Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №645/3839/21 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/3839/21

Провадження № 1-кп/645/96/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_2

прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові матеріали справи за обвинувальним актом по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 31 січня 2021 року, приблизно о 06 год. 02хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим грубо порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху України , згідно до якого: «Водієві забороняється: а) керувати

транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під

впливом наркотичних чи токсичних речовин», керував автомобілем«Ford Edge» р.н. НОМЕР_1 та рухався по проспекту Петра Григоренка зі сторони

Стадіонного проїзду в напрямку проспекту Героїв Харкова (Московського) в м. Харкові зі

швидкістю 108 км/годину.

Під час руху по вищевказаному проспекту, в районі будинку № 9/1,

в порушення вимог п.12.3 та 12.4 Правил, згідно до яких: п. 12.3 «У разі

виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно

спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення

швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших

учасників руху об`їзду перешкоди», п.12.4 «У населених пунктах рух

транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год», діючи

необережно, перевищуючи дозволену у населеному пункті швидкість, не

зреагувавши на небезпеку для руху у вигляді велосипедиста

ОСОБА_6 , який рухався у попутному з ним напрямку і якого він об`єктивно

спроможній був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості чи

безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, та скоїв наїзд на

велосипедиста ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні

ушкодження від яких помер на місці пригоди. Причиною смерті ОСОБА_6 стала тупа травма тіла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у вигляді численних переламів кісток черепа та скелету, ушкоджень внутрішніх органів які є несумісними з життям.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Ford Edge» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинен був діяти згідно з п.п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля«Ford Edge» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в

причинному зв`язку з даною ДТП.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 беззаперечно визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені. Дійсно, в кінці січня 2026 року, в ранковий час, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «Ford Edge» та рухався по проспекту Петра Григоренка зі сторони Стадіонного проїзду в напрямку проспекту Героїв Харкова (Московського) в м. Харкові зі швидкістю більше 100 км/годину, та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 .

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним кримінального діяння, розуміючи яка міра покарання загрожує, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, а саме про обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує в межах пред`явленого прокурором обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки

дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило

смерть потерпілого ОСОБА_6 .

З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого, процесуальних витрат, речових доказів. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Вину обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України суд вважає доведеною.

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд вважає щире каяття обвинуваченого, який висловив критичну оцінку своєї поведінки шляхом повного визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність,добровільне відшкодування заподіяної шкоди, донат на Збройні сили України у розмірі 100000 гривень.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , передбаченою ст. 67 КК України, судом визнається вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не засуджений (Довідка №56-01022021/63061), як вбачається з повідомлення КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» № 2938 від 08.04.2021 року ОСОБА_5 на обліку в не перебуває, згідно повідомлення КНП «Міський психоневрологічний диспансер» № 3853 від 21.04.2021 року ОСОБА_5 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до закладу не звертався, має позитивну характеристики за місцем роботи (характеристика ФОП ОСОБА_7 від 24.02.2021 року) та проживання (характеристика КП «Жилкомсервіс» №189 від 23.02.2021 року), а також від настоятелів Свято-Борисо-Глібського жіночого монастиря від 24.02.2021 року, має на утриманні батьків інвалідів похилого віку: батька – ОСОБА_8 – інваліда ІІ групи (виписки з історій хвороб, пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 ,довідка МСЕК№290605 від 02.09.2020 року ), мати – ОСОБА_9 - інваліда ІІІ групи (виписки з історій хвороб, пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 , довідка МСЕК №099735).

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правилами дорожнього руху України регламентовано єдиний порядокдорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, через це уникнення обвинуваченим справедливого покарання негативно вплине й на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності Суворо дотримуватись Правил дорожнього руху.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст. 12 КК України, є неумисним тяжким кримінальним правопорушенням, наслідки вчинення кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, відсутність претензій матеріального та морального характеру, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання, з застосуванням ст. 75 України, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України, оскільки його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції від суспільства.

Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Так, статтею 75 КК визначено, що якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, тощо.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак діючи в межах наданої законом дискреції, суд має навести правові підстави та переконливі мотиви для постановленого ним рішення.

З врахуванням практики Європейського суду з прав людини рішення у справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», суд вважає за можливе застосувати іспитовий строк при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , як пропорційного (діяння та покарання), як такого що відповідало б меті покарання, а саме виправленню засудженого.

Суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 року внесено зміни до ст. 75 КК України, які виключають можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас за правилами ч. ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнається винним, вчинено 31.01.2021 року. На цей час діяла редакція ст. 75 КК України, яка не містила положень щодо неможливості її застосування до осіб, які допустили порушення правил дорожнього руху під час керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Оскільки можливість звільнення від кримінальної відповідальності є кримінально-правовим наслідком діяння, що встановлюється законом про кримінальну відповідальність, нова редакція ст. 75 КК України погіршує становище особи, у зв`язку з чим не має зворотної дії в часі, а тому суд застосовує ст.75 КК України у редакції станом на дату вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Таке покарання, на думку суду, буде співмірним вчиненому діянню, необхідним та достатнім для виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, наведеній в ст. 50 КК України, принципам гуманності, справедливості, індивідуалізації та невідворотності покарання.

Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.

Окрім того, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на засудженого ОСОБА_5 , передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експертів.

Заходи забезпечення - арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2021 у справі №953/1583/21, скасувати після набрання вироком суду законної сили.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки..

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки

У зв`язку зі звільненням засудженого ОСОБА_5 з випробуванням покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи,

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення по цій справі з 31 січня 2021 року по 26 березня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса» судової трасологічної експертизи №2520 від 26.05.2021 року у розмірі 12012 грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса» судової трасологічної експертизи №9641 від 26.05.2021 року у розмірі 7722 грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (Код доходів 24060300,)процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/3013-ІТ

від 26.04.2021 у розмірі 2615 грн. 20 коп,

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (Код доходів 24060300,)процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/8053-ІТ

від 29.04.2021 у розмірі 1961 грн. 40 коп. (Стягувач платежу Держава, код доходів 24060300).

Речовий доказ – фрагмент бамперу з механічними пошкодженнями, який вилучений під час огляду транспортного засобу FORD EDGE, номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили – повернути власнику.

Речові докази – СDR диск «VERBATIM CD-R»з відеозаписом з відеореєстратора, наданого ОСОБА_10 , DVD-R диск «ALERUS DVD-R4.7 GB/120 min» з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника управління, наданого УПП в м.Харкові, DVD-R диск VERBATIM 4/7 GB 16х120 min» з відеозаписом з камери спостереження компанії «ТРІОЛАН» за адресою: см.Харків, перехрестя пр-ту Петра Григоренка та б-ру Юр`єва, DVD-R диск «VIDEX MAMBA DVD-R – 16х DATA/VIDEO 4.7 GB /120 min» з відеозаписами з камер відеоспотереження з ГСК «За рулем» за адресою: м.Харків, пр-т Петра Григоренка та магазину ТОВ «МЕРЕДЕАН», що знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, мпісля набрання вироком законної сили – залишити там зберігати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2021 у справі №953/1583/21, провадження №1-кс/953/977/2021, на тимчасово вилучене майно ОСОБА_9 , яке було вилучено в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 31.01.2021 р., а саме на: автомобіль «Ford Edge» р.н. НОМЕР_1 , шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2021 у справі №953/1583/21, провадження №1-кс/953/976/2021 на майно, яке було вилучене 31.01.2021 в ході проведення огляду за адресою: м. Харків, пр. Петра Григоренко, 5/2, автомобіля «Ford Edge» р.н. р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_9 , а саме на підголівник з переднього лівого сидіння та підголівник з переднього правого пасажирського сидіння.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з дня вручення копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок який набрав законної сили є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: