Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №520/11259/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

02.07.2026 р. справа №520/11259/26 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), які полягають у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №520/19376/25 із застосуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) виплачувати пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) після її перерахунку на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 29.09.2025 у справі №520/19376/25 без застосування при виплаті пенсії Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення суб`єктом владних повноважень протиправного управлінського волевиявлення була штучно створена перешкода в отриманні пенсії у належному розмірі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026р. даний позов було залишено без руху у зв"язку із відсутністю доказів сплати судового збору та уточненої позовної заяви із зазначенням в позовних вимогах календарної дати, з якої відповідач повинен здійснити виплату пенсії без застосування при виплаті пенсії постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Ухвалою суду від 13.05.2026р. вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026р. у справі №520/11259/26 в частині подання уточненого позову із зазначенням у вимогах позову календарної дати, з якої відповідач повинен здійснити виплату пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 було визнано невиконаними. Вимоги стосовно виплати пенсії ОСОБА_1 після проведення перерахунку на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 29.09.2025 у справі №520/19376/25 без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 до 05.11.2025р. - повернуто.

Прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині вимог про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), які полягають у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №520/19376/25 із застосуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 05.11.2025р. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) після перерахунку на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 29.09.2025 у справі №520/19376/25 без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що виплата перерахованої пенсії та нарахованої різниці в пенсії за судовим рішенням правомірно провадиться відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025р.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, всебічно перевіривши доводи сторін добутими доказами, повно та вичерпно з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник проходив публічну службу в лавах Міністерства внутрішніх справ України, з 21.04.1999р. отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. по справі №520/19376/25 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №100/22653 (вх.31/32-0685) від 04.04.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 згідно оновленої довідки№100/22653 (вх.31/32-0685) від 04.04.2025, наданої Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням КМУ, станом на 01.01.2023.

У результаті виконання рішення суду у названій справі суб"єктом владних повноважень з 01.02.2023р. було проведено перерахунок пенсії заявника; після виконання згаданого рішення суду розмір пенсії заявника склав станом на 01.02.2023 - 16.878,25 грн до нарахування, станом на 01.03.2026 - 22.108,09 грн до нарахування.

Доказів про конкретну календарну дату фізичного виконання суб"єктом владних повноважень судового акту в означеній вище судовій справі усупереч ч.2 ст.77, ч.3 ст.77, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України сторонами до суду не подано, а судом на виконання ч.4 ст.9 КАС України таких доказів за власною ініціативою не здобуто.

Разом із тим, за викладеними у позові твердженнями, у грудні 2025 року розмір отриманої пенсії склав - 12.600,51 грн (що дорівнює розміру пенсії до перерахунку на виконання згаданого вище рішення суду); з березня 2026 року після проведення індексації пенсії з 01.03.2026р. розмір отриманої пенсії склав - 14.125,17 грн.

На звернення заявника з приводу розміру пенсії до виплати листом від 12.02.2026 №2000-0203-8/24993 суб`єкт владних повноважень - відповідач сповістив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року по справі №520/19376/25 головним управлінням з 01.02.2023 року проведено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки від 04.04.2025 року №100/22653 (вх. 31/32-0685).

Виплата нарахованої різниці в пенсії за судовим рішенням провадиться відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 року (далі - Порядок). Різницю в пенсії, нараховану за період з 01.02.2023 по 30.11.2025, внесено до Реєстру судових рішень. З грудня 2025 року розпочато погашення відкладеної заборгованості та виплачено у листопаді 2025 року - 7461,51 гривень. Отже, залишок невиплачених коштів, які нараховано на виконання рішення суду, виплачуватиметься за умов надходження відповідного фінансування.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу виплати пенсії не в повному обсязі, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб”єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Розглядаючи справу, суд зважає, що право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).

Відносно окремих категорій громадян національним законом України (як-то: Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; п.10 Розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" у кореспонденції з ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу", п.12 Розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" у кореспонденції з ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу"; ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру", Законом України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" тощо) запроваджено спеціальні підстави для призначення видів та форм соціального забезпечення, а також спеціальні правила обчислення розміру виплат у сфері соціального забезпечення, але механізми та процедури прийняття суб"єктом владних повноважень - терорганом системи ПФУ рішень з питань соціального забезпечення та проведення платежів уніфіковано визначені приписами ст.ст.45, 47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1 у редакції постанови Правління ПФУ від 07.07.2024р. №13-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846; далі за текстом - Порядок №22-1).

Стосовно заявника спеціальними нормами права у сфері пенсійного забезпечення є приписи Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджений постановою правління ПФУ від 30.01.2007р. №3-1 у редакції постанови правління ПФУ від 02.03.2023р. №10-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402; далі за текстом - Порядок №3-1), Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджений постановою КМУ від 13.02.2008р. №45; далі за текстом - Порядок №45).

Згідно з ч.1 ст.48 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Пунктом 2 Розділу І Порядку №3-1 визначено, що заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.

За правилом ч.1 ст.52 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить переконання про те, що за кожним зверненням зацікавленої особи з питання соціального забезпечення суб`єкт владних повноважень повинен вчинити управлінське волевиявлення у формі рішення з приводу призначення пенсії (або іншої виплати характеру соціального забезпечення), відмови у призначенні пенсії (або іншої виплати характеру соціального забезпечення), перерахунку пенсії (або іншої виплати характеру соціального забезпечення) тощо.

Невчинення суб"єктом владних повноважень жодного із окреслених вище управлінських волевиявлень за загальним правилом (за виключенням екстраординарних випадків) належить кваліфікувати у якості протиправної бездіяльності.

Суд відзначає, що у випадку заявника суспільні відносини з приводу соціального забезпечення учасника суспільних відносин у сфері пенсійного забезпечення регламентовані, насамперед, положеннями Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).

Приписами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

Суд вважає, що указані процедури є різними як за змістом, так і за механізмом проведення (що підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18) і збігаються виключно в частині визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії.

Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).

Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб`єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення публічних службовців.

Отже, право реально існуючого громадянина на отримання призначеної на підставі достовірних і правдивих документів пенсії підпадає під захист за ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і право власності на згадані кошти не може бути припинено, бо указане є невиправданим втручанням у право учасника суспільних відносин на мирне володіння майном.

Суд нагадує, що положення ст.52 Закону України №2262-XII не визначають ані повноважень, ані підстав для реалізації повноважень, ані способу реалізації управлінської функції, ані приводів для виконання повноважень органів публічної адміністрації на вчинення управлінських волевиявлень з приводу виплати обчисленої до нарахування пенсії не у повному обсязі, позаяк містять граничну дату (не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія), до настання якої обчислений до нарахування розмір пенсії має бути переданий у власність набувача у повному обсязі за винятком спеціальних та окремо визначених національним законом України випадків, обмеження розміру призначеної, обчисленої та нарахованої пенсії до виплати конкретною грошовою сумою.

Суд зазначає, що виконання постановлених судових актів в адміністративних справах з приводу перерахунку пенсії гарантовано ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України, ст.52 Закону України №2262-XII.

Порядок виконання згаданих актів полягає у вчиненні декількох управлінських волевиявлень, які пов"язані із раніше постановленим судовим актом (а саме: 1) вчиненні управлінського волевиявлення з приводу обчислення належного розміру пенсії; 2) вчиненні управлінського волевиявлення з приводу виплати утвореного боргу минулих періодів як різниці між розміром пенсії після перерахунку на виконання рішення суду і розміром пенсії до перерахунку на виконання рішення суду, котрі можуть бути предметом судового контролю у порядку ст.ст.382 та ст.383 КАС України у межах вже розглянутої судової справи) та управлінського волевиявлення, яке не пов"язане із раніше постановленим судовим актом і полягає у виплаті поточних платежів після фізичного виконання судового акту пор перерахунок пенсії.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.04.2026р. по справі №340/7985/25 правовий підхід згідно з яким не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового рішення, не підлягає формальному застосуванню до ситуації, коли новий позов спрямований не на повторне зобов`язання виконати попередні рішення як такі, а на захист іншого права, що виникло після його виконання у частині щодо перерахунку та виплати пенсії без застосування Порядку №821, тобто права на отримання пенсії у розмірі, який, на думку позивача, визначено відповідачем із застосуванням Порядку № 821, правомірність якого є предметом спору у цій справі. Це якісно інші правовідносини, інший предмет із самостійною підставою позову.

З огляду на це, у разі, коли суб`єкт владних повноважень після вчинення дій на виконання судового рішення застосовує нову нормативну підставу (зокрема Порядок №821), правомірність якої не була предметом попереднього судового розгляду, суд має розрізняти питання технічного виконання рішення та виникнення самостійного нового предмета адміністративного спору.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що питання щодо виплати позивачу пенсії у меншому розмірі із застосуванням Порядку №821 має розглядатися в самостійному позові.

За матеріалами справи судом достеменно з`ясовано, що суб"єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин після настання події вчинення управлінського волевиявлення у формі виконання судового акту з приводу перерахунку розміру соціального платежу усупереч ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України, ст.ст.52, 63 Закону України №2662-ХІІ не забезпечено проведення поточних щомісячних виплат у повному розмірі, а натомість із застосуванням норм Порядку №821 належний поточний платіж розподілено на дві частини, а саме: на частину платежу, яка існувала до виконання відповідного судового акту (та яка виплачується регулярно і щомісячно) та на частину платежу як різницю між платежем після виконання судового акту про перерахунок та платежем до виконання судового акту про перерахунок (який не виплачується щомісячно, а включається до окремого реєстру із подальшими виплатами після отримання бюджетних асигнувань).

З наведених вище міркувань суд зазначає, що такий порядок вчинення управлінського волевиявлення з приводу обчислення розміру пенсії до виплати після перерахунку на виконання рішення суду суперечить ст.52 Закону України №2262-ХІІ.

Суд повторює, що за правилом ч.1 ст.52 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Нормами указаного закону не визначено строків виплати боргу з пенсії за минулі часові проміжки у разі наявності в утворенні (виникненні) боргу вини державних органів системи Пенсійного фонду України або органів, котрі оформлюють документи про визначення (перерахунок) пенсії.

Означених строків не визначено ані у нормах Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ані у нормах Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення".

Суд відмічає, що до 14.07.2025р. відповідач для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснювалася відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649 (далі за текстом - Порядок №649).

Відповідно до п.п. 3-4 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Пунктом 10 Порядку №649 встановлено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Надалі Урядом України було ухвалено постанову КМУ від 14.07.2025р. №821, якою було затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі за текстом - Порядок №821).

Як то указано у абз.1 п.1 Порядку №821, цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Абзацом 2 п.1 Порядку №821 передбачено, що дія цього Порядку не поширюється на забезпечення виконання грошових зобов`язань, що здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 70, ст. 4433), судових рішень, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми стягнення за один місяць, виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набрали законної сили до набрання чинності цим Порядком, а також виплату нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, пенсій за минулий час внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували/задекларували місце проживання (перебування) на контрольованій Україною території, що здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1165 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 89, ст. 5757).

Тож, у силу прямої вказівки абз.2 п.1 Порядку №821 норми цього Порядку №821 не поширюються, зокрема, на випадки виплати перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набрали законної сили до набрання чинності цим Порядком.

Згідно з пунктом 3 Порядку №821 судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 Деякі питання документування управлінської діяльності. Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі перелік). Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 7 Порядку №821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку №821 передбачено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Відтак, суд констатує, що норми Порядку №821 в частині проведення поточних платежів після настання події вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу виконання судового акту про перерахунок платежу соціального характеру суперечать ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України, ст. 52 Закону України №2262-XII.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022р. по справі №520/2098/19 (яка була розглянута Великою Палатою Верховного Суду як касаційним адміністративним судом, що зумовлює обов`язковість правових висновків цього судового акту згідно з ч.5 ст.242 КАС України) чітко та однозначно указано, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Окремо суд зважає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі №320/51895/25 (залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026р. у справі №320/51895/25) було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, як така, що визнана судом протиправною і нечинною рішенням у справі №320/51895/25, та така, що суперечить ст.52 Закону України №2262-ХІІ, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У спірних правовідносинах суб"єктом владних повноважень було реалізовано управлінську функцію у формі дії у спосіб виплати заявнику лише частини пенсії, перерахованої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №520/19376/25 унаслідок застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт вчинення суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення у формі дій у розумінні вчинку з приводу застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 до виплати пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №520/19376/25 після настання події виконання суб"єктом владних повноважень названого судового акту.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку суб”єктом владних повноважень не доведено відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк було застосовано норми підзаконного нормативно-правового акту, який явно та очевидно суперечить закону.

З огляду на викладене суду належить застосувати ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України та надати праву заявника судовий захист у спосіб, що сформульований у резолютивній частині даного судового акту як найбільш дієвого та ефективного у спірних правовідносинах.

Водночас із цим, позов в частині епізоду спонукання суб"єкта владних повноважень до виплати пенсії у майбутньому на конкретних умовах до задоволення не підлягає, позаяк порушене право позивача на отримання пенсійних виплат у повному розмірі виникає з моменту фактичного проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №520/19376/25 та триває до моменту звернення до суду із цим позовом, оскільки саме в зазначений період мало місце застосування відповідачем порядку виплати, який, на думку суду, не відповідає вимогам закону.

Суд наголошує, що з огляду на зміст ч.2 ст.73 КАС України до предмету доказування у справі входять обставини вчинених суб`єктом владних повноважень, котрі мали місце до календарної дати подання позову до суду (тобто стосуються саме спірних правовідносин), а не тих, котрі будуть вчинені у майбутньому.

Водночас вимога заявника про зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії у майбутньому на визначених умовах фактично спрямована на регулювання правовідносин, які ще не виникли та не є предметом наявного спору, а відтак виходить за межі предмета доказування та судового контролю у цій справі.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу виплати пенсії ОСОБА_1 після виконання рішення суду у справі №520/19376/25 не у повному розмірі унаслідок обмеження розміру поточних платежів у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 05.11.2025р. після виконання рішення суду у справі №520/19376/25 у повному розмірі без обмеження розміру поточних платежів у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) 532,48 (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко