Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №278/6555/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/6555/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/544/26

Категорія ч. 5 ст. 407 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року. Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №278/6555/25 за апеляційною скаргою прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 01.04.2026 стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.348 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в :

зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання вирішено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши у цей строк попереднього ув`язнення, починаючи з 19.12.2025 і до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно вироку суду встановлено, що ОСОБА_8 , проходячи військову службу за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира відділення такелажного взводу артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «сержант», знаходячись у відпустці наданої для реабілітації за станом здоров`я терміном до 29 липня 2022 року включно, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 30 липня 2022 року, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, без поважних причин, не з`явився вчасно на службу в місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця несення служби не приймав, та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, та незаконно перебував за межами місця служби до 14.08.2022 року.

Таким чином солдат ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити йому за ч. 5 ст. 407 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі. На обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, безпідставно застосував положення ст. 69 КК України, оскільки встановив лише одну пом`якшуючу обставину – щире каяття, яка сама по собі не є достатньою для призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції статті. Крім того, на думку прокурора, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, є надмірно м`яким і не забезпечує досягнення мети покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, засудженого та його захисника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду у цьому кримінальному провадженні є лише правильність призначення ОСОБА_8 покарання. Висновки суду першої інстанції щодо доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, кваліфікації його дій та встановлених фактичних обставин кримінального провадження сторонами не оскаржуються.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду, і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, із урахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції врахував, що останній раніше не судимий, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем служби, одружений, має низку хронічних захворювань, які потребують лікування, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Разом з тим колегія суддів вважає, що наведені судом першої інстанції мотиви не відповідають вимогам ст. 69 КК України.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК України призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, допускається лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Як убачається із вироку, єдиною обставиною, що пом`якшує покарання та прямо встановлена судом відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття засудженого. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому дані про особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, перебуває у шлюбі, а також відомості про стан його здоров`я та наявність хронічних захворювань, самі по собі не є обставинами, що пом`якшують покарання у розумінні ст. 66 КК України, а характеризують особу обвинуваченого та підлягають урахуванню при призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 136/1021/19, положення ст. 69 КК України можуть бути застосовані лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому суд зобов`язаний не лише перелічити такі обставини, а й мотивувати, яким чином їх сукупність істотно знизила ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Однак у даному кримінальному провадженні суд першої інстанції встановив лише одну обставину, що пом`якшує покарання, а тому правові підстави для застосування ст. 69 КК України були відсутні. Наведені у вироку дані про особу обвинуваченого та стан його здоров`я не можуть замінювати вимогу закону щодо наявності кількох пом`якшуючих обставин та не свідчать про існування виключних умов, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби в умовах воєнного стану, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 69 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання — скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України з ухваленням нового вироку, яким ОСОБА_8 слід призначити покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі у мінімальних межах, визначених санкцією статті.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407,420, 615 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону – задовольнити.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання – скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

В іншій частині вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2026 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді :