Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №520/11317/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 липня 2026 року № 520/11317/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 31 березня 2017 року по 19 січня 2023 року, у сумі 216709 (двісті шістнадцять тисяч сімсот дев`ять) грн. 66 коп.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 31 березня 2017 року по 19 січня 2023 року, у сумі 216709 (двісті шістнадцять тисяч сімсот дев`ять) грн. 66 коп;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ) судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 31.03.2017 року по 19.01.2023 року.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі через його необґрунтованість.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив публічну службу у Державній прикордонній службі України.

Відповідності до наказу Начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31 березня 2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року по справі №520/28932/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано Відповідача нарахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в 2016, 2017 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив 16.04.2026 р.

Тобто позивачу була виплачена частину недоотриманого грошового забезпечення лише 16.04.2026 р.

Проте відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з військової служби з 31.03.2017 року (дата виключення зі списків військової частини) по 16.04.2026 р. (по час повного розрахунку).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Для захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця можливо застосувати відповідальність. Однак, вказаною нормою, починаючи з 19.07.2022 року (дата набрання чинності Закону № 2352-IX) передбачено обмеження, згідно з яким максимальний період за який можлива виплата середнього заробітку складає 6 місяців.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення, однак не більше ніж за 6 місяців такого прострочення.

Отже, період затримки розрахунку у цій справі охоплюється періодом з 31.03.2017 року (дата виключення зі списків військової частини) по 16.04.2026 р. (по час повного розрахунку).

Так, відповідно до наказу Начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.03.2017 року, тобто вказана дата є останнім днем служби.

Разом з тим, остаточний розрахунок відповідач провів з позивачем лише 16.04.2026 року, що підтверджується матеріалами справи, а саме копією платіжної інструкції, яка додана до позову.

Розраховуючи відповідну суму середнього заробітку суд зазначає таке.

Оскільки відповідачем не проведено з позивачем в день його звільнення остаточного розрахунку, зокрема, не здійснено нарахування та виплату позивачу належних коштів, зокрема індексації грошового забезпечення, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).

Судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року ухваленого по справі №520/28932/25, позивачу були фактично виплачені суми грошового забезпечення у розмірі 41411,54 грн. лише 16.04.2026 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 117 КЗпП, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачені всі належні йому суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 року ухваленої у справі №489/6074/23 (провадження № 14-85цс5) сформувала правовий висновок, щодо порядку визначення розміру відповідальності роботодавця за затримку розрахунку, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обрахування (визначення) розміру компенсаційної виплати здійснюється виходячи з розміру заборгованості, що існувала на момент виникнення спору, суми загального розміру належних працівникові при звільненні з урахуванням заборгованості, а також суми обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Виходячи з вказаних вихідних даних та принципу співмірності слід вирахувати частку заборгованості у сумі загального розміру належних працівникові при звільненні.

Зазначена частка від обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні є розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що визначена виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

При цьому зазначена сума не може перевищувати розмір середнього заробітку, обрахованого у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, за шість місяців.

Ураховуючи вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду для обрахування обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні слід за основу прийняти строк з 31.03.2017 по 18.07.2022 року (1935 днів), а також з 19.07.2022 по 19.01.2023 року (184 дні), а всього 2119 днів, тобто строк до та після змін запроваджених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX.

Судом встановлено, що днем звільнення позивача зі служби є 31.03.2017 року, а відповідно двома попередніми місяцями перед звільненням є січень - лютий 2017 року.

Згідно з особистою карткою грошового забезпечення за період з січня 2017 по грудень 2017 року, що міститься в матеріалах справи, грошове забезпечення позивача за два повних місяця перед звільненням становить 18640,20 грн. (9401,60 грн. + 9238,60 грн.), а відповідно середньомісячна заробітна плата позивача складає 9320,10 грн. (9401,60 грн. + 9238,60 грн.)/2.

Так, у січні і лютому 2017 року було всього 59 днів, отже середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за два повних місяці служби склала 315,94 грн. (9401,60 грн. + 9238,60 грн.) = 18640,20 грн./59).

За таких обставин обґрунтована компенсація за затримку розрахунку при звільненні складає за період з 31.03.2017 року по 19.01.2023 року складає 669476,86 (2119 днів Х 315,94 грн.)

Виходячи з інформації, що міститься в особистій картці грошового забезпечення з січня 2017 р. по грудень 2017 р., позивачу при звільненні було нараховано і виплачено грошове забезпечення у загальній сумі 86510,10 грн. (62408,52 грн. + 24101,58 грн.).

Поряд з цим на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року по справі №520/28932/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, позивачу здійснено виплату заборгованості з грошового забезпечення у сумі 41411 грн. 54 коп.

Ураховуючи наведене сума загального розміру належного при звільненні позивачу грошового забезпечення складає 127921,64 грн. (86510,10 + 41411,54).

Частка заборгованості у сумі загального розміру належного при звільненні грошового забезпечення складає 32,37 % (41411,54/127921,64 Х 100).

Отже, суми середнього заробітку, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, що підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду складає 216709,66 грн. (669476,86 Х 32,37%).

Так, з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 216709,66 грн.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 31.03.2017 року по 19.01.2023 року, у сумі 216709 (двісті шістнадцять тисяч сімсот дев`ять) грн. 66 коп.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 31.03.2017 року по 19.01.2023 року, у сумі 216709 (двісті шістнадцять тисяч сімсот дев`ять) грн. 66 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.