Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №755/6907/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6907/26

Провадження №: 2/755/7160/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Топалову О.Є., звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що сторони уклали шлюб 01 березня 2002 року. Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище та не бажає його змінювати після розірвання шлюбу. Станом на дату звернення до суду сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишиться проживати з матір`ю. Протягом тривалого часу відносини між сторонами поступово руйнувалися, з 2020 року суттєво погіршилися, постійно виникають непорозуміння, що унеможливило збереження шлюбу. У сторін сформувалися різні погляди на життя та сімейні цінності. Позивач втратила почуття любові та довіри. Фактично шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинено, взаємних обов`язків сторони не несуть, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Позивач бажає розірвати шлюб, налагоджувати сімейні стосунки наміру не має. Перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача, кожна зі сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю.

З огляду на викладене позов просила задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 01 липня 2026 року на 10 год. 10 хв. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

21 травня 2026 року (вхід. від 22 травня 2026 року № 32594) представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Топалова О.Є., подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача.

26 травня 2026 року (вхід. від 15 червня 2026 року № 38810) від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. З розірванням шлюбу згоден. Шлюб між сторонами триває більше

28 років, сторони нажили спільне майно, мають двох спільних дітей: сина, якому 27 років, та сина, якому 10 років. Позивач разом з неповнолітнім сином проживає в Великій Британії. Відповідач постійно проживає в Україні, має інвалідність ІІІ групи та здійснює догляд за хворою матір`ю. Розірвання шлюбу завдає відповідачу значних моральних та матеріальних страждань. З огляду на викладене просив розірвати шлюб між сторонами, вирішити питання поділу спільного майна подружжя з урахуванням стану здоров`я відповідача, майнового стану та догляду за матір`ю. Також просив визнати за відповідачем право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , або зобов`язати відповідача виплатити грошову компенсацію вартості частки відповідача у спільному майні на розсуд суду. Також просив викликати відповідача та сина ОСОБА_3 у судове засідання в якості свідків для з`ясування кількості майна, що належить позивачу та причин заборони відповідачу користуватися спільним майном. Також просив продовжити строк для подання зустрічної позовної заяви щодо поділу спільного майна подружжя до 01 жовтня 2026 року та відкласти судове засідання на іншу дату – до

01 жовтня 2026 року.

01 червня 2026 року (вхід. № 34910) засобами поштового зв`язку до суду від відповідача ОСОБА_2 повторно надійшов відзив на позовну заяву.

08 червня 2026 року (вхід. від 10 червня 2026 року № 37680) представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Топалова О.Є., подала до суду відповідь на відзив. Представник позивача зазначила, що первісні позовні вимоги з вимогами зустрічного позову про поділ майна не є взаємопов`язаними. Первісний позов стосується розірвання шлюбу, вимоги мають немайновий характер. Імовірні вимоги зустрічного позову мають майновий характер. Задоволення зустрічного позову не може виключити задоволення первісного позову. Справи про поділ майна та розірвання шлюбу мають різний предмет, потребують встановлення різних фактичних обставин та не є взаємовиключними. Спільний розгляд цих позовів є недоцільним.

Також позивач заперечує проти відкладення розгляду справи. Відповідач позов визнав та просить його задовольнити.

З огляду на викладене просила розглянути справу по суті та ухвалити відповідне рішення.

11 червня 2026 року (вхід. № 37784) відповідач ОСОБА_2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Первісний позов про розірвання шлюбу та майбутній зустрічний позов про поділ майна подружжя виникають з одних і тих же правовідносин: сімейних та шлюбних. Визначення складу спільного майна та його поділ є невід`ємною частиною врегулювання наслідків розірвання шлюбу.

У разі пред`явлення зустрічного позову, предметом розгляду стануть майнові вимоги. Спір щодо поділу майна включає необхідність визначення вартості майна та заслуховування свідків. Також позивач вказала неправдиві відомості щодо свого фактичного місця проживання, телефон та електронну адресу, оскільки вона проживає на території Великої Британії. За таких обставин відповідач позбавлений можливості направити позивачу документи щодо зустрічного позову. Вказане свідчить про складність справи та неможливість її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. без з`ясування місця перебування позивача. Також позивач чинить перешкоди у спілкуванні відповідача із сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене просив постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання та надати строк для подання зустрічного позову про поділ спільного сумісного майна подружжя.

12 червня 2026 року (вхід. від 16 червня 2026 року № 39138) представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Топалова О.Є., подала до суду заперечення на клопотання про перехід до розгляду справи в загальному позовному провадженні. Заперечення та клопотання відповідача вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать вимогам процесуального законодавства. Спори про розірвання шлюбу належать до категорії малозначних, з метою забезпечення процесуальної економії, швидкого та ефективного вирішення сімейних спорів. Правові підстави для задоволення клопотання відсутні. Відповідач не навів обґрунтувань, які б свідчили про складність справи, значний обсяг доказів, необхідність проведення численних судових засідань, значний суспільний інтерес справи. Перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження призведе до затягування розгляду справи.

З огляду на викладене у задоволенні клопотання просила відмовити.

21 червня 2026 року (вхід. від 22 червня 2026 року № 40594) відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме: просив долучити до матеріалів справи докази на підтвердження вимог за зустрічним позовом.

21 червня 2026 року (вхід. від 22 червня 2026 року № 40596) відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності на

частку квартири, у якому просив: 1) прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 755/6907/26; 2) провести поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя — квартири

АДРЕСА_2 ; 3) припинити право спільної сумісної власності подружжя на вказану квартиру та визнати за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_2 ; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на іншу частку вказаної квартири; 5) звільнити відповідача від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

22 червня 2026 року (вхід. № 40691) представник позивача ОСОБА_1 – адвокат

Топалова О.Є., подала до суду заперечення щодо прийняття зустрічного позову в одне провадження із первісним позовом. Зазначила, що позивач звернулася до суду з первісним позовом до відповідача про розірвання шлюбу. В свою чергу, відповідач подав зустрічний позов до позивача про поділ майна подружжя. Таким чином, не існує ніякої доцільності в прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним, оскільки позовні вимоги за первісним позовом та позовні вимоги за зустрічним позовом (про поділ майна) різні за своїм змістом та обґрунтуванням, регулюються різними законодавчими нормами. Спільний розгляд цих позовів не сприятиме оперативному вирішенню спору, враховуючи, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають розгляду у спрощеному позовному провадженні, тоді як поділ майна подружжя – у загальному. Крім того, фактичні та юридичні підстави первісного і зустрічного позову, як і подані на їх підтвердження докази, є відмінними. Вимоги за зустрічним та первісним позовами не можуть зараховуватись, а задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання зустрічного позову не має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, а задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Та обставина, що правовідносини сторін щодо розірвання шлюбу та поділу спільного майна подружжя врегульовані нормами сімейного права, не свідчить про взаємозв`язок позовних вимог про поділ майна подружжя з первісним позовом про розірвання шлюбу, оскільки ці позови мають різний предмет доказування. Обставини, які підлягають встановленню під час розгляду позову про розірвання шлюбу, є відмінними від обставин, які належить встановити при вирішенні питання щодо поділу майна подружжя. Первісна та зустрічна позовні заяви не є однорідними, не пов`язані між собою, від вирішення однієї з них не залежить вирішення іншої, їх спільний розгляд не сприятиме виконанню завдань цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справи, а тому, немає підстав для їх об`єднання. Крім того, зустрічний позов подано з порушеннями процесуального строку.

З огляду на викладене просила відмовити в прийнятті зустрічного позову про поділ майна подружжя.

23 червня 2026 року (вхід. від 24 червня 2026 року № 41105) відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічного позову до ухвалення судом остаточного рішення у справі. На обґрунтування клопотання зазначив, що є особою з інвалідністю, єдиним його джерелом доходу є пенсія у мінімальному розмірі, що обмежує його фінансові можливості. Крім того, на даному етапі позбавлений можливості обрахувати ціну позову, оскільки точний розмір частки у спільній квартирі є предметом спору та буде остаточно встановлений судом під час розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Топалова О.Є., у заяві від 21 травня 2026 року (вхід. від 22 травня 2026 року № 32594) справу просила розглядати без участі позивача, у заявах по суті справи позовні вимоги підтримала, проти прийняття зустрічного позову заперечувала.

Протокольними ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року, занесеними до протоколу судового засідання, у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено, оскільки, враховуючи підстави та предмет позову, з урахуванням суб`єктивного складу сторін, заявлені вимоги за первісним та зустрічним позовом не стосуються одних і тих самих правовідносин, обраний сторонами спосіб захисту є окремим предметом доказування, а тому, на думку суду, спільний розгляд первісного позову і зустрічного позову, поданого відповідачем, призведе до затягування судового процесу, порушення права позивача на своєчасний, швидкий розгляд та вирішення справи по суті вимог заявлених у первісному позові; клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічного залишено без розгляду; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; клопотання відповідача ОСОБА_2 про долучення доказів повернуто суб`єкту звернення.

01 липня 2026 року у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 щодо вимоги про розірвання шлюбу заперечив, зазначив, що хворіє, має інвалідність, тому хотів би, щоб поряд з ним була сім`я, однак змусити позивача проживати однією сім`єю він не може, вона з початку війни проживає з дитиною у Великій Британії. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Відповідно до свідоцтва про одруження від 01 березня 2002 року серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, 01 березня 2002 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 01 березня 2002 року складено відповідний актовий запис № 225. Прізвище чоловіка після державної реєстрації шлюбу – « ОСОБА_5 », дружини – « ОСОБА_5 ».

Відповідно до свідоцтва про народження від 20 жовтня 2015 року серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , про що 20 жовтня 2015 року складено відповідний актовий запис № 3388. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28 лютого 2018 року серії АВ № 0966579, ОСОБА_2 має третю групу інвалідності, довічно.

З довідки від 28 лютого 2017 року, вих. № 2194, виданої Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві Дніпровський район, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві Дніпровський відділ з

30 січня 2017 року та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності.

До матеріалів справи також долучено копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії

НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, про що свідчить довідка військово-лікарської комісії від 17 листопада 2022 року, вих. № 1138/15, видана ІНФОРМАЦІЯ_5 .

До матеріалів справи долучено копію договору купівлі-продажу від 21 липня 2006 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корсак А.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 4359, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до умов якого продавець продав, а покупці купили у рівних частках кожний квартиру під номером АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Згідно із частиною першою статті 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до положень статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини другої статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття 55 Сімейного кодексу України).

Частиною третьою статті 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

За правилом частини другої статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до пунктів 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня

2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.

З`ясувавши дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає розірванню, оскільки існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.

Клопотань про надання строку для примирення сторони не заявляли.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

Згідно із статтями 114, 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Вимоги про стягнення судових витрат з відповідача позивачем не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 24, 55, 56, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 259, 263 - 265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 01 березня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві, за актовим записом № 225, - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова