Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №480/1107/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Справа № 480/1107/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1107/26 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 12833,31 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є платником податків та зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом. Внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених податкових зобов`язань, у нього утворився податковий борг, який на момент звернення до суду залишається несплаченим.

Ухвалою суду від 25.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що податкову декларацію про майновий стан і доходи від 16.04.2024 № 46708, на підставі якої позивачем визначено наявність податкового боргу, він не подавав. Вказує, що у доданій до позовної заяви декларації відсутній його підпис, а в електронному вигляді така декларація ним також не подавалась. У зв`язку з цим відповідач вважає, що грошове зобов`язання не є узгодженим, а тому не може вважатися податковим боргом у розумінні Податкового кодексу України.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що твердження про неподання декларації не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що відповідачем до контролюючого органу подано податкову декларацію про майновий стан і доходи від 16.04.2024 № 46708, якою самостійно визначено податкові зобов`язання за 2023 рік, зокрема з податку на доходи фізичних осіб у сумі 11846,14 грн та з військового збору у сумі 987,17 грн. Позивач також зазначає, що 16.04.2024 відповідач подав цю декларацію особисто на паперовому носії з підписом, після чого її дані були внесені до електронної бази податкової звітності та відображені в ІКС "Податковий блок". Оскільки визначені у декларації податкові зобов`язання відповідач у встановлений строк не сплатив, позивач вважає, що сума такого зобов`язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що позиція позивача щодо способу подання декларації є неузгодженою, оскільки до позовної заяви було додано декларацію, яка, за змістом наданого документа, подана засобами електронного зв`язку в електронній формі, тоді як до відповіді на відзив позивач додав декларацію, яка нібито подана особисто платником на паперовому носії. На думку відповідача, такі розбіжності не дають можливості встановити, яким саме способом була подана декларація, а позивачем не доведено факт її подання відповідачем. З огляду на це відповідач вважає, що грошове зобов`язання є неузгодженим, не набуло статусу податкового боргу, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

За твердженням позивача, податковий борг відповідача виник на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи від 16.04.2024 № 46708 за 2023 рік, якою визначено податкові зобов`язання у загальній сумі 12 833,31 грн, а саме: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 11 846,14 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 987,17 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку боргу, сформованого на підставі інтегрованої картки платника ІКС "Податковий блок", станом на 27.01.2026 за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 12 833,31 грн, у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб - 11 846,14 грн, з військового збору - 987,17 грн.

Щодо відповідача 19.08.2024 була сформована податкова вимога форми "Ф" № 0004282-1303-1828 на суму 12 833,31 грн, яка направлена на податкову адресу відповідача.

Разом із позовною заявою позивачем до матеріалів справи додано примірник податкової декларації про майновий стан і доходи від 16.04.2024 № 46708, розрахунок боргу, витяги з інтегрованої картки платника, податкову вимогу та докази її направлення відповідачу. При цьому відповідач заперечує факт подання вказаної декларації та зазначає, що грошове зобов`язання не є узгодженим.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ.

За змістом пункту 46.1 статті 46 ПКУ податкова декларація є документом, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПКУ податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 ПКУ передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПКУ платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом встановленого ПКУ строку.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає такому платнику податкову вимогу.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПКУ передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПКУ орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Також суд враховує, що пунктом 1 підрозділу 2 розділу IV Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, передбачено, що документи звітності подаються за вибором платника в один із визначених способів, а в ІКС ДПС фіксується інформація про спосіб подання платником документа звітності.

Отже, для висновку про наявність у відповідача податкового боргу, який виник на підставі самостійно поданої декларації, позивач повинен довести не лише факт облікового відображення відповідної суми в інформаційних системах контролюючого органу, а й факт належного подання такої декларації саме відповідачем у визначений законом спосіб. Саме з поданням платником податкової декларації закон пов`язує виникнення узгодженого грошового зобов`язання, а податкова вимога, розрахунок боргу та інтегрована картка платника є похідними документами від такого зобов`язання.

Суд зазначає, що у цій справі позивач пов`язує виникнення податкового боргу саме з поданням відповідачем податкової декларації про майновий стан і доходи від 16.04.2024 № 46708, якою, за твердженням позивача, відповідач самостійно визначив грошові зобов`язання за 2023 рік.

Водночас відповідач заперечує сам факт подання такої декларації та вказує, що примірник декларації, доданий до позовної заяви, не містить його підпису, а в електронному вигляді декларація ним не подавалась.

Оцінюючи такі доводи, суд враховує, що разом із позовною заявою позивачем було надано примірник податкової декларації, який за своїм змістом є роздруківкою з електронної бази податкової звітності та не містить власноручного підпису відповідача. Лише після подання відповідачем відзиву позивач у відповіді на відзив зазначив, що декларація нібито була подана відповідачем особисто на паперовому носії з підписом, а її дані в подальшому внесені до ІКС "Податковий блок".

Разом з тим такі пояснення позивача не усувають неузгодженості у наданих ним доказах, оскільки позивачем фактично подано різні за формою примірники декларації та не надано належних доказів, які б беззаперечно підтверджували спосіб подання спірної декларації саме відповідачем. При цьому, з огляду на положення пункту 49.3 статті 49 ПКУ та Порядку № 5, спосіб подання декларації є обставиною, яка фіксується в інформаційній системі контролюючого органу та має бути підтверджена належними доказами.

Саме по собі відображення відповідних сум в інтегрованій картці платника або в ІКС "Податковий блок" не є достатнім доказом самостійного визначення відповідачем грошового зобов`язання, оскільки такі відомості є похідними від первинного документа - податкової декларації, факт належного подання якої у цій справі заперечується відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача. Оскільки саме позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, він повинен довести як розмір такого боргу, так і правові підстави його виникнення, зокрема факт самостійного визначення відповідачем відповідного грошового зобов`язання.

За наведених обставин суд визнає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт подання відповідачем податкової декларації про майновий стан і доходи від 16.04.2024 № 46708, відповідно не доведено і факт виникнення у відповідача узгодженого грошового зобов`язання, яке в подальшому могло набути статусу податкового боргу, а тому, позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал