Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №363/516/26 — Київський апеляційний суд

Справа № 363/516/26 суддя в І-й інстанції Котлярова І.Ю.

Провадження № 33/824/3185/2026 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.

Категорія: ч. 1 ст.173-2 КУпАП

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 червня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13 грудня 2025 року серії ВАД № 858728, 13 грудня 2025 року приблизно о 05 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , а саме: виражалася нецензурною лексикою, чим завдала шкоди психологічному здоров`ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Ухвалюючи постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, визначений у ч. 2 ст. 38 КУпАП закінчився 13 березня 2026 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд не взяв до уваги її пояснення, обмежився формальним згадуванням факту їх подання. Докази у справі лише перераховані, але не проаналізовані, не співставлені між собою. У матеріалах справи відсутні медичні документи, які б підтверджували заподіяння шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 . Всі висновки ґрунтуються лише на твердженнях останньої, свідків конфлікту та відеозапису немає. Сам факт вживання нецензурної лексики в сімейній сварці (навіть якщо вважати його встановленим) не є достатнім для кваліфікації як домашнього насильства без доведення причинно-наслідкового зв`язку зі шкодою здоров`ю. Неприязні відносини з матір`ю виникли через спір щодо місця проживання дитини і мають цивільно-правовий характер, а тому, не можуть свідчити про факт вчинення психологічного насильства. Протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Суд не встановив і не довів умисел ОСОБА_1 на вчинення домашнього насильства, не перевірив її версію подій, викладену у письмових поясненнях.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує, що справу розглянуто за її відсутності, а копію постанови вона вперше отримала поштою 08 травня 2026 року.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 258 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 27 березня 2026 року за відсутності ОСОБА_1 винесено оскаржувану постанову. Копія оскаржуваної постанови не була отримана ОСОБА_1 протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.

Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 13 грудня 2025 року серії ВАД № 858728, 13 грудня 2025 року приблизно о 05 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , а саме: виражалася нецензурною лексикою, чим завдала шкоди психологічному здоров`ю, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством визнається діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

- тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю саме потерпілого.

У той же час, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що діями ОСОБА_1 завдано шкоди психічному здоров`ю, однак не зазначено кому саме, як і не зазначено, що така шкода спричинена саме здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , що є обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Разом з тим, в протоколі зазначено, що потерпілим є ОСОБА_3 . Вказане відповідає інформації викладеній в рапорті працівника поліції, який склав протокол, відповідно до якого завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 2).

Зазначене не узгоджується з даними, зазначеними у цьому ж протоколі, відповідно до яких домашнє насильство вчинено ОСОБА_1 відносно своєї матері ОСОБА_2 , а не відносно ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення». Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з конкретизацією суті порушення.

Проте, особою, яка уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, зазначених вимог закону не дотримано, обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають диспозиції ч. 1 статті 173-2 КУпАП, а відтак не містять в собі сукупність дій, які можна було б кваліфікувати як правопорушення, передбачене даною статтею закону.

Визнаючи ОСОБА_4 винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, місцевий суд вийшов за межі пред`явленого особі обвинувачення, фактично перебрав на себе функцію обвинувачення та залишив поза увагою, що складений протокол про адміністративне правопорушення не містить викладення диспозиції ч. 2 зазначеної статті, а саме«Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи», як і не містить вказівки, що особа вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не свідчать про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Більш того, в місцевого суду не було підстав визнавати ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки, складений протокол не містить викладення обставин, які підпадають під диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а за частиною другою зазначеної статті протокол взагалі не складався.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».

У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173-2, 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв`язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення виготовлене 02 липня 2026 року.

Суддя В.О. Фінагеєв