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за вказаною нормою закону настає лише у випадку дотримання встановленого законом порядку проведення огляду. У даному випадку працівники поліції грубо порушили процедуру складання протоколу та порядок огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 не надали практичної можливості пройти огляд на місці зупинки, а постійно провокували його відмовитись від медогляду за допомогою технічних засобів, а згодом і до поїздки в медичний заклад. На відео чітко видно, що ОСОБА_1 весь час погоджувався поїхати до лікарні та просив не залишати без нагляду його автомобіль, пропонував, щоб працівники поліції сіли за кермо і доставили його в автомобілі ОСОБА_1 до лікарні. Крім того, особу, що притягується до адміністративної відповідальності, не відстороняли від керування автомобілем згідно ст. 266 КУпАП, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення протоколу за ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Андрейка О.І., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке полягало у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Відповідно до розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія. Разом з тим, у разі наявності підстав вважати, що такі ознаки наявні, поліцейський пропонує водієві пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров`я, а водій зобов`язаний пройти такий огляд, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.
Судом встановлено, що 16 січня 2026 року о 23 год. 15 хв. у місті Вишгород по провулку Квітневому поблизу другого будинку, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «SsangYong Rexton», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився.
Як було зазначено вище, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія. Незгода останнього з наявністю у нього ознак сп`яніння не надає водієві права відмовлятися від запропонованого поліцейським огляду на стан сп`яніння.
В даному випадку пройти такий огляд водій зобов`язаний в силу вимог п. 2.5 правил, незалежно від того вважає він наявними чи відсутніми підстави до такого огляду.
Відеозаписом з камери поліцейського підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
На вказаному відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 , не заперечуючи факт керування транспортним засобом,відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у лікарня-нарколога.
На запитання поліцейського, чи буде ОСОБА_1 проходити огляд за допомогою приладу «Драгер», останній вказав, що ні. Працівник поліції уточнив, чи відмовляється ОСОБА_1 від проходження огляду, та отримав відповідь «Так» (запис 06:30).
ОСОБА_1 вказав, що погоджується пройти огляд у лікарні та згоден проїхати до лікаря. Коли працівник поліції запропонував ОСОБА_1 сісти в службовий автомобіль та проїхати до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 вказав, що не поїде. Працівник поліції уточнив, чи відмовляється ОСОБА_1 проїхати в лікарню, на отримав відповідь «Так» (запис 07:40).
Також ОСОБА_1 вказував, що не вийде зі свого автомобіля та поїде до лікаря сам за кермом (запис 08:32).
Таким чином, на відео чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у лікарня-нарколога і будь-яких спонукань до таких дій з боку працівників поліції на відео не зафіксовано.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 щодо поїздки до лікарні за кермом свого автомобіля вочевидь були незаконними, апеляційний суд приходить до висновку, що висунення ОСОБА_1 , додаткових, не передбачених законом вимог до проведення огляду, слід розцінювати як відмову від запропонованого поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Посилання у апеляційній скарзі на не відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем після складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Наведені посилання не знаходяться у причинному зв`язку із відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння і не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки, як вказувалось вище, останній зобов`язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди з фактом сп`яніння.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною, зокрема, наявним у матеріалі справи відеозаписом, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 02 липня 2026 року.
Суддя В.О. Фінагеєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua