Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №507/2751/25 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/2751/25

Провадження № 2/507/155/2026

Номер рядка звіту 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Дюдюна О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Демовської Д.І.,

за участю представника позивача - адвоката Остапишеної Л.С.,

представника відповідача - адвоката Опалька О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, про стягнення грошової компенсанції та заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення понесених витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 березня 2009 року між сторонами було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Любашівського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 11. Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2025 року у справі № 507/1704/25 шлюб між сторонами було розірвано.

Позивач зазначає, що під час перебування у шлюбі, у 2019 році, подружжям було придбано легковий автомобіль Toyota Rav4, 2003 року випуску, чорного кольору, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який був зареєстрований за відповідачем. На думку позивача, зазначений транспортний засіб є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки був придбаний у період шлюбу за спільні кошти. Після притягнення відповідача у 2022 році до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлення його права керування транспортними засобами автомобіль у 2024 році було переоформлено на неї, однак сторони продовжували перебувати у шлюбі, тому, на переконання позивача, правовий режим спільної сумісної власності щодо автомобіля не змінився.

Після фактичного припинення сімейних відносин у 2025 році, відповідач почав проживати окремо та залишив автомобіль у своєму користуванні. При цьому сторони не змогли досягти згоди щодо порядку поділу спільного майна. Відповідач, користуючись автомобілем, систематично допускає порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, у зв`язку з чим постанови про адміністративні правопорушення та обов`язок зі сплати штрафів надходять як власнику транспортного засобу саме їй. Дані штрафи у сумі 521,46 грн., були сплачені особисто нею.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкова вартість автомобіля Toyota Rav4, 2003 року випуску, визначена у сумі 247 800 грн., у зв`язку із чим вартість 1/2 частки спірного майна, становить 123 900 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля у розмірі 123 900 грн., суму сплачених нею штрафів у розмірі 521,46 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору, витрат на забезпечення позову, витрат на правничу допомогу та витрат на проведення оцінки майна.

Представник позивача - адвокат Остапишена Л.С. в судовому засіданні просила суд залишити за позивачкою спірний автомобіль, стягнувши з неї на користь відповідача 1/2 частину вартості автомобіля, а також суму сплачених позивачкою штрафів у розмірі 521, 46 грн., та судові витрати- сплачений судовий збір у сумі 1243,51 грн.; 908,4 грн.; витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.; витрати по оцінюванню предмету спору у сумі 1200 грн.

Представник відповідача - адвокат Опалько О.М., в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої просив суд справу розглядати без участі відповідача та його представника.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.39).

Ухвалою від 29 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 67).

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 06 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Любашівського районного управління юстиції Одеської області, про що складено актовий запис №11 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.12).

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2025 року у цивільній справі №507/1704/25 шлюб між сторонами було розірвано.

Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а саме у 2019 році, ними було придбано легковий автомобіль марки Toyota RAV4, 2003 року випуску, чорного кольору, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який первинно був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Територіального сервісного центру МВС №31/30/5149 - 202, наданого у відповідь на адвокатський запит від 11 листопада 2025 року, встановлено, що транспортний засіб марки Toyota RAV4, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , 23 березня 2024 року був перереєстрований з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , а 11 квітня 2024 року - з ОСОБА_3 переєстрований на ОСОБА_1 . Також повідомлено, що документи, які стали підставою для здійснення реєстраційних дій, знаходяться у ТСЦ №3545 (а.с. 14-15).

Згідно листа Територіального сервісного центру МВС №31/31/3545 встановлено, що 11 квітня 2024 року проведено державну перереєстрацію транспортного засобу Toyota RAV4, 2003 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3545/2024/4435344 від 11.04.2024 року (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником автомобіля Toyota RAV4, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с.26).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, складеного ТОВ «Бюро технічної інвентаризації», проведено визначення ринкової вартості автомобіля Toyota RAV4, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 . Оцінка проведена із застосуванням порівняльного підходу без натурного огляду транспортного засобу. За результатами оцінювання ринкова вартість автомобіля становить 247 800 грн. (а.с. 17-23).

Сторонами в судовому засіданні оцінка вартості автомобіля не оспорювалася.

Згідно матеріалів справи позивачкою сплачено штрафи у сфері безпеки дорожнього руху, що підтверджується квитанцією №РЕN11781548294182_0 від 24 вересня 2025 року на суму 170 грн та комісією 3,82 грн, квитанцією №РЕN80845894324173_0 від 25 вересня 2025 року на суму 170 грн та комісією 3,82 грн, а також квитанцією №РЕN77320056588128_0 від 25 вересня 2025 року на суму 170 грн та комісією 3,82 грн., на загальну суму 521.46 грн. (а.с. 31-33).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

У відповідності до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Судом встановлено, що 06 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №11 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2025 року у справі №507/1704/25 шлюб між сторонами розірвано.

Під час перебування сторін у шлюбі, а саме у 2019 році, сторонами було придбано легковий автомобіль Toyota RAV4, 2003 року випуску, чорного кольору, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Із листа Територіального сервісного центру МВС №5149 від 11.11.2025 року встановлено, що 23.03.2024 року транспортний засіб було перереєстровано з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , а 11.04.2024 року — на ОСОБА_1 . Листом ТСЦ №3545 підтверджено, що державна перереєстрація транспортного засобу на позивачку проведена на підставі договору купівлі-продажу №3545/2024/4435344 від 11.04.2024 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником автомобіля є ОСОБА_1 .

Таким чином, спірний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, яке є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Частиною третьою статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав самостійного доходу.

За змістом статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, крім виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтями 63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке є об`єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено право дружини та чоловіка на поділ майна незалежно від розірвання шлюбу.

За змістом статті 70 СК України при поділі майна частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Правовий висновок щодо презумпції спільності майна подружжя викладений у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17.

Судом встановлено, що спірний транспортний засіб був придбаний сторонами у період шлюбу, а доказів набуття автомобіля за особисті кошти одного із подружжя чи існування іншого правового режиму майна матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 183 ЦК України автомобіль є неподільною річчю, оскільки його поділ призведе до втрати цільового призначення.

Згідно з частинами другою, четвертою та п`ятою статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному із подружжя із виплатою іншому грошової компенсації вартості його частки.

У постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №131/1127/18 та від 03.06.2020 у справі №487/6195/16-ц зроблено висновок, що передання неподільної речі одному із співвласників із компенсацією іншому відповідає належному способу захисту права.

Із наданого позивачкою звіту про незалежну оцінку від 30.10.2025 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля Toyota RAV4, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 247 800 грн. Повноваження суб`єкта оціночної діяльності та оцінювача підтверджуються належними доказами, а тому зазначений звіт приймається судом як належний та допустимий доказ ринкової вартості предмета спору.

Отже, враховуючи, що автомобіль фактично зареєстрований за позивачкою, остання не заперечує проти залишення транспортного засобу за собою та просить з неї компенсувати відповідачу його частку, суд доходить висновку про доцільність поділу майна виділивши ОСОБА_1 автомобіль, та стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 1/2 частини вартості спільного майна подружжя у сумі 123 900 грн.

Щодо вимоги про стягнення коштів, сплачених за адміністративні правопорушення допущені відповідачем ОСОБА_2 , суд зазначає слідуюче.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачкою сплачено штрафи у сфері безпеки дорожнього руху, що підтверджується квитанцією №РЕN11781548294182_0 від 24 вересня 2025 року на суму 170 грн та комісією 3,82 грн, квитанцією№РЕN80845894324173_0 від 25 вересня 2025 року на суму 170 грн та комісією 3,82 грн, а також квитанцією №РЕN77320056588128_0 від 25 вересня 2025 року на суму 170 грн та комісією 3,82 грн., на загальну суму 521.46 грн. (а.с. 31-33).

Однак статтею 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Таким чином позивач ОСОБА_1 , у разі незгоди з вказаними постановами мала право їх оскаржити в порядку передбаченому вимогами КАС України, однак даним правом не скористалась, у зв`язку з чим у цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи з вищевикладеного, повно та всебічно дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки щодо поділу майна подружжя, підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно із частиною першою, пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову — на відповідача, у разі відмови у позові — на позивача, у разі часткового задоволення позову — на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачкою при зверненні до суду понесено витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1243,51 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що підтверджуються матеріалами справи, а також витрати на проведення оцінки предмета спору у розмірі 1200 грн.

Разом із тим позивачка просить суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 908,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Однак, як встановлено, ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 31.12.2025 року, у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, у зв`язку із чим зазначені витрати не підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених та документально підтверджених судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 1243,51 грн. № 196 від 16.12.2025 року; витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. № 77 від 10.10.2025 року та витрат на проведення оцінки майна у розмірі 1200 грн. № 0000029 від 30.10.2025 року.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, становить 7443,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 264, 258–259, 265, 268, 354 ЦПК України, статтями 15, 183, 355, 368 ЦК України, статтями 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Провести поділ майна, виділивши ОСОБА_1 автомобіль Toyota RAV4, 2003 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , 1970 року народження, на користь ОСОБА_2 , 1966 року народження, компенсацію вартості 1/2 частини легкового автомобіля Toyota Rav4, 2003 року випуску, чорного кольору, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_5 , у розмірі 123900 (сто двадцять три тисячі дев`ятсот) гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , 1966 року народження, на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати:

– судовий збір у розмірі 1243 (одна тисяча двісті сорок три) гривні 51 копійка;

– витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень;

– витрати на проведення оцінки предмета спору у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень, а всього 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) гривні 51 коп.

Рішення набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Дюдюн О.В.