Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №308/5064/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5064/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Заяць А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Юрик Богдан Ігорович, до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , а інтересах якої діє представник – адвокат Юрик Б.І., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , згідно з якою просить:

визначити за ОСОБА_1 1/2 ідеальну частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 ;

визначити за ОСОБА_1 1/2 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, площею 0,0895 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на все належне йому майно.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.02.2010, зареєстрованим в реєстрі за №3-145, ОСОБА_1 видано спадщину за померлим ОСОБА_3 .

Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається з 1/2 частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.02.2010, зареєстрованим в реєстрі за №3-147, ОСОБА_4 видано спадщину за померлим ОСОБА_3 .

Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво складається, з 1/2 частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .

Таким чином, житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , були спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Також у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знаходилася земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, площею 0,0895 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Цільове призначення вказаної земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначає, що після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідно до заповіту від 26.01.2007, зареєстрованого в реєстрі за №7, право власності на вказані частки житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, площею 0,0895 га, перейшло до її онука – ОСОБА_2 .

Враховуючи обмеження у праві на розпорядження власнику майном, що перебуває у правовому режимі спільної сумісної власності, позивач змушена звернутися до суду з вимогою визначити частки у майні, що є у спільній сумісній власності. В результаті вказаного між позивачем та відповідачем припиниться право спільної сумісної власності та виникне право спільної часткової власності.

Зважаючи, що житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , та земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, площею 0,0895 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то останній є належним відповідачем у даному позові.

Вказує, що в позасудовому порядку визначити ідеальні частки на вказане нерухоме майно не виявилося можливим, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27.05.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою просить: визначити за співвласником ОСОБА_1 право спільної часткової власності (1/2 частки) на земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, площею 0,0895 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.05.2026 прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог. У подальшому постановлено розглядати справу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даним позовом до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася, при цьому її представник подав заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив не позов не подано, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.02.2010 державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Гончаренком М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №3-145, згідно з яким посвідчено, що на підставі п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та ст. 529 ЦК України 1963 року, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1927 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його: дружина – ОСОБА_4 , 1935 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та донька – ОСОБА_1 , 1961 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , які проживають в АДРЕСА_1 , в рівній долі, по 1/2 частині кожен. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , що належить померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ужгородської районної ради Закарпатської області 16.08.1989, на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської районної Ради народних депутатів від 09.08.1989 за №121 та зареєстрованого в Ужгородському районному комунальному підприємстві (бюро) технічної інвентаризації за реєстраційним номером 29435713, номер запису 65, в книзі 1. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частини житлового будинку видано на ім`я ОСОБА_1 .

15.05.2010 здійснено реєстрацію права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину, форма власності – приватна спільна часткова, частка – 1/2, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №26127081 від 15.05.2010.

18.02.2010 державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Гончаренком М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №3-147, згідно з яким посвідчено, що на підставі п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та ст. 529 ЦК України 1963 року, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1927 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його: дружина – ОСОБА_4 , 1935 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та донька – ОСОБА_1 , 1961 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , які проживають в АДРЕСА_1 , в рівній долі, по 1/2 частині кожен. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , що належить померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ужгородської районної ради Закарпатської області 16.08.1989, на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської районної Ради народних депутатів від 09.08.1989 за №121 та зареєстрованого в Ужгородському районному комунальному підприємстві (бюро) технічної інвентаризації за реєстраційним номером 29435713, номер запису 65, в книзі 1. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частини житлового будинку видано на ім`я ОСОБА_4 .

15.05.2010 здійснено реєстрацію права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину, форма власності – приватна спільна часткова, частка – 1/2, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №26127082 від 15.05.2010.

26.01.2007 ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Бабидоричем М.П., зареєстрований в реєстрі за №7, згідно з яким все моє майно, де б воно не було, де б воно не знаходилося, в чому б воно не заключалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті, і на що вона по закону буду мати право вона заповідає своєму внуку – ОСОБА_2 , 1988 року народження. Даний заповіт скасованим не був, що підтверджується відповідним записом на звороті заповіту.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №242087573 від 28.01.2021 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2104865352020 від 11.11.2020 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, площею 0,0895 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 25.01.2021 зареєстрована на праві приватної спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 18.11.2022, видане виконавчим комітетом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області).

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Приписами ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

За своїм змістом свідоцтво про право на спадщину – це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №385/321/20 (провадження №61-9916сво21)).

Із наведеного вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, яка перебуває приватній спільній сумісній власності ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_4 , за життя останньої не була поділена (виділені частки кожного із спадкоємців), а тому позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у повному обсязі.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У ході розгляду справи встановлено, що власниками земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, площею 0,0895 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

На вказаній земельній ділянці розташований будинок, право власності на який, відповідно до наявних у матеріалах справи доказах, належить позивачу (частка – 1/2).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Приписами ч. 1, 2 ст. 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитися у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно зі ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5 частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Беручи до уваги, що частка кожного із власників земельної ділянки у спільній сумісній власності на земельну ділянку не була визначена за життя, її визначення є необхідним для реалізації спадкових прав позивача, яка є власником житлового будинку, розташованого на даній земельній ділянці.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Приписами ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що визначення частки у праві спільної власності є належним та ефективним способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, беручи до уваги презумпцію рівності часток, суд вважає, що вимоги позивача про визначення 1/2 частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, що належить ОСОБА_1 та померлій ОСОБА_4 , підлягають до задоволення, оскільки відсутність судового рішення про поділ часток кожного із співвласників в натурі щодо спадкового майна унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.04.2026, якою прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, звільнено позивача від сплати судового збору.

Якщо позивача звільнено від сплати судового збору законом, але позов задоволено, суд стягує судовий збір з відповідача на користь держави.

Згідно з наявним у матеріалах справи звітом про оцінку нерухомого майна (висновком про вартість об`єкта оцінки) від 16.03.2026 ринкова вартість 1/2 частки земельної ділянки становить 350448,50 грн.

Відтак, розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні з даним позовом з урахування заяви про зменшення позовних вимог, становить 3504,48 грн.

У зв`язку з наведеним з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 3504,48 грн.

Керуючись ст. 16, 355-357, 364, 1216-1218, 1220-1223, 1225, 1226, 1268-1270, 1279 ЦК України, ст. 86, 89, 120 ЗК України, ст. 4, 13, 76, 80, 81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Юрик Богдан Ігорович, до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності – задовольнити повністю.

Визначити, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:11:016:0310, площею 0,0895 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є 1/2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3504 (три тисячі п`ятсот чотири) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , 1961 року народження, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення – 02 липня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик