Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №643/6404/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/6404/25

Провадження № 2/643/611/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 (відповідач) на свою користь заборгованість за комунальні послуги в загальному розмірі 38132,27 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (Квартира), не сплачувала своєчасно отримані за вказаною адресою послуги з теплопостачання та постачання гарячої води. У зв`язку з наведеним у відповідача станом на 01.04.2025 утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 27.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання 03.06.2026 не з`явився, в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В додаткових письмових поясненнях, поданих через систему «Електронний суд», представником позивача зазначено, що 11.07.2025 (вже після винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі) до абонентської зали Салтівської філії КП «Харківські теплові мережі» звернулась громадянка ОСОБА_3 , яка 27.05.2025 набула право власності на 1/3 квартири АДРЕСА_2 (інше право власності на 2/3 даної квартири належить її доньці – ОСОБА_4 ), з проханням відкрити новий особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 надала відповідний пакет документації, зокрема копію договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири від 27.05.2025, продавцем за яким є відповідач по даній справі – ОСОБА_5 . Пунктом 12 цього договору чітко визначено, що “продавець зобов`язується звільнити вказану квартиру від речей домашнього вжитку, виселитися з усіма проживаючими особами, передати ключі від квартири до 27 травня 2025 року. Продавець до 30 липня 2025 року зобов`язується сплатити всю наявну заборгованість по квартирній платі та оплаті комунальних послуг по цій квартирі станом на 27 травня 2025 року”. Це зобов`язання ОСОБА_6 на даний час не виконано, зокрема заборгованість перед позивачем не погашена.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. В частині вимог про стягнення заборгованості за гарячу воду позов не визнала, оскільки відповідач тривалий час проживає разом з дочкою за іншою адресою та не користується послугами позивача з надання гарячої води.

У письмових поясненнях, поданих через систему «Електронний суд», представником відповідача зазначено, що відповідач фактично у квартирі АДРЕСА_2 не мешкала, а тому не користувалася гарячою водою. З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, як і багато громадян України, відповідач разом з донькою, рятуючи свої життя, 20.03.2022 покинула територію України та виїхала до Чехії, де перебувала до 31.03.2023 (на підставі візи захисту). Після закінчення терміну візи захисту Чехії відповідач з дитиною виїхали з Чехії до Туреччини, де перебували з 05.05.2023 по 17.03.2024 (ВНЖ).А тому період перебування відповідача разом з дитиною за кордоном взагалі не повинен братися до розрахунку. Крім того, 13.05.2019 відповідач згідно договору купівлі-продажу придбала житловий будинок загальною площею 200,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно листа ТОВ «СОЗІДАТЕЛЬ» від 01.10.2025 № 01/10/25, відповідач разом з донькою з 14.05.2019 до сьогоднішнього часу проживає у придбаному вищенаведеному будинку. А тому, повернувшись до України, відповідач разом з дитиною мешкали у зазначеному вище житловому будинку. В квартирі АДРЕСА_2 в спірний період з 01.06.2022 по 31.03.2025 відповідач фактично не мешкала. Ураховуючи наведене, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали, встановив таке.

Станом на 21.04.2025 відповідач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова, та була споживачем послуг, які надав позивач за вказаною адресою. Реєстрація відповідача за вказаною адресою відбулась 20.05.2010.

Згідно з наданими позивачем відомостями про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, заборгованість відповідача за вказані вище послуги станом на 01.04.2025 складає 38132,27 грн., з яких: 18777,61 грн. – заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.03.2025; 999,60 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.03.2025; 16401,61 грн. – за послугу з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.03.2025; 579,36 грн. – за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.03.2025; 1163,24 грн. – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.09.2022 по 31.03.2025; 210,85 грн. – за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.09.2022 по 31.03.2025.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 27.05.2025, укладеного між відповідачем (продавець) та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (покупці), відповідач передала у власність покупців, а покупці прийняли у власність належну відповідачу на праві приватної власності Квартиру. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. 27.05.2025, зареєстрований в реєстрі за № 2194.

Факт укладення вказаного вище договору підтверджується Витягами з державного реєстру речових прав від 27.05.2025.

Як вбачається з листа директора ТОВ «СОЗІДАТЕЛЬ» № 01/10/25 від 01.10.2025, ТОВ «СОЗІДАТЕЛЬ», як власник електричної мережі котеджного містечка «Резиденція», яке розташовано за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, підтверджує, що власниця житлового будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 проживає разом з донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 з 14.05.2019.

На підтвердження доводів щодо перебування відповідача за межами України представником відповідача надано копії віз та інших документів, складених іноземною мовою. Переклад вказаних документів українською мовою суду не наданий, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити у повному обсязі зміст вказаних документів.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд керується таким.

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Згідно з ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартплати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги в квартирі, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019 (далі – Закон в редакції з 01.05.2019) передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону в редакції з 01.05.2019, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок споживачів оплачувати вказані вище послуги передбачений також «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яка діяла в період існування спірних правовідносин (п. 12, 20, 21, 30).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 79 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

У постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 зазначено, що стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Підпунктом 7 п. 43 «Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, передбачено, що споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до підпункту 12 п. 41 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1023),споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Виходячи з наведених вище норм законодавства, у разі тимчасової відсутності відповідача у приміщенні вказаної вище Квартири, відповідач була зобов`язана періодично надавати позивачу відповідну заяву з підтвердними документами в електронній або паперовій формі. Виключно у разі надання відповідачем такої заяви, у неї виникало б право неоплачувати вартість послуг, які надавались позивачем.

Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України відповідачем та її представником не надано суду доказів звернення відповідача до позивача із заявами про тимчасову відсутність, поданими у відповідності до вказаних вище норм законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердила, що відповідач не зверталась до позивача із заявами про тимчасову відсутність.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не вчинила передбачених законодавством дій, з якими законодавство пов`язує можливість здійснення перерахунку заборгованості за отримані послуги.

Ураховуючи наведене, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу плату за послуги, які надавались за адресою вказаної вище Квартири, в якій відповідач була зареєстрована за місцем проживання на момент надання позивачем відповідних послуг.

Суд також враховує, що заборгованість, яку просить стягнути позивач, утворилась за період з 01.06.2022 по 31.03.2025, тобто до моменту відчуження квартири. Відтак саме відповідач як власник вказаного житлового приміщення та споживач житлово-комунальних послуг у спірний період була зобов`язана своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач фактично не проживала у Квартирі та перебувала за межами України, не спростовують її обов`язку щодо оплати послуг, оскільки чинним законодавством передбачений спеціальний порядок реалізації права на неоплату вартості окремих комунальних послуг у разі тимчасової відсутності споживача, який передбачає звернення до виконавця послуг із відповідною заявою та документальним підтвердженням таких обставин. Як вже зазначалось судом, відповідачем вказаний порядок дотримано не було.

Також суд бере до уваги, що пунктом 12 договору купівлі-продажу квартири від 27.05.2025 прямо передбачений обов`язок продавця, тобто відповідача, сплатити всю наявну заборгованість з квартирної плати та комунальних послуг, яка існувала станом на дату укладення договору. Наявність такого зобов`язання додатково підтверджує усвідомлення відповідачем існування заборгованості та покладення на себе обов`язку щодо її погашення.

Оцінюючи лист ТОВ «СОЗІДАТЕЛЬ» № 01/10/25 від 01.10.2025, відповідно до якого відповідач проживає разом з донькою ОСОБА_7 у котеджному містечку «Резиденція» у селі Черкаська Лозова з 14.05.2019, суд зауважує таке.

З вказаного листа вбачається, що ТОВ «СОЗІДАТЕЛЬ» є власником електричної мережі котеджного містечка «Резиденція».

Будь-яких доказів того, що до повноважень ТОВ «СОЗІДАТЕЛЬ» відноситься реєстрація та облік осіб, які проживають у котеджному містечку «Резиденція», суду не надано.

Крім того, інформація, викладені у листі ТОВ «СОЗІДАТЕЛЬ», згідно з якою відповідач та її дочка проживають у котеджному містечку з 14.05.2019, суперечить поясненням представника відповідача та наданим доказам, відповідно до яких відповідач з дочкою проживала за межами України майже два роки, з 20.03.2022 по 17.03.2024.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав оцінювати лист ТОВ «СОЗІДАТЕЛЬ» у якості доказу, який спростовує пред`явлені позовні вимоги.

Факт перебування відповідача за кордоном, виходячи з вказаних вище положень законодавства України, не звільняє її від обов`язку дотриматися встановленого законодавством порядку звернення до виконавця комунальних послуг із заявою про проведення перерахунку плати за послуги у зв`язку з тимчасовою відсутністю споживача.

Оскільки відповідач з такою заявою до позивача не зверталась, останній правомірно нарахував заборгованість за надані за адресою Квартири послуги.

Ураховуючи вищенаведене, суд відхиляє аргументи представника відповідача.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги, які надавались позивачем за адресою Квартири, у якій відповідач була зареєстрована за місцем проживання.

Зважаючи на наведене, суд задовольняє позов у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 267, 268, 273, 280-282, 352, 354, 435 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання в загальному розмірі 38132,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» понесені останнім судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11).

Відповідач – ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Д.А. Крівцов