Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №752/16081/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/2819/2026 Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України

ЄУН: 760/11636/25 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12023100010003883за обвинуваченням

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шаповалівка Борознянського району Чернігівської області, громадянина України, працюючого неофіційно, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України такий, що не має судимості,

за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року ,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, за епізодами від 15 грудня 2023 року на суму 1960,53 грн.; 7 січня 2024 року на загальну суму 2655,34 грн.; 7 січня 2024 року на суму 2054,73 грн., - закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з частковою втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком вирішені питання щодо долі речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.

Вироком суду встановлено, що 15 грудня 2023 року, близько 22 год., ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. № 16 по вул. Деміївській у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «X1» синього кольор, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, із зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW», моделі «X1» синього кольору 2022 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN-код: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_10 , викрав вкладку дзеркального елементу з правого бокового дзеркала заднього виду, вартістю 4995,80 грн. Після цього, ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріального збитку на суму 4995 грн. 80 коп.

Крім того, 15 грудня 2023 року, близько 22.30 год., ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. № 42 по просп. Голосіївському у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «X3» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_3 , який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, з зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW» моделі «X3» білого кольору 2016 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN-код: НОМЕР_21, що належить ОСОБА_11 , викрав вкладку дзеркального елементу з лівого бокового дзеркала заднього виду, вартістю 1960,53 грн. Після цього ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріального збитку на суму 1960,53 грн.

Крім того,30 грудня 2023 року, близько 22.40 год., ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. № 11 по просп. Голосіївському у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «X6» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, із зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW» моделі «X6» білого кольору, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 VIN-код: НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_12 , викрав вкладку дзеркального елементу з лівого бокового дзеркала заднього виду вартістю 6334,07 грн. та вкладку дзеркального елементу з правого бокового дзеркала заднього виду вартістю 5337,67 грн. Після цього ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріального збитку на загальну суму 11671,74 грн.

Крім того, 30 грудня 2023 року, близько 23 год., ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. №7 по просп. Голосіївському у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «116 І» чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_6 , який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, із зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW» моделі «116 І» чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_6 VIN-код: НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_7 , викрав вкладку дзеркального елементу з лівого бокового дзеркала заднього виду вартістю 2006,94 грн. та вкладку дзеркального елементу з правого бокового дзеркала заднього виду вартістю 1603,82 грн. Після цього ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 3610,76 грн 76 коп.

Крім того, 7 січня 2024 року, близько 22 год., ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. №14 по пров. Феодосійському у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «Х5» сірого кольору реєстраційний номер НОМЕР_8 , який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, із зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW» моделі «Х5» сірого кольору реєстраційний номер НОМЕР_8 VIN-код: НОМЕР_9 , що належить ОСОБА_13 , викрав вкладку дзеркального елементу з лівого бокового дзеркала заднього виду вартістю 1327,67 грн. та вкладку дзеркального елементу з правого бокового дзеркала заднього виду, вартістю 1327,67 грн. Після цього ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_13 матеріального збитку на загальну суму 2655,34 грн.

Крім того, 7 січня 2024 року, близько 22.05 год., ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. № 10 по вул. Саперно-Слобідська у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «Х5» бежевого кольору реєстраційний номер НОМЕР_10 , який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, із зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW» моделі «Х5» бежевого кольору реєстраційний номер НОМЕР_10 VIN-код: НОМЕР_22, що належить ОСОБА_14 , викрав вкладку дзеркального елементу з лівого бокового дзеркала заднього виду, вартістю 4654,19 грн. та вкладку дзеркального елементу з правого бокового дзеркала заднього виду вартістю 4654,19 грн. Після цього ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_14 матеріального збитку на загальну суму 9308,38 грн.

Крім того, 7 січня 2024 року, близько 22.10 год., ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. №14-А по пров. Феодосійському у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «Х3» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_11 , який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, із зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW» моделі «Х3» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_11 VIN-код: НОМЕР_20, що належить ОСОБА_15 , викрав вкладку дзеркального елементу з лівого бокового дзеркала заднього виду, вартістю 2054,73 грн. Після цього ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_15 матеріального збитку на суму 2054,73 грн.

Крім того, 13 січня 2024 року, близько 23.05 год., ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. № 16 по вул. Володимиро-Либідська у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «Х1» чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_13 , який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, із зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW» моделі «Х1» чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_13 VIN-код: НОМЕР_14 , що належить ОСОБА_16 , викрав вкладку дзеркального елементу з правого бокового дзеркала заднього виду, вартістю 5131,78 грн. Після цього ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_16 матеріального збитку на суму 5131,78 грн.

Крім того,14 січня 2024 року, близько 00.00 год., ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. №169 по вул. Антоновича у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «520 D» чорного кольору 2019 року випуску транзитний номер НОМЕР_15 (реєстраційний номер НОМЕР_16 ), який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, із зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW» моделі «520 D» чорного кольору 2019 року випуску транзитний номер НОМЕР_15 (реєстраційний номер НОМЕР_16 ) VIN-код: НОМЕР_17 , що належить ОСОБА_17 , викрав вкладку дзеркального елементу з лівого бокового дзеркала заднього виду вартістю 8426,74 грн. та вкладку дзеркального елементу з правого бокового дзеркала заднього виду вартістю 5629,81 грн. Після цього ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_18 матеріального збитку на загальну суму 14056,55 грн.

Крім того, 6 лютого 2024 року, близько 23.00 год, ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув до буд. № 60 по просп. Науки у м. Києві, де виявив легковий автомобіль марки «BMW» моделі «Х5» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_18 , який стояв неподалік від вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та мети, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, із зовнішньої сторони легкового автомобіля марки «BMW» моделі «Х5» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_18 VIN-код: НОМЕР_19 , що належить ОСОБА_19 , викрав вкладку дзеркального елементу з лівого бокового дзеркала заднього виду, вартістю 4594,63 грн. та вкладку дзеркального елементу з правого бокового дзеркала заднього виду, вартістю 4594,63 грн. Після цього ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_19 матеріального збитку на загальну суму 9189,26 грн.

Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_20 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості; ухвалити новий вирок, яким виключити з мотивувальної частини оскаржуваного вироку вказівку на обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_8 , - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. В решті без змін.

Апелянт наголошу, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував ст. 75 КК України, яка не підлягала застосуванню, оскільки за межами уваги суду, без необхідної оцінки, залишились дані про підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого діяння та особи обвинуваченого.

Так, як наголошує апелянт, призначаючи обвинуваченому покарання, суд обґрунтував застосування ст. 75 КК України відомостями про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, неодружений, є особою молодого віку, має на утриманні сина 2016 року народження, має середню освіту, працює неофіційно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває. Врахував, як пом`якшуючі покарання обставини, - щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілим та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, не встановивши обставин, що могли б обтяжувати покарання.

Проте, як звертає увагу прокурор, наведені місцевим судом обставини, у тому числі відсутність обставин, які обтяжують покарання, у жодному разі не вказують на можливість застосування до обвинуваченого найменш суворого розміру кримінального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді 5 років позбавлення волі та досягнення цілей кримінального покарання, визначених ст. 65 КК України.

Так прокурор вказує, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи помилкове рішення щодо призначення обвинуваченому мінімального покарання, обмежився відомостями про те, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, є особою молодого віку, має на утриманні малолітнього сина, не вказавши жодної заслуговуючої на увагу обставини, яка дозволяє правомірно застосувати таке покарання. Водночас, місцевим судом належним чином не враховано підвищений ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів. Судом не надано належної оцінки тому, що обвинувачений у період менше ніж два місяці, а саме з 15 грудня 2023 року до 6 лютого 2024 року вчинив 10 епізодів кваліфікованого таємного викрадення чужого майна за наявності двох кваліфікуючих ознак - вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Окрім того, як вважає прокурор, судом залишено поза увагою, що ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, неодружений, суспільно корисною працею не займається, законні джерела заробітку у нього відсутні, що, маючи певний життєвий досвід, обвинувачений розумів наслідки своїх протиправних дій та зухвало зневажав на можливість отримати суворе покарання. Викладене, на переконання апелянта, безсумнівно доводить небажання обвинуваченого перевиховуватися через наполегливе прагнення вести саме злочинний спосіб життя.

За наведених обставин прокурор вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_8 судом помилково враховано обставиною, яка його пом`якшує, - активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, оскільки місцевий суд, посилаючись у своєму рішенні на активне сприяння особи розкриттю злочину, не зазначив, у чому саме полягала його активність та ініціативність у сприянні правоохоронним органам. Як стверджує прокурор, активного сприяння у розкриті злочину, у даному випадку не було, а тому дану обставину помилково враховано судом, як таку, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

Крім того, всі обставини, які суд першої інстанції поклав в основу помилкового рішення про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання, вже враховано при визначенні мінімального розміру кримінального покарання у виді позбавлення волі. Повторне врахування тих самих обставин з метою обґрунтувати рішення про застосування ст. 75 КК України є неприпустимим.

Інші потерпілі, повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, до суду апеляційної інстанції не з`явились, будь-яких заяв та клопотань не подали.

Вислухавши думку учасників апеляційного розгляду, зважаючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора та потерпілого на підтримку доводів апеляційної скарги, обвинуваченого, який заперечував щодо апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону не у повній мірі.

Відповідно до матеріалів судового провадження та змісту оскаржуваного вироку під час судового розгляду фактичні обставини кримінального правопорушення ніким не оспорювалися, і дослідження доказів відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України щодо цих обставин судом визнано недоцільним. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, перевірці апеляційним судом не підлягають.

Судом першої інстанції прийнято рішення про закриття на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з частковою втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, кримінального провадження відносно ОСОБА_8 за епізодами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а саме. за епізодами від 15 грудня 2023 року на суму 1960,53 грн. (потерпілий ОСОБА_11 ); 7 січня 2024 року на загальну суму 2655,34 грн. (потерпіла ОСОБА_13 ); 7 січня 2024 року на суму 2054,73 грн. (потерпілий ОСОБА_15 ).

За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичні обставини кримінальних правопорушень по епізодам з потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжці), повторно, вчинене в умовах воєнного стану.

Прокурором в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, як і іншими учасниками кримінального провадження, не оспорюються фактичні обставини кримінальних правопорушень, встановлені судом, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, рішення суду в частині закриття кримінального провадження по трьом епізодам на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, колегія суддів доходить такого висновку.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зі змісту оскаржуваного вироку встановлено, що, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, місцевий суд, з посиланням на положення ст. 50, 65 КК України, ст. 61 Конституції України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що ОСОБА_8 вчинено тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, неодружений, є особою молодого віку, має на утриманні сина 2016 року народження, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, працює неофіційно, має середню освіту; обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілим та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання; те, що санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, врахувавши характер діяння, обстановку, спосіб, місце і час вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, і обставин, що безпосередньо пов`язані із його вчиненням, та характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, дійшов висновку, що необхідним для виправлення та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України в мінімальному розмірі, а саме у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував кожному з потерпілих завдану шкоду, зважаючи на щире бажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, суд вважав за можливе звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_8 , попереджання вчинення ним кримінальних правопорушень, відповідати його меті, гуманності, справедливості, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому, колегія суддів враховує, що, хоча прокурором в апеляційній скарзі і наведені доводи щодо неправильності розміру покарання, призначеного обвинуваченому, однак, в апеляційній скарзі прокурор просить призначити обвинуваченому такий же самий вид та розмір покарання, яке призначено судом першої інстанції, проте, яке слід відбувати реально.

Окрім того, всупереч доводів прокурора, ще на стадії досудового розслідування слідчим була встановлена обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого, - активне сприяння розкриттю злочинів, що знайшло своє відображення у змісті обвинувального акту (ас. 14).

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання та вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання закону України про кримінальну відповідальність.

Так згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався і, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання, зазначивши ті ж самі обставини, які були враховані при вирішення питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання.

Разом з тим, судом першої інстанції, хоча і перелічені, проте не достатньо враховані дані про особу обвинуваченого, який не працює, кількість епізодів злочинної діяльності, вчинення ним злочинів з корисливих мотивів, те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак, належних висновків для себе не зробив, що у своїй сукупності свідчить про відсутність критичної оцінки ним своїх дій та небажання вести законослухняний спосіб життя і дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві правил поведінки. Окрім того, судом визнано обставиною, що пом`якшує покарання, - відшкодування заподіяної потерпілим шкоди. Однак, як встановлено під час апеляційного розгляду, обвинуваченим не відшкодовано шкоду потерпілому ОСОБА_7 , про що зазначено і потерпілим, і обвинуваченим, який пояснив, що більшій частині потерпілих він встиг відшкодувати шкоду, а деяким не встиг.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а, відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України при призначенні обвинуваченому покарання, оскільки судзастосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, про що обґрунтовано вказав прокурор в апеляційній скарзі.

Враховуючи застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що відповідно до положень ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, колегія суддів доходить висновку про скасування вироку суду щодо ОСОБА_8 у частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині на підставі ст.ст. 413, 420 КПК Українинового вироку судом апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, колегія суддів враховує обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, а також обставини, враховані судом першої інстанції при вирішення питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, та доходить висновку про призначення обвинуваченому за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на 5 років, яке слід відбувати реально.

Саме таке покарання буде відповідати меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України, та вимогам ст. 65 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, вирок суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання - скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку в цій частині.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок:

Призначити ОСОБА_8 за ч. ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, засудженим, який утримується під вартою, - у той же строк з дня вручення копії вироку.

Судді:

______________________ _______________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4