Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №370/433/26 — Київський апеляційний суд

справа №370/433/26 головуючий у суді І інстанції Білецька Л.В.

провадження №33/824/2926/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану адвокатом Смєхновим Володимиром Афанасійовичем на постанову судді Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2026 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито за відсутністю у його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито за відсутністю у його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, 08 травня 2026 року адвокат Смєхнов В.А. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2026 року та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУаАП, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, передбаченого п.7 ч. 1 ст.247 КУпАП.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що апелянт з рішенням суду першої інстанції не погоджуємося, вважає його необґрунтованим, у зв`язку з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильної оцінки всіх доказів по справі.

Крім цього, представником потерпілого ОСОБА_1 - адвокатом Смєхновим В.А. разом з апеляційною скаргою було подано заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначено, що 08 квітня 2026 року в приміщенні суду представник ознайомився з матеріалами справи №370/433/26.

Станом на час ознайомлення з матеріалами справи судове рішення по ОСОБА_2 не виносилось і тому було відсутнє в матеріалах справи, однак в матеріалах справи було присутнє клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката Прокопенко М.С. про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Тому 12 квітня 2026 року представником через систему «Електронний суд» було направлено заперечення на клопотання адвоката Прокопенко М.С. та надана копія письмових пояснень ОСОБА_1 для розгляду з іншими доказами по цій справі.

Представник вказує, що у зв`язку з відсутністю в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови суду за результатами розгляду справи, 23 квітня 2026 року на електронну адресу Макарівського районного суду Київської області було надіслано заяву про надання копії судового рішення за результатами розгляду справи відносно ОСОБА_2

29 квітня 2026 року на електронну пошту надійшла постанова Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2026 року по справі №370/433/26.

Таким чином, представник апелянта просить суд поновити строк звернення до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2026 року по справі №370/433/26.

У судовому засіданні апелянт та представник апелянта підтримали заявлене клопотання щодо поновлення строку.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши клопотання про поновлення строку та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

В своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, справа «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України». При визначеності наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.

Згідно ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на подачу скарги, повертається особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, зважаючи на таке.

Так, встановлено, що 02 квітня 2026 року Макарівським районним судом Київської області було розглянуто адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 та винесено постанову, яка є предметом оскарження.

Таким чином, у даній справі перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався з 02 квітня 2026 року та закінчився 11 квітня 2026 року. Проте, враховуючи, що 11 квітня 2026 року припадає на суботу, такий строк закінчувався у понеділок 13 квітня 2026 року.

Після винесення постанови від 02 квітня 2026 року, представником ОСОБА_1 - адвокатом Смєхновим В.А. було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, яка була зареєстрована 08 квітня 2026 року.

08 квітня 2026 року, тобто у межах строку на апеляційне оскарження, представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Смєхнов В.А. ознайомився з матеріалами справи, що підтверджуються його особистим підписом на даній заяві. Будь яких відміток щодо відсутності у матеріалах справи тексту постанови суду на момент ознайомлення вказана заява не містить.

Разом з цим, також в межах строку на апеляційне оскарження, 12 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Смєхновим В.А. через систему «Електронний суд» до суду першої інстанції були подані заперечення на клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката Прокопенко М.С. про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , у яких про відсутність постанови суду не також вказується.

24 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Смєхновим В.А. подається заява про видачу копії рішення суду. Дану постанову адвокат отримав 29 квітня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на його електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак, на думку суду твердження представника апелянта про те, що стороні апелянта не було відомо про винесену постанову до її отримання 29 квітня 2026 року не підтверджується жодним доказом, який міститься у матеріалах справи, а тому є необґрунтованими.

Також, доводи представника апелянта, що загальний доступ до вказаної постанови був наданий у Єдиному реєстрі судових рішень лише 01 травня 2026 року, не можуть бути визнані поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки згідно із положеннями КУпАП початок строку апеляційного оскарження постанови судді обраховується з дня винесення постанови і цей строк ніяким чином не пов`язаний з отриманням копії судового рішення або його оприлюдненням в Єдиному реєстру судових рішень.

Будь-яких інших об`єктивних обставин, пов`язаних з дійсними непереборними, істотними перешкодами чи труднощами для оскарження постанови судді у визначений законом строк представником Речича С.Л. в апеляційній скарзі не наведено.

Отже, посилання апелянта та його представника на наявність поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та неотримання її копії вчасно є лише припущеннями, на яких не може грунтуватися судове рішення, оскільки матеріали справи, починаючи з 08 квітня 2026 року не містять жодної заяви про відсутність постанови суду від 02 квітня 2026 року у матеріалах справи та/або неможливість її отримання.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи представника апелянта щодо пропунаявності підстав для поновлення строку оскарження постанови є суперечливими та не підтверджуються матеріалами справи, а тому свідчать про зволікання з подачею апеляційної скарги невиправдано тривалий строк.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи самостійним суб`єктом оскарження, не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустив такий строк без поважних причин.

При цьому слід зауважити, що, розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, і які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 чи які перешкоджали або створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження саме постанови суду першої інстанції, апеляційному суду не надано.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, причини які апелянт зазначає в апеляційній скарзі, щодо пропуску строку не є поважними, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2026 року, тому апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Смєхнова Володимира Афанасійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2026 року - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану адвокатом Смєхновим Володимиром Афанасійовичем на постанову судді Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2026 року - повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року.

Суддя Р.В. Березовенко