Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №504/2424/18 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/2424/18

Провадження №1-кп/504/95/26

Доброславський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі: секретарів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

обвинуваченого – ОСОБА_16 ,

захисника – ОСОБА_17 , -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще. Доброслав, в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 42018161010000172, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2018 відносно:

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, не одруженого, раніше не судимого, з середньою-спеціальною освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить військову службу за контракту на посаді командира першого взводу - командира машини розвідувального взводу 2 механізованого батальйону, військової частини військовому званні «молодший сержант» в в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, -, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_16 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді командира першого взводу - командира машини розвідувального взводу 2 механізованого батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «молодший сержант», в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, діючи умисно, з метою ухилитися від обов`язків військової служби, 13 лютого 2018 року о 09 год. 00 хв. не з`явився з відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та ухиляється від проходження військової служби по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Будучи допитаним у судовому засіданні в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_16 , свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, при цьому пояснив, що дійсно він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом на посаді командира першого взводу - командира машини розвідувального взводу 2 механізованого батальйону, військової частини військовому званні «молодший сержант» в в/ч НОМЕР_1 , усвідомлюючи відсутність відповідного дозволу командира, з метою ухилитися від військової служби, 13 лютого 2018 року о 09 год. 00 хв. не з`явився з відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та ухилився від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

ОСОБА_16 при цьому додатково пояснив, що перебував на військовій службі по контракту, та у лютому 2018 вирішив покинути службу, оскільки перебував у відпустці.

У скоєному ОСОБА_16 розкаюється, докази його вини, добуті досудовим розслідуванням, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.

Покази ОСОБА_16 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позицій.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового розгляду, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, суд обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_16 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), а саме за ч. 3 ст. 408 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення), за ознаками дезертирство, тобто нез`явлення на службу з відпустки, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість скоєного обвинуваченим діяння, те що воно відноситься до тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має задовільний стан здоров`я, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.

У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого – є щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з цього приводу, критично оцінив свої дії, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини, бажає продовжити службу в лавах Збройних сил України.

У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, – судом не встановлено.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 408 КК, є умисним тяжким військовим злочином.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з цього приводу, критично оцінив свої дії, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Суд враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності та не перебуває на обліку у нарколога і психіатра.

На підставі вищевикладеного, суд з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч. 3 ст. 408 КК України, тобто у виді позбавлення волі.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ч. 1ст. 75 КК України, суд враховує, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 408 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З наведеного вбачається, що ч. 1 ст. 75 КК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України № 2839 від 13.12.2022 року) покращує становище особи.

Враховуючи вищезазначені положення Закону, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 408 КК України, яке мало місце 13.02.2018, у редакції Закону, яка діяла на момент його вчинення, тобто застосувавши положення ч. 1 ст. 75 КК України, які діяли на момент вчинення вказаного правопорушення.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

З урахуванням вимог діючого законодавства та вищевикладеного, тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має задовільну характеристику, не перебуває на обліку у нарколога та психіатра, наявність обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, а саме щире каяття у скоєному, усвідомлення обвинуваченим своєї протиправності злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, згідно з положеннями ст. 75 КК України (в редакції Закону, що діяла на час скоєння кримінального правопорушення), з покладенням на нього частини обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому із застосуванням вимог ст. 75 КК України буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Разом з тим, до набрання цим вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_16 обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового нічного арешту за адресою: м. Одеса, вул. Горизонтальна, 52.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_16 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

До набрання законної сили обвинуваченому ОСОБА_16 обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, тобто строком до 03.08.2026.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1