Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №587/5020/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Суми

Справа №587/5020/25

Номер провадження 22-ц/816/2197/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Сидоренко А. П.

за участі секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

представника відповідача Мірошніченка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником- адвокатом МІРОШНИЧЕНКОМ Андрієм В`ячеславовичем, на рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2026 року у складі судді Гончаренко Л.М., ухваленого в м. Суми,

у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з указаним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що 29.12.2022 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»та ОСОБА_2 укладений договір № 457903-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору товариство надало позичальниці грошові кошти у розмірі 18 000 грн 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,16202002 % за кожен день користування кредитом. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання виконало належним чином.

У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 03.02.2023, № 2 від 11.04.2023, № 3 від 18.07.2023 та № 4 від 25.12.2023, якими строк дії договору був продовжений до 04.08.2025. До теперішнього часу відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, частково сплатила лише 21 128 грн 13 коп. Заборгованість відповідачки за указаним кредитним договором станом на 09.10.2025 становить 187 077 грн 78 коп., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту – 18 000 грн 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах – 167 970 грн 38 коп.; суми прострочених платежів за комісією – 1107 грн 40 коп.

Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договором № 457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022, що становить 187 077 грн 78 коп. та судові витрати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2026 року позов задоволено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, скориставшись кредитними коштами, не виконує належним чином умови договору, відсотки кредитодавцем нараховувались виключно в межах строку кредитування, з урахуванням додаткових угод, тобто по 04.08.2025. Доводи про несправедливість умов укладеного договору в частині визначеного розміру відсотків за користування кредитними коштами місцевий суд відхилив, оскільки відповідачка з вимогами про визнання умов договору недійсними у частині визначення розміру процентів не зверталась, тому відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним. До укладення договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, у тому числі щодо розміру відсотків за користування кредитом. Підписавши договір та додаткові угоди, відповідачка погодилась на запропонований розмір процентів та зобов`язалась їх сплатити.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту, а з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором № 457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022 в загальному розмірі 187 077 грн 78 коп.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

01 травня 2026 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало апеляційну скаргу в електронній формі, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 16 671 грн 87 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд проігнорував ту обставину, що відповідачка заперечувала факт підписання додаткових угод до кредитного договору. Зазначає, що вона не отримувала ідентифікаторів для підписання саме додаткових угод, волевиявлення для продовження умов договору з її сторони було відсутнє. Суд не вимагав від позивача надання логів системи, часових міток відправлення СМС-повідомлень та підтвердження отримання кодів саме для цілей підписання додаткових угод, а не просто для входу в особистий кабінет. Часткова сплата нею заборгованості за кредитом не свідчить про згоду на реструктуризацію, яка збільшує борг у десять разів через приховану капіталізацію.

Умова про стягнення відсотків за ставкою 1,162% за період після серпня 2024 року є нікчемною в силу закону. Суд проігнорував факт незаконної капіталізації відсотків, оскільки згідно з умовами додаткових угод нарахування відсотків відбувалося не на початкове тіло кредиту, а на залишок заборгованості, що включає в себе попередні борги. Суд не перевірив правильність розрахунку заборгованості.

Умови договору про стягнення явно завищених відсотків є несправедливими відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Стосовно стягнення комісії зазначає, що позивач вже стягнув первісну комісію 2700 грн при видачі кредиту, а тому стягнення додаткових комісій за надання кредиту в сумі 1107 грн 40 коп. в межах того самого договору є незаконним.

Вважає, що суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), оскільки правовідносини, з приводу яких виник спір у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 552/672/23.

Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2026 року - без змін. Зазначає, що нарахування відсотків здійснювалось відповідно до умов договору за стандартною процентною ставкою, оскільки боржниця не дотримувалась графіку платежів. Додатковими угодами здійснювалась пролонгація кредитного договору. Відсотки, нараховані відповідачці, є такими, що нараховані виключно за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитного договору, який було неодноразово пролонговано. Доводи відповідачки про приховану капіталізацію відсотків є необґрунтованими. Приписи статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідачці відсотки були нараховані виключно за користування кредитними коштами згідно статті 1048 ЦК України в межах строку дії кредитного договору за відсотковою ставкою, яка відповідала чинному законодавству, і жодного нарахування «компенсації», неустойки або ж відсотків згідно з частиною другою статті 625 ЦК України не було.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

29.12.2022 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 укладений договір №457903-КС-001 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальниці грошові кошти в розмірі 18 000 грн 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», строком на 16 тижнів до 20.04.2023, орієнтовною вартістю кредиту 37 840 грн 00 коп., орієнтовною загальною вартістю кредиту 12221,03% (додаток 6 до позовної заяви в електронній формі).

Відповідно до підпункту 2.4 договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: 1,162202002, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.

Пунктом 2.5 договору передбачена сплата комісії за надання кредиту у розмірі 2700 грн, розмір якої залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.

Пунктом 3.2.3 передбачений графік платежів за умови, що позичальниця буде його дотримуватись, із застосуванням зниженої процентної ставки.

У разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 та Додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4 договору (п. .3.2.1).

Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 та Додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, починаючи з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та Додатку № 1 до Договору, та до закінчення терміну дії договору (п. 3.2.2).

Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8581 відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, 29.12.2022 відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

До закінчення строку повернення кредиту за Договором № 457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022 сторонами справи - 03.02.2023 укладено Додаткову угоду № 1 до указаного договору, відповідно до умов якого позичальниця, зокрема підтверджує наявність у неї заборгованості перед кредитором за договором станом на 03.02.2023 в розмірі 23 859 грн 76 коп., що включає: суму кредиту 18 000 грн; проценти за користування кредитом 4752 грн 36 коп.; комісія за надання кредиту 1107 грн 40 коп. (додаток 8 до позовної заяви в електронній формі).

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 викладено у новій редакції пункти 2.3, 2.7 Договору, якими передбачено строк, на який надається кредит, який змінено з 16 на 38 тижнів, дата повернення кредиту – 15.09.2023.

Викладено п. 2.4 договору у новій редакції, а саме: з 03.02.2023 до 31.03.2023 (включно) діє пільгова ставка 0,871515% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу у вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 31.03.2023 (включно) процентна ставка становитиме 1,16202002% в день; з 01.04.2023 – 1,16202002% в день, фіксована.

Крім того, сторонами погоджено новий графік платежів, який включено до тексту Додаткової угоди № 1, і який передбачає, що вартість кредиту збільшується з урахуванням нового строку кредитування з 37 840 грн 00 коп. до 60 991 грн 68 коп.

У подальшому 11.04.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022, відповідно до умов якого позичальниця, зокрема підтверджує наявність у неї заборгованості перед кредитором за договором станом на 11.04.2023 в розмірі 30 215 грн 24 коп., що включає: суму кредиту 18 000 грн; проценти за користування кредитом 11 107 грн 84 коп.; комісія за надання кредиту 1107 грн 40 коп.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 строк, на який надається кредит, становить 61 тиждень, дата повернення кредиту – 27.02.2024.

Викладено п. 2.4 договору в новій редакції, а саме: з 11.04.2023 до 04.07.2023 (включно) діє пільгова ставка 0,871515% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу у вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 04.07.2023 (включно) процентна ставка становитиме 1,16202002% в день; з 05.07.2023 – 1,16202002% в день, фіксована.

Крім того, сторонами погоджено новий графік платежів, який включено до тексту Додаткової угоди № 2, і який передбачає, що вартість кредиту збільшується з урахуванням нового строку кредитування до 85460 грн 36 коп. (додаток 12 до позовної заяви в електронній формі).

Також 18.07.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022, відповідно до умов якого позичальниця, зокрема підтверджує наявність у неї заборгованості перед кредитором за договором станом на 18.07.2023 в розмірі 39 225 грн 26 коп., що включає: суму кредиту 18 000 грн; проценти за користування кредитом 20 118 грн 16 коп.; комісія за надання кредиту 1107 грн 40 коп.

Відповідно до умов додаткової угоди № 3 строк, на який надається кредит, становить 79 тижнів, дата повернення кредиту – 02.07.2024.

Викладено п. 2.4 договору в новій редакції, а саме: з 18.07.2023 до 12.09.2023 (включно) діє пільгова ставка 0,871515% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу у вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 12.09.2023 (включно) процентна ставка становитиме 1,16202002% в день; з 13.09.2023 – 1,16202002% в день, фіксована.

Крім того, сторонами погоджено новий графік платежів, який включено до тексту Додаткової угоди № 3, і який передбачає, що вартість кредиту збільшується з урахуванням нового строку кредитування до 113 063 грн 44 коп. (додаток 15 до позовної заяви в електронній формі).

25.12.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору № 457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022, відповідно до умов якого позичальниця, зокрема підтверджує наявність у неї заборгованості перед кредитором за договором станом на 25.12.2023 в розмірі 70 567 грн 44 коп., що включає: суму кредиту 18 000 грн; проценти за користування кредитом 51 460 грн 04 коп.; комісія за надання кредиту 1107 грн 40 коп.

Відповідно до умов додаткової угоди № 4 строк, на який надається кредит, становить 136 тижнів, дата повернення кредиту – 04.08.2025.

Викладено п. 2.4 Договору в новій редакції, а саме: з 25.12.2023 до 19.02.2024 (включно) діє пільгова ставка 0,871515% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу у вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 19.02.2024 (включно) процентна ставка становитиме 1,16202002% в день; з 20.02.2024 – 1,16202002% в день, фіксована.

Крім того, сторонами погоджено новий графік платежів, який включено до тексту Додаткової угоди № 4, і який передбачає, що вартість кредиту збільшується з урахуванням нового строку кредитування до 183 630 грн 88 коп. (додаток 18 до позовної заяви в електронній формі).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку з урахуванням сплачених ОСОБА_2 коштів в загальній сумі 21 128 грн. 13 коп. заборгованість відповідачки за договором №457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022 станом на 20.10.2025 становить 187 077 грн 78 коп., з яких: 18 000 грн 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 167 970 грн 38 коп. – заборгованість по відсотках, які нараховано за період з 29.12.2022 по 04.08.2025 року; 1107 грн 40 коп. – заборгованість по комісії.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У справі, яка переглядається відповідачка не заперечує факт укладення основного Договору про надання кредиту №457903-КС-001 від 29.12.2022 року та отримання від позивача 18000 грн 00 коп. кредиту. Визнає, що не виконала у повному обсязі свої зобов`язання, з 37840 грн 00 коп. сплатила частину в сумі 21 128,13 грн 00 коп., тому погоджується на стягнення різниці в сумі 16 671 грн 87 коп.

Водночас ОСОБА_2 не визнає укладення Додаткових угод № 1-4 до Договору про надання кредиту №457903-КС-001 від 29.12.2022 року, на які посилається позивач.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачка не укладала додаткові угоди до кредитного договору, якими послідовно продовжувався строк кредитування та збільшувалась сума відсотків за користування кредитом.

За нормами Закону «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Надані позивачем на підтвердження своїх вимог копії додаткових угод № 1 від 03.02.2023, № 2 від 11.04.2023, № 3 від 18.07.2023 та № 4 від 25.12.2023 містять підписи відповідачки одноразовим ідентифікатором, які направлялись на номер її мобільного телефону НОМЕР_1 та позначку часу їх підписання

Крім того, позивачем було надано візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення додаткових угод № 1, 2, 3, 4, з яких апеляційним судом установлено, що указані додаткові угоди були підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що направлявся на номер її мобільного телефону НОМЕР_1 , копії додаткових угод направлялись відповідачці на її електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (додатки 21-25 до позовної заяви в електронній формі).

Поряд з цим апеляційний суд також вважає необхідним зауважити, що доводи апеляційної скарги відповідачки по суті зводяться до заперечень обставин, на які посилається позивач через їх недоведеність на її думку.

Частина 3 статті 12 ЦПК України зобов`язує сторін довести обставини, на які вони посилається як на підставу не тільки своїх вимог, а і заперечень.

Натомість відповідачка не надала суду жодних доказів, які б могли спростувати надані позивачем докази та свідчили б про не підписання ОСОБА_2 додаткових угод.

ОСОБА_2 не посилається на те, що її персональні дані були використані неправомірно для укладення додаткових угод від її імені. Також матеріали справи не містять доказів, що вона зверталася до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї протиправних дій.

Жодних розумних пояснень наявності у додаткових угодах персональних даних відповідачки, які чітко ідентифікують її як учасника правочину, остання не надала.

Така позиція відповідачки стосовно заперечень фактів укладення додаткових угод суперечить принципу змагальності цивільного судочинства, який закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України. Її заперечення у вигляді ствердження негативних фактів (неукладення договору) не можуть вважатися доведеними, допоки інша сторона їх не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Таким чином, ураховуючи сукупність доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальну позицію відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, апеляційний суд дійшов висновку про те, що додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 між сторонами кредитного договору були укладені.

Позиція апеляційного суду щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 167 970 грн 38 коп.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо незгоди з розрахунком заборгованості за відсотками, нарахованими із серпня 2024 року.

За умовами укладеного між позивачем та ОСОБА_2 кредитного договору його сторонами погоджено надання кредиту у розмірі 18 000 грн на строк з 29.12.2022 по 20.04.2023 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою 2% в день та зниженою процентною ставкою 1,16202002% в день. В подальшому додатковими угодами № 1, 2, 3 та 4 до указаного кредитного договору строк кредитування було продовжено до 04.08.2025 та погоджено розміри пільгової процентної ставки на рівні 0,871515% та стандартної - 1,16202002%.

Згідно із статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Відповідно до змісту пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денною процентною ставкою за договором споживчого кредитування визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються: доходи кредитодавця у виді процентів, комісії кредитодавця та супутні витрати тощо. Внаслідок чого обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина 3 статті 8 цього Закону).

За нормами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

У справі, рішення в якій переглядається, кредитний договір укладений 29.12.2022, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Тобто указаними положеннями закону визначено випадки, в яких можливе застосування збільшеної процентної ставки, а саме стосовно договорів, які були укладені до набрання чинності закону та якщо строк дії таких договорів продовжено вже після набрання ним чинності, що і становитиме в такому випадку перехідний період, протягом якого законодавець визначив вищезазначені процентні ставки.

З огляду на приписи пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» відсотки за укладеним між сторонами договором з урахуванням змін до нього внесених додатковими угодами не мають перевищувати максимальний розмір денної процентної ставки за період з 24.12.2023 по 21.04.2024 - 2,5%, із 22.04.2024 по 19.08.2024 -1,5%, а із 20.08.2024 - 1,0%.

З наданого позивачем розрахунку установлено, що відсотки нараховувались в межах погодженого сторонами строку кредитування з 29.12.2022 по 04.08.2025 (з урахуванням змін внесених додатковими угодами).

При цьому, по 19.08.2024 включно відсотки нараховувались, виходячи з процентних ставок, у розмірах, який не перевищує максимальні розміри денної процентної ставки, передбачені приписами пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» за відповідні періоди.

Так, з 29.12.2022 по 19.08.2024 позивачем нараховано відсотків на загальну суму 94 764 грн 38 коп., виходячи із щоденної ставки 0,871515 % в окремі періоди та за базовою ставкою 1,16202002%.

Водночас, починаючи з 20.08.2024 умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,16202002% є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає за необхідне навести свій розрахунок заборгованості за відсотками за період з 20.08.2024 по 04.08.2025, виходячи з розміру процентної ставки 1% в день у сумі 63 000 грн (18 000 грн х 1% х 350 днів).

Загальний розмір заборгованості за відсотками становить 157 764 грн 40 коп. (94 764 грн 38 коп. + 63 000 грн).

Щодо доводів апеляційної скарги, що умови кредитного договору про нарахування відсотків у заявленому розмірі є несправедливими відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та про те, що місцевий судом повинен був зупинити провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку справи № 552/672/23, апеляційний суд зазначає таке.

Частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Наведені приписи статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулює спірні правовідносини і не застосовується до відносин, пов`язаних із нарахуванням та сплатою відсотків за правомірне користування кредитними коштами в межах строку кредитування відповідно до частин першої статті 1048 ЦК України.

Указана норма врегульовує питання, пов`язані із забезпеченням дії принципів розумності, справедливості та пропорційності у відносинах споживчого кредитування, щодо встановлення справедливого розміру плати (компенсації) за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а не процентів за правомірне використання кредиту у межах строку дії кредитного договору.

Відповідачці відсотки були нараховані виключно за користування кредитними коштами згідно статті 1048 ЦК України в межах строку дії кредитного договору за процентними ставками, які за період з 29.12.2022 по 20.04.2024 відповідали чинному законодавству, і лише за період з 20.04.2024 по 04.08.2025 застосована процентна ставка 1,16202002% в день не узгоджувалася з вимогами частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим апеляційний суд перерахував за указаний період розмір заборгованості за відсотками, виходячи з максимального розміру денної процентної ставки 1%.

Відсотки за правомірне користування кредитними коштами не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором у розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

З урахуванням положень чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка, якщо дійсно вважала загальну суму відсотків за користування коштами несправедливими, мала можливість не укладати кредитний договір та додаткові угоди до нього, кожна з яких містила детальну інформацію у графіку платежів про розмір відсотків, які мають сплачуватись щомісяця та їх загальну суму у межах строку погодженого кредитування.

З огляду на викладене, за установлених обставин справи та з урахуванням наведених норм права, розмір процентів, визначений пунктом 2.4 кредитного договору № 457903-КС-001 від 29.12.2022 з урахуванням змін внесених додатковими угодами, є таким, що відповідає Закону України «Про споживче кредитування» та не перевищує максимальний розмір денної відсоткової ставки, визначеної законом.

Позиція апеляційного суду щодо зупинення провадження у справі

Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), апеляційний суд зауважує таке.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, сама лише наявність на розгляді Верховного Суду іншої справи не є безумовною підставою для зупинення провадження і є дискреційними повноваженням суду.

Зупинення провадження є виправданим лише тоді, коли висновок Верховного Суду щодо застосування норм права матиме безпосереднє значення для вирішення конкретного спору, а без такого висновку правильне вирішення справи є неможливим або істотно ускладненим.

У справі № 552/672/23 Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду вирішується питання про можливість суду при розгляді спору про стягнення заборгованості за кредитним договором оцінювати справедливість умов договору та зменшувати розмір процентів без заявлення позичальником самостійних позовних вимог про визнання відповідних умов договору недійсними або несправедливими. Саме з цього питання колегія суддів передала справу на розгляд Об`єднаної палати для можливого відступу від попереднього висновку Верховного Суду.

Водночас апеляційний перегляд здійснюється в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених сторонами. Вирішення питання щодо законності нарахування процентів у цій справі ґрунтується на встановленні фактичних обставин виконання сторонами кредитного договору, строку кредитування, змісту укладених додаткових угод та правильності застосування статей 1048, 1054 ЦК України, що не перебуває у прямій залежності від майбутнього висновку Об`єднаної палати.

Отже, хоча справа № 552/672/23 і розглядається Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду, сама по собі ця обставина не свідчить про неможливість або недоцільність продовження апеляційного розгляду, оскільки відсутній такий взаємозв`язок між зазначеними справами, за якого майбутній висновок Верховного Суду матиме визначальне значення для вирішення цього спору.

Враховуючи викладене, підстави для зупинення апеляційного провадження відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України відсутні.

З цих мотивів протокольною ухвалою апеляційного суду від 02 липня 2026 року було залишено без задоволення клопотання представника апелянта Мірошниченка А.В. про зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо вимоги позивача та доводів апеляційної скарги про стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

У справі, яка переглядається установлено, що умовами пункту 2.5 договору № 457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 2700 грн 00 коп.

Аналіз пункту 2.5 указаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія у розмірі 2700 грн 00 коп. одноразово. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, не зазначено які саме послуги, пов`язані з наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Умови пункту 2.5 договору не містять зобов`язання кредитора вчинити відповідну дію на користь позичальника внаслідок отримання комісії.

Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, положення пункту 2.5 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункт 2.5 Договору № № 457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 2700 грн 00 коп. одноразово є нікчемним, апеляційний суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії за надання кредиту.

При зверненні до суду із позовом ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» ставило питання про стягнення з відповідачки комісії у розмірі 1107 грн 40 коп.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості установлено, що кошти внесені відповідачкою 12.01.2023 у розмірі 1592 грн 60 коп. позивач спрямував на погашення комісії.

Оскільки умова кредитного договору щодо стягнення комісії визнана апеляційним судом нікчемною, тому слід зменшити заборгованість за відсотками на указану суму внесеного відповідачкою платежу. Отже, заборгованість за відсотками становить 156 171 грн 80 коп. (157 764 грн 40 коп. – 1592 грн 60 коп.).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 156 171 грн 80 коп. та відсутності підстав для стягнення заборгованості за комісією, тому підлягає зміні сума заборгованості за кредитним договором з 187 077 грн 78 коп. до 174 171 грн 80 коп., яка складається з 18 000 грн 00 коп. – заборгованості за тілом кредиту, 156 171 грн 80 коп. – заборгованості за відсотками.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, тому необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позову 2255 грн 26 коп. судового збору.

За подання апеляційної скарги відповідачка сплатила 3993 грн 60 коп. судового збору, тому, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з позивача на користь відповідачки пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги слід стягнути 275 грн 20 коп. судового збору.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом МІРОШНИЧЕНКОМ Андрієм В`ячеславовичем, задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, та в частині розподілу судових витрат, виклавши перший та другий абзаци резолютивної частини рішення у такій редакції:

«Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 457903-КС-001 про надання кредиту від 29.12.2022 рокуу розмірі 174 171 гривню 80 копійок, з яких: 18 000 грн 00 копійок – заборгованість за тілом кредиту; 156 171 гривня 80 копійок – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2255 гривень 26 копійок».

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 275 гривень 20 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 02 липня 2026 року.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

А. П. Сидоренко