Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №521/13514/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/13514/25

1-кп/521/1089/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

з секретарем – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі об`єднані кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за № 12025162470001101 від 22.07.2025 року та за № 12026162470000211 від 05.02.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси Одеської області, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , з середньою освітою, зі слів неофіційно працюючої двірником, незаміжньої, неповнолітніх (непрацездатних) осіб на утриманні не маючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022 року введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку.

На момент вчинення кримінальних правопорушень у даному об`єднаному провадженні строк дії воєнного стану в Україні було продовжено Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 року, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4356-IX від 16.04.2025 року, з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 07 серпня 2025 року, а також Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 року, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4643-IX від 21.10.2025 року, з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб, тобто до 03 лютого 2026 року.

Так, 17.07.2025 року, приблизно о 02 годині 40 хвилин, більш точного часу встановити не надалось можливим, перебувала на першому поверсі в під`їзді № 2 будинку АДРЕСА_2 , де побачила дитячий біговел, який знаходився у вищевказаному під`їзді.

В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, визначивши предметом свого злочинного посягання дитячий біговел марки «Lionelo Bart Air Black», чорно-помаранчевого кольору належний ОСОБА_5 .

В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, впевнившись, що її дії залишаться непомітними для сторонніх осіб та власника майна, шляхом вільного доступу взяла дитячий біговел марки «Lionelo Bart Air Black», чорно-помаранчевого кольору, вартістю 4 049 гривень 10 копійок, який знаходився під стіною та тримаючи його в руках винесла з під`їзду, тим самим викрала його.

Надалі, ОСОБА_4 покинула місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдала потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 4 049 гривень 10 копійок.

Крім того, 01.01.2026 року, у нічний час доби, більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 сумісно з ОСОБА_6 перебувала за адресою свого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , де останні розпивали спиртні напої.

Так, в той же час та в тому ж місці, у ОСОБА_4 , раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна, а саме мобільного телефону марки «Xiaomi», моделі «Redmi Note 14», IMEI(1): НОМЕР_2 , IMEI(2): НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору, в силіконовому чохлі чорного кольору, належного на праві власності ОСОБА_6 .

Надалі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, та скориставшись тим, що ОСОБА_6 на той час не міг спостерігати за своїм майном, оскільки вийшов з її квартири по своїх справах, залишивши на кухонній поверхні в кухонній кімнаті належний йому мобільний телефон за вищевказаними ознаками, викрала його, тим самим незаконно ним заволоділа.

В подальшому, ОСОБА_4 розпорядилась викраденим майном, а саме мобільним телефоном марки «Xiaomi», моделі «Redmi Note 14», IMEI(1): НОМЕР_2 , IMEI(2): НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору, в силіконовому чохлі чорного кольору, який для потерпілого матеріальної цінності не має, на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 6 569 гривень 65 копійок.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою провину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю та беззаперечно, кваліфікацію своїх дій не оспорювала та надала показання, які за своїм змістом аналогічні обставинам, що вказані в обвинувальних актах, а саме те, що влітку 2025 року, вона перебуваючи в під`їзді будинку, що розташований по АДРЕСА_2 за місцем свого мешкання, побачила дитячий біговел (велосипед) та поки нікого не було сторонніх осіб вона його винесла з під`їзду будинку після чого покинула місце злочину. Крім того, на початку 2026 року, вона перебувала разом зі своїм знайомим - громадянином Осіповим в себе вдома. Коли ОСОБА_7 пішов по своїм справам вона побачила, що він залишив свій телефон в неї вдома, однак вона вирішила йому про це не повідомляти та вирішила залишити телефон собі та в подальшому віднесла його до ломбарду, отримала за його продаж 500 гривень. Вартість та якісні характеристики викраденого майна не оскаржувала. Свою вину визнала беззаперечно, повністю відшкодувала потерпілим завдану матеріальну шкоду шляхом повернення викраденого майна, у вчиненому каялась.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні участі не приймали, оскільки прокурором було надано суду їх заяви, якими вони просять проводити розгляд кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_4 без їх участі. Претензій майнового та морального характеру до обвинуваченої не мають, а покарання просять призначити на розсуд суду.

Прокурор, у зв`язку з беззаперечним визнанням обвинуваченою своєї вини під час судового розгляду, просила обмежитись лише її допитом і дослідженням документів, що характеризують її особу та дослідженням документів, що стосуються речових доказів, арештів майна, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

На підставі викладеного, за згодою учасників провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінальних проваджень, кваліфікацію кримінальних правопорушень та запевнили суд у тому, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, суд, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченої, дослідженням документів, що характеризують її особу, а також дослідженням документів, що стосуються речових доказів, арештів майна. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Під час допиту обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила, що вона, за викладених в обвинувальних актах обставин, вчинила кримінальні правопорушення проти власності під час дії воєнного стану.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння нею змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції, тому зважаючи на викладене та те, що вона підтвердила викладені в обвинувальних актах обставини, і беззаперечно визнала свою вину, суд вважає доведеним пред`явлене їй обвинувачення і кваліфікує її дії наступним чином:

- за епізодом від 17.07.2025 року - за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;

- за епізодом від 01.01.2026 року - за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 та мотиви призначення їй покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При визначені виду та міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами; особу ОСОБА_4 , її вік (51 рік); соціальне положення (незаміжня, неповнолітніх (непрацездатних) осіб на отриманні не має, проживає на території м. Одеси, працездатна та працює); стан здоров`я (особа осудна, наразі на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває); те, що ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України вважається раніше не судимою особою, а також те, що вона повністю визнає вину у вчиненому у даному об`єднаному провадженні; те, що відшкодувала потерпілим завдані їм матеріальні збитки шляхом повернення викраденого майна; те, що особа має пом`якшуючі покарання обставини (щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку) та не має обставин, що обтяжують покарання.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини вчинених кримінальних правопорушень, та те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню обвинуваченою інших (нових) кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про її особу, промову прокурора в судових дебатах, які вважали, що виправлення обвинуваченої може бути досягнуто без її ізоляції від суспільства, а також те, що у своїх заявах потерпілі не наполягали на призначенні суворого покарання, суд приходить до висновку про можливість призначити ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, з подальшим звільненням її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на неї певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання та спосіб його виконання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (злочинів, кримінальних проступків).

Цивільний позов у даному об`єднаному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у даному об`єднаному провадженні відсутні.

Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.07.2025 року та від 17.02.2026 року – скасувати.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Враховуючи особу ОСОБА_4 , приймаючи до уваги призначене їй покарання та спосіб його виконання, суд вважає, що підстав для застосування відносно неї запобіжного заходу до набрання цим вироком суду законної сили не має.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати винною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 та п. п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.

Початок строку відбування покарання з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.07.2025 року та від 17.02.2026 року – скасувати.

Речові докази, відповідно до постанов слідчої від 24.07.2025 року, 05.02.2026 року, 09.02.2026 року, а саме:

- дитячий біговел марки «Lionelo Bart Air Black», чорно-помаранчевого кольору – вважати повернутим власниці за належністю, що підтверджується протоколом отримання речового доказу на зберігання від 31.07.2026 року;

- коробку білого кольору від мобільного телефону «Xiaomi», моделі «Redmi Note 14», чорного кольору - вважати повернутим власнику за належністю, що підтверджується його розпискою від 05.02.2026 року;

- мобільний телефон «Xiaomi», моделі «Redmi Note 14», IMEI(1): НОМЕР_2 , IMEI(2): НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору, в силіконовому чохлі чорного кольору - вважати повернутим власнику за належністю, що підтверджується протоколом отримання речового доказу на зберігання від 17.02.2026 року.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору та обвинуваченій.

Суддя ОСОБА_1