Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №520/14476/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 01 липня 2026 р.

Справа: №520/14476/26

Суддя: Панов М.М.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 р. № 520/14476/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова, Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова та Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради щодо непризначення та ненадання соціальної послуги натуральної допомоги ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних коштів, згідно фактичних обставин та фактичних потреб, у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2021 за №589/36211;

- зобов`язати Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова та Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради призначити та надати ОСОБА_1 соціальну послугу натуральної допомоги, за рахунок бюджетних коштів, згідно фактичних обставин та фактичних потреб, у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2021 за №589/36211, з урахуванням Висновку №72 від 12.01.2026 про наявність порушення функцій організму та шкали оцінки можливості виконання дій ОСОБА_1 , а саме: прання білизни та одягу; послуги манікюрниці (педикюрниці); організація харчування; надання продуктів харчування, предметів і засобів особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобів та засобів догляду, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності; перукарські послуги; прасування; ремонт одягу (дрібний); ремонт взуття; косметичне, вологе, генеральне прибирання житла; миття, заклеювання вікон; ремонтні роботи;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова щодо ненадання відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 29.01.2026;

- зобов`язати Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова надати відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 29.01.2026;

- визнати протиправною бездіяльність Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради щодо ненадання відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 25.10.2025;

- зобов`язати Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради надати відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 25.10.2025 та здійснити перевірку та контроль за виділеними коштами (витратами), з міського бюджету, для надання соціальної послуги натуральної допомоги, Територіальному центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова, у 2023, 2024, 2025 роках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спір виник щодо соціальної послуги натуральної допомоги, яка не надається позивачу, за бюджетні кошти, згідно фактичних обставин та фактичних потреб, у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, у 2025 році надавалась не в повному обсязі та невідповідної якості, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представником Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради у відзиві зазначено, що рішенням управління від 26.10.2023 № 393 ОСОБА_1 призначено соціальну послугу у вигляді натуральної допомоги та догляду вдома.

Надавачем соціальної послуги визначено територіальний центр.

08.11.2023 на адресу управління надійшов лист директора територіального центру про неможливість надання соціальних послуг в зв`язку з відмовою отримувача допомоги від підписання договору та індивідуального плану з переліком послуг.

30.10.2024 позивач вдруге звернувся до управління з заявою про надання натуральної допомоги.

Рішенням управління від 30.10.2024 № 215 позивачу призначено соціальну послугу у вигляді натуральної допомоги.

Надавачем соціальної послуги визначено територіальний центр.

Актом від 30.10.2024 територіальним центром проведено оцінку потреб позивача (про що складено відповідний акт), та укладено з ним типовий договір про надання соціальних послуг.

25.11.2025 на адресу управління надійшов наказ територіального центру від 14.11.2025 № 73 про зняття позивача з обслуговування та припинення надання соціальних послуг у зв`язку невиконанням без поважних причин отримувачем вимог, визначених договором про надання соціальних послуг.

В подальшому позивач не звертався до управління із заявою для призначення допомоги.

Таким чином, управлінням вжито всіх, передбачених чинним законодавством заходів, для забезпечення надання соціальних послуг позивачу відповідно до потреб.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є самотнім пенсіонером з інвалідністю (2 група безстроково, після перенесеного інсульту), має фізичні вади опорно-рухового апарату, не працюючу праву кінцівку (рука), не здатний до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду, безстроково. Отримує пенсію за віком, яка дорівнює мінімальному прожитковому мінімуму, у розмірі 2595,0 грн., яка є основним джерелом існування. позивач у позові зазначає, що інших доходів не має; є малозабезпеченою особою; має життєво необхідну потребу в отриманні соціальної послузі натуральної допомоги на безоплатній основі.

13.10.2023 ОСОБА_1 звертався, електронним листом, заявою до Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (далі – УСЗН) щодо надання матеріальної допомоги та допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, в тому числі соціальної послуги натуральної допомоги.

Листом від 25.10.2023 №10-29/4856/4-11/23 УСЗН повідомило, що 25.10.2023 Управлінням отримано медичний висновок та прийнято рішення про безоплатне надання територіальним центром соціальних послуг догляду вдома та натуральної допомоги.

29.10.2023 ОСОБА_1 звертався, електронним листом, заявою до УСЗН щодо змісту соціальної послуги натуральної допомоги. Заявою просив надати соціальну послугу натуральної допомоги у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2021 за №589/36211 (далі – Державний стандарт) та Класифікатора соціальних послуг, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 23.06.2020 №429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2020 за №643/34926 (далі – Класифікатор соціальних послуг), а саме: прання дрібних речей, натільної білизни тощо; прання білизни та одягу автоматичне (прання постільної білизни, рушників, верхнього одягу тощо); прасування; косметичне прибирання житла (підмітання підлоги, витирання пилу); ремонтні роботи: внутрішні (дрібні ремонтно-будівельні роботи в квартирі, зокрема сантехніки, електромереж (розеток, вимикачів), меблів тощо); перукарські послуги (стрижка); послуги манікюрниці (педикюрниці); ремонт одягу (дрібний); ремонт взуття; вологе прибирання житла; генеральне прибирання (підмітання підлоги, витирання пилу, миття підлоги з відсуванням меблів, вибивання/чищення коврів (доріжок), чищення кухонних меблів (за потреби), прання занавісок); пошиття одягу (разом із розкроюванням, приміркою тощо); миття вікон з обох боків; заклеювання вікон; надання продуктів харчування, предметів і засобів особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобів та засобів догляду, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності. Також, просив надати: копію Акту про надання соціальної послуги; копію медичного висновку ОСОБА_1 про здатність до самообслуговування та потреби в сторонній допомозі КНП «Міська поліклініка №18» ХМР; Картку визначення індивідуальних потреб особи/сім`ї в наданні соціальної послуги натуральної допомоги, погоджену та підписану Заявником; Індивідуальний план надання соціальної послуги натуральної допомоги, погоджений та підписаний Заявником (з листопада 2023 року).

Як зазначає позивач у позові, з 25.10.2023 ніякі соціальні послуги догляду вдома та натуральної допомоги, ОСОБА_1 , не надавалися. Також, не було надано Акт про надання соціальної послуги, Картку визначення індивідуальних потреб особи/сім`ї, Індивідуальний план надання соціальної послуги натуральної допомоги та медичний висновок про здатність до самообслуговування та потреби в сторонній допомозі ОСОБА_1 .

17.10.2024 ОСОБА_1 звертався, електронним листом, заявою до Харківського міського голови ОСОБА_2 , в тому числі, з приводу надання натуральної допомоги на безоплатній основі. Зазначає, що відповіді не отримав.

23.03.2025 ОСОБА_1 повторно звертався, електронним листом, заявою (скаргою) до Харківського міського голови ОСОБА_2 , в тому числі, з приводу надання соціальної послугу натуральної допомоги, людині яка перебуває у складних життєвих обставинах.

Листом від 22.04.2025 №Ш-7-Еп-3881/1-25.08-31 Департамент з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради, повідомив, що згідно листа Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова (далі – Терцентр) від 02.04.2025 №202, ОСОБА_1 з 30.10.2024 перебуває на обслуговуванні в ОСОБА_3 у відділенні організації надання адресної натуральної допомоги. Під час телефонної розмови 27.03.2025 працівниками ОСОБА_3 було запропоновано отримати натуральну допомогу у вигляді вживаних речей та перукарських послуг.

На думку позивача, з 25.10.2023 по 27.03.2025 ОСОБА_3 та УСЗН проявляли протиправну бездіяльність та не надавали ОСОБА_1 соціальну послугу натуральної допомоги.

02.05.2025 ОСОБА_1 звертався, електронним листом, до УСЗН заявою щодо надання матеріальної та натуральної допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та особам з інвалідністю. Заявою, в чергове наголосив, про те, що потребує на безкоштовні соціальні послуги на постійній основі - натуральну допомогу (продукти харчування, предмети і засоби особистої гігієни, санітарно-гігієнічні засоби для прибирання, засоби догляду, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, організація харчування); послуги прання, просування, ремонту одягу; перукарські послуги; послуги манікюрниці (педикюрниці), послуги з ремонту житла та прибирання житла, у повному обсязі, згідно державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги. Просив надати (терміново), натуральну допомогу згідно Додатка №3 Державного стандарту та переліку потреб Заявника наведених у таблиці вище, а не лише запропоновані перукарські послуги. Також, просив надати: копію Акту про надання соціальної послуги ОСОБА_1 , Картку визначення індивідуальних потреб особи/сім`ї в наданні соціальної послуги натуральної допомоги, погоджену та підписану Заявником, Індивідуальний план надання соціальної послуги натуральної допомоги, погоджений та підписаний Заявником, Копію медичного висновку ОСОБА_1 про здатність до самообслуговування та потреби в сторонній допомозі КНП «Міська поліклініка №18» ХМР.

Листом від 14.05.2025 №10-29/2353/4-11/25 УСЗН надало копію медичного висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі №3559 від 20.10.2023 КНП «Міська поліклініка №18» ХМР та проігнорувало перелік необхідної соціальної послуги натуральної допомоги, згідно фактичних обставин та фактичних потреб ОСОБА_1 . За отриманням копій документів перенаправило звернутися до Терцентру.

В телефонному режимі ОСОБА_1 , просив співробітників ОСОБА_3 надати документи, які оформлюються при надані соціальної послуги натуральної допомоги.

07.07.2025, було здійснено перший візит співробітників Терцентру до місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). В процесі першого візиту було підписано деякі документи, копії яких, як зазначає позивач ОСОБА_1 , не надавалися, також не надавалися його примірники підписаних документів.

Як зазначає позивач, фактично, до липня 2025 року, Терцентр, в супереч рішення від 25.10.2023 про безоплатне надання соціальної послуги натуральної допомоги, не оформив необхідні документи (Договір, Акт, Індивідуальний план) та не надавав дану послугу.

З 07.07.2025, обсяг послуги натуральної допомоги зводився до отримання вживаних речей (один раз за весь період дії Договору), перукарські послуги (один раз за весь період дії Договору) та прибирання житла (один раз за весь період дії Договору).

Як зазначає позивач у позові, ОСОБА_1 був незадоволений якістю та обсягом наданої соціальної послуги натуральної допомоги, який надавав Терцентр.

14.06.2025 з приводу надання соціальної послуги натуральної допомоги не в повному обсязі, без врахування фактичних обставин та фактичних потреб ОСОБА_1 , вимушений був звертатися за захистом своїх прав до Народного депутата України Здебського Ю.В. та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Листом від 30.06.2025 №55183.4/Ш-37232.3/25/43.1 від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшла відповідь: Підставою для отримання соціальної послуги є рішення про надання соціальної послуги, яке приймається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення або надавачем соціальної послуги відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 р. №2671-VIII. Рішення приймається невідкладно та протягом однієї доби забезпечується надання соціальної послуги. Строк надання соціальної послуги визначається індивідуально. Як вбачається із доданого до звернення листа Управлінням соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (далі – Управління) від 14.05.2025 № 10-29/2353/4-11/25 з питання надання соціальної послуги натуральної допомоги позивачу було рекомендовано звернутися до надавача соціальних послуг – територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова.

Листом від 10.07.2025 №1207/0/147-25 Департамент соціальної політики ХМР повідомив, що відповідно до договору про надання соціальних послуг, з 30.10.2024 позивач отримує соціальну послугу натуральної допомоги. На підставі рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району ХМР було визначено індивідуальні потреби ОСОБА_1 в наданні соціальної послуги натуральної допомоги (надання одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, перукарські послуги). Це стало підставою для складання індивідуального плану надання соціальної послуги та укладення договору про надання соціальної послуги, який було підписано позивачем з терцентром. Що у зверненні позивача перелічені заходи соціальної послуги натуральної допомоги, які виходять за межі наявних можливостей терцентру.

На сьогодні штатний розпис терцентру складено з урахуванням більшості підопічних, які отримують соціальні послуги у терцентрі.

Як зазначає позивач, він неодноразово заявляв, що через стан здоров`я, інвалідність та наявність фізичних вад, з урахуванням індивідуальних потреб, йому потрібна соціальна послуга натуральної допомоги у повному обсязі, у відповідності до Державного стандарту.

09.10.2025 співробітником ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) для продовження дії Договору було проведено оцінку потреб особи ( ОСОБА_1 ) та складено відповідний Висновок (Додаток №2 до Акта оцінки потреб сім`ї/особи).

Як зазначає позивач, зі змістом Висновку оцінки потреб особи від 09.10.2025, ОСОБА_1 категорично не погоджувався, висновок не відповідав фактичним обставинам та реальній (критичній) ситуації, в якій перебуває ОСОБА_1 , про що було повідомлено ОСОБА_3 , УЗСН, Харківську міську раду відповідними електронними заявами від 25.10.2025.

Згідно Медичного висновку №3559 про здатність до самообслуговування та потребу у сторонній допомозі від 20.10.2023, ОСОБА_1 має вади опорно-рухомого апарату, не здатний до самообслуговування, протипоказань для отримання соціальних послуг немає.

Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова зробив висновок, що ОСОБА_1 «здатний до самообслуговування», замість на думку позивача «не здатний»; вплив СЖО на стан задоволення первинних потреб особи – «задовільний», замість «незадовільний»; вплив факторів родини та середовища – «позитивний», замість «негативний»; замість ОСОБА_1 терцентр проставив відмітку «+» про погодження з результатами оцінки та кваліфікував випадок – «простий», замість «екстреного» або «складного».

ОСОБА_1 категорично не погоджувався з Висновком оцінки потреб особи від 09.10.2025 та повідомляв про підписання його лише після врахування його зауважень.

Як зазначає позивач, вже більше 2,5 років, з моменту звернення, ОСОБА_1 не отримує соціальну послугу натуральної допомоги екстрено у повному обсязі, а саме: прання білизни та одягу; послуги манікюрниці (педикюрниці); організація харчування; надання продуктів харчування, предметів і засобів особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобів та засобів догляду, дані послуги є вкрай життєво необхідними. Та послуги за потреби: перукарські послуги; прасування; ремонт одягу (дрібний); ремонт взуття; косметичне, вологе, генеральне прибирання житла; миття, заклеювання вікон; ремонтні роботи.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідачів щодо нерозгляду скарг та звернення позивача, вважаючи її протиправною, вважаючи, що соціальні послуги не надані відповідно до потреб ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конвенція про права осіб з інвалідністю 2006 року (далі - Конвенція), ратифікована Україною Законом №1767-VI від 16.12.2009.

Згідно статті 28 Конвенції гарантується право на: соціальний захист без дискримінації; доступ до державної допомоги; забезпечення послугами, технічними засобами, підтримкою та програмами подолання бідності.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 визначає, що людина, її життя і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтею 24 встановлено, що забороняється дискримінація за ознакою інвалідності.

