Додаткове рішення від 01 липня 2026 р. у справі №521/14743/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/360/26

Справа № 521/14743/21

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач, відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – «Агентство нерухомості «Атланта»,

позивач - третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору «Агентство нерухомості «Атланта» Товариство з обмеженою відповідальністю,

розглянув заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2025 рокуу складі судді Мазун І.А.,

встановив:

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – «Агентство нерухомості «Атланта» про стягнення авансового платежу залишено без задоволення. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору «Агентство нерухомості «Атланта» Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь «Агентство нерухомості «Атланта» Товариство з обмеженою відповідальністю штрафні санкції у розмірі 80 432 грн. 16 коп. та судові витрати в сумі 2270 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2025 року скасоване, ухвалено нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору «Агентство нерухомості «Атланта» про стягнення авансового платежу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40038,00 грн. та судовий збір у загальному розмірі 4721,60 гривень сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції. В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, «Агентство нерухомості «Атланта» ТОВ до «Атланта» про стягнення штрафних санкцій відмовлено.

23.06.2026 в електронній формі через підсистему «Електронний суд» і «Електронний кабінет» ОСОБА_1 подала заяву, у якій просить суд стягнути судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу з ОСОБА_2 на її користь у розмірі 12000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки предметом звернення є лише вирішення питання про судові витрати, тому необхідності у виклику сторін суд не вбачає.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч.3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі в суді апеляційної інстанції Шаматріна Л.І. надала наступні докази:

1.Договір №б/н про надання правничої допомоги від 10.12.2025;

2.Прибуткові касові ордери №52 від 29.12.2026 та №29 від 23.06.2026;

3.Акт надання послуг від 23.06.2026.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 10.12.2025 між Шаматріною Л.І. та Вуж Д.В., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально було укладено договір про надання правничої допомоги №б/н, відповідно до п.1.1. якого, Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобовязання здійснювати захист, представництво та надавати інші види професійної правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобовязується оплатити надання професійної правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання адвокатом Договору, на умовах, передбачених у Договорі.

Відповідно до п.4.1. вищевказаного Договору, сторони погодили виплату гонорару (винагороди) за надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги у розмірі та строки, погоджені Сторонами окремо в кожному випадку при ухгодженні Клієнтом надання того чи іншого виду правової допомоги в залежності від обставин справи. Сторони погоджують складання акту виконаних робіт (надання послуг) за цим Договором, в якому сторонами фіксується розмір гонорару (п.4.5.).

Відповідно до Акту наданих послуг від 23.06.2026 адвокатом Вуж Д.В. були виконані наступні роботи (надані такі послуги):

1.попередня консультація клієнта щодо: умов співробітництва, обумовлення клієнтом обставин справи, надання клієнтом доказів, попереднє обговорення правової позиції у справі, надання консультацій та роз?яснень клієнту стосовно справи, ознайомлення адвокатом з копіями документів, наданими клієнтом, оцінка доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, вартість послуги - 1000,00 грн.;

2.ознайомлення з матеріалами справи N?521/14743/21 та формування правової позиції для апеляційного оскарження, вартість послуги – 2000,00 грн.;

3.підготовка та направлення апеляційної скарги на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.11.2025 року у справі N?521/14743/21, вартість послуги – 5000,00 грн.;

4.складення та направлення заяви про усунення недоліків у справі №521/14743/21, вартість послуги – 500,00 грн.;

5.участь у справі №521/14743/21 у Одеському апеляційному суді, вартість послуги – 2500,00 грн.;

6.складення та направлення заяви про розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у справі №521/14743/21, вартість послуги – 1000,00 грн.

Загальна вартість послуг згідно Акту надання послуг від 23.06.2026 склала 12000, 00 грн.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, від ОСОБА_2 заперечень щодо розміру понесених судових витрат до суду надано не було та не доведено неспівмірності даних витрат.

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Також висновок щодо порушеного правового питання щодо застосування пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК в частині права суду з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2026 у справі № 372/6826/24.

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Вказане відповідає позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації.

Так, оцінюючи надані суду докази понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що представником скаржника не доведено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий.

Зокрема, вбачається, що до змісту наданих адвокатом послуг входило: попередня консультація клієнта щодо: умов співробітництва, обумовлення клієнтом обставин справи, надання клієнтом доказів, попереднє обговорення правової позиції у справі, надання консультацій та роз?яснень клієнту стосовно справи, ознайомлення адвокатом з копіями документів, наданими клієнтом, оцінка доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, вартість послуги - 1000,00 грн.; ознайомлення з матеріалами справи №521/14743/21 та формування правової позиції для апеляційного оскарження, вартість послуги – 2000,00 грн.; підготовка та направлення апеляційної скарги на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.11.2025 року у справі №521/14743/21, вартість послуги – 5000,00 грн.; складення та направлення заяви про усунення недоліків у справі №521/14743/21, вартість послуги – 500,00 грн.; участь у справі №521/14743/21 у Одеському апеляційному суді, вартість послуги – 2500,00 грн.; складення та направлення заяви про розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у справі №521/14743/21, вартість послуги – 1000,00 грн. Загальна вартість послуг згідно Акту надання послуг від 23.06.2026 склала 12000, 00 грн.

Так, колегія суддів зазначає, що витрати на попередню консультацію клієнта у розмірі 1000 грн не підлягають окремому відшкодуванню, оскільки такі дії адвоката є складовою підготовки правової позиції у справі та охоплюються послугою з підготовки процесуальних документів, а тому їх окреме виділення призводить до подвійного обліку одних і тих самих дій.

Витрати на ознайомлення з матеріалами справи та формування правової позиції у сумі 2000 грн є завищеними, оскільки справа не відзначалася особливою складністю, не вимагала проведення значного обсягу досліджень чи аналізу спеціального законодавства, а зазначені дії є звичайною підготовчою роботою адвоката при складанні апеляційної скарги.

Вартість підготовки апеляційної скарги у розмірі 5000 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаної роботи, враховуючи характер спору, обсяг апеляційної скарги та відсутність складних правових питань.

Витрати на складання заяви про усунення недоліків у розмірі 500 грн є необґрунтованими, оскільки така заява має технічний характер, не потребує значних часових витрат та складної правової роботи.

Витрати на участь адвоката у судовому засіданні у розмірі 2500 грн є завищеними, оскільки не підтверджено тривалість судового засідання, час, витрачений на підготовку до нього, та інші обставини, які б свідчили про співмірність заявленої суми.

Витрати на складання заяви про розрахунок судових витрат у розмірі 1000 грн не є співмірними, оскільки така заява має стандартний процесуальний характер та не потребує значного обсягу юридичної роботи.

Таким чином, враховуючи характер та складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, відсутність доказів значних часових витрат на надання правничої допомоги, а також те, що окремі заявлені послуги фактично дублюють одна одну або мають виключно технічний характер, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000, 00 грн. не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру, а саме у розмірі 8000,00 грн.

Керуючись ст.ст.133, 137, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткову постанову.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень у суді апеляційної інстанції.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе