Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №577/5537/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Суми

Справа №577/5537/25

Номер провадження 22-ц/816/2126/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Сидоренко А. П.

за участі секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом РОЗУМЕНКОМ Олександром Юрійовичем, на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2026 року, ухваленого у складі судді Рідзевської І.О. у місті Конотоп Сумської області, повний текст рішення виготовлено 23 березня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У вересні 2025 року ОСОБА_3 звернувсся до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача грошові кошти в сумі 2300 доларів США.

Позов мотивований тим, що 13.03.2021 між позивачем та ОСОБА_4 укладений договір позики, за яким він передав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 2300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15.09.2025 становить 94 952 грн 74 коп., а відповідач зобов`язався повернути указані грошові кошти у строк до 16.08.2021. На підтвердження факту укладення договору позики відповідач власноруч 16.03.2021 написав та підписав розписку. У встановлений строк (16.08.2021) відповідач відмовився повернути грошові кошти.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2026 року позов задоволено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув суму позики у строк, визначений розпискою, тому вважав, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 позики в сумі 2300 доларів США підлягають задоволенню. Крім того, суд виснував, що посилання відповідача на пропуск строку позовної давності з вказаним позовом є необґрунтованими і заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

17 квітня 2026 року адвокат Розуменко О.Ю. в інтересах відповідача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в суді першої інстанції стороною відповідача було подано суду заяву про застосування строків позовної давності. Суд при ухваленні рішення застосував приписи пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Водночас указана норма була виключена з ЦК України Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2025 «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Тобто судом було неправильно застосовано норму матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

16 березня 2021 року ОСОБА_4 власноруч написав розписку, за змістом якої він засвідчив, що узяв у борг 2300 доларів США, які зобов`язується повернути до 16 серпня 2021 року ОСОБА_3 . Розписка містить дату її складання та підпис відповідача.

В суді першої інстанції представник відповідача – адвокат Розуменко О.Ю. обставину написання відповідачем указаної розписки не заперечував, проте ставив під сумнів, що суду був наданий оригінал розписки, у зв`язку з чим заявляв суду клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документа.

За змістом висновку експерта № 101 за результатами проведення судової технічної експертизи документів від 17.02.2026 наданий на дослідження документ – «Розписка ОСОБА_4 » від 16.03.2021» - виконаний рукописний способом за допомогою кулькової ручки, стержень якої заправлений пастою синього кольору з фіолетовим відтінком (а.с. 68-69).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частинами першою, другою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

В даній справі відповідач факт написання ним боргової розписки власноруч не спростував. Надана позивачем боргова розписка, яка написана відповідачем власноруч, містить всі необхідні умови, а саме у тексті розписки відповідач вказала суму і дату отриманих у борг грошових коштів, валюту, в якій передані грошові кошти, кінцеву дату їх повернення. Також зазначив прізвища, ім`я, по батькові позикодавця та позичальника. Під текстом розписки вказав дату її складання та засвідчив її написання власноручним підписом.

Таким чином апеляційний суд вважає доведеним факт укладення договору позики, на підтвердження якого була складена боргова розписка. Наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно зі статтею 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

З огляду на встановлені обставини справи правильним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 16.03.2021 в розмірі 2300 дол. США.

Позиція апеляційного суду щодо доводів заявника апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку позовної давності.

В суді першої інстанції стороною відповідача було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності.

Стаття 256 ЦК України передбачає, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває надалі.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Підсумовуючи, апеляційний суд зазначає, що з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року включно на території України було установлено карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, а з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан, на період дії якого перебіг позовної давності від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року продовжено, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії такого стану.

Водночас 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434, яким було виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відновлено перебіг строків позовної давності.

У справі, яка переглядається, позивач не пропустив загальний строк позовної давності за договором позики від 16.03.2021, оскільки фактично перебіг строку позовної давності для указаного позову розпочався 04.09.2025 року, відповідно станом на момент звернення позивача до суду з указаним позовом 16.09.2025 трирічний строк позовної давності не закінчився.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який був виключений Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ, апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.

Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ набрав чинності 04 вересня 2025 року та не містить положень про його зворотну дію в часі. Виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України означає припинення подальшого зупинення перебігу позовної давності з моменту набрання цим Законом чинності, однак не змінює правових наслідків перебігу позовної давності за попередній період, коли зазначена норма була чинною та підлягала застосуванню.

Отже, при визначенні тривалості перебігу позовної давності за період до 04 вересня 2025 року суд першої інстанції обґрунтовано врахував дію пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки саме ця норма була чинною у відповідний період та регулювала спірні правовідносини.

Сам по собі факт виключення зазначеної норми після спливу відповідного періоду не свідчить про неправильне застосування судом матеріального права, оскільки правильність судового рішення оцінюється виходячи із законодавства, яке регулювало відповідні правовідносини у період виникнення та перебігу юридичних фактів, що мають значення для вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом РОЗУМЕНКОМ Олександром Юрійовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

А. П. Сидоренко