Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №450/2799/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2799/26 Провадження № 3/450/1616/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мусієвський В.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли 29.05.2026 року від ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

25.05.2026 року о 18 год. 00 хв. на 539 км + 350 м. автодороги «Київ-Чоп», в с. Солонка, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Розгляд справи призначено на 18.06.2026 року о 09 год. 20 хв.

12.06.2026 року адмінправопорушником ОСОБА_1 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився та отримав копію відеозаписів 15.06.2026 року.

В судове засідання 18.06.2026 року о 09 год. 20 хв. адмінправопорушник ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 17.06.2026 року його захисником Лучків А.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване потребою у додатковому часі для підготовки лінії захисту. Розгляд справи відкладено на 02.07.2026 року о 09 год. 40 хв.

02.07.2026 року захисником Лучків А.В. подано клопотання, згідно мотивів якого просив закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 130 КУпАП. Мотивував клопотання тим, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки лише через те, що не був обізнаний про адміністративну відповідальність за такі дії. Крім цього, в ході розмови із працівниками поліції до ОСОБА_1 зателефонувала мати, в якої проблеми зі здоров`ям, а тому останній був змушений з нею поспілкуватись. При цьому, службовою особою під тиском, не давши завершити розмову, запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння у медичному закладі, на що останній відповіді не надавав і не відмовлявся, однак поліцейський повідомив, що водій відмовився та розпочав оформлення адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання 02.07.2026 року о 09 год. 40 хв. адмінправопорушник ОСОБА_1 та його захисник Лучків А.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились, однак останнім у вказаний день подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи слід зазначити, що адвокат самостійно встановлює пріоритети щодо участі в судових засіданнях під час здійснення ним своєї діяльності, з огляду на що, захисник Лучків А.В. мав можливість подати клопотання про відкладення судового розгляду в межах справи, яка з його слів, перешкоджає явці до Пустомитівського районного суду Львівської області з метою захисту інтересів ОСОБА_1 . Крім цього, адмінправопорушник не був позбавлений можливості з`явитись у судове засідання для надання пояснень.

З огляду на викладене вище, причини неявки сторони захисту в судове засідання є неповажними.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним.

Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків (ст. 38 ч.2 КУпАП), у випадку встановлення складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, приходжу до висновку про те, що існують підстави для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді її справи.

Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 ,який порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 675370 від 25.05.2026 року та його копіями, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.05.2026 року, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.05.2026 року, рапортами працівника поліції від 25.05.2026 року, копією тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 25.05.2026 року, відеозаписами з СД-диску.

Що стосується покликань захисника Лучків А.В. в частині того, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки лише через те, що не був обізнаний про адміністративну відповідальність за такі дії, слід вказати, що в силу ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Як вбачається із відеозаписів з СД-диску, працівником поліції повідомлено водія ОСОБА_1 про можливість скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, в тому числі користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, однак такими адмінправопорушник ОСОБА_1 скористатись не бажав.

Крім цього, службові особи неодноразово намагались з`ясувати у водія ОСОБА_1 щодо дійсності його відмови від проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки, однак останній своєї думки з приводу цього не змінив.

З відеозапису також встановлено, що в ході розмови працівників поліції із водієм ОСОБА_1 останній відійшов у сторону та розпочав телефонну розмову, не реагуючи на працівників поліції, а тому правильним є рішення службової особи, якою запропоновано адмінправопорушнику ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння у медичному закладі, розцінити ігнорування пропозиції та небажання проходити огляд у медичному закладі в якості відмови від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у медичному закладі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_1 свідчила про його свідоме небажання проходити огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Відсутність прямої словесної відмови від проходження медичного огляду не спростовує факту такої відмови, оскільки вона може виражатися не лише у категоричному висловленні, а й у діях чи бездіяльності особи, які об`єктивно унеможливлюють проведення огляду та свідчать про небажання його проходити.

Окрім наведеного, при складанні адміністративних матеріалів працівником поліції повідомлено водія ОСОБА_1 про те, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, на що останній заперечень не висловлював.

Щодо покликань в частині надходження до ОСОБА_1 телефонного дзвінка від його матері, в якої проблеми зі здоров`ям, слід вказати, що вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами і не дають підстав для звільнення особи від проходження огляду на визначення стану сп`яніння.

Оцінені судом докази доводять винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.9 «А» ПДР України.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях адмінправопорушника ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За вчинений проступок на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , в доход держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Мусієвський В.Є.