Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №369/7798/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 369/7798/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/10385/2026

Головуючий у суді першої інстанції Д. С. Кухленко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

10 червня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Гайдай Оксаною Миколаївною , на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року, постановлену у складі судді Кухленка Д. С., в примішенні Ірпінського міського суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Києво - Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів передано за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника Гайдай О. М. подалаапеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про подання нею заяви про залишення позову без розгляду, оскільки така заява була подана ОСОБА_1 17.03.2025 до Києво - Святошинського районного суду Київської області у рамках іншої цивільної справи № 369/2876/25. Також вказувала на затягування судом розгляду процесуальних питань у справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гайдай О. М. підтримала подану апеляційну скаргу, просила задовольнити на підставі викладених у ній доводів.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки на поштову адресу учасника справи, проте поштове відправлення не вручено адресату, про що проставлено відмітку «адресат відстуній за вказаною адресою», що у силу положень закону вважається належним повідомленням сторони про розгляд справи. Будь - яких заяв / клопотань від відповідача до суду апеляційної інстанції станом на час розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З метою дотримання процесуальних строків, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, відповідно достатті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Ця норма кореспондує із статтею 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Статтею 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Так, постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про те, що подана нею заява про залишення позову без розгляду з підстав можливості примирення сторін, підлягає задоволенню.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на настпупне.

Так, Конституція Українигарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Положеннями статей 12,13 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України, і повинні здійснювати їх добросовісно (ч.1 ст.44 ЦПК України).

За змістом ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Підстави залишення позову без розгляду визначені у ст.257 ЦПК України.

Згідно з п. 5 ч. 1ст. 257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №683/1861/19 від 03 лютого 2023 року звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.

Згідно з п. 5 ч. 3ст. 2 ЦПК Україниоднією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність. Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 у справі №441/1609/19).

Оскільки, подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом у травні 2025 року (справа № 369/7798/25).

У матеріалах справи дійсно міститься заява ОСОБА_1 про залишення без розгляду позову про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, подана її представником Гайдай О. М. , через систему «Електронний суд» 17 березня 2025 року, у якій вказано, що заява подається у рамках цивільної справи № 369/2876/25, провадження №2/369/5893/25, суддя Фінагеєва І. О. (а.с. 18).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів (подана позивачем у лютому 2025 року) ухвалою Києво - Святошинського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року була залишена без розгляду на підставі саме поданої позивачем 17.03.2025 заяви про залишення позову без розгляду (справа №369/2876/25).

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є помилковим, оскільки ОСОБА_1 заяви про залишення без розгляду поданого нею у травні 2025 року позову про розірвання шлюбу та стягнення аліментів не подавала.

Відповідно до ч. 1ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України для продовження розгляду.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Гайдай Оксаною Миколаївною , задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 01 липня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна