Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №642/1831/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

01 липня 2026 року

Справа № 642/1831/26

Провадження № 2/642/1160/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря – Степанової А.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

Представник АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» звернувся з позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 , в розмірі 24 054.50 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, реєстраційний №26330402 від 11.02.2009, реєстраційний № 26407828 від 11.02.2009, реєстраційний №26408166 від 11.02.2009 гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві господарського відання АТ «Українська залізниця». Зазначений гуртожиток перебуває на балансі виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця». Надавачем комунальних послуг для мешканців гуртожитку є АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», виробничий структурний підрозділ «Харківська дирекція», який укладав договори на постачання електричної енергії, теплової енергії, газопостачання, водопостачання та водовідведення з відповідними виробниками (постачальниками) зазначених послуг для потреб гуртожитку. Відповідач поселений у гуртожиток відповідно до ордеру № 48 від 25.06.2002 у кімнату № 527 та зареєстрований за цією адресою дотепер, на боржника відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення оплати за користування жилою площею та за комунальні послуги. Протягом періоду з 01.06.2022 по 30.04.2025 відповідач систематично не здійснював оплату, станом на 01.05.2025 заборгованість за користування жилою площею в гуртожитку в за комунальні послуги складає 24 054.50 грн. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 17.03.2026 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу зі її відсутності, у разі не явки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позов, заперечень або клопотань до суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Копію позову з додатками направлено позивачем відповідачу поштовим зв`язком, згідно з положеннями абз. 2 ч.1 ст. 177 ЦПК України. Копія ухвали про відкриття провадження по справі відправлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18.

В постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 вказано, що: «Аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав».

Аналогічна правова позиція викладена 05 лютого 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 128/240/20, провадження № 61-10183св24 (ЄДРСРУ № 125005548) та 24 березня 2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 706/208/15-ц, провадження № 61-11296св23 (ЄДРСРУ № 126088362).

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.02.2009 об`єкт за адресою АДРЕСА_2 , належить державі Україна.

Відповідно до витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний №26330402 від 11.02.2009, реєстраційний № 26407828 від 11.02.2009, реєстраційний №26408166 від 11.02.2009 гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності державі Україна.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025, гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності Державі Україні в особі АТ «Українська залізниця».

Відповідно до зведеного переліку майна ДП «Південна залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання, затвердженого міністром інфраструктури України від 18 серпня 2015 року, до переліку відання включено гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно передавального акту ДП «Південна залізниця», затвердженого міністром інфраструктури України від 18 серпня 2015 року, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків ДП «Південна залізниця» після його реорганізації шляхом злиття переходять до ПАТ «Українська залізниця».

Зазначений гуртожиток перебуває на балансі виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця».

Відповідно до положення про виробничий структурний підрозділ «Харківська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого наказом філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» № 144 від 07 вересня 2021 року, одним з видів діяльності структурного підрозділу «Харківська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» є надання житлово-комунальних послуг, утримання, експлуатація і ремонт об`єктів житлового фонду, гуртожитків, об`єктів соціально-побутового призначення, комунального господарства.

ОСОБА_1 на підставі ордеру №48 від 25.06.2002 був поселений на житлову площу до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , на одне ліжко-місце, кімнату, що підтверджується довідкою № 95/01 від 05.08.2002.

Відповідач зареєстрований у гуртожитку за зазначеною адресою, що підтверджується актом прийому-передачі картотеки з питань реєстрації фізичних осіб № 35 від 21.03.2016 та опису до нього, а також довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб та Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 13.03.2025.

На відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення оплати за користування жилою площею та за комунальні послуги.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за комунальні послуги та проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1 , станом на 01.05.2025, особовий рахунок № НОМЕР_1 , заборгованість за період з 01.06.2022 по 30.04.2025 складає 24 054.50 грн.

16.05.2025 АТ «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» виробничий структурний підрозділ «Харківська дирекція» направляла ОСОБА_1 претензію по сплату боргу.

В період дії правовідносин між сторонами діяла редакція закону про комунальні послуги - ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2189 від 01.05.2019 (далі – Закон №2189 від 01.05.2019).

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. (п.5 ч.1 ст. 1 Закону №2189 від 01.05.2019).

Приписами ст. 9 Закону №2189 від 01.05.2019 встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно п.5 ч.2 ст.7 Закону №2189 від 01.05.2019, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 5 Закону №2189 від 01.05.2019 визначено перелік послуг, які належать до комунальних.

Частиною 1 ст. 9 Закону №2189 від 01.05.2019 визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85) також встановлюють обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені законом строки.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2189 від 01.05.2019, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Частиною 1 ст. 12 Закону №2189 від 01.05.2019 визначено, що - відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за комунальні послуги, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Відтак, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними

Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, та у постанові від 29.05.2019 у справі 215/4967/16-ц.

Статтею 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За змістом ст.ст. 67,68 ЖК України, наймач житлового приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами - щомісяця.

Статтею 10 Закону №2189 від 01.05.2019 передбачено, що Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Недотримання вимог законодавства щодо належного виконання зобов`язання призводить до порушення зобов`язань.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У даній справі судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 був споживачем комунальних послуг за адресою АДРЕСА_3 , к. 410 до 17.06.2025.

За вказаною адресою йому надавались житлово-комунальні послуги, відповідач їх одержував.

Доказів ненадання або надання таких послуг неналежної якості відповідачем не надано.

Тому оскільки відповідач отримував житлово-комунальні послуги, в нього виник обов`язок сплатити їх. Вказане узгоджується з висновками ВС від 27.01.2021 у справі №522/19137/17.

При цьому, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги, що неодноразово зазначалось Верховним судом (у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Крім того, суд враховує, що нарахування заборгованості здійснювалось позивачем за тарифами споживання.

Судова практика виходить з того, що офіційно оприлюднені тарифи є загальновідомими обставинами і не потребують доведення (постанова ВС від 18.09.2019 №308/3838/16-ц).

Розрахунок позивача відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку ним не наведено, доказів відсутності заборгованості або обов`язку її сплати відповідачем до суду також не надано.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеним позивачем факт невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості отриманих комунальних послуг за період з 01.06.2022 по 30.04.2025.

На підставі викладеного, суд вважає, що представником позивача доведено порушення відповідачем прав позивача, а відповідачем, в свою чергу, не доведено відсутності в нього обов`язку з оплати послуг позивача та розмір заборгованості, тому суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 3328 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 14, 76-81, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість за комунальні послуги за адресою м.Харків, вул. Євгена Котляра, 7, гуртожиток, о/р 874522030631, к. 527, за період з 01.06.2022 по 30.04.2025 в розмірі 24 054 (двадцять чотири тисячі п`ятдесят чотири) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено 01.07.2026.

Відомості про сторін:

Позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61, код ЄДРПОУ 40075815)

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя: