Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №317/378/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Суд: Запорізький районний суд Запорізької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 01 липня 2026 р.

Справа: №317/378/26

Суддя: Каряка Д. О.

Справа № 317/378/26

Провадження № 2/317/592/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі Великобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування в особі Великобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 в якому заявлено вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей на користь їх законних представників, на утриманні яких вони будуть перебувати, в розмірі половини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З 09.02.2018 р. по 03.12.2019 р. родина перебувала на профілактичному обліку Служби у справах дітей Великобілозерської районної державної адміністрації, як така, що знаходиться у складних життєвих обставинах через невиконання ОСОБА_1 , батьківських обов`язків. Протягом цього часу спостерігалася постійна зміна місця проживання родини. Всі переміщення, де жила родина, перебували в незадовільному санітарному стані, діти не отримували належного догляду, харчування, медичної допомоги та освіти. 08 лютого 2019 мати виїхала з дітьми за межі Великобілозерського району (нині - Василівського) в невідомому напрямку.

10 лютого 2020 року рішенням комісії з питань захисту прав дитини Великобілозерської райдержадміністрації дітей було влаштовано до Комунального закладу «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, оскільки ОСОБА_1 була засуджена за вчинення злочину за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, поєднана з проникненням житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому) та перебувала під вартою.

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2020 року (судова справа №312/186/20, дата набрання законної сили 23.10.2020) дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було відібрано від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав. Судом встановлено, що мати не дбала про дітей, залишала їх без нагляду, ігнорувала вимоги Служби у справах щодо їхнього виховання, влаштування дітей у навчальні та виховні заклади, не забезпечувала належні умови для навчання та фізичного розвитку, діти були помічені в жебрацтві як самостійно, так і з матір`ю.

Факти, встановлені судом в справі №312/186/20, свідчать про безвідповідальне ставлення ОСОБА_1 до виконання обов`язків матері, що і призвело до відібрання дітей.

Розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації від 30.10.2020 № 175 «Про надання малолітнім дітям статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» малолітнім дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядженням голови Великобілозерської райдержадміністрації від 01.12.2020 № 187 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебувала в Комунальному закладі «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, влаштовано до Комунального закладу «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа інтернат» Запорізької обласної ради. Наразі заклад перебуває в евакуації в Польщі.

Розпорядженням голови Великобілозерської райдержадміністрацїї від 01.12.2020 № 188 дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували в Комунальному закладі «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, було влаштовано до Комунального закладу «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІП ступенів» Запорізької обласної ради.

Розпорядження голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 24.12.2024 № 750 «Про встановлення опіки та призначення опікуна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_6 призначено опікуном дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 06.07.2021 (судова справа №2/312/56/2021) було задоволено позов Комунального закладу «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 січня 2022 державним виконавцем Великобілозерського ВДВС у Василівському районі Запорізької області було відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 312/50/21 виданого 14.12.2021. Згідно інформації, яка наявна в автоматизованій системі виконавчого провадження, 08.08.2023 виконавче провадження, на підставі наказу Міністерства юстиції України №2869/5 від 08.07.2022 «Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень» (зі змінами, внесеними наказом №182/5 від 11.01.2023), на виконання доручення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №70298/26-40 від 10.08.2023 та з метою дотримання норм чинного законодавства передане до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Після прийняття вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межу України від 18.10.2023, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 18.10.2023, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 18.10.2023, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 18.10.2023, постанова про арешт коштів боржника від 08.12.2023 (сума звернення стягнення станом на дату винесення постанови складає 194 909,65 гривень), постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.05.2024 (сума стягнення 215 434,25 гривень).

З наявної інформації, можна зробити висновок про те, що громадянка ОСОБА_1 добровільно не бажала та не бажає виконувати батьківські обов`язки, сплачувати аліменти в добровільному порядку, що призвело до накладення на неї заборон та арешт рахунків.

Згідно поданої інформації від Комунального закладу «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради мати жодного разу не відвідувала дитину, ніякої допомоги не надавала. Декілька разів телефонувала донці щоразу з нового місця проживання. Обіцяла забрати, але обіцянки так і не виконала.

Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа- інтернат І-ІП ступенів» Запорізької обласної ради повідомив, що за час перебування в закладі малолітніх мати жодного разу не підтримувала зв`язок з дітьми, не цікавилась їх здоров`ям та навчанням.

Не дивлячись на вже відібраних трьох дітей, ОСОБА_1 народила ще одну дитину. У зв`язку з ускладненням пологів 24.05.2021 ОСОБА_1 була госпіталізована шляхом переводу з акушерсько-гінекологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради до Запорізької обласної клінічної лікарні. Дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рішенням виконавчого комітету Великобілозерської сільської ради від 26.05.2021 № 87, було влаштовано до Комунальної установи «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради (далі - Будинок дитини «Сонечко»).

Згідно поданої інформації від закладу, за весь час перебування дитини в Будинку дитини «Сонечко», а саме з 28.05.2021, ОСОБА_1 свого сина не відвідувала жодного разу. Потребами дитини, станом здоров`я, умовами проживання не цікавилася.

Після початку повномасштабного вторгнення у зв`язку зі збройною агресією рф Будинок дитини « ОСОБА_7 » був переміщений до Львівської області. Тому, Наказом Служби у справах дітей Журавненської селищної ради Львівської області від 12.07.2024 №15-1, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взято на первинний облік дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини».

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 14.02.2025 № 134 «Про встановлення опіки над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_8 призначено опікуном дитини.

За результатами проведеної роботи встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом зі своїм співмешканцем гр. ОСОБА_9 та малолітньою донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Окрім цього, згідно з повідомленнями Служби у справах дітей Карлівської міської ради, в родині ОСОБА_1 неодноразово фіксувалися факти домашнього насильства з боку співмешканця, що являється загрозою для дітей. Попри рекомендації щодо поліпшення умов проживання, ОСОБА_1 жодних дій не вчиняла, що також свідчить про її неспроможність забезпечити дітям безпеку.

Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради здійснювала комісійні виїзди у родину, проте ОСОБА_1 майже не знаходилася вдома та постійно змінювала місце проживання. Під час виїздів за адресою: АДРЕСА_1 , жінці неодноразово наголошувалося щодо необхідності покращення побутових умов. Проте помешкання й досі потребує хоча б косметичного ремонту та генерального прибирання. Жінка та її співмешканець не працевлаштовані, мають низький матеріальний стан, з труднощами забезпечують мінімальні потреби дитини.

Під час повторних комісійних виїздів за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (місце її можливого мешкання), вдома нікого не знайдено. У телефонній розмові повідомила, що планує виїхати за кордон та не має бажання відновити родинні зв`язки з дітьми.

В ході перевірки Василівським РУП ГУНП в Запорізькій області було з`ясовано, що станом на 05.09.2025 гр. ОСОБА_1 проживала за тією ж адресою: АДРЕСА_2 . На даний час місце перебування гр. ОСОБА_1 не відоме.

Отже, службою у справах дітей було встановлено обставини свідомого, умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків.

Така бездіяльність та байдужість до життя власних дітей свідчить про те, що ОСОБА_1 свій спосіб життя не змінила, вплинути на неї, або покращити її поведінку неможливо.

До Служби у справах дітей Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області звернулись Комунальний заклад «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради, Комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІП ступенів» Запорізької обласної ради та Комунальна установа «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради з клопотання про звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Служба у справах дітей Великобілозерської сільської ради ініціювала засідання Комісії з питань захисту прав дітей при Великобілозерській сільській військовій адміністрації, яка відповідно до своїх повноважень розглянула звернення Комунального закладу «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІП ступенів» Запорізької обласної ради, Комунального закладу «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради та Комунальної установи «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради та дійшла висновку про необхідність винести на розгляд органу опіки та піклування Великобілозерської сільської військової адміністрації питання щодо доцільності звернення до суду з позовною заявою про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Розпорядженням начальника Великобілозерської сільської військової адміністрації від 14.11.2024 № 261 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» було затверджено рішення щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Службою у справах дітей Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області до Великобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області було подано клопотання від 12.11.2024 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей шляхом подальшого влаштування вказаних дітей у прийомну сім`ю орган опіки та піклування в особи Великобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області вважає за необхідне вжити заходів щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та стягнути з неї аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь їх законних представників, на утриманні яких вони будуть перебувати, половину заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

В судове засідання, у призначений судом день, сторони будучи належним чином повідомленими про місце, день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Представником позивача - Органу опіки та піклування в особі Великобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області та представником третьої особи - Служби у справах дітей Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області до початку судового засідання 03.06.2026 р. подано до суду заяви в яких просять проводити судовий розгляд без їх часті. Позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові та зазначити, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення(а.с.110,111).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засівання не з`явилась за невідомою суду причиною. Про місце, день та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку у відповідності з ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України» (а.с.89,99,104,109). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, відповідача, було повідомлено шляхом направлення судової повістки (смс-повідомлення) на номер мобільного телефону належного відповідачу через додаток «Viber», які останньою отримувались, про що свідчать довідки про доставку (а.с.86,97,101,106). Повідомлень щодо поважності причин її відсутності, заяви про слухання справи за її відсутністю та відзиву на позов до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явилась в судове засідання без поважаних причин.

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин на підставі ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16липня 2015 року).

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 даного кодексу визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до вимог ст. 165 СК України, право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Про це свідчить і практика ЄСПЛ, зокрема, справа «Мамчур проти України» (заява № 10383/09), «Хант проти України».

Як вбачається зі змісту позовних вимог відповідач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей, що знаходяться у матеріалах справи (а.с.17-20), а також витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження вказаних дітей № 00019695177, №00019694975 та № 00019694369, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.21-22, 23-24, 25-26), державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері).

Судом встановлено, що мати не дбала про дітей, залишала їх без нагляду, ігнорувала вимоги Служби у справах щодо їхнього виховання, влаштування дітей у навчальні та виховні заклади, не забезпечувала належні умови для навчання та фізичного розвитку, діти були помічені в жебрацтві як самостійно, так і з матір`ю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації від 30.10.2020 № 175 «Про надання малолітнім дітям статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.31) - малолітнім дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядженням голови Великобілозерської райдержадміністрації від 01.12.2020 № 187, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.32), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебувала в Комунальному закладі «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, влаштовано до Комунального закладу «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа інтернат» Запорізької обласної ради терміном до 27.11.2021 р. Наразі заклад перебуває в евакуації в Польщі.

Розпорядженням голови Великобілозерської райдержадміністрації від 01.12.2020 № 188 дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували в Комунальному закладі «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, було влаштовано до Комунального закладу «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІП ступенів» Запорізької обласної ради.

Розпорядженням голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 24.12.2024 № 750 «Про встановлення опіки та призначення опікуна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.33), ОСОБА_6 призначено опікуном дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 06.07.2021 (судова справа № 312/50/21 (провадження №2/312/56/2021), копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.36-37), було задоволено позов Комунального закладу «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 січня 2022 державним виконавцем Великобілозерського ВДВС у Василівському районі Запорізької області було відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 312/50/21 виданого 14.12.2021, що підтверджується відповідною постовою державного виконавця, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.38).

Згідно інформації, яка наявна в автоматизованій системі виконавчого провадження (а.с.41-45), 08.08.2023 виконавче провадження, на підставі наказу Міністерства юстиції України №2869/5 від 08.07.2022 «Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень» (зі змінами, внесеними наказом №182/5 від 11.01.2023), на виконання доручення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №70298/26-40 від 10.08.2023 та з метою дотримання норм чинного законодавства передане до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Після прийняття вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межу України від 18.10.2023, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 18.10.2023, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 18.10.2023, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 18.10.2023, постанова про арешт коштів боржника від 08.12.2023 (сума звернення стягнення станом на дату винесення постанови складає 194 909,65 гривень), постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.05.2024 (сума стягнення 215 434,25 гривень).

Згідно поданої інформації від Комунального закладу «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради від 21.12.2021 р. за вих. 03-1102, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.46), з 18.12.2020 р. дівчинка перебуває у їхньому закладі на повному державному утриманні. З цього часу мати жодного разу не відвідувала дитину, ніякої допомоги не надавала. Декілька разів телефонувала донці щоразу з нового місця проживання. Обіцяла забрати, але обіцянки так і не виконала.

Згідно повідомлення Комунального закладу «Бердянська загальноосвітня санаторна школа - інтернат І-ІП ступенів» Запорізької обласної від 22.10.2024 за вих. № 01-23/193, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.47), за весь період перебування у закладі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх мати, ОСОБА_1 не підтримувала зв`язок з дітьми, не цікавилась їх здоров`ям та навчанням.

Не дивлячись на вже відібраних трьох дітей, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 народила ще одну дитину - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про його народження копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.20), а також Довідкою №3 від 27.05.2020 р. (а.с.27), згідно якої у книзі реєстрації актів про народження в виконавчому комітеті Великобізерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області 27.05.2020 зроблено актовий запис за №16 про народження дитини ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьки: мати: ОСОБА_1 , батько: ОСОБА_11 , відомості про батька записані за заявою матері згідно з ч. 1 ст. 135 СК України.

У зв`язку з ускладненням пологів 24.05.2021 ОСОБА_1 була госпіталізована шляхом переводу з акушерсько-гінекологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради до Запорізької обласної клінічної лікарні, що підтверджується відповідною довідкою, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.48).

Рішенням виконавчого комітету Великобілозерської сільської ради від 26.05.2021 № 87, малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було влаштовано до Комунальної установи «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради (далі - Будинок дитини «Сонечко») (а.с.49).

Згідно поданої інформації від закладу Комунальної установи «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради від 06.11.2024 за вих. 0797, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.50), за весь час перебування дитини в Будинку дитини «Сонечко», а саме з 28.05.2021, ОСОБА_1 по теперішній час, свого сина не відвідала жодного разу, з заявою щодо тимчасового влаштування сина до Будинку дитини не зверталася. Потребами дитини, станом здоров`я, умовами проживання не цікавилася. Інші зацікавлені особи долею ОСОБА_5 не цікавилися.

Після початку повномасштабного вторгнення у зв`язку зі збройною агресією рф Будинок дитини « ОСОБА_7 » був переміщений до Львівської області. Тому, Наказом Служби у справах дітей Журавненської селищної ради Львівської області від 12.07.2024 №15-1, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.51), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взято на первинний облік дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини».

Рішенням Виконавчого комітету Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області від 26.08.2024 р. за № 122, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.52), дитині - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 14.02.2025 № 134, «Про встановлення опіки над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.70), ОСОБА_8 призначено опікуном дитини.

Встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом зі своїм співмешканцем гр. ОСОБА_9 та малолітньою донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.54-56).

Окрім цього, згідно з повідомленнями Служби у справах дітей Карлівської міської ради, від 05.08.2024 за № 01-21/622, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.56,57), в родині ОСОБА_1 неодноразово фіксувалися факти домашнього насильства з боку співмешканця ОСОБА_9 , що являється загрозою для дітей. Попри рекомендації щодо поліпшення умов проживання, ОСОБА_1 жодних дій не вчиняла, що також свідчить про її неспроможність забезпечити дітям безпеку.

В ході перевірки Василівським РУП ГУНП в Запорізькій області було з`ясовано, що станом на 05.09.2025 гр. ОСОБА_1 проживала за тією ж адресою: АДРЕСА_2 На даний час місце перебування гр. ОСОБА_1 не відоме (а.с.55,73).

Розпорядженням начальника Великобілозерської сільської військової адміністрації від 14.11.2024 № 261 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.61), було затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно висновку органу опіки та піклування Великобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, що є додатком до розпорядження начальника Великобілозерської сільської військової адміністрації від 14.11.2024 № 26, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.61-зворот-а.с.63).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі N 300/908/17 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається долю дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що "ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками".

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі N 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі N 953/17837/19.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі N 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Очевидно, що сімейні відносини мають "складний" характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі N 553/449/20 (провадження N 61-2701св24)).

Суд враховує, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі N 185/9339/21 (провадження N 61-8918сво23) вказано, що: "тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України та ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р., визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 та ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Вимогами ч. 5 ст. 183 СК України, встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, що випливає зі змісту положень ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Підстав, встановлених сімейним законодавством, для звільнення відповідача від обов`язку утримувати своїх дітей на даний час судом не встановлено.

При ухваленні рішення, суд виходить з того, що стягнення аліментів на утримання дітей є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності. Обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину є беззаперечним.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, яка є працездатною особою має можливість надавати матеріальну допомогу дітям, в розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не приділяє жодної уваги, догляду та розвитку своїх дітей, не турбується про їх життя та здоров`я, фізичний та духовний розвиток, не створює необхідних умов для життя та розвитку, не виховує дітей у дусі поваги до Батьківщини, держави та суспільства, не забезпечує продуктами харчування, одягом та взуттям відповідно до сезону, практично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків за відсутності будь-яких перешкод для їх виконання.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від будь-якої участі у вихованні своїх дітей, взагалі не цікавиться їх життям, не спілкується з ними.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд з урахуванням максимальних інтересів дітей, приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування в особі Великобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її дітей, є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню. Також, виходячи з норм СК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь їх законних представників, на утриманні яких вони будуть перебувати, в розмірі половини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Суд вважає за доцільне, роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 , положення ст. 169 Сімейного Кодексу України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивача було звільнено від сплати судового збору при поданні до суду позову в частині позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3328,00 грн. за подання позову в частині позбавлення батьківських прав та судовий збір в сумі 3328,00 грн. за подання позову в частині стягнення аліментів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 79, 150, 155, 157, 164-166, 180-183, 191 СК України, ст. ст. 2-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Органу опіки та піклування в особі Великобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , по відношенню до її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь їх законних представників, на утриманні яких вони будуть перебувати, в розмірі половини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання позову - 15.01.2026 р. і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір за подання до суду позову в частині позбавлення батьківських прав в розмірі 3328,00 грн., та судовий збір за подання до суду позову в частині стягнення аліментів в розмірі 3328,00 грн.

Копію рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua