Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №761/48391/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 761/48391/25 Головуючий у суді першої інстанції - Фролова І.В.

Номер провадження № 22-ц/824/12561/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Фролової І.В., у місті Київ, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 із позовом про поділ спільного майна.

12 травня 2026 року на адресу районного суду від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про призначення оціночної експертизи, відповідно до якого просив суд призначити оціночну експертизу автомобіля марки «Toyota Yaris» 2013 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , до якої поставити питання про визначення її ринкової вартості станом на 12 травня 2026 року. Проведення експертизи доручити ФОП ОСОБА_5 , сертифікат ФДМ України № 49-2025 від 19 серпня 2025 року.

Клопотання мотивоване тим, що автомобіль "Toyota Yaris" поділити в натурі не можливо, а тому необхідно визначити ринкову вартість даного автомобіля станом на 12 травня 2026 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про призначення оціночної експертизи у даній справі - задоволено.

Призначено у цивільній справі № 761/48391/25 оціночну експертизу, проведення якої доручено ФОП ОСОБА_5 , сертифікат ФДМ України №49-2025 від 19 серпня 2025 року, попередивши її про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України - за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків.

На вирішення експерта поставлено наступне питання: "Яка ринкова вартість автомобіля "Toyota Yaris", 2013 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 12 травня 2026 року?"

Для проведення даної експертизи ФОП ОСОБА_5 направлено:

- копію даної ухвали;

- матеріали цивільної справи № 761/48391/25;

Роз`яснено учасникам справи вимоги ст.109 ЦПК України, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_3 ..

На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року в частині зупинення провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної інстанції обґрунтовує тим, що суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження призначив у справі оціночну експертизу та зупинив провадження. Проте, всупереч вимогам статей 102, 103 ЦПК України, проведення експертизи доручено ФОП ОСОБА_5 , яка є приватним оцінювачем (суб?єктом оціночної діяльності), а не атестованим судовим експертом.

Зазначає, що безпідставність зупинення провадження підтверджується подальшими діями позивача. Незважаючи на те, що станом на 25 травня 2026 року ухвала про зупинення провадження не набрала законної сили та строк її апеляційного оскарження тривав, позивач вже подав до суду «Звіт про оцінку майна», складений на підставі договору від 12 травня 2026 року, укладеного в день постановлення оскаржуваної ухвали. Це свідчить про фактичне виконання судового рішення до набрання ним законної сили та штучний характер зупинення провадження.

Крім того, поданий Звіт не відповідає вимогам ЦПК України. Оцінювач прямо зазначив, що не зобов`язаний брати участь у судовому розгляді для надання роз`яснень, що суперечить вимогам статей 72, 108 ЦПК України щодо судового експерта. Також у Звіті відсутнє попередження про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, як того вимагає частина п`ята статті 102 ЦПК України. За таких обставин зупинення провадження для отримання документа, який не є належним висновком експерта, є протиправним.

12 червня 2026 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін та направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що приписи ст. ст. 102, 103 ЦПК України не містить вимог та/або заборон щодо призначення в цивільних справах для проведення експертизи саме приватного оцінювача (суб?єкта оціночної діяльності).

Крім того, в судовому засіданні 12 травня 2026 року представник відповідача, який подав апеляційну скаргу, не заперечував проти призначення експертом саме ФОП ОСОБА_5 , яка є приватним оцінювачем.

Таким чином, твердження представника відповідача щодо призначення приватного оцінювача (суб`єкта оціночної діяльності), а не атестованого судового експерта всупереч чинному законодавству, не відповідають дійсності та приписам ЦІК України.

Вказує, що твердження відповідача про затягування розгляду справи позивачем є безпідставним. Зважаючи на те, що Звіт №01/05, складений 13 травня 2026 року був поданий до суду першої інстанції 25 травня 2026 року, районний суд, з огляду на приписи ст. 254 ЦПК України, мав поновити провадження у справі не пізніше 04 червня 2026 року та призначити дату чергового підготовчого судового засідання.

Проте, 26 травня 2026 року представником відповідача було подано апеляційну скаргу в частині оскарження зупинення провадження у справі.

Таким чином, саме сторона відповідача вчиняє дії, що спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд враховує, що апелянтом оскаржується ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року виключно в частині зупинення провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу зазначив, що для з`ясування обставини, які мають значення для справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, при цьому сторонами висновків експертів із цих саме питань не надано, тому районний суд вважав клопотання таким, що підлягає задоволенню, а провадження у справі на час проведення експертизи зупиненню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Апеляційний суд зазначає, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року оскаржується лише в частині зупинення провадження у справі, відтак оскаржувана ухвала переглядається в апеляційному порядку тільки в частині зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи ( п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 року судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі зі сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Таким чином, призначення судової експертизи є підставою для зупинення провадження у справі, а суд, в провадженні якого перебуває така справа, на власний розсуд вирішує питання необхідності його зупинення.

Колегія суду вважає, що зупинення провадження у справі до отримання судом результатів експертизи є доцільним та законним, оскільки висновки експертизи будуть мати правове значення для розгляду справи.

Крім того, на час проведення експертизи матеріали справи передаються до експертної установи (експерта), що унеможливлює подальший розгляд справи до проведення експертизи.

Тобто задоволення клопотання про призначення експертизи потребує направлення матеріалів справи в розпорядження експертів, і до отримання висновків експертизи подальший розгляд справи не вбачається доцільним, вказане є перешкодою і створює неможливість у зв`язку з цим подальшого провадження у справі, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про зупинення провадження у справі на час проведення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність підстав для зупинення провадження у справі, який не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 160/12705/19.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, порушив завдання та принципи цивільного судочинства щодо розумності строків розгляду справи, є необґрунтованими, оскільки ст. 251 ЦПК України чітко окреслені випадки, в яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, а у ст. 253 Кодексу визначені строки, на які зупиняється провадження у справі.

З огляду на те, що предметом спору у даній справі є поділ спільного майна, проведення оціночної експертизи є доцільним та законним, а виконання цивільного судочинства потребує часткового відступу від принципу розумності строків розгляду справи судом з огляду на об`єктивні причини, що зумовлені обставинами цієї справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року в частині зупинення провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п. 2 ч.1 ст. 389 ЦПК України.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська Фінагеєв В.О.