Відповідно до статті 46 громадяни мають право на: соціальний захист; забезпечення у разі втрати працездатності; соціальні виплати та допомогу; інші види соціального забезпечення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII визначає, що особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Держава зобов`язана створити умови для реалізації особою з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності, що включає будь-яку форму дискримінації, а також необґрунтовану відмову у розумному пристосуванні та відмову у працевлаштуванні особи з інвалідністю через необхідність вдаватися до розумного пристосування і фінансувати відповідні заходи, забороняється.

Згідно ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Статтею 37 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XI визначені види матеріального забезпечення, медичної та іншої допомоги, а також соціальних та інших послуг, що надаються особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, джерела їх фінансування встановлюються законом. Допомога та послуги надаються на умовах та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XI особа з інвалідністю може відмовитися від того чи іншого виду соціальної допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає її потребам. У такому разі особа з інвалідністю вправі самостійно вирішувати питання про забезпечення себе конкретним видом допомоги за рахунок власних коштів з урахуванням компенсації вартості аналогічного виду соціальної допомоги, що подається державним органом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII базові соціальні послуги - соціальні послуги, надання яких отримувачам соціальних послуг відповідно до цього Закону забезпечується Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад; забезпечення найкращих інтересів отримувачів соціальних послуг - дії та рішення, спрямовані на задоволення індивідуальних потреб отримувачів соціальних послуг відповідно до віку, статі, стану здоров`я, особливостей інтелектуального та фізичного розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної, етнічної та іншої належності, потреб та інтересів дітей, осіб з інвалідністю, осіб, визнаних недієздатними, осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, осіб похилого віку, а також з урахуванням думки отримувачів соціальних послуг, якщо вони за віком, рівнем розвитку та станом здоров`я можуть її висловити; малозабезпечена особа - особа, середньомісячний сукупний дохід якої за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення за наданням соціальних послуг, не перевищує двох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб; надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, внесені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг; отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги; оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах - аналіз належності особи/сім`ї до вразливих груп населення, її складних життєвих обставин та визначення індивідуальних потреб особи/сім`ї, переліку та обсягу соціальних послуг, яких потребує особа/сім`я; складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно. Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі пов`язані із вживанням психоактивних речовин, іншими видами залежності та проявами залежної (адиктивної) поведінки; ґ) інвалідність; д) бездомність; е) безробіття; є) малозабезпеченість особи; тощо соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII визначено, що соціальні послуги надаються для досягнення таких цілей: 1) профілактика складних життєвих обставин; 2) подолання складних життєвих обставин; 3) мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин.

Стаття 3 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII встановлює, що надання соціальних послуг здійснюється на принципах: 1) дотримання прав людини, прав дитини та прав осіб з інвалідністю; 2) гуманізму; 3) забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; 4) поваги до честі та гідності; 5) толерантності; 6) законності; 7) соціальної справедливості; 8) доступності та відкритості; 9) неупередженості та безпечності; 10) добровільності; 11) індивідуального підходу; 12) комплексності; 13) конфіденційності; 14) максимальної ефективності та прозорості використання надавачами соціальних послуг бюджетних та інших коштів; 15) забезпечення високого рівня якості соціальних послуг.

Згідно ст. 12 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII отримувач соціальних послуг має право на: 1) отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених законодавством про соціальні послуги та договором про надання соціальних послуг; 2) повагу до честі і гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб`єктів системи надання соціальних послуг; 3) отримання від суб`єктів системи надання соціальних послуг повної та вичерпної інформації про свої права, обов`язки, порядок і умови надання соціальних послуг у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров`я; 4) індивідуальний підхід, що враховує потреби кожної особи/сім`ї; 5) вільний вибір надавачів соціальних послуг; 6) відмову від соціальних послуг, крім випадків обов`язкового надання соціальних послуг, визначених законом; 7) конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відома суб`єктам системи надання соціальних послуг під час реалізації цього Закону; 8) доступ до інформації, що міститься в його особовій справі як отримувача соціальних послуг; 9) повагу до приватного життя, на свободу думки та висловлювань; 10) захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку; 11) отримання від надавачів соціальних послуг у письмовому вигляді обґрунтування відмови у наданні соціальних послуг; 12) участь в оцінюванні його потреб у соціальних послугах; 13) спілкування зі своїми рідними, близькими та іншими особами; 14) одночасне одержання кількох соціальних послуг; 15) інші права, передбачені законодавством про соціальні послуги. Реалізація прав отримувачів соціальних послуг здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення найкращих інтересів отримувачів соціальних послуг.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України. До надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII визначено, що соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються: 1) екстрено (кризово) - невідкладно (протягом доби) у зв`язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров`ю отримувача соціальних послуг; 2) постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року; 3) тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до одного року; 4) одноразово. Перелік соціальних послуг, що надаються відповідно до цього Закону, визначається класифікатором соціальних послуг, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням соціальних послуг загальнонаціонального значення згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Базовими є такі соціальні послуги: 1) догляд вдома, денний догляд; 2) підтримане проживання; 3) соціальна адаптація; 4) соціальна інтеграція та реінтеграція; 5) надання притулку; 6) екстрене (кризове) втручання; 7) консультування; 8) соціальний супровід; 9) представництво інтересів; 10) посередництво; 11) соціальна профілактика; 12) натуральна допомога; 13) фізичний супровід осіб, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, з інтелектуальними, сенсорними, фізичними, моторними, психічними та поведінковими порушеннями; 14) переклад жестовою мовою; 15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних; 16) супровід під час інклюзивного навчання; 18) медіація.

