Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №620/5413/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/5413/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 за допомогою системи ''Електронний суд'' звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №254150040352 від 20.04.2026 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за вислугу років;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років на підставі пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з 13.04.2026, із зарахуванням до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періодів роботи у КНП “Чернігівська обласна лікарня” Чернігівської обласної ради (до реорганізації - КЛПЗ “Чернігівська обласна лікарня”) з 11.10.2017 по 30.06.2020, та у Чернігівському дошкільному навчальному закладі №24 “Дивоцвіт” Центр розвитку дитини Чернігівської міської ради Чернігівської області з 01.10.2021 по 05.11.2025, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.08.1993.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років як медичний працівник на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте відповідач рішенням від 20.04.2026 № 254150040352 відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки вік заявника 50 років 8 місяців, страховий стаж особи становить 34 роки 9 місяців 16 днів, стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 24 роки 2 місяці 9 днів, при необхідному не менше 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017. Вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача період роботи у КНП “Чернігівська обласна лікарня” Чернігівської обласної ради (до реорганізації - КЛПЗ “Чернігівська обласна лікарня”) з 11.10.2017 по 30.06.2020, та у Чернігівському дошкільному навчальному закладі №24 “Дивоцвіт” Центр розвитку дитини Чернігівської міської ради Чернігівської області з 01.10.2021 по 05.11.2025, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.08.1993.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що відповідно наданих документів позивача: паспорта НОМЕР_2 від 12.10.1999, ідентифікаційного номера, трудової книжки НОМЕР_1 від 16.08.1993, диплому НОМЕР_3 від 03.07.1993, свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 11.11.1995 та даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про застрахованих осіб загальний страховий стаж позивача становить 34 роки 9 місяців 16 днів. До стажу за вислугу років враховано період роботи палатною медсестрою пульмонологічного відділення з 03.08.1993 по 10.10.2017 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 16.08.1993. Станом на 11.10.2017 стаж за вислугу років становить 24 роки 2 місяці 9 днів. За результатами розгляду документів до страхового стажу та стажу роботи за вислугу років зараховано всі періоди. Відповідно до чинного законодавства стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10.10.2017. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 254150040352 від 20.04.2026 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058 ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи за вислугу років станом на 11.10 2017 – 26 років 6 місяців.

Третьою особою подані пояснення, в яких вказує, що 13.04.2026 позивач звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду звернення за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів в результаті розгляду заяви від 13.04.2026 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та винесено рішення про відмову від 20.04.2026. Отже, Головним управлінням лише прийнято від позивача документи та направлено позивачеві копію відповідного рішення про відмову листом від 22.04.2026 №2500 0205-8/29762.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи з 03.08.1993 по 30.06.2020 позивач працювала у КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради (до реорганізації - КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня») на посаді «сестра медична стаціонару палатна пульмонологічного відділення», а з 01.10.2021 по 05.11.2025 у Чернігівському дошкільному навчальному закладі №24 «Дивоцвіт» Центр розвитку дитини Чернігівської міської ради Чернігівської області на посаді «старшої медичної сестри», що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

13.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років як медичному працівнику на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 20.04.2026 № 254150040352, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058, в зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років станом на 11.10 2017 - 26 років 6 місяців. Зокрема, у рішенні вказано, що вік заявниці - 50 років 8 місяців. Страховий стаж заявниці становить 34 роки 9 місяців 16 днів. Необхідний стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 24 роки 2 місяці 9 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу та стажу за вислугу років зараховано всі періоди.

Листом від 22.04.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомлено позивача про прийняте рішення.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 XII (далі - Закон № 1788-XI), постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Постанова № 909).

Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 2 Закону № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XI) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно зі статті 7 Закону № 1788-XI звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 52 Закону № 1788-XI, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XI (у редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XI), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII установлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону № 1788-XI.

Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Проте, 04.06.2019 року Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № від 02.03.2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911 VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За змістом рішення Конституційного Суду України положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті а статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII - неконституційними.

На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» до оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пункту «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Вказані норми пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019 року.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Таким чином, втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, а тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Згідно пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 та від 24.12.2015 року № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Тобто, особа, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , остання у період з 11.10.2017 по 30.06.2020 працювала у КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради (до реорганізації - КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня») на посаді «сестра медична стаціонару палатна пульмонологічного відділення», а з 01.10.2021 по 05.11.2025 у Чернігівському дошкільному навчальному закладі №24 «Дивоцвіт» Центр розвитку дитини Чернігівської міської ради Чернігівської області на посаді «старшої медичної сестри».

Відповідно до розділу « 2. Охорона здоров`я» Переліку № 909, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у: лікарняні заклади, лікувально профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні установи з заклади, проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Пунктом 1-1 примітки до Переліку №909, передбачено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у навчальних закладах і установах, перелічених у розділі "1. Освіта", відносяться до числа осіб, що мають право на пенсію за вислугу років.

Пунктом 2 примітки до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Отже, із наведених вище норм Закону № 1788-ХІІ та Переліку №909 слідує, що право на пенсію за вислугу років мають середній медичний персонал (до якого відносяться посада «медсестра», які працювали, зокрема у лікарняних закладах, дошкільних навчальних закладах всіх типів, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Таким чином, Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, передбачає посади медичної сестри, яку позивач займала упродовж свого життя у різних закладах.

Тоді як у оскаржуваному рішенні №254150040352 від 20.04.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зокрема зазначило про те, що на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» спеціальний стаж останньої складав 24 роки 2 місяці 9 днів.

При цьому, обчислення спеціального стажу було здійснено станом на 11.10.2017 року, без врахування рішення Конституційного суду України від 04.09.2019 року.

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11 жовтня 2017 року.

Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону1058-IV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.4 розділу II Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Згідно з пунктом 2.8 розділу II Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Обмеження пунктом 2.1 розділу XV Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно, спеціальний стаж визначається не станом на 11.10.2017 року, а станом на дату звернення за призначенням пенсії.

У той час, відповідач керувався редакцію пункту «е» статті 55 Закону №1788 ХІІ зі змінами, які визнані неконституційними, оскільки з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

У свою чергу позивач на день звернення із заявою про призначення їй пенсії з врахуванням періодів роботи після 11.10.2017 має спеціального стажу за вислугу років - 34 роки 9 місяців 16 днів, при достатньому від 25 до 30 років.

Крім того, звертаємо увагу, що Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, не містить будь-яких посилань на необхідність певного стажу для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у ньому лише наведено найменування закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і найменування посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Також абзац другий постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», у редакції із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 529 та постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 265, що були зумовлені внесенням до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законами № 213 та № 911, які рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані неконституційними, суперечить положенням пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та звужує обсяг прав осіб, які мають право на пенсію за цією нормою.

З врахуванням вищенаведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №254150040352 від 20.04.2026 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною третьої статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз наведеної норми доводить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки. При цьому цей обов`язок має бути покладений на суб`єкта владних повноважень, який приймав рішення про відмову у призначенні пенсії.

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №254150040352 від 20.04.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з 13.04.2026, із зарахуванням до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періодів роботи у КНП “Чернігівська обласна лікарня” Чернігівської обласної ради (до реорганізації - КЛПЗ “Чернігівська обласна лікарня”) з 11.10.2017 по 30.06.2020, та у Чернігівському дошкільному навчальному закладі №24 “Дивоцвіт” Центр розвитку дитини Чернігівської міської ради Чернігівської області з 01.10.2021 по 05.11.2025, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.08.1993.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ,Донецька обл., Краматорський р-н,84122, код ЄДРПОУ 13486010).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Повне судове рішення складено 01.07.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО