Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №592/1452/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Суми

Справа №592/1452/25

Номер провадження 22-ц/816/375/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Черних О. М.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка Олександра Вікторовича на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 квітня 2025 року, ухваленого в м. Суми в складі судді Алфьорова А.М., -

в с т а н о в и в :

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 квітня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Кузнєцова А.С. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Пономаренко О.В. просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у компенсації витрат на правничу допомогу. На думку представника, додаткове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки подання заяви про залишення позову без розгляду є передбаченим процесуальним законом правом позивача та формою закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення, а не необґрунтовані дії позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Кузнєцов А.С. просить у задоволенні скарги відмовити, а додаткове судове рішення залишити без змін. Зазначає, що додаткове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Суд встановив фактичне понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у зв`язку зі зверненням позивача до суду. Крім того, на момент подання позову у цій справі спірне питання вже було предметом судового розгляду, тобто позивач ініціював новий судовий процес, створивши для відповідача додаткові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Пономаренко О.В., представника ОСОБА_2 – адвоката Кузнєцова А.С., перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений розмір витрат (4000 грн) є недоведеним, а договір № 28/02-2025-с про надання правової допомоги від 28 лютого 2025 року та Акт виконаних робіт № 28/02-2025-с від 03 березня 2025 року не є безумовними підставами для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі з іншої сторони, оскільки розмір таких витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Урахувавши складність справи, час, витраченого адвокатом на надання послуг, їх обсяг та ціну позову, а також те, що жодного судового засідання у справі не було, позов залишено без розгляду з ініціативи позивача, суд дійшов до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати за правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (ч. 6 ст. 142 ЦПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів позики недійсними залишено без розгляду.

Вказана ухвала постановлена на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

Обставин чи фактів зловживання процесуальними правами суд першої інстанції ні в ухвалі про залишення позову без розгляду від 03 березня 2025 року, ні в оскаржуваному додатковому рішенні, ні в будь-якому іншому процесуальному судовому рішенні не встановлював. Позивач скористався передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України правом на подання відповідної заяви про залишення позову без розгляду і суд першої інстанції відповідну заяву задовольнив.

Передбачених вище процесуальним законом випадків зловживання процесуальними правами апеляційний суд також не встановив, як і не встановив будь-яких необґрунтованих дій позивача.

У заяві про ухвалення додаткового судового рішення представник відповідача хоча і посилається на положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України, проте не зазначає які саме необґрунтовані дії вчинив позивач.

Наведені представником відповідача доводи у відзиві на апеляційну скаргу щодо понесених витрат на правничу допомогу внаслідок подання позову суперечать положенням ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки не дотримано передбачену цією нормою умову для компенсації таких витрат.

Доводи представника відповідача про те, що на момент звернення до суду позивачу було достеменно відомо про наявність іншого судового провадження, у межах якого вже досліджувались обставини, пов`язані зі спірним майном та правовідносинами, що стали підставою для пред`явлення позову, також є безпідставними та не свідчать про зловживання процесуальними правами.

Так, у справі № 592/7657/23 ОСОБА_2 звертався з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу. Позов було подано у червні 2023 року, рішення про задоволення позову ухвалене 07 березня 2024 року, апеляційний перегляд рішення відбувся 14 листопада 2024 року, а за наслідками касаційного перегляду рішень першої та апеляційної інстанцій постановою суду касаційної інстанції від 26 листопада 2025 року борг стягнуто лише з ОСОБА_3 .

У спірних правовідносинах позов подано 29 січня 2025 року, а спірним було питання про визнання договорів позики недійсними, тобто на день постановлення ухвали про залишення позову без розгляду 03 березня 2025 року судом касаційної інстанції у справі № 592/7657/23 судове рішення ще не приймалось, а тому апеляційний суд вважає, що подання позову у справі № 592/1452/25 є дією, яка не свідчить про зловживання процесуальними правами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За вказаних вище обставин та вимог процесуального закону колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про скасування додаткового судового рішення як в частині задоволених вимог заяви, так і в частині відмови у компенсації витрат на правничу допомогу, оскільки суд першої інстанції не мав законних підстав вирішувати питання компенсації витрат на правничу допомогу, не вирішивши питання про понесення відповідних витрат відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка Олександра Вікторовича задовольнити.

Додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 квітня 2025 року скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 – адвоката Кузнєцова Артема Сергійовича про ухвалення додаткового судового рішення про компенсацію витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

О. М. Черних