Згідно ст. 17 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII соціальні послуги надаються надавачами соціальних послуг державної, комунальної та приватної власності відповідно до державних стандартів соціальних послуг. У державному стандарті соціальних послуг: 1) встановлюються вимоги щодо забезпечення необхідного рівня доступності соціальних послуг, зокрема на кожному етапі їх надання; 2) визначаються зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальних послуг, показники їх якості.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, за місцем проживання/перебування особи: 1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; 2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Ст. 20 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII визначається, що оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється шляхом аналізу документів, фактів та інформації, зібраних під час спілкування з особою/сім`єю та їхнім найближчим оточенням, а також отриманих від юридичних та фізичних осіб у встановленому порядку.

Згідно ст. 21 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, або уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 3 частини першої статті 11 цього Закону, на підставі повідомлення уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг екстрено (кризово) приймається невідкладно, не пізніше однієї доби з моменту одержання відповідної заяви, звернення, повідомлення.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг не пізніше трьох робочих днів після його прийняття видається або надсилається заявнику. У рішенні про надання соціальних послуг обов`язково зазначаються результати оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах та надавач соціальних послуг. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим.

Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або до адміністративного суду.

Згідно ст. 22 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII договір про надання соціальних послуг укладається письмово (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) між надавачем та отримувачем соціальних послуг чи його законним представником. Істотними умовами договору про надання соціальних послуг є назва соціальних послуг, умови їх надання та вартість, права, обов`язки та відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які сторони визнають істотними.

Невід`ємною частиною договору про надання соціальних послуг є індивідуальний план надання соціальних послуг. В індивідуальному плані надання соціальних послуг, крім заходів, передбачених у державному стандарті соціальних послуг, зазначаються інші заходи, які потрібно здійснити для надання таких послуг, а також відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки здійснення заходів, відповідальні виконавці.

Надання соціальних послуг, що надаються одноразово, екстрено (кризово) або на підставі рішення про обов`язкове надання соціальних послуг (проходження індивідуальних корекційних програм), або в інших випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, здійснюється без укладення договору.

Продовження строку дії договору про надання соціальних послуг здійснюється за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах здійснюється не менш як за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, якщо інше не передбачено таким договором.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII соціальні послуги надаються екстрено (кризово) у разі наявності загрози життю чи здоров`ю особи або у разі введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. Підтвердженням надання соціальних послуг екстрено (кризово) є акт про надання соціальних послуг, що містить відомості про отримувача та надавача таких послуг, надані соціальні послуги, строки, дати їх надання.

У разі прийняття рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) підтвердний акт про надання соціальних послуг, передбачений абзацом першим цієї частини, надсилається надавачами соціальних послуг до відповідного уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, протягом одного місяця з дня надання соціальної послуги.

Ст. 24 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII встановлено, що підставою для відмови у наданні соціальних послуг є: 1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї; 2) ненадання надавачем соціальних послуг тих соціальних послуг, яких потребує особа.

Підставою для припинення надання соціальних послуг є: 1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї; 2) закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 22 цього Закону; 3) зміна місця проживання/ перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг; 4) невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг; 5) виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів при зверненні за їх наданням, що унеможливлює подальше надання таких соціальних послуг; 6) смерть отримувача соціальних послуг; 7) дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативи отримувача соціальних послуг; 8) ліквідація (припинення діяльності) надавача соціальних послуг або припинення надання ним відповідних соціальних послуг.

Не може бути припинено надання соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров`ю особи, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов`язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, або жорстокого поводження з дитиною.

Рішення про відмову у наданні соціальних послуг та припинення надання соціальних послуг надається особі, яка звернулася із заявою про надання соціальних послуг, отримувачу соціальних послуг (або їхнім законним представникам) у письмовій формі (у паперовій або електронній формі з використанням програмних засобів) із зазначенням причини відмови або припинення.

У разі відмови у наданні соціальних послуг з підстави, зазначеної у пункті 2 частини першої цієї статті, та у разі припинення надання соціальних послуг з підстави, зазначеної у пункті 8 частини другої цієї статті, додатково зазначається інформація про надавачів соціальних послуг, які здійснюють надання відповідних соціальних послуг.

Згідно ст. 27 Закону України «Про соціальні послуги» №2671-VIII фінансування надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги надаються отримувачам: 1) за рахунок бюджетних коштів; 2) з установленням диференційованої плати залежно від доходу отримувача соціальних послуг; 3) за рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб.

Надавачі соціальних послуг державної/комунальної власності надають соціальні послуги: 1) за рахунок бюджетних коштів: а) незалежно від доходу отримувача соціальних послуг: особам, які постраждали від торгівлі людьми і отримують соціальну допомогу відповідно до законодавства у сфері протидії торгівлі людьми, особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, дітям з інвалідністю, особам з інвалідністю I групи, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа віком до 23 років, сім`ям опікунів, піклувальників, прийомним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу, сім`ям патронатних вихователів, дітям, визначеним пунктом 5 частини шостої статті 13 цього Закону, особам, яким завдано шкоди пожежею, стихійним лихом, катастрофою, воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов`язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, особам, яким соціальні послуги надаються обов`язково відповідно до частини п`ятої статті 21 цього Закону, - всі соціальні послуги; б) отримувачам соціальних послуг, крім зазначених у пункті 1 цієї частини, середньомісячний сукупний дохід яких становить менше двох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб, - всі соціальні послуги.

Ст. 29 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що посадові особи системи надання соціальних послуг, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом у таких випадках: 1) умисне невжиття посадовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, працівником надавача соціальних послуг заходів щодо організації та надання соціальних послуг особі, яка перебуває у складних життєвих обставинах, інше умисне невиконання такою посадовою особою/працівником покладених на неї/нього обов`язків з надання соціальних послуг.

Сучасний підхід до соціального захисту особи з інвалідністю полягає у тому, що: потреби визначаються індивідуально; допомога має бути достатньою та реально ефективною; держава повинна забезпечити «розумне пристосування»; послуги мають бути доступними.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що: держава повинна забезпечити реальний, а не формальний доступ до соціальних прав; неналежне забезпечення осіб з інвалідністю може становити дискримінацію; соціальна підтримка має відповідати людській гідності.

Право особи з інвалідністю на соціальний захист та соціальні послуги є фундаментальним правом людини, яке гарантується міжнародними актами та законодавством України. Сучасна правова модель передбачає не формальне надання мінімальної допомоги, а забезпечення комплексу соціальних послуг відповідно до індивідуальних і фактичних потреб особи.

Держава зобов`язана: забезпечити доступність і достатність соціальних послуг; проводити індивідуальну оцінку потреб; створювати умови для незалежного життя; гарантувати рівність і недискримінацію; забезпечувати ефективний механізм реалізації соціальних прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2023 ОСОБА_1 звертався, електронним листом, заявою до УСЗН щодо надання матеріальної допомоги та допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, в тому числі соціальної послуги натуральної допомоги.

З 25.10.2023 ніякі соціальні послуги догляду вдома та натуральної допомоги, ОСОБА_1 , не надавалися. Також, не було надано Акт про надання соціальної послуги, Картку визначення індивідуальних потреб особи/сім`ї, Індивідуальний план надання соціальної послуги натуральної допомоги та медичний висновок про здатність до самообслуговування та потреби в сторонній допомозі ОСОБА_1 .

23.03.2025 ОСОБА_1 повторно звертався, електронним листом, заявою (скаргою) до Харківського міського голови Терехова І.О., в тому числі, з приводу надання соціальної послугу натуральної допомоги, людині яка перебуває у складних життєвих обставинах.

З 25.10.2023 по 27.03.2025 ОСОБА_3 та УСЗН проявляли протиправну бездіяльність та не надавали ОСОБА_1 соціальну послугу натуральної допомоги.

Договір про надання соціальних послуг (натуральної допомоги) від 30.10.2024 (далі – Договір) між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було складено та підписано сторонами лише у липні 2025 року. Співробітники Терцентру наполягали на підписані Договору заднім числом. Фактично, з 30.10.2024 по 27.03.2025, ніякі послуги за Договором, ОСОБА_1 , не надавалися.

Також, всупереч Державного стандарту, ОСОБА_1 не було надано його примірники документів, а саме: Договір про надання соціальної послуги та Індивідуальний план надання соціальної послуги натуральної допомоги.

П. 3 розділу V Державного стандарту Договір про надання соціальної послуги підписується отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником та/або уповноваженим представником сім`ї та надавачем соціальної послуги. Кожна зі сторін отримує один примірник договору.

П. 2 розділу IV Державного стандарту Один примірник індивідуального плану надається отримувачу соціальної послуги або його законному представнику, або уповноваженому представнику сім`ї, другий примірник залишається у надавача соціальної послуги.

В телефонному режимі ОСОБА_1 , просив співробітників Терцентру надати документи, які оформлюються при надані соціальної послуги натуральної допомоги.

Лише після цього, 07.07.2025, було здійснено перший візит співробітників Терцентру до місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). В процесі першого візиту було підписано деякі документи, копії яких ОСОБА_1 не надавалися, також не надавалися його примірники підписаних документів.

Фактично, до липня 2025 року, Терцентр, в супереч рішення від 25.10.2023 про безоплатне надання соціальної послуги натуральної допомоги, не оформив необхідні документи (Договір, Акт, Індивідуальний план) та не надавав дану послугу.

З 07.07.2025, обсяг послуги натуральної допомоги зводився до отримання вживаних речей (один раз за період дії Договору), перукарські послуги (один раз за період дії Договору) та прибирання житла (один раз за період дії Договору).

Як вбачається з відзиву Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, рішенням управління від 26.10.2023 № 393 ОСОБА_1 призначено соціальну послугу у вигляді натуральної допомоги та догляду вдома.

Надавачем соціальної послуги визначено територіальний центр.

30.10.2024 позивач вдруге звернувся до управління з заявою про надання натуральної допомоги.

Рішенням управління від 30.10.2024 № 215 позивачу призначено соціальну послугу у вигляді натуральної допомоги.

Надавачем соціальної послуги визначено територіальний центр.

В подальшому позивач не звертався до управління із заявою для призначення допомоги.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).

Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" визначають правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, та встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 цього Закону звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР).

При цьому частинами третьою, четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства звернення громадян мають розглядатися тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 800/580/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини 1, 3, 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням безпосередньо до суду.

За приписами ст. 17 Закону № 393/96-ВР скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно із нормами статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

За приписами частини першої, другої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Таким чином, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов`язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).

Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23.11.2025 ОСОБА_1 звернувся, електронним листом, зі скаргою до Терцентру та вимагав надати:

1. Договір про надання соціальної послуги від 30.10.2024 між Територіальним центром Індустріального району м. Харкова та ОСОБА_1 (примірник Заявника або його копію).

2. Картку визначення індивідуальних потреб особи/сім`ї в надані соціальної послуги натуральної допомоги, на підставі якої було визначено індивідуальні потреби ОСОБА_1 .

3. Індивідуальний план надання соціальної послуги, на підставі якого надавалась соціальна послуга з 30.10.2024 (примірник Заявника або його копію).

4. Копію Акту оцінки потреб сім`ї / особи разом з Висновком оцінки потреб особи, на підставі яких надавалась соціальна послуга з 30.10.2024.

5. Копію Акту з пропозиціями щодо переліку соціальних послуг (для продовження строку дії Договору про надання соціальної послуги від 30.10.2024).

Просив надати відповідь та наступні документи (Заява від 25.10.2025):

1. Укладений Договір про надання соціальної послуги натуральної допомоги.

2. Акт про надання соціальної послуги.

3. Картку визначення індивідуальних потреб особи/сім`ї в надані соціальної послуги натуральної допомоги.

4. Індивідуальний план надання соціальної послуги натуральної допомоги.

5. Які обставини заважають Терцентру надати соціальну послугу натуральної допомоги, ОСОБА_1 , у повному обсязі?

6. Чи інформував Надавач (Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова), через нездатність задовольнити потреби Отримувача соціальної послуги (Шпагіна В.М.), структурний підрозділ з питань соціального захисту населення (Управління)?

7. Яка вартість соціальної послуги натуральної допомоги на одну особу, за рахунок коштів міського бюджету? З яких складових розраховано цю вартість?

8. Який розмір грошових коштів було перераховано, з міського бюджету, Територіальному центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова, для забезпечення надання соціальної послуги натуральної допомоги у 2023, 2024, 2025 роках?

10. Чи отримував Терцентр, у 2023, 2024, 2025 роках, благодійні кошти осіб, підприємств, установ та організацій? Якщо отримував, то в якому розмірі та як ці кошти використано та розподілено?

Листом від 05.12.2025 №793 Терцентр не надав відповідь по суті питань та не надав запитані документи.

29.01.2026 ОСОБА_1 вчергове звернувся, електронним листом, зі скаргою до терцентру, зазначав, що надати відповіді, листом від 07.11.2025 №721, на його скаргу від 02.11.2025 та листом від 05.12.2025, на скаргу від 23.11.2025, не містить відповіді по суті скарг та запитані документи.

Зазначив додаткові вимоги: призначити та надати соціальну послугу натуральної допомоги згідно фактичних обставин та фактичних потреб ОСОБА_1 . Відшкодувати моральну шкоду нанесену ОСОБА_1 , у зв`язку з протиправною бездіяльністю ОСОБА_3 .

Листом від 27.02.2026 №161 Терцентр надав відповідь, яка не ґрунтується на фактичних обставинах та наявних документах.

Терцентр не надав відповіді на питання №5-10:

6. Чи інформував Надавач (Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова), через нездатність задовольнити потреби Отримувача соціальної послуги ( ОСОБА_1 ), структурний підрозділ з питань соціального захисту населення (Управління)?

9. Чи отримував Терцентр, у 2023, 2024, 2025 роках, гуманітарну та благодійну допомогу? Якщо отримував, то яку саме і як її розподілено? Чому ОСОБА_1 не забезпечено гуманітарною допомогою (продукти харчування, засоби гігієни)? 10. Чи отримував Терцентр, у 2023, 2024, 2025 роках, благодійні кошти осіб, підприємств, установ та організацій? Якщо отримував, то в якому розмірі та як ці кошти використано та розподілено?

Відтак, Відповідачем №1 (Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова) порушено ст. 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР.

Також судом встановлено, що 25.10.2025 ОСОБА_1 звертався, електронним листом, заявою до Харківської міської ради, яким просив надати інформацію (відомості) та вчинити певні дії:

1. Надати інформацію щодо розміру фінансування витрат, з міського бюджету, для надання соціальної послуги натуральної допомоги, Територіальному центру Індустріального району м. Харкова, у 2023, 2024, 2025 роках?

2. Яка вартість соціальної послуги натуральної допомоги на одну особу, за рахунок коштів міського бюджету? З яких складових розраховано цю вартість? Чи фінансуються з бюджету лише перукарські послуги?

3. Здійснити перевірку та контроль за виділеними коштами (витратами), з міського бюджету, для надання соціальної послуги натуральної допомоги, Територіальному центру Індустріального району м. Харкова, у 2023, 2024, 2025 роках.

4. За результатами перевірки повідомити Заявника.

5. Зобов`язати, Територіальний центр Індустріального району м. Харкова, надати соціальну послугу натуральної допомоги ОСОБА_1 , у повному обсязі, у відповідності до Державного стандарту.

6. Надати гуманітарну допомогу, ОСОБА_1 , на постійній основі.

Листом від 25.11.2025 №1867/0/48-25, який отримав, у відділені №61089 АТ «Укрпошта», 04.01.2026, Департаментом соціальної політики ХМР не надано відповідь по суті звернення, а саме, на питання №1-6.

По питанню №1 відповідь не надана, не повідомлено про обсяги фінансування ані соціальної послуги натуральної допомоги, ані про загальне фінансування соціальної послуги, у 2023, 2024, 2025 роках.

По питанню №2 відповідь не надана. ОСОБА_1 не питав про платність чи безоплатність соціальної послуги для їх отримувачів. Питання було скільки коштів виділяється на соціальну послуги натуральної допомоги на одну особу, за рахунок коштів міського бюджету? З яких складових розраховано цю вартість? Чи фінансуються з бюджету лише перукарські послуги?

По питанню №3, що стосується позовної вимоги про зобов`язання Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради здійснити перевірку та контроль за виділеними коштами (витратами), з міського бюджету, для надання соціальної послуги натуральної допомоги, Територіальному центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова, у 2023, 2024, 2025 роках, відповідь відсутня.

По питанням № 4, 5, 6 відповідь ОСОБА_1 не надана.

Відтак, Відповідачем №3 (Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради) порушено ст.ст. 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано доказів належного розгляду скарг позивача від 25.10.2025 та від 29.01.2026 з дотриманням норм Закону України № 393/96-ВР, зокрема статей 18-19.

Таким чином, відповідачами не було належним чином розглянуто питання щодо надання ОСОБА_1 соціальних послуг натуральної допомоги, які фактично не надаються позивачу у повному обсязі відповідно до його потреб, за бюджетні кошти, згідно фактичних обставин та фактичних потреб, у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, у 2025 році надавалась не в повному обсязі та невідповідної якості, що свідчить про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України, що є законом прямої дії, встановлено: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України».

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) критеріям передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України, не втручається в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (САSЕ ОF СНUYКINA V. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 36, Sеrіеs А N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ЕСНR 2002-ІІ)».

Таким чином, вимоги щодо призначення та надання позивачу соціальних послуг є дискрецією відповідачів та підлягають частковому задоволенню, а саме порушене право позивача може бути відновлено шляхом зобов`язання відповідачів повторно розглянути питання про призначення та надання ОСОБА_1 соціальних послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова та Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради повторно розглянути питання про призначення та надання ОСОБА_1 соціальну послугу натуральної допомоги, за рахунок бюджетних коштів, згідно фактичних обставин та фактичних потреб, у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2021 за №589/36211, з урахуванням Висновку №72 від 12.01.2026 про наявність порушення функцій організму та шкали оцінки можливості виконання дій ОСОБА_1 , а саме: прання білизни та одягу; послуги манікюрниці (педикюрниці); організація харчування; надання продуктів харчування, предметів і засобів особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобів та засобів догляду, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності; перукарські послуги; прасування; ремонт одягу (дрібний); ремонт взуття; косметичне, вологе, генеральне прибирання житла; миття, заклеювання вікон; ремонтні роботи, та зобов`язання Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова надати відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 29.01.2026, та зобов`язання Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради надати відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 25.10.2025.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова (вул. Дванадцятого Квітня, буд. 8, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61089, ЄДРПОУ 21254516), Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради (вул. Біблика, буд. 6, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61007, ЄДРПОУ 26281752), Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 26203284) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова та Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради повторно розглянути питання про призначення та надання ОСОБА_1 соціальної послуги натуральної допомоги, за рахунок бюджетних коштів, згідно фактичних обставин та фактичних потреб, у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2021 за №589/36211, з урахуванням Висновку №72 від 12.01.2026 про наявність порушення функцій організму та шкали оцінки можливості виконання дій ОСОБА_1 , а саме: прання білизни та одягу; послуги манікюрниці (педикюрниці); організація харчування; надання продуктів харчування, предметів і засобів особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобів та засобів догляду, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності; перукарські послуги; прасування; ремонт одягу (дрібний); ремонт взуття; косметичне, вологе, генеральне прибирання житла; миття, заклеювання вікон; ремонтні роботи.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова щодо ненадання відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 29.01.2026.

Зобов`язати Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова надати відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 29.01.2026.

Визнати протиправною бездіяльність Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради щодо ненадання відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 25.10.2025.

Зобов`язати Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради надати відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 25.10.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua