Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №629/1160/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2026

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Діденко І.Ю., Петренко Ю.С.,

Справа № 629/1160/26

Номер провадження 2/629/878/26

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що ОСОБА_2 вироком суду від 15.12.2025 року, який набрав законної сили, визнано винуватим за ч. 1 ст. 296 КК України у тому , що він 16.03.2025 у період часу з 13-00 год. по 13-30 год., знаходився в стані алкогольного сп`яніння в громадському місці, а саме: по вулиці Благовіщенська у місті Лозова Харківської області, де побачив на його думку не правильно припаркований транспортний засіб марки «AUDI» модель «Q 5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , та в цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на вчинення хуліганства, а саме грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проявляючи свою явну неповагу до суспільства, зневажливе відношення до громадського порядку та ігноруючи чинні в суспільстві елементарні правила поведінки, що супроводжувались особливою зухвалістю, яка виявилася у безпідставному пошкодженні чужого майна, перебуваючи у громадському місці за вище вказаною, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечний наслідок і бажаючи його настання, не маючи на те будь-якого приводу та причин, підійшов до вище вказаного транспортного засобу та тримаючи ніж у руці порізав корд двох його шин марки NEXEN WINGUARD ice 235/60R18 1030, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою. На зауваження присутніх припинити свої протиправні дії відреагував нецензурною лайкою на їх адресу.

Позивач вказує, що окрім зазначених у вироку пошкоджень ОСОБА_2 завдав автомобілю марки «AUDI» модель «Q 5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і інших, а саме, наніс подряпинину передній фарі з правого боку, яка переходить на праве крило та на першу праву пасажирську дверцяту.

Позивач зазначає, що факт спричинення позивачу матеріальної шкоди, крім вироку від 15.12.2025 року підтверджується протоколом допиту позивача в якості потерпілого від 26.03.2025 року та протоколом огляду предмету від 26.03.2025 року, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 20000 грн., яка полягає в тому, що позивач переніс сильний емоційний стрес, так як пошкодження автомобіля є для нього дуже значними. Пережите негативно відобразилося на нервовій системі позивача і стані здоров`я. На даний час позивачу приходиться вживати дуже багато ліків для поліпшення свого психологічного стану. Також позивач витратив багато часу на відвідування Лозівського РВП ГУНП в Харківській області для допитів, пошуки, відвідування та консультації спеціалістів в області права. Був порушений значний ритм життя позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000 грн. та шкоду, спричинену злочином, у розмірі 102661,72 грн., з яких 97661,72 гривень - вартість відновлювального ремонту ТЗ, 5000 гривень - вартість проведення експертного дослідження щодо вартості відновлювального ремонту ТЗ.

Позивач у судове засідання не з`явився, брав участь через свого представника – адвоката Свистуна А.В., який у судовому засіданні просив позов задовольнити, просив стягнути вартість відновлювального ремонту ТЗ з розрахунку завданих відповідачем пошкоджень - корду двох шин ТЗ, нанесення подряпинини передній фарі з правого боку, яка переходить на праве крило та на першу праву пасажирську дверцяту.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, судовою повісткою про виклик, за адресою зареєстрованого місця проживання, причину неявки суду не повідомив, з заявами про ознайомлення зі справою до суду не звертався, будь-яких заяв по суті не подавав, правом подання відзиву не скористався.

Згідно до положення ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, за відсутності заперечень щодо заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідно до положень ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно - правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачає, що вина заподіювача шкоди припускається, тобто обов`язок доведення відсутності вини покладається на нього самого, до цього часу він вважається винним; обсяг відшкодування шкоди не залежить від завдання шкоди умисно чи необережно, тобто береться до уваги тільки наявність вини, а не її форма. Тільки у випадках, встановлених законом, відповідач може бути звільнений від обов`язку відшкодовувати завдану шкоду за відсутності його вини, наприклад, в результаті непереборної сили, тобто надзвичайної і невідворотної зовнішньої події, яка повністю звільняє відповідача від відповідальності за заподіяну шкоду (це явища суспільного характеру і вибухи епідемій, епізоотій, стихійні лиха та інше).

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 /95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно ч. 6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.12.2025, який набрав законної сили 15.01.2026, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

При розгляді вказаного кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_2 16.03.2025 у період часу з 13-00 год. по 13-30 год., знаходився в стані алкогольного сп`яніння в громадському місці, а саме: по вулиці Благовіщенська у місті Лозова Харківської області, де побачив на його думку не правильно припаркований транспортний засіб марки «AUDI» модель «Q 5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , та в цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на вчинення хуліганства, а саме грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проявляючи свою явну неповагу до суспільства, зневажливе відношення до громадського порядку та ігноруючи чинні в суспільстві елементарні правила поведінки, що супроводжувались особливою зухвалістю, яка виявилася у безпідставному пошкодженні чужого майна, перебуваючи у громадському місці за вище вказаною, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечний наслідок і бажаючи його настання, не маючи на те будь якого приводу та причин, підійшов до вище заданого транспортного засобу та тримаючи ніж у руці порізав корд двох шин автомобіля марки NEXEN WINGUARD ice 235/60R18 103Q, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою. На зауваження присутніх припинити свої протиправні дії відреагував нецензурною лайкою на їх адресу.

Внаслідок протиправних дії ОСОБА_2 , спричинено матеріальну шкоду ОСОБА_1 на суму 9724 гривень 20 копійок.

Вирок суду не містить визнання судом доведеними обставин, що ОСОБА_2 крім пошкодження корду двох шин автомобіля було також нанесено подряпини на передній фарі з правого боку, яке переходить на праве крило та на першу праву пасажирську дверцяту.

Згідно протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 27.11.2025, останній підійшов до автомобіля, взяв свій особистий мисливський ніж та вказаним ножем порізав дві лівих шини, а саме по одному порізу в кожній шині в лівій верхній частині шин. Звідки на автомобілі з`явилися подряпини йому не відомо. Чи були вказані подряпини на авто, коли він до нього підійшов, він не бачив.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачення пред`явлене ОСОБА_2 взагалі не містило тверджень про вчинення ОСОБА_2 подряпин транспортного засобу, про які заявляє в позовній заяві позивач.

Позивачем ОСОБА_1 , який є потерпілим від вчинення кримінального правопорушення, цивільного позову в кримінальному провадженні № 12025226110000104 від 26.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 , не пред`являв.

В позовній заяві позивачем вказано, що діями відповідача було завдано матеріальної шкоди на суму 97661.72 гривні, яка складається з пошкодження корду двох шин автомобіля NEXEN WINGUARD ice 235/60R18 103Q, подряпини на передній фарі з правого боку, яка переходить на праве крило та на першу праву пасажирську дверцяту.

Докази, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог в цій частині(допит позивача в якості потерпілого від 26.03.2025 року, протокол огляду предмету від 26.03.2025 року), були отримані в ході досудового розслідування кримінального провадження у відношенні відповідача, їх оцінку було проведено органом досудового розслідування, прокурор при затвердженні обвинувального акту не включав їх у виклад фактичних обставин, які він вважав встановленими, обвинувальний акт цих обставин не містить. У вироку суду такі обставини не встановлювалися.

Клопотань від сторони позивача щодо виклику свідків, забезпечення доказів, призначення експертиз при розгляді справи суду не надходило, що було з`ясовано у представника позивача в судовому засіданні.

Отже, в порушення вимог статті 81 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів обґрунтування своїх позовних вимог стосовно спричинення саме відповідачем матеріальної шкоди у вигляді подряпини на передній фарі з правого боку, яка переходить на праве крило та на першу праву пасажирську дверцяту, а тому, в цій частині позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.

Позивачем надано суду звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту ТЗ № 38/01-26 від 15.01.2026, у якому в додатку щодо ремонтної калькуляції вказано, що вартість запасної частини – однієї покришки 235/60R 18 становить 5508 грн., зняти/встановити(колесо дем) – 90 грн., відбалансувати (колесо дем) – 45 грн.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи встановлення вироком суду вини відповідача у вчиненому кримінальному правопорушенні, протиправними діями якого було завдано матеріальну шкоду на суму 11286(5508+90+45)*2) гривень, та небажання відповідача в добровільному порядку відшкодувати шкоду, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення вартості проведення експертного дослідження у сумі 5000 грн., суд зазначає, що як вбачається з платіжної інструкції № 2.482445843.1 від 09.01.2026 платником цих послуг була ОСОБА_3 , а не позивач, який просить про стягнення вартості на свою користь. Враховуючи те, що витрати підлягають відшкодуванню саме тій особі, яка їх фактично понесла, а позивач реально ці витрати не здійснював, не сплачував вартість дослідження, то суд відмовляє в цій частині вимог.

Щодо допустимості наданих позивачем доказів, то експертне дослідження, замовлене власником транспортного засобу може бути долучено до справи як доказ та взято до уваги суду.

Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача також завдано позивачу немайнових втрат, тобто моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди передбачене статтею 23 Цивільного кодексу України.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач стверджує, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача, також завдано моральної шкоди, яка полягає у перенесенні сильного емоційного стресу, пережите негативно відобразилося на нервовій системі і стані здоров`я, на даний час позивачу приходиться вживати ліки для поліпшення свого психологічного стану. Позивач втратив багато часу на відвідування поліції для допитів, пошуку, відвідування та консультації спеціалістів в області права, був порушений звичайний рим його життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний суд України в п.1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховним судом України в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При ньому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом достовірно встановлено, що винні дії відповідача знаходяться в прямому причинному зв`язку із заподіяною позивачу матеріальною та моральною шкодою.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд враховує характер та обсяг моральних страждань позивача, їх тривалість, інші конкретні обставини справи, а саме те, що дана шкода була понесена в результаті злочинних та умисних дій відповідача, порушення в результаті укладу життя позивача, виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 8000 гривень, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги про відшкодування матеріальної, завданої злочином та моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, в розмірі 11286 гривень, моральну шкоду у розмірі 8000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