Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №521/4369/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/4369/26

Провадження № 2/521/4515/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та просять суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19 серпня 1999 року № Н/99-01930, зареєстрований на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н», реєстраційний № H-99-01930 від 19 серпня 1999 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що позивачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцями за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька та чоловіка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно спадкової справи за номером в спадковому реєстрі 68856057 ( номер у нотаріуса 43/2021), про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 67801015 від 15.12.2021 р., відкритої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пучковою І.A.

Зазначають, що 06 січня 2026 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пучкова Ірина Анатолівна приймає постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої вбачається, що згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна № H/99-01930, зареєстрованого на Регіональній універсальній біржі «Александр-N», реєстраційний № H-99-01930 від 19 серпня 1999 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від одного з учасників правочину діяла особа за довіреністю, що суперечить статтям 8 та 16 ЗУ «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року, який діяв на час вчинення правочину.

Таким чином, в зв?язку із тим що в померлого спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було право звернутись в суд та визнати дійсним за законом договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , то й в позивачів виникає передбачене законом право просити в судовому порядку визнання дійснім договору купівлі-продажу нерухомого майна № H/99-01930, зареєстрованого на Регіональній універсальній біржі «Александр-N», реєстраційний № H-99-01930 від 19 серпня 1999 року, в порядку ст. ст. 1218, 220, 221 ЦК України та ч. 3 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV. Крім того, зазначена обставина вказує на неможливість в позивачів оформити належним чином своє право на спадкування в нотаріальному порядку.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивачів в призначене судове засідання не з`явився, проте у матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце слухання справи повідомлялася відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, що 19 серпня 1999 року, між ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах та від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н» договір купівлі-продажу нерухомого майна № H/99-01930.

Предметом договору купівлі-продажу була квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,5 кв.м., яка складається з 1 кімнати, а також кухні, санвузла, вбудованої шафи, коридора.

За придбану квартиру було сплачено 10 600 гривень. У подальшому вищезгадана квартира була зареєстрована 14.02.2000р., у ОМТІ та РОН, про що є відмітка на оригіналі угоди.

Угода купівлі-продажу нерухомого майна від 19.08.1999р., була зареєстрована в Регіональній універсальній біржі «Александр-Н» за № H/99-01930 відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу». Як вказано в тексті договору від 19.08.1999р., він не підлягає нотаріальному посвідченню, в зв`язку з чим продавець та покупець, не звертались до нотаріальної контори.

В укладеному 19.08.1999 року договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови договору. Усі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору не оскаржено і ніким не оспорюється.

Однак даний договір нотаріально не посвідчувався, оскільки на час укладення договору, такого обов`язку не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Про вказане свідчить: свідоцтво про смерть, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 9132 від 13 липня 2021 року; свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане 29.10.1997 року відділом РАЦС Київської райадміністрації виконкому Одеської міської Ради, актовий запис номер 1156; свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , видане 09 серпня 2018 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції в Одеській області, актовий запис 1473.

Відповідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Таким чином, позивачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцями за законом після померлого батька та чоловіка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно спадкової справи за номером в спадковому реєстрі 68856057 ( номер у нотаріуса 43/2021), про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 67801015 від 15.12.2021 р., відкритої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пучковою І.A.

Відповідно постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пучкової Ірини Анатоліївни від 06.01.2026 року, вбачається що згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна № H/99-01930, зареєстрованого на Регіональній універсальній біржі «Александр-N», реєстраційний № H-99-01930 від 19 серпня 1999 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від одного з учасників правочину діяла особа за довіреністю, що суперечить статтям 8 та 16 ЗУ «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року, який діяв на час вчинення правочину. Тобто, цим договором грубо порушено правила ЗУ «Про товарну біржу», що унеможливлює прийняття Договору купівлі-продажу нерухомого майна № H/99-01930, зареєстрованого на Регіональній універсальній біржі «Александр-N», реєстраційний № Н-99-01930 від 19 серпня 1999 року як правовстановлюючого документу для видачі Свідоцтва про право на спадщину. У зв?язку із чим, позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_2 необхідно відновити та захистити свої права спадкоємців у судовому порядку.

На теперішній час, позивачі не мають можливості реалізувати своє право власності на квартиру, оскільки жодної угоди остання не в змозі здійснити, у зв`язку з оформленням договору купівлі-продажу квартири не нотаріусом, а біржою.

Беручи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що при укладанні договору між сторонами було досягнуто згоди по всім істотним його умовам і сторони повністю виконали угоду: продавець отримав кошти, а покупцю було передано нерухоме майно і до неї перейшло право власності на спірну квартиру, яке в установленому порядку було зареєстровано.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 ст. 47 ЦК України ЦК УРСР (в ред. 1963 року), яка діяла на час укладення договору, передбачено: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу № Н/99-01930 від 19 серпня 1999 року ніким не спростовані та свідчать про те, що ОСОБА_7 , є добросовісними набувачами вказаної квартири, оскільки придбав її відповідно до діючого законодавства, уклавши договір купівлі-продажу, виконавши усі істотні умови договору, оплативши відповідачам вартість квартири, зареєструвавши її в Одеському міському бюро технічної інвентаризації, але вказаний договір нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , безперервно володів, користувався та розпоряджався квартирою АДРЕСА_2 із 19 серпня 1999 року до часу своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають спадкуватиме права власника на зазначене майно за законом.

За таких обставин, коли ОСОБА_7 передав гроші за куплену квартиру, а відповідач передав у відповідь квартиру та правовстановлюючі документи, а ОСОБА_7 відповідно їх прийняв, та розпочав користуватися вказаною квартирою, то суд на підставі ст. ст. 224-225 ЦК УРСР (в ред.1963р.), які діяли на час домовленостей і існуючих правовідносин між сторонами, вважає, що відбулося повне виконання договору купівлі-продажу і право власності на куплене нерухоме майно підлягає захисту шляхом визнання правочину дійсним.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року, зі змінами №15 від 15.05.1998 року “Про судову практику по справам про визнання угод недійсними”, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК (1963р.) за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною .

Оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, право власності спадкодавця позивачів на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Крім того, згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, п.2 ч.1 ст. 3 ЦК України та ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та Законом.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258, 263-265, 268, 274, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 334, 638, 658 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19 серпня 1999 року № Н/99-01930, зареєстрований на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н», реєстраційний № H-99-01930 від 19 серпня 1999 року – дійсним.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН