Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №462/893/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/893/26

Номер провадження 3/462/1304/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області (далі – ЛРУП № 2), електронна пошта: іrupolice2@lv.police.gov.ua, місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 65 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка працює на посаді слюсаря складальника літальних апаратів, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка раніше протягом року не притягувалася до адміністративної відповідальності, відомостей про наявність встановлених законодавством України пільг немає (дані щодо особи зазначено згідно протоколу),

за ознаками вчинення правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

встановив:

І. Рух справи

ЛРУП № 2, 05.02.2026 року (вх. № 2883) звернулося у Залізничний районний суд м. Львова із матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Галайко Н. М.

Постановою Залізничного районного суд м. Львова від 26.02.2026 року було ухвалено матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП – повернути до ЛРУП № 2 для належного оформлення.

06.04.2026 року (вх. № 8928) на адресу Залізничного районного суду м. Львова із ЛРУП № 2 повторно надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2026 року справу передано головуючому судді Галайко Н. М.

ІІ. Опис обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення

2.1. Щодо протоколу серії ВБА № 212670 від 21.01.2026 року

Згідно вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , 21.01.2026 року о 14 год. 25 хв. будучи матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України (далі – СК України) щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання , як наслідок неповнолітній ОСОБА_2 будучи в магазині «Новий Градус» здійснив крадіжку «POD-системи.

2.2. Правова кваліфікація діяння

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 роз`яснені при складанні протоколу.

ІІІ. Щодо явки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , будучи належно та завчасно повідомленою про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, шляхом скерування судових повісток на її адресу вказану у протоколі, у судове засідання не з`явилася, жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

Окрім цього, інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщувалась на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://zl.lv.court.gov.ua

Враховуючи, що за правилами ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, тому суд на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає можливим розглядати дану справу за відсутності особи щодо якої складено протокол.

Так, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Така позиція суду узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України» (заява № 36665/02), яке набуло статусу остаточного та відповідно до якого у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. ЄСПЛ неодноразово наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ІV. Позиція суду

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.

Адміністративне провадження є не формальною процедурою, а дієвим інструментом забезпечення захисту прав, свобод і законності у суспільстві. Закон встановлює його основне призначення – не лише реагування на факти порушень, а й запобігання їхнім наслідкам, формування правової культури і поваги до норм, що регулюють суспільні відносини (ст. 1 КУпАП).

Водночас факт певної події сам по собі не є підставою для визнання правопорушення.

Для настання адміністративної відповідальності необхідне одночасне встановлення трьох складових: протиправної дії або бездіяльності, вини особи – умисної або необережної, а також наявності шкоди або реальної загрози охоронюваним законом інтересам (ст. 9 КУпАП). Лише сукупність цих елементів створює правову основу для притягнення до відповідальності.

Таким чином, суд оцінює не просто фактичні обставини, а їхню правову природу, умови та характер, що впливають на кваліфікацію події. Такий підхід забезпечує збалансоване і справедливе застосування закону, що захищає права громадян і підтримує правопорядок.

V. Застосоване судом законодавство при розгляді справи (загальні принципи)

Як зазначено у ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч. 3 ст. 184 КУпАП вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або етвертою статті 173-4 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Батьківські права та обов`язки – права і обов`язки, покладені законодавством на батьків щодо виховання і утримання дітей.

Батьки мають обов`язок виховувати своїх дітей та піклуватися про їх здоров`я, надавати їм освіту та готувати їх до праці.

Виховання дітей – процес заохочення та підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від народження до дорослості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року – батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, що у свою чергу вимагає, щоб: «докладалися всі можливі зусилля до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування».

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Також, згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

VІ. Щодо адміністративного провадження

У ч. 2 ст. 38 КУпАП зазначено – якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Визначення на законодавчому рівні у ст. 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Слід зазначити, що встановлення законодавцем строку давності притягнення до відповідальності є важливою гарантією прав особи, що випливає з принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права. У зв`язку з цим тлумачення положень частини другої ст. 38 КУпАП не може носити довільного характеру та розумітися суто формально.

Так, у справі «Волков проти України» (Оlеksаndr Vоlkov v. Ukraine, рішення від 09.01.2013 року, заява № 21722/11) ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень» (§ 137, 139).

Практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення таке тлумачення має бути виключно послідовним роз`ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (ОАО Neftyanaya KompaniyaYukos v. russia, § 571).

VІІ. Щодо накладення адміністративного стягнення

Із матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП від 21.01.2026 року, щодо події, яка мала місце 21.01.2026 року, справа надійшла до суду (у провадження головуючого судді) 05.02.2026 року.

В подальшому Постановою Залізничного районного суд м. Львова від 26.02.2026 року було ухвалено матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП – повернути до ЛРУП № 2 для належного оформлення. 06.04.2026 року на адресу Залізничного районного суду м. Львова із ЛРУП № 2 повторно надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Окремо суд зазначає, що справа призначалась до судового розгляду на 16.02.2026 року, 26.02.2026 року, 27.04.2026 року, 15.05.2026 року, 29.06.2026 року, однак мало місце відкладення у встановленому законом порядку та судове засідання призначено на 30.06.2026 року.

Отже, на момент розгляду справи у суді, тобто станом на 30.06.2026 року закінчились строки накладення адміністративного стягнення.

Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.

Так, приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

VІІI. Щодо вирішення питання судових витрат

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Водночас ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи із змісту ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 1, 9, 23, 33, 38, 41, 184, 247, 276-285, 294 КУпАП, суд -

ухвалив:

1. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП – закрити, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

2. Порядок оскарження постанови суду

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко