Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №643/8658/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/8658/25

Провадження № 2-а/643/45/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання – Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач, Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративного стягнення № 005507 від 20.05.2025, якою позивача, як керівника Акціонерного товариства «Харківське кар`єроуправління» (далі – АТ «Харківське кар`єроуправління»), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не з`ясовано і не доведено обставин, які б свідчили про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог ст. 280, 283 КУпАП. Зокрема, позивач посилався на те, що перевірений транспортний засіб SINOTRUCK, державний номерний знак НОМЕР_1 , був помилково віднесений до категорії, для якої нормативно допустима маса становить 38 тонн. На переконання позивача, транспортний засіб є тягачем з причепом, для якого встановлено інший норматив. Крім того, позивач зазначав про розбіжність між відображеним у постанові відсотком перевищення вагових параметрів (22,60 %) та відсотком, самостійно розрахованим позивачем за даними товарно-транспортної накладної.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 04.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано у відповідача належним чином засвідчені матеріали справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду яких прийнято оскаржувану постанову.

10.06.2025 на виконання зазначеної ухвали відповідач подав до суду клопотання про поновлення процесуального строку та матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.

19.06.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві відповідач послався на те, що 30.04.2025 старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення № НР 003195 від 28.04.2025 проведено рейдову перевірку на автомобільній дорозі М-03 «Київ-Харків-Довжанський», 471 км, під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу SINOTRUCK, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . За результатами зважування встановлено, що повна маса транспортного засобу становила 46,68 т при нормативно допустимій масі 38 т, тобто перевищення склало 22,60 %. Відповідач зазначив, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу останній є чотирьохвісним автомобілем з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами, для якого п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено норматив саме 38 т, а не 40 т, як помилково зазначав позивач, виходячи з припущення про належність транспортного засобу до категорії «тягач з причепом». Щодо суб`єкта відповідальності відповідач послався на дані товарно-транспортної накладної № ПРП-000002126 від 30.04.2025, згідно з якою вантажовідправником вантажу (пісок намивний) є АТ «Харківське кар`єроуправління», в.о. керівника якого станом на дату виявлення правопорушення був позивач.

27.06.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій, не погоджуючись з доводами відповідача, навів такі додаткові аргументи: 1) оскаржувана постанова за формою та змістом не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (далі – Інструкція № 512), оскільки не містить розподілу навантаження за осями транспортного засобу, відомостей про засіб вимірювальної техніки та розрахунку допустимої похибки; 2) відповідачем не враховано похибку вимірювання вагового комплексу, яка, за твердженням позивача, згідно з ДСТУ OIML R134-1:2010 складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу, у зв`язку з чим, на переконання позивача, дійсне перевищення вагових параметрів становить не 22,60 %, а 12,8 %, що відповідає складу правопорушення, передбаченого ч. 2, а не ч. 3 ст. 132-2 КУпАП; 3) відповідачем не враховано властивостей вантажу (пісок намивний), який є сипучим (подільним) вантажем, здатним переміщуватися по осях транспортного засобу під час руху, у зв`язку з чим, на думку позивача, результати поосьового зважування у русі не можуть вважатися достовірними за відсутності затвердженої методики вимірювання вагових параметрів сипучих вантажів.

07.07.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що вимогам форми постанови, викладеним у пункті 4 розділу ІІІ Інструкції № 512, оскаржувана постанова відповідає повністю, а позивач помилково застосовує іншу інструкцію – Інструкцію з оформлення матеріалів про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, яка регулює інші правовідносини та не поширюється на цей випадок, позаяк правопорушення виявлено не в автоматичному режимі, а під час рейдової перевірки. Щодо доводів про похибку вимірювання відповідач послався на те, що зважування здійснювалося повіреним засобом вимірювальної техніки – вагами автомобільними для зважування у русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9, заводський № 2053, що підтверджується свідоцтвом про повірку № 4424, чинним до 10.10.2025.

Крім того, відповідач зазначив, що допустиме за п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі – Правила № 30), перевищення вагових параметрів на 2 % є величиною похибки, яка враховується виключно для цілей оформлення дозволу на проїзд та справляння плати за проїзд, а не для визначення відсоткового перевищення з метою кваліфікації діяння за ст. 132-2 КУпАП, на підтвердження чого посилався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 380/5173/20.

Оскільки розгляд справи проводився за відсутності учасників справи (в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

28.04.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок на території Донецької, Луганської та Харківської областей на період з 28.04.2025 по 04.05.2025, на підставі якого видано направлення на рейдову перевірку № НР 003195 від 28.04.2025 старшим державним інспекторам Відділу, у тому числі Пархоменку В.В. та Целогородцеву А.В.

30.04.2025 о 14 год. 55 хв. на ділянці автомобільної дороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський», 471 км, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) державними інспекторами зупинено та перевірено транспортний засіб марки SINOTRUCK, модель ZZ3317N3267E1, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що здійснював перевезення вантажу (пісок намивний) згідно з товарно-транспортною накладною № ПРП-000002126 від 30.04.2025.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 транспортний засіб SINOTRUCK, державний номерний знак НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним транспортним засобом (самоскидом) категорії N3, повна маса якого згідно з реєстраційними даними становить 40000 кг, маса без навантаження – 17200 кг, кількість осей – чотири, з яких дві рульові.

За результатами здійсненого державними інспекторами габаритно-вагового контролю з використанням автоматичних ваг для зважування у русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9, заводський № 2053 (свідоцтво про повірку № 4424, чинне до 10.10.2025), зафіксовано навантаження на осі транспортного засобу: вісь 1 – 6530 кг, вісь 2 – 5500 кг, вісь 3 – 17480 кг, вісь 4 – 17170 кг, що в сумі становить повну масу транспортного засобу 46680 кг (46,68 т), про що складено довідку № 0052776 від 30.04.2025 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0055177 від 30.04.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Відповідно до п.п. «б» п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР), для чотирьохвісного автомобіля з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами, нормативно допустима фактична маса на автомобільних дорогах державного значення становить 38 тонн.

Ураховуючи технічні характеристики транспортного засобу (чотири осі, дві з яких рульові, повна маса за документами виробника 40 т, вантажопідйомність 22,8 т), а також фотофіксацію транспортного засобу, здійснену під час перевірки, суд погоджується з висновком відповідача про те, що до перевіреного транспортного засобу підлягає застосуванню норматив саме для чотирьохвісного автомобіля з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами (38 т), а не норматив для комбінації тягача з причепом (40 т), на застосуванні якого наполягав позивач. Матеріали справи не містять свідоцтва про реєстрацію причепа чи напівпричепа, тоді як акт № 0055177 від 30.04.2025 та довідка № 0052776 від 30.04.2025 у графах щодо причепа (напівпричепа) містять прочерки, що додатково підтверджує рух транспортного засобу без причепа, одиничним автомобілем.

Отже, перевищення нормативно встановленої маси транспортного засобу становило 8,68 т, що з урахуванням нормативу 38 т складає 22,84 %, тобто розташовується у межах діапазону понад 20 %, але не більше 30 % включно, який зазначено в оскаржуваній постанові (22,60 %).

Незначна розбіжність у другому знаку після коми між значенням, наведеним в оскаржуваній постанові (22,60 %), та розрахунком суду (22,84 %) не впливає на кваліфікацію діяння, оскільки обидва значення перебувають у одному й тому самому діапазоні перевищення вагових параметрів – понад 20%, але не більше 30% включно, що передбачає адміністративну відповідальність за ч. 3 ст. 132-2 КУпАП.

Виявлене порушення зафіксовано в акті № АР107408 від 30.04.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з товарно-транспортною накладною № ПРП-000002126 від 30.04.2025 вантажовідправником вантажу (пісок намивний, кількість 20 місць) є АТ «Харківське кар`єроуправління» (код ЄДРПОУ 01267751, місцезнаходження: Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Нагірна, 60), вантажоодержувачем – Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Сплав-500», перевізником – Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, яка станом на дату виявлення правопорушення виконувала обов`язки генерального директора АТ «Харківське кар`єроуправління» з правом підпису без довіреності, є позивач – ОСОБА_1

06.05.2025 відповідачем сформовано повідомлення № 40312/40/24-25 про виклик для розгляду справи на 20.05.2025 з 10 до 11 год., яке направлено рекомендованим листом на адресу АТ «Харківське кар`єроуправління» (вул. Нагірна, 60, смт Безлюдівка, Харківський р-н, Харківська обл.) та отримано адресатом 09.05.2025, що підтверджується даними відстеження поштового відправлення № 0601143228057.

20.05.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Черсуновим В.О., розглянувши акт № АР107408 від 30.04.2025, винесено постанову № 005507 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 , як керівника АТ «Харківське кар`єроуправління», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн.

Копію постанови разом із супровідним листом № 45144/40/24-25 від 20.05.2025 направлено АТ «Харківське кар`єроуправління» рекомендованим поштовим відправленням № 0601148608966, яке отримано 28.05.2025.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено ст. 132-2 КУпАП, внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно, тягне за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб-підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно визначення, наведеного у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», вантажовідправник – фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж. Вимогами ст. 51-1 цього Закону на вантажовідправника покладено обов`язок вносити до товарно-транспортної накладної відомості про масу або габарити вантажу.

Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов`язків. Оскільки АТ «Харківське кар`єроуправління» як юридична особа не є суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 132-2 КУпАП, суд погоджується з висновком відповідача про те, що належним суб`єктом відповідальності за внесення вантажовідправником недостовірних відомостей до товарно-транспортної накладної є позивач як особа, яка станом на дату виявлення правопорушення виконувала функції одноосібного виконавчого органу АТ «Харківське кар`єроуправління» та відповідно до ст. 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідала за достовірність відомостей, внесених вантажовідправником до товарно-транспортної накладної.

Щодо доводів позивача про невідповідність оскаржуваної постанови формі, встановленій

ст. 283 КУпАП, суд зазначає таке.

Положенням ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке правопорушення; прийняте у справі рішення.

Дослідивши текст оскаржуваної постанови № 005507 від 20.05.2025, суд встановив, що вона містить найменування органу та посадової особи, яка її винесла, дату розгляду справи, відомості про позивача як особу, яка притягається до відповідальності, із зазначенням посади та найменування юридичної особи – керівника, опис обставин виявленого правопорушення (місце, час, транспортний засіб, зміст порушення п. 22.5 ПДР із зазначенням відсотка перевищення), посилання на ч. 3 ст. 132-2 КУпАП як норму, що передбачає адміністративну відповідальність, та резолютивну частину про визнання позивача винним і накладення штрафу з реквізитами для сплати. Відтак, постанова за своїм змістом відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Доводи позивача про застосування Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (наказ Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021, зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 1286/36908), суд відхиляє, оскільки правопорушення позивача виявлено не в автоматичному режимі, а під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадовими особами відповідача безпосередньо на місці, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі (наказ Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021, зареєстрований у Міністерстві юстиції України за

№ 1287/36909), вимогам якої, як встановлено судом, оскаржувана постанова відповідає.

Щодо доводів позивача як підстави для скасування оскаржуваної постанови суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що зважування транспортного засобу здійснювалося з використанням автоматичних ваг для зважування у русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9, заводський № 2053, які на момент проведення перевірки пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 4424, чинним до 10.10.2025, яким засвідчено відповідність приладу вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 за класом точності 2. Отже, вимірювання здійснено повіреним засобом вимірювальної техніки, придатність якого до застосування підтверджена належним чином.

Дійсно, величина похибки в розмірі 10 % щодо загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на вісь встановлена для приладів автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів у русі, які відповідають ДСТУ OIML R134-1:2010, і застосовується уповноваженими особами відповідача при розрахунку відсоткового перевищення вагових параметрів. Однак суд звертає увагу, що обов`язок зазначати у постанові виміряні з урахуванням такої похибки вагові параметри транспортного засобу встановлено п. 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі – Порядок № 1174), який регулює виключно порядок винесення постанов за правопорушеннями, зафіксованими автоматичним пунктом фіксації – комплексом технічних засобів, що здійснює вимірювання без участі посадової особи, з подальшою фотозйомкою та автоматизованим формуванням проекту постанови.

У цій справі правопорушення позивача виявлено не автоматичним пунктом фіксації, а під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі), яка здійснювалася відповідно до Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, безпосередньо старшими державними інспекторами Пархоменком В.В. та Целогородцевим А.В., які особисто здійснювали габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, про що свідчать їхні підписи у довідці № 0052776 від 30.04.2025 (як посадової особи, що проводила габаритно-ваговий контроль, та оператора вагового комплексу). Порядок № 1174 та встановлений його п. 17 обов`язок обчислення похибки на подібні правовідносини не поширюються, а Інструкція № 512 (у редакції для правопорушень, зафіксованих не в автоматичному режимі), яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, аналогічної вимоги не містить.

За таких обставин суд доходить висновку, що похибка вимірювального приладу в розмірі 10 % (16 % для навантаження на вісь), на яку посилається позивач, є спеціальним механізмом, встановленим виключно для цілей формування постанов за правопорушеннями, зафіксованими в автоматичному режимі, і не підлягає застосуванню до постанови, прийнятої за результатами рейдової перевірки, проведеної посадовими особами відповідача особисто з використанням повіреного засобу вимірювальної техніки.

Відсутність правових підстав для віднімання зазначеної похибки при розрахунку відсоткового перевищення вагових параметрів у цій справі додатково підтверджується тим, що передбачена п. 4 Правил № 30 величина похибки в розмірі 2 % також встановлена законодавцем виключно для цілей визначення необхідності оформлення дозволу на проїзд, а не для кваліфікації діяння за ст. 132-2 КУпАП, як це викладено в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 380/5173/20.

Окрім цього, суд враховує, що передбачена п. 4 Правил № 30 величина похибки в розмірі 2 % встановлена законодавцем виключно для цілей визначення необхідності оформлення дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та внесення плати за проїзд, а не для цілей визначення відсоткового перевищення вагових параметрів з метою кваліфікації адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-2 КУпАП. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі

№ 380/5173/20, згідно з якою перевищення вагових параметрів на 2 % є самостійним понаднормативним перевищенням, яке не породжує наслідків у вигляді обов`язку оформлення дозволу та внесення плати за проїзд, але не є допустимим відхиленням, яке підлягає врахуванню при обчисленні загальної величини перевищення вагових параметрів над нормативними для цілей притягнення до адміністративної відповідальності. Із наведеного суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зменшення зафіксованого приладом показника маси транспортного засобу на будь-яку величину похибки при визначенні відсотка перевищення вагових параметрів для цілей кваліфікації діяння за ст. 132-2 КУпАП.

Доводи позивача про неможливість достовірного встановлення вагових параметрів транспортного засобу у зв`язку з перевезенням сипучого (подільного) вантажу (піску намивного) за відсутності затвердженої методики вимірювання поосьових навантажень сипучих вантажів у русі, суд відхиляє з таких підстав..

Диспозиція ст. 132-2 КУпАП пов`язує адміністративну відповідальність вантажовідправника з фактом внесення до товарно-транспортної накладної відомостей про масу вантажу, що не відповідають фактичним даним, встановленим під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу в цілому, а не з характеристиками методики вимірювання поосьових навантажень окремо для кожного виду вантажу. Норми п. 22.5 ПДР та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, не передбачають винятків або особливого порядку визначення повної маси транспортного засобу залежно від виду (сипучості, подільності) перевезеного вантажу. Обов`язок вантажовідправника щодо внесення до товарно-транспортної накладної відомостей про масу вантажу, що відповідають фактичним даним, не залежить від фізичних властивостей вантажу, а покликаний забезпечити безпеку дорожнього руху та збереження автомобільних доріг незалежно від виду вантажу, який перевозиться. Позивачем не надано доказів того, що зафіксована приладом повна маса транспортного засобу є недостовірною з причин, пов`язаних саме з властивостями вантажу, а не з фактичним перевантаженням транспортного засобу, тоді як обов`язок вантажовідправника забезпечити відповідність внесених до товарно-транспортної накладної відомостей про масу вантажу фактичним даним не поставлено законодавцем у залежність від виду вантажу. У зв`язку з чим зазначені доводи позивача суд відхиляє.

Вирішуючи питання про дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 132-2 цього Кодексу, а на підставі ч. 4 ст. 258 КУпАП уповноваженою посадовою особою на місці виявлення такого правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП, при цьому справа про таке правопорушення відповідно до ст. 249 КУпАП розглядається без дотримання вимоги про відкритий розгляд справи в присутності особи, яка притягається до відповідальності.

Разом з тим суд враховує, що відповідачем позивача було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи завчасно – повідомлення № 40312/40/24-25 від 06.05.2025 отримано АТ «Харківське кар`єроуправління» 09.05.2025, тобто за одинадцять днів до дати розгляду справи (20.05.2025), а отже позивач мав реальну можливість реалізувати надані йому ст. 268 КУпАП та ст. 28 Закону України «Про адміністративну процедуру» права, зокрема ознайомитися з матеріалами справи, надати пояснення та докази, з`явитися особисто або забезпечити явку представника, чим позивач не скористався.

Аналогічний підхід щодо оцінки належності повідомлення особи про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та відсутності обов`язкової потреби особистої участі такої особи для правомірності постанови викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 та від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, відповідно до яких відсутність особи під час розгляду справи не позбавляє її права спростовувати вину в судовому порядку та не є самостійною підставою для скасування постанови за умови належного повідомлення такої особи про розгляд справи.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а правопорушення, передбачене ст. 132-2 КУпАП, не належить до триваючих правопорушень. У цій справі правопорушення виявлено 30.04.2025, а оскаржувану постанову винесено 20.05.2025, тобто в межах установленого двомісячного строку, що виключає наявність передбаченої ст. 38 КУпАП самостійної підстави для скасування постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами дослідження наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність оскаржуваної постанови № 005507 від 20.05.2025, а саме: наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-2 КУпАП; наявність в діях позивача, як уповноваженої посадової особи вантажовідправника, складу зазначеного правопорушення; дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, включно з належним повідомленням позивача про розгляд справи та дотриманням строку накладення стягнення; відповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 283 КУпАП та Інструкції № 512.

Доводи позивача, наведені в позовній заяві, відповіді на відзив та інших поданих до суду заявах по суті справи, не спростовують встановлених судом обставин та висновків відповідача, викладених в оскаржуваній постанові, а тому підстав для визнання її протиправною та скасування судом не встановлено.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, п. 58) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32–41), відповідно до яких обов`язок суду обґрунтувати рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент, а міра, до якої суд має виконати цей обов`язок, може бути різною залежно від характеру рішення. Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання окремої відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом досліджені усі основні питання, що мають значення для прийняття цього рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про залишення оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви - без задоволення;

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що, оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення на користь позивача сплаченого ним судового збору відповідно до ст. 139 КАС України відсутні. Відповідачем вимог про розподіл судових витрат не заявлено.

Керуючись ст. 7, 9, 14, 38, 132-2, 249, 251, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2, 6, 77, 132-134, 139, 241-246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 005507 від 20.05.2025 – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51).

Суддя Борис ЗАМІКУЛА