Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №645/6822/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6822/25

Провадження № 2/645/456/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Сілантьєвої Е.Є.,

секретар судового засідання – Хілінського М.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач ОСОБА_1 (далі-позивач), в особі представника – адвоката Бабаскіна К.С. через систему «Електронний суд» звернувся до Немишлянського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП).

У позовній заяві просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка заподіяна внаслідок дорожньо- транспортної пригоди в розмірі 202 265,05 грн. (двісті дві тисячі двісті шістдесят п`ять грн. 05 коп.); витрати на проведення експертного дослідження за договором № 7029 в розмірі 5452,42 грн. (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві грн. 42 коп.); витрати на проведення експертного дослідження за договором № 9882 в розмірі 4998,05 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 05 коп.); витрати на проведення огляду автомобіля та дефектування деталей та розбирально-складальних робіт за рахунком №4496 в розмірі 3585,60 грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять грн., 60 коп.); витрати на проведення дефектування автомобіля за рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 996 грн. (дев`ятсот дев`яносто шість грн.); моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 30000, 00 грн. (тридцять тисяч грн.); витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.); сплачений судовий збір в розмірі 2472,97 грн. (дві тисячі сімдесят дві грн. 97 коп.).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02 квітня 2024 року о 16 год. 44 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_2 в районі будинку 23 по проспекту Олександрівському у м. Харкові, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем "Toyota Auris", д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдані матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1 та 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 травня 2024 року у справі № 645/2197/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 04.06.2024 року.

Транспортний засіб марки "Toyota Auris", д.н.з. НОМЕР_3 , який в результаті ДТП отримав механічні пошкодження, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 - Позивачу. Таким чином, особою винуватою у настанні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та винною особою в завданні матеріальної шкоди та моральної шкоди Позивачу є Відповідач.

Позивач, отримавши матеріальну шкоду в ДТП від дій Відповідача, після ДТП, 04.09.2024 самостійно звернувся до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" з метою проведення транспортно-товарознавчої експертизи для визначення вартості матеріального збитку, завданого йому в результаті пошкодження при ДТП, що мало місце 02.04.2024, автомобіля Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_3 , для подальшого використання у судовій справі щодо відшкодування збитків Позивачу, як власнику транспортного засобу. З метою надання послуг з проведення судової експертизи між Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" та Позивачем укладено договір № 7029 від 30.08.2024 року. За послуги, пов`язані із проведенням транспортно-товарознавчої експертизи за довогором № 7029 для визначення вартості матеріального збитку, завданого 02.04.2024 автомобілю Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_3 , Позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 5452 грн., 42 коп..

25.09.2024 відповідно до висновку експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса"№ 7029, за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_3 в результаті ДТП, що мало місце 02.04.2024 становить: 579 183, 80 грн. (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят три грн. 80 коп.) Вказана сума вартості матеріального збитку, в експертизі визначалася як ринкова вартість автомобіля на момент ДТП - 02.04.2024. На сторінці 10 зазначеного висновку експерта, в абзаці четвертому зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_3 дорівнює 607 981,85 тис. грн, що перевищує ринкову вартість автомобіля (579 183, 80 тис. грн). Відтак, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля, прийматься в розмірі його ринкової вартості на момент ДТП, яка відбулася 22.07.2024 (стор. 10 висновку). Таким чином, автомобіль Позивача, вважається фізично знищеним, а його ремонт - економічно необґрунтованим, що свідчить про те, що Позивач має право на відшкодування з боку Відповідача матеріальної шкоди у вигляді різниці між вартістю автомобіля до ДТП та після ДТП за вирахуванням передбаченої суми страхового відшкодування. Вартість автомобіля до ДТП та відповідно його ринкова вартість із визначеним матеріального збитку встановлена у висновку експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" № 7029 від 25.09.2024.

Крім того, Позивачу, для подання позовної заяви, окрім визначення вартості матеріального збитку його автомобіля, ще слід було визначити вартість автомобіля після ДТП в його залишковому стані. Для визначення вартості свого автомобіля Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_3 , після ДТП, шляхом проведення транспортно-товарознавчого дослідження., Позивач 14.11.2024 звернувся знову до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса". Для надання таких послуг між Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" та Позивачем 11.11.2024 укладено новий договір № 9882. Знову ж таки, за надання таких послуг, Позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 4998 грн., 05 коп.

За результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження - висновку експерта № 9882, ринкова вартість пошкодженого автомобіля Toyota Auris, д.н. НОМЕР_3 після ДТП, що мало місце 02.04.2024 року складає 216 918, 75 (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять грн. 64 коп.) Отже, Позивачем, за висновками експерта № 7029 та № 9882 встановлено матеріальний збиток у вигляді ринкової вартості автомобіля Позивача та ринкова вартість автомобіля після ДТП.

Як зазначалося раніше, Позивачу як власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, за вирахуванням суми страхового відшкодування.

На момент ДТП, 02.04.2024, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як Відповідача була застрахована у ПРАТ "СК "Арсенал страхування" за страховим полісом № 219992673 на загальну суму страхового відшкодування в розмірі 160 000 тис. грн. із франшизою в розмірі 1500 грн.

Позивач звернувся до страхової компанії Відповідача ПРАТ "СК "Арсенал страхування" для здійснення страхового відшкодування. 09.09.2024 року страхова компанія перерахувала Позивачеві грошові кошти в розмірі 158 500 тис. грн. за мінусом суми франшизи в розмірі 1500 грн. Суму франшизи Відповідач добровільно сплатив Позивачу.

Тож, розмір страхового відшкодування для Позивача за страховим полісом Відповідача склав максимальну суму і дорівнював 160 000 тис. грн.

Крім того, Позивачем понесені ще й інші витрати матеріального характеру, що пов`язані із забезпеченням огляду його пошкодженого транспортного засобу на СТО.

Відтак, за для забезпечення проведення огляду пошкодженого автомобіля, Позивачем було сплачено послуги СТО щодо дефектування автомобіля, а саме використання підйомника на СТО, проведення розбору автомобіля.

29.05.2024 ТОВ "Артсіті" виставило Позивачу рахунок на оплату № 4496 за надання таких послуг: 1) огляд автомобіля із дефектуванням деталей на суму 1792,80 грн.; 2) розбирально-складальні роботи на суму 1792,80 грн. Разом, за ці роботи, Позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 3585, 60 грн., що підтверджується вищевказаним рахунком та платіжною інструкцією Sense Bank № 4R62-71I7-CWFQ-Y149 від 29.05.2024 року. 11.09.2025, те ж саме ТОВ "Артсіті", виставило Позивачу рахунок на оплату № 7463 за дефектування автомобіля на суму 996 грн.

За таке дефектування, Позивач також сплатив грошові кошти на суму 996 грн., що підтверджується вищевказаним рахунком від ТОВ "Артсіті", актом виконаних робіт № CI-795219 від 11.09.2024 та платіжною інструкцією Sense Bank № MJLW-WDIH-FGGR-U3GG від 11.09.2024 року.

Будь-яких заяв та клопотань в ході проведення судового розгляду від відповідача не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.

Рух справи

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 08.10.2025 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, по справі призначено підготовче судове засідання, відповідачу наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 04.12.2025 року підготовче засідання у цивільній справі закрито, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача Бабаскін К.С. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати справи за відсутності позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку статті 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом відповідно до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив суд про причини неявки та не подав відзив, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, відповідно до статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Встановлені фактичні обставини справи, застосовані норми права та мотиви суду

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 4 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Предметом спору у суді є сума відшкодування майнової шкоди, яка не покриває витрати для відновлення пошкодженого майна.

Позивач є власником транспортного засобу Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 12).

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 травня 2024 року встановлено, що ОСОБА_2 , 02 квітня 2024 року, приблизно о 16 год. 44 хв., керуючи транспортним засобом "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_2 , в районі будинку 23 по проспекту Олександрівському у м. Харкові, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем "Toyota Auris", д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдані матеріальні збитки. Окрім того, пасажирка автомобіля "Toyota Auris", д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин голови. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1 та 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП (а.с. 13).

Оскільки цивільна відповідальність відповідача була застрахована у ПрAT «СК «Арсенал страхування» (страховий поліс № 219992673), зазначеною страховою компанією було здійснено страхову виплату у розмірі 158500,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №43285200 від 09.09.2024 року (а.с. 31).

Суму франшизи в розмірі 1500 грн. відповідач добровільно сплатив позивачу, що не заперечувалось останнім.

Відповідно до висновку експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №7029 від 25.09.2024, за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_3 на момент ДТП, яка відбулась 02.04.2024 становить: 579 183,80 грн. (а.с. 15-18).

Вказана сума вартості матеріального збитку, в експертизі визначалася як ринкова вартість автомобіля на момент ДТП – 02.04.2024. На сторінці 10 зазначеного висновку експерта, в абзаці четвертому зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_3 дорівнює 607 981,85 грн, що перевищує ринкову вартість автомобіля (579 183,80 грн).

Вартість автомобіля до ДТП та відповідно його ринкова вартість із визначеним матеріального збитку встановлена у висновку експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" № 7029.

Відповідно до висновку експерта №9882 від 26.11.2024 наданого Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", вбачається, що на вирішення експертного дослідження №9882 було поставлено наступне питання: "Визначення ринкової вартості пошкодженого автомобіля Toyota Auris, реєстраційний номер НОМЕР_3 після ДТП, що мало місце 02.042024 року. Розрахунки провести на підставі даних висновку №7029 від 25.09.2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослядження, який виконано судовим експертом ННЦ ІСЕ Кір`яковим С.О.". За результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження висновку експерта №9882, ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_3 після ДТП, що мало місце 02.04.2024, складає 216 918,75 грн. (а.с. 25-27).

Таким чином, за висновками експерта № 7029 та №9882 встановлено матеріальний збиток у вигляді ринкової вартості автомобіля позивача та ринкова вартість автомобіля після ДТП.

Під час судового розгляду судом не здобуто та учасниками процесу не надано жодних належних і допустимих доказів, що автомобіль «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_3 мав будь-які пошкодження до ДТП, яка мала місце 02 квітня 2024 року.

А тому суд приймає як належний і допустимий доказ в підтвердження заподіяних пошкоджень спричинених автомобілю «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_3 під час ДТП 02 квітня 2024 року з вини відповідача, оскільки сам факт ДТП сторона відповідача не заперечує, а будь-яких інших доказів на спростування виявлених пошкоджень на зазначеному автомобілі стороною відповідача не надано.

Стороною відповідача не надано іншого експертного висновку, який би спростовував обставини встановлені у вказаному висновку.

Визначаючи суму, яка підлягає відшкодуванню у зв`язку з заподіяною шкодою, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року в справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Отже, відповідач, як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Механізм відшкодування витрат у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу визначається, зокрема, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди , а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц зазначено, що у випадку, якщо транспортний засіб є фізично знищеним, то його власнику відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19. Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №753/11069/16-ц, задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до п. 1.6 Методики, товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів економічна доцільність ремонту КТЗ - принцип оцінки, який передбачає, що відновлювальний ремонт КТЗ є доцільним лише за умови, що вартість відновлювального ремонту КТЗ підвищує його ринкову вартість, проте не перевищує її. Відповідно до п. 8.2 Методики, вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, якщо незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість. А тому, суд погоджується, що ремонт транспортного засобу позивача є економічно невигідним, оскільки вартість витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, судом встановлено, що в наслідок неправомірних дій відповідача, позивачу було завдано майнової шкоди збитків, які знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку зі вказаними діями відповідача. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

З огляду на викладене, суд встановив, що матеріальний збиток завданий позивачу як власнику транспортного засобу «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 202 265,05 грн., що є різницею між вартістю автомобіля до ДТП та після ДТП за вирахуванням суми страхового відшкодування та прораховується як 579 183,80 грн - 216 918,75 грн - 160 000, 00 грн = 202 265,05 грн, де 579 183,80 грн. - це матеріальний збиток, завданий автомобілю позивача, що дорівнює його ринковій вартості, 216 918,75 грн. - ринкова вартість автомобіля позивача після ДТП, та 160 000,00 грн - сума максимального страхового відшкодування.

Таким чином з відповідача в користь позивача слід стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП різницю між розміром матеріального збитку та сумою виплаченого страхового відшкодування, що становить 202 265,05 гривень.

Щодо стягнення моральної шкоди

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14 (провадження №14-538цс19).

Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Відповідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Суд погоджується, що внаслідок ДТП і пошкодження транспортного засобу позивача йому була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню. Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що саме по собі пошкодження автомобіля, який до цього не перебував у ДТП і не можливість користуванням ним протягом тривалого часу створює душевні страждання та певні незручності, що зумовлює зміну привичного способу життя та спричиняє певний дискомфорт, беручи до уваги психологічно-травмуючий фактор (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 30000,00 гривень, що буде достатнім для розумного задоволення потреб позивача та не призведе до його безпідставного збагачення.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та повязані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Згідно частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно Договором про надання правової допомоги №12/09/2025 від 12 вересня 2025 року передбачена вартість послуг, яка за домовленістю сторін складає фіксовану суму у розмірі 20000,00 грн.

Постановою ВС України від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 визначено, що гонорар адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суду надано: договір про надання правничої(правової) допомоги №12/09/2025 від 12 вересня 2025 року; акт надання послуг професійної (правничої) допомоги від 01.10.2025 до договору №12/09/2025 від 12 вересня 2025 року на загальну суму 20000,00 грн.

Доказами з оплати таких послуг є виписка з рахунку, якою підтверджується зарахування коштів на картковий рахунок адвоката Бабаскіна К.С. 12.09.2025 від позивача, платіжна інструкція від 12.09.2025 про оплату таких послуг позивачем на рахунок адвоката із призначенням платежу.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд враховує складність судової справи, об`єм наданої правничої допомоги та ціну позову.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 сформовано висновок, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Підстав передбачених положеннями статті 141 ЦПК України для зменшення вказаних витрат судом не встановлено.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що з метою надання послуг з проведення судової експертизи між Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" та позивачем укладено договір №7029 від 30.08.2024 року. За послуги, пов`язані із проведенням транспортно-товарознавчої експертизи, позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 5 452 грн. 42 коп, що підтверджується актом попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження №7029 від 04.09.2024 та актом здачі-приймання висновку експерта №7029 від 25.09.2024.

Крім цього, між Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" та позивачем укладено договір №9882. За надання таких послуг, позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 4 998 грн. 05 коп., що підтверджується актом попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта №9882 від 14.11.2024 та актом здачі приймання висновку експерта № 9882 від 26.11.2024, рахунком на оплату № 2121 від 19.11.2024 та платіжною інструкцією від 22.11.2024.

Ураховуючи наведене, суд стягує вищевказані витрати на проведення експертного дослідження з відповідача.

Крім того судом встановлено, що позивачем понесені ще й інші витрати матеріального характеру, що пов`язані із забезпеченням огляду його пошкодженого транспортного засобу на СТО.

Відтак, за для забезпечення проведення огляду пошкодженого автомобіля позивачем було сплачено послуги СТО щодо дефектування автомобіля, а саме використання підйомника на СТО, проведення розбору автомобіля.

29.05.2024 ТОВ "Артсіті" виставило Позивачу рахунок на оплату № 4496 за надання таких послуг: 1) огляд автомобіля із дефектуванням деталей на суму 1792,80 грн.; 2) розбирально-складальні роботи на суму 1792,80 грн. Разом, за ці роботи позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 3585, 60 грн., що підтверджується вищевказаним рахунком та платіжною інструкцією Sense Bank № 4R62-71I7-CWFQ-Y149 від 29.05.2024 року. 11.09.2025, те ж саме ТОВ "Артсіті", виставило позивачу рахунок на оплату № 7463 за дефектування автомобіля на суму 996 грн. За таке дефектування позивач також сплатив грошові кошти на суму 996 грн., що підтверджується вищевказаним рахунком від ТОВ "Артсіті", актом виконаних робіт № CI-795219 від 11.09.2024 та платіжною інструкцією Sense Bank № MJLW-WDIH-FGGR-U3GG від 11.09.2024 року.

Ураховуючи наведене, суд стягує вищевказані витрати з відповідача.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 2472,97 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) матеріальну шкоду, яка заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 202 265,05 грн. (двісті дві тисячі двісті шістдесят п`ять грн. 05 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на проведення експертного дослідження за договором № 7029 в розмірі 5452,42 грн. (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві грн. 42 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на проведення експертного дослідження за договором № 9882 в розмірі 4998,05 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 05 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на проведення огляду автомобіля та дефектування деталей та розбирально-складальних робіт за рахунком №4496 в розмірі 3585,60 грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять грн., 60 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на проведення дефектування автомобіля за рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 996 грн. (дев`ятсот дев`яносто шість грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 30000, 00 грн. (тридцять тисяч грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 2472,97 грн. (дві тисячі сімдесят дві грн. 97 коп.)

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 02.07.2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_8 виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 28.08.1999,

представник позивача – адвокат Бабаскін Кирило Сергійович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3759 від 23.03.2021, адреса листування м. Харків, а/с 7110, 61024, РНОКПП НОМЕР_9 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання останнє відоме: АДРЕСА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Е.Є. Сілантьєва