Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №392/566/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

Провадження № 11-кп/4809/420/26 Головуючий у І - інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 369-2 КК України Доповідач у ІІ - інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

Головуючого -судді ОСОБА_2 ,

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження № 12025121090000272 від 14.06.2025 року за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2026 року.

Цим вироком:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Смоліне, Маловисківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, співмешкає без реєстрації шлюбу, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10 , 2015 р.н., перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні – «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюєза адресою: АДРЕСА_2 , ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04.12.2025 року звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України, такий, що відповідно до ст.89 КК України не має судимостей;

визнано винуватим та призначено покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покладено на ОСОБА_8 певні обов`язки.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 22285 грн.

Також, вказаним вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у незаконному придбанні, носінні, зберіганні та збуту вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у незаконному придбанні, носінні, зберіганні та збуту бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, та у незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, у невстановлений час та місці, діючи умисно, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998,

- знайшов у невстановленому місці, тим самим незаконно придбав три пристрої типу «Ліра –Б» (із зарядом вибухової речовини) для FPV- дронів квадрокоптерного та літакового типу, які зберігав при собі з моменту віднайдення, з метою збуту без передбаченого законом дозволу.

Після чого, реалізуючи злочинний умисел, направлений на збут вибухових речовин, 29.08.2025 в період часу з 15 год. 01 хв. до 15 год. 26 хв. особі з легендованими установчими даними, ОСОБА_11 , до якого застосовано заходи безпеки, шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, діючи на добровільних засадах, в порядку та на умовах зазначених законом, з метою викриття злочину, перебуваючи по вулиці Шкільна в с-ще Смоліне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2000 грн. з метою придбання у останнього трьох пристроїв типу «Ліра –Б» (із зарядом вибухової речовини) для FPV- дронів квадрокоптерного та літакового типу.

В свою чергу, ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на збут вибухових речовин, діючи умисно та цілеспрямовано, збув ОСОБА_11 три пристрої типу «Ліра –Б» (із зарядом вибухової речовини) для FPV- дронів квадрокоптерного та літакового типу, тим самим вчинив незаконний збут вибухових речовин.

В подальшому, особа з легендованими установчими даними ОСОБА_11 , в присутності понятих, добровільно видав працівникам ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області три вищевказані пристрої, які являються пристроями типу «Ліра –Б» (із зарядом вибухової речовини) для FPV- дронів квадрокоптерного та літакового типу, які відносяться до категорії вибухових речовин.

Вказані вибухові речовини ОСОБА_8 незаконно придбав, зберігав, носив та збув, без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_8 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, у невстановлений час та місці, діючи умисно, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, Положення про дозвільну систему, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів»,

- знайшов у невстановленому місці, тим самим незаконно придбав ручну осколкову американську гранату типу М67 з бойовим підривачем типу М213, яку зберігав при собі з моменту віднайдення, з метою збуту без передбаченого законом дозволу.

Після чого, реалізуючи злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів, 24.12.2025 в період часу з 11 год. 15 хв. до 11 год. 48 хв. особі з легендованими установчими даними ОСОБА_11 , до якого застосовано заходи безпеки, шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, діючи на добровільних засадах, в порядку та на умовах зазначених законом з метою викриття злочину, перебуваючи по вулиці Будівельників в с-ще Смоліне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 1600 грн. з метою придбання у останнього ручної гранати.

В свою чергу, ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів, діючи умисно та цілеспрямовано, збув ОСОБА_11 ручну осколкову американську гранату типу М67 з бойовим підривачем типу М213, тим самим вчинив незаконний збут бойових припасів.

В подальшому, особа з легендованими установчими даними ОСОБА_11 , в присутності понятих, добровільно видав працівникам ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області ручну осколкову американську гранату типу М67 з бойовим підривачем типу М213, яка відноситься до категорії бойових припасів. Вказані бойові припаси ОСОБА_8 незаконно придбав, зберігав, носив та збув, без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_8 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, реалізовуючи протиправні наміри, вчинив умисні протиправні дії з незаконного придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У виконання злочинного задуму, ОСОБА_8 , у невстановлені досудовим слідством час, обставини і спосіб, незаконно придбав: проміжні патрони, промислового виготовлення, вчинивши, тим самим, незаконне без передбаченого законом дозволу, придбання бойових припасів. Вказані патрони ОСОБА_8 незаконно зберігав в приміщенні квартири за місцем свого колишнього проживання по АДРЕСА_3 .

24.12.2025, в період часу з 17 год. 46 хв. до 18 год. 28 хв., в ході обшуку квартири за вищевказаною адресою - місця колишнього проживання ОСОБА_8 , проведеного працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2025 року, були виявлені та вилучені:

- тридцять патронів, які являються боєприпасами 5,45-мм (5,45*39 мм), проміжними патронами з кулями зі сталевим сердечником, промислового виготовлення, які можуть використовуватись при стрільбі з автоматів системи Калашникова («АК-74», «АКСУ-74У»), кулемету РПК-74 та інших. Надані патрони придатні для стрільби.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та юридичної кваліфікації дії обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі, строком на 3 роки. Положення статей 75, 76 Кримінального кодексу України не застосовувати.

Застосувати спеціальну конфіскацію суми одержаної внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 3600,00 грн.

В решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги обґрунтував тим, що вирок суду першої інстанції не містить переконливого обґрунтування щодо можливості призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі із одночасним застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.

Враховуючи, як обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції не врахував, що саме по собі визнання останнім своєї провини під час судового провадження не вказує, що його зізнання стало результатом тривалого роздуму й затятої внутрішньої боротьби та свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку.

Вказує, що визнання вини ОСОБА_8 мало формальний спосіб, свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_8 ст. 75 КК, у достатній мірі не врахував, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких.

Наявні позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання ОСОБА_8 також мають формальний характер та не зменшують суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушення, учиненого ним - жодним чином не дає підстави для звільнення обвинуваченого від реального відбування покарання з випробуванням.

Зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

В ході судового розгляду було підтверджено, що обвинуваченим ОСОБА_8 внаслідок вчинення кримінального правопорушення одержано 3600,00 грн. Водночас, судом не було застосовано норму закону, що підлягала застосуванню.

Також, при призначенні ОСОБА_8 покарання суд не в повній мірі виконав вимоги вказаного закону, та, вирішуючи питання щодо міри покарання, належним чином не врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, і призначив покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням, яке є явно несправедливим через м`якість.

Судом не враховано, що ОСОБА_8 не вказав точного джерела походження трьох пристроїв типу «Ліра -Б» (із зарядом вибухової речовини) для ЕРУ- дронів квадрокоптерного та літакового типу, ручної осколкової американської гранати типу М67 з бойовим підривачем типу М213 та тридцяти патронів, які являються боєприпасами 5,45-мм (5,45*39 мм), проміжними патронами з кулями зі сталевим сердечником, промислового виготовлення, які можуть використовуватись при стрільбі з автоматів системи Калашникова («АК- 74», «АКСУ-74У»), кулемету РПК-74 та інших.

Вказане свідчить про те, що визнання вини здійснено ОСОБА_8 лише за самостійно встановленими слідством обставинами.

Заслухавши доповідача, прокурора який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судове слідство в частині дослідження характеризуючих даних на обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з таких підстав.

Відповідно до ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_8 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які відповідно до вимог параграфу 3 гл.28 КПК України, повністю досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.263 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.

Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, крім визнання своєї вини, в повному обсязі доведена матеріалами кримінального провадження, які розглянуто судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому, районний суд дотримався вимоги змісту ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинуваченого і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.

На підставі викладеного, колегія суддів відповідно до ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких, відповідно до вимог ч.1 ст.349 КПК України докази не досліджувались.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції, врахував:

- ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії не тяжких злочинів, проти громадської безпеки;

- особу винного, який має зареєстроване постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно,

- співмешкає без реєстрації шлюбу;

- зі слів має на утриманні н/л дитину ОСОБА_10 , 2010 р.н.;

- на диспансерних обліках у кабінетах лікарів психіатра та нарколога в КНП «Маловисківська лікарня» не перебуває;

- згідно копії посвідчення ОСОБА_8 є учасником бойових дій, посвідчення видане 21.12.2024 року;

- відповідно до наданих прокурором матеріалів – самовільно залишив військову частину, має намір продовжити службу в Збройних Силах України, що підтверджується, в тому числі, письмовою згодою командира військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2026 року, ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04.12.2025 року звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України;

- такий, що відповідно до ст.89 КК України не має судимостей.

За час перебування під вартою з 26.12.2025 року в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» на профілактичному обліку не перебуває, стягнень та заохочень немає, виявив бажання працювати в учбово-виробничій майстерні установи.

Врахував пом`якшуючу покарання обставину - щире каяття та обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину повторно.

Та призначив покарання за ч.1 ст.263 КК України, в межах санкції інкримінованої йому статі кримінального правопорушення.

Проте, на переконання колегії суддів, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить переконливого висновку, що призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України, щодо ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, обставини вчинення кримінальних правопорушень та пост кримінальну протиправну поведінку обвинуваченого, а отже, судом залишено поза увагою вимоги п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»

Крім того, судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що в умовах введеного в державі воєнного стану, наявності прямої загрози національній безпеці держави, коли від військовослужбовців особливо вимагається бути високо-дисциплінованими та мати високу моральну та патріотичну свідомість, призначення ОСОБА_8 , покарання без реального його відбуття, сприятиме поширенню серед військовозобов`язаних громадян України вчиняти злочини в умовах воєнного стану.

Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_8 не вказав точного джерела походження трьох пристроїв типу «Ліра -Б» (із зарядом вибухової речовини) для ЕРУ – дронів квадрокоптерного та літакового типу, ручної осколкової американської гранати типу М67 з бойовим підривачем типу М213 та тридцяти патронів, які являються боєприпасами 5,45-мм (5,45*39 мм), проміжними патронами з кулями зі сталевим сердечником, промислового виготовлення, які можуть використовуватись при стрільбі з автоматів системи Калашникова («АК- 74», «АКСУ-74У»), кулемету РПК-74 та інших, при цьому вчинив злочин проти громадської безпеки, що в свою чергу прямо впливає на укомплектованість підрозділів Сил оборони України боєздатність військових підрозділів та спроможність підрозділів виконувати поставлені бойові завдання.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства та безпідставно застосував ст.75 КК України та звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, а тому, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 підлягає скасуванню у частині призначення покарання у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого із ухваленням в цій частині нового вироку.

Призначаючи покарання обвинуваченому колегія суддів, у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких;

- обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме вчинення трьох епізодів злочинної діяльності з яких два є корисливими, підривають обороноздатність держави в пріод воєнного стану;

- дані що характеризують особу обвинуваченого, умови життя, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, пост кримінальну поведінку, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_8 має:

- зареєстроване постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно;

- співмешкає без реєстрації шлюбу, зі слів має на утриманні н/л дитину ОСОБА_10 , 2010 р.н.;

- на диспансерних обліках лікарів психіатра та нарколога не перебуває;

- згідно копії посвідчення ОСОБА_8 є учасником бойових дій, посвідчення видане 21.12.2024 року, відповідно до наданих матеріалів – самовільно залишив військову частину, має намір продовжити службу в Збройних Силах України, що підтверджується, в тому числі, письмовою згодою командира військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2026 року;

- ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04.12.2025 року звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України;

- такий, що відповідно до ст.89 КК України не має судимостей.

- За час перебування під вартою з 26.12.2025 року в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» на профілактичному обліку не перебуває, стягнень та заохочень немає, виявив бажання працювати в учбово-виробничій майстерні установи.

Обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання – вчинення злочину повторно.

Враховує, що ОСОБА_8 будучи військовослужбовцем в умовах введеного в державі воєнного стану, наявності прямої загрози національній безпеці держави, коли від військовослужбовців особливо вимагається бути високо дисциплінованими та мати високу моральну та патріотичну свідомість, останній всупереч викладеному, вчиняє злочин, проти громадської безпеки, який прямо впливає на укомплектованість підрозділів Сил оборони України боєздатність військових підрозділів та спроможність підрозділів виконувати поставлені бойові завдання.

Враховує досудову доповідь органу пробації від 09.04.2026 року та витяг з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення від 09.04.2026 року відповідно до яких ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як високий. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється, як високий. (а.п. 180-183).

Та доходить переконливого висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, у межах санкції інкримінованої йому статті кримінального закону, у мінімальному розмірі, з урахуванням пом`якшуючих та обтяжуючих обставин покарання та особи обвинуваченого, без застосування ст. 75 КК України, яке буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, а ще буде відповідати меті покарання, визначеного у ст.50 КК України.

На переконання колегії суддів підстави для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком відсутні.

Крім того, оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора стосовно необхідності застосування спеціальної конфіскації, в порядку, передбаченому ст. 96-1 КК України, до грошових коштів в сумі 3600 грн., колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з вимогами абз. 3 ч. 4 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Тобто, юридичною підставою для застосування судом спеціальної конфіскації є норми статей 96-1, 96-2 КК, а не санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що 29.08.2025 в період часу з 15 год. 01 хв. до 15 год. 26 хв. особа з легендованими установчими даними, ОСОБА_11 , до якого застосовано заходи безпеки, шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, діючи на добровільних засадах, в порядку та на умовах зазначених законом, з метою викриття злочину, перебуваючи по вулиці Шкільна в с-ще Смоліне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2000 грн. з метою придбання у останнього трьох пристроїв типу «Ліра –Б» (із зарядом вибухової речовини) для FPV- дронів квадрокоптерного та літакового типу.

Крім того, 24.12.2025 в період часу з 11 год. 15 хв. до 11 год. 48 хв. особа з легендованими установчими даними ОСОБА_11 , до якого застосовано заходи безпеки, шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, діючи на добровільних засадах, в порядку та на умовах зазначених законом з метою викриття злочину, перебуваючи по вулиці Будівельників в с-ще Смоліне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 1600 грн. з метою придбання у останнього ручної гранати.

Проте, органом досудового розслідування зазначені грошові кошти не вилучались та їх не було визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

У зв`язку з чим, колегія суддів позбавлена можливості, у відповідності до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 96-2 КК України, застосувати до обвинуваченого спеціальної конфіскації грошової суми, оскільки вказані грошові кошти не були вилучені та визнані речовими доказами по справі, тому в цій частині апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідним зарахувати строк попереднього ув`язнення.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Законом України «Про внесення зміни до Кримінального Кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» за № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, до ч.5 ст.72 КК України були внесені зміни, визначено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч.1 ст.72 КК України. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8 24.12.2025 затримано у порядку ст. 208 КПК України та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.02.2026, який в подальшому неодноразово продовжувався до винесення вироку суду..

Отже, керуючись правилами, передбаченими ст. 72 КК України, ОСОБА_8 слід зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з24.12.2025 до 08.04.2026 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 413, 414, 420, 615 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 – задовольнити частково.

Вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_8 – скасувати в частині призначеного покарання та зарахування строку попереднього ув`язнення.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним та призначити покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України у строк покарання ОСОБА_8 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 24.12.2025 до 08.04.2026 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення а обвинуваченим, який перебуває під вартою з дня вручення копії вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4