Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №157/936/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 157/936/26 Головуючий у 1 інстанції: Ходачинський Р. О.

Провадження № 22-ц/802/857/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів – Киці С. І., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Карпік В. Ф., Мірчука В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про захист порушених прав на житло, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року про відмову у забезпеченні позову,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:

- визнати порушенням ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут» його права як члена сім`ї власника житла на отримання послуг з розподілу та постачання електричної енергії у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ПрАТ «Волиньобленерго» відновити розподіл електричної енергії у житловому будинку;

- зобов`язати ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут» забезпечити безперебійне постачання та розподіл електричної енергії до вищезазначеного житлового будинку;

- зобов`язати ТОВ «Волиньелектрозбут» утриматися від ініціювання будь-яких дій, спрямованих на припинення розподілу та/або постачання електричної енергії до житлового будинку.

19 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив вжити заходи щодо забезпечення позову, а саме:

- зобов`язати ПрАТ «Волиньобленерго» відновити фізичне підключення об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , до мережі розподілу електричної енергії;

- зобов`язати ТОВ «Волиньелектрозбут» утриматися від будь-який дій, що спрямовані на повторне відключення електропостачання за вказаною адресою до набранням рішенням суду у цій справі законної сили;

- заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо ПрАТ «Волиньобленерго» та/або ТОВ «Волиньелектрозбут», що спрямовані на припинення або перешкоджання постачанню електричної енергії.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, та неправильно застосував норми матеріального права.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут», вважаючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову такою, що постановлена з додержанням вимог цивільного процесуального права, просили залишити її без змін.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить останній, фактично призведе до зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Такий висновок суду першої інстанції є правильний.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 908/309/21, від 04 листопада 2021 року у справі № 907/416/21, від 24 червня 2021 року у справі № 310/9167/20, від 12 січня 2023 року у справі № 334/9179/21)».

Судом встановлено, що у провадженні Камінь-Каширського районного суду Волинської області перебувала цивільна справа № 157/1113/25 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Волиньобленерго», ТОВ «Волиньелектрозбут», ОСОБА_2 , ТОВ «Газорозподільні мережі України» про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги.

У вказаній справі позивач, звертаючись із вимогами до тих же відповідачів, просив суд:

- зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» протягом 5 днів з набрання рішенням законної сили: відновити газопостачання за адресою його фактичного місця проживання, укласти або відновити договір на постачання комунальних послуг з ним як законним споживачем та фактичним платником; забезпечити безперебійне надання комунальних послуг відповідно до чинних тарифів та нормативів;

- зобов`язати ПрАТ «Волиньобленерго» протягом 5 днів з набрання рішенням законної сили: відновити електропостачання за цією ж адресою; укласти або відновити договір на постачання електроенергії з ним як законним споживачем та фактичним платником; забезпечити безперебійне надання послуг відповідно до чинних тарифів,

- зобов`язати відповідача ТОВ «Волиньелектрозбут» протягом 5 робочих днів з моменту технічного відновлення розподілу електроенергії до житла укласти з ним договір постачання електричної енергії як з побутовим споживачем; відкрити особовий рахунок на його ім`я; активувати точку комерційного обліку; забезпечити фактичне постачання електроенергії за діючими тарифами;

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідачів про припинення/відключення електропостачання, прийняті за зверненням ОСОБА_2 , без врахування прав та інтересів фактичного споживача послуг;

- визнати за ним право на укладання договорів про надання комунальних послуг як законним споживачем та користувачем.

Позов було мотивовано тим, що за заявою власника житла - матері позивача ОСОБА_2 , з якою існували договірні відносини щодо надання послуг з постачання і розподілу газу та електроенергії, відповідачами було припинено надання цих послуг до житлового будинку, яким фактично користується позивач із сім`єю.

Внаслідок задоволення судом першої інстанції заяви позивача про забезпечення позову у вищевказаній справі № 157/1113/25 ухвалою від 07 липня 2025 року було зобов`язано ПАТ «Волиньобленерго» укласти з ОСОБА_1 тимчасову угоду про надання послуг з електропостачання у вказаному будинку на період розгляду справи та зобов`язано здійснити технічне підключення електропостачання та забезпечити постачання електроенергії до цього житла. На підставі цієї ухвали суду електроенергія до спірного житлового будинку була підключена з липня 2025 року.

Однак, постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року зазначена ухвала Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 липня 2025 року була скасована і в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою від 09 жовтня 2025 року в межах розгляду судом першої інстанції справи № 157/1113/25 повторно було забезпечено позов шляхом заборони ПрАТ «Волиньобленерго», ТОВ «Волинелектрозбут» припиняти надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії за адресою фактичного проживання позивача ОСОБА_1 .

Вказана ухвала постановою Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року скасована і в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 січня 2026 року зазначений позов було задоволено частково, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут» про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги задоволено, зобов`язано відповідачів забезпечити надання послуг з електропостачання (розподілу та постачання електричної енергії) відповідно до чинних тарифів та нормативів у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у решті позову відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у зазначеній вище справі за № 157/1113/25 апеляційні скарги відповідачів було задоволено, рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 січня 2026 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Волиньобленерго» та ТОВ «Волиньелектрозбут» про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання надати комунальні послуги. Зазначена постанова набрала законної сили.

18 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 157/1113/25, та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2026 року у відкритті касаційного провадження було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , невизнання цього права іншими учасниками, створення перешкод у користуванні майном, припинення енергопостачання житла.

Разом з тим, вимоги заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом відновлення підключення вищевказаного житлового будинку до мережі розподілу електричної енергії та зобов`язання утриматися від дій, спрямованих на повторне відключення електропостачання, є тотожними задоволенню заявлених ним позовних вимог.

Таким чином, забезпечення позову у спосіб заявлений позивачем фактично підміняє собою судове рішення у справі, вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті та, крім того, призведе до зупинення рішення суду, яке набрало законної сили, а саме постанови Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у цивільній справі № 157/1113/25.

Отже, враховуючи наведені обставини справи та вищезазначені положення процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 153 ЦПК України, цілком підставно і обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала місцевого суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді