Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №480/397/19 — Миколаївський апеляційний суд

02.07.26

22-ц/812/844/26

Провадження № 22-ц/812/844/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2026 року м. Миколаїв

справа № 480/397/19

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником – адвокатом Чепара Василем Федоровичем - на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області, ухвалене 19 січня 2026 року під головуванням судді Шаронової Н.О., повне судове рішення складено 26 січня 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка зазначала, що з 22 листопада 1999 року перебувала на посаді завідувача Криничанським дитячим навчальним закладом «Васильок». Наказом начальника Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 11-к від 08 лютого 2019 року її звільнено з займаної посади за систематичне невиконання функціональних обов`язків.

Вважає вказане звільнення незаконним, оскільки на посаді завідувача Криничанським дитячим навчальним закладом «Васильок» вона працювала протягом двадцяти років, не маючи, за весь час роботи, жодних зауважень або доган. У грудні 2018 року з боку керівництва Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області вона зазнала невмотивованого упередженого ставлення і морального тиску та протягом місяця їй безпідставно оголошено чотири догани за невиконання покладених на неї функціональних обов`язків. Зазначені накази, на думку позивачки, є незаконними, безпідставними та такими, що не відображають реальні обставини. Наказ про звільнення винесено без вчинення нею будь - яких порушень вимог діючого законодавства, зокрема, трудової дисципліни, а також без витребування письмових пояснень, без проведення службового розслідування, за результатами якого було б встановлено чи мав місце факт порушення нею трудової дисципліни.

Зауважує, що відповідач не врахував, що в 2016 році вона була нагороджена грамотою Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області за самовіддану працю, високий професіоналізм, активну громадську позицію, сумлінне ставлення до виконання своїх обов`язків, значний внесок у справу виховання підростаючого покоління. У 2016 році - грамотою Криничанського сільського голови нагороджено художній колектив ДНЗ “Васильок” під її керівництвом. У 2018 році оголошено подяку батьківського комітету за роботу, добро, терпіння, любов до дітей та розвиток дитячого садочка. Також позивачка посилалася на те, що згідно з довідкою Миколаївської районної організації профспілки працівників освіти і науки Миколаївської області профспілки працівників освіти і науки України № 10 від 12 лютого 2019 року, вона на час звільнення була членом Миколаївської районної організації профспілки працівників освіти Миколаївської області, у складі первинної профспілкової організації Криничанського дитячого садка з 21 квітня 1999 року до 08 лютого 2019 року, при цьому звільнення позивача без згоди виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з ініціативи власника є грубим порушенням вимог статті 247 КЗпП України.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Відділу з питань освіти, молоді, спорту та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 11-к від 08 лютого 2019 року “Про розірвання трудового договору із завідуючою Криничанським ДНЗ “Васильок” ОСОБА_2 ” за систематичне невиконання функціональних обов`язків”;

- поновити її на посаді завідуючої Криничанським ДНЗ “Васильок” з 08 лютого 2019 року, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі;

- стягнути з Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області середній заробіток з час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2021 року замінено первісного відповідача Відділ з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на Відділ освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Ухвалою того ж суду від 17 листопада 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача – адвокат Федоринський В.М. - просив відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказував, що позивачка була ознайомлена зі всіма наказами, які були підставами для її звільнення за систематичне невиконання функціональних обов`язків, надавала з їх приводу пояснення та у передбаченому ст. 150 КЗпП України порядку їх не оскаржувала. Посилання позивачки на порушення відповідачем статей 147, 149 КЗпП є необґрунтованими. Проступком, на підставі якого відповідачем було видано наказ № 11 від 08.02.2019 року та звільнено позивачку з посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України, був факт нанесення місцевому бюджету матеріального збитку позивачкою у розмірі 5436 грн 80 коп., який був спричинений внаслідок винних дій позивачки. На систематичність фактів невиконання функціональних обов`язків вказують чотири догани, що передували звільненню.

У відповіді на відзив представник позивачки – адвокат Корженко В.А. - вказував що наведені представником відповідача у відзиві заперечення не відповідають дійсності. Про наказ № 173 від 27.12.2016 року позивачка вперше дізналася після отримання відзиву на позовну заяву, раніше у встановлений законом строк з наказом ознайомлена не була. Крім того, ознайомившись з даним наказом та актом від 27.12.2018 року, доповідною запискою бухгалтера ОСОБА_3 вважає, що дані документи сфальсифіковані умисно для подальшого звільнення позивачки. Вказує, що наказ № 153 від 04.10.2018 року є не конкретним та необґрунтованим, в ньому не зазначено в чому виразилося порушення трудової дисципліни та які конкретно пункти законів або нормативних актів порушила ОСОБА_2 . Обставини викладені у наказі №166 від 14.12.2018 року нічим не підтверджені є надуманими і безпідставними. В жодному із наказів про дисциплінарне стягнення немає посилання на нормативні документи, акт від 07.02.2019 року про інвентаризацію матеріальних цінностей оформлений неналежним чином, оскільки не затверджений керівником. На підставі викладеного вважає звільнення незаконним.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачкою не доведено незаконність її звільнення, водночас відповідачем доведено систематичне невиконання позивачкою без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку та законність звільнення за проступок на роботі, вчинений після застосування дисциплінарних стягнень.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Чепара В.Ф., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Чепара В.Ф. зазначав, що дії суду викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості суду, суд фактично допустив формування доказової особи у спосіб, що створює дисбаланс між сторонами та ставить одну із сторін у привілейоване становище. Суд не розглянув по суті три клопотання, які стосувалися витребування доказів, що є порушенням процесуального порядку, права на справедливий суд, порушення ст. 6 Конвенції, порушення принципу змагальності сторін і є підставою для скасування судового рішення. Ігнорування процесуальних заяв фактично позбавило позивачку можливості реалізувати своє право на доказування та вплинуло на повноту встановлення обставин справи.

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник позивачки - адвокат Чепара В.Ф. – підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представника відповідача в судове засідання вдруге не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи Відділ з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа в електронний кабінет відповідача (т. 3 а.с. 168).

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадян гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 139 КЗпП України передбачений обов`язок працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Отже, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливе застосування положень статті 147 КЗпП України.

Відповідно до ст.147 КЗпП України підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Порушенням трудової дисципліни може бути невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов`язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку чи умов колективного договору.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Порушення працівником трудової дисципліни, невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Закон не вимагає, щоб таке порушення обов`язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення.

Статтею 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Наказ про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітко сформульоване порушення трудової дисципліни, яке стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з правилами частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 25 листопада 1999 року перебувала на посаді завідувача Криничанським дитячим садком, а з 03 квітня 2017 року була переведена на посаду завідувача Криничанським дитячим навчальним закладом, який підпорядкований Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Функціональні обов`язки позивачки як керівника Криничанського дитячого навчального закладу «Васильок» передбачені Посадовою інструкцією завідувача дитячого дошкільного навчального закладу, затвердженою: головою ПК відділу освіти; спеціалістом з кадрової роботи; спеціалістом з дошкільної освіти від 20 лютого 2012 року, з якою ОСОБА_2 була ознайомлена під розпис (т. 1 а.с. 128-130), та Статутом Комунальної організації (установи, закладу) Криничанського дошкільного навчального закладу “Васильок”, затвердженим рішенням Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 6 від 29 червня 2017 року (у новій редакції) (т. 1 а.с. 131-135).

Наказом Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 04 грудня 2018 року № 153 ОСОБА_2 було оголошено догану за допущені порушення по виконанню функціональних обов`язків. Підставою зазначено: неналежна організація харчування дітей в Криничанському ДНЗ “Васильок”, недотримання двотижневого меню, відсутність технологічних карт, невиконання функціональних обов`язків по роботі з батьками щодо сплати за ДНЗ та постійне невиконання рішень апаратних нарад.

Наказом Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 14 грудня 2018 року № 166 ОСОБА_2 було оголошено догану. Підставою зазначено: відсутність помічника вихователя в Криничанському ДНЗ “Васильок” з 03 грудня 2018 року та неодноразові звернення про заповнення вакансії посади помічника вихователя, який несе відповідальність за належний санітарний стан ДНЗ.

Наказом Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 27 грудня 2018 року № 173 ОСОБА_2 було оголошено догану за допущені порушення по виконанню функціональних обов`язків щодо здачі звітів по харчуванню Криничанським ДНЗ “Васильок”.

Наказом Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 09 січня 2019 року № 4 ОСОБА_2 оголошено догану. Підставою зазначено: підробка наказу та незаконний запис в трудовій книжці ОСОБА_4 .

Наказом начальника Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 11-к від 08 лютого 2019 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади за систематичне невиконання функціональних обов`язків. Підставою зазначено: недобросовісне виконання функціональних обов`язків завідуючою Криничанським ДНЗ Цибко О.А., у зв`язку з чим їй було оголошено догани: № 153 від 04.12.2018, №166 від 14.12.2018, № 173 від 27.12.2018, № 4 від 09.01.2019. Згідно доповідної членів інвентаризаційної комісії від 07.02.2019 року внаслідок халатності завідуючої бюджету нанесені збитки в сумі 5 436 грн 80 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що відсутні докази неправомірності вищевказаних наказів, а тому відсутні підстави вважати звільнення позивачки незаконним та поновлювати її на роботі.

Проте не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так, наказом від 04 грудня 2018 року № 153, яким ОСОБА_2 було оголошено догану за допущені порушення по виконанню функціональних обов`язків. Підставою зазначено: неналежна організація харчування дітей в Криничанському ДНЗ “Васильок”, недотримання двотижневого меню, відсутність технологічних карт, невиконання функціональних обов`язків по роботі з батьками щодо сплати за ДНЗ та постійне невиконання рішень апаратних нарад (т. 1 а.с. 111).

Разом із тим матеріали справи не містять жодних доказів (актів, доповідних, службових записок тощо) на підтвердження фактів щодо вчинення ОСОБА_2 зазначених у акті порушень.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність відповідачем факту порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни, за яке до неї було застосовано дисциплінарне стягнення вказаним наказом, а тому відсутні підстави для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності.

Щодо наказу № 166 від 14.12.2018 року, яким ОСОБА_2 було оголошено догану у зв`язку з відсутністю помічника вихователя в Криничанському ДНЗ “Васильок” з 03 грудня 2018 року та неодноразові звернення про заповнення вакансії посади помічника вихователя, який несе відповідальність за належний санітарний стан ДНЗ (т. 1 а.с. 117), то апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати його незаконним.

Так, згідно пункту 2.1. розділу II Посадової інструкції завідувача Криничанським ДНЗ до основних напрямів діяльності завідувача ДНЗ відноситься організація освітньо - виховного процесу ДНЗ.

Пунктами 3.5., 3.6., 3.7. Посадової Інструкції визначено, що завідувач ДНЗ повинен: вирішувати навчально - виховні, методичні, адміністративні, фінансово - господарські та інші питання, що виникають у процесі діяльності ДНЗ; планувати, координувати і контролювати роботу педагогічних працівників та інших працівників ДНЗ; здійснювати підбір педагогічних кадрів та призначати працівників з числа обслуговуючого персоналу.

Відповідно до п. 8.2. Статуту керівник ДНЗ приймає на роботу та звільняє з роботи працівників дошкільного закладу; забезпечує дотримання санітарно - гігієнічних, протипожежних норм правил, техніки безпеки, вимог безпечної життєдіяльності дітей і працівників.

Факти, покладені в основу вказаного вище наказу зафіксовані в Акті, складеному фахівцем Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Шестак С.І., спеціалістом ОСОБА_5 та головним бухгалтером Гришиною Т.О., від 14 грудня 2018 року, у якому зазначено, що на апаратній нараді, на якому була присутня позивачка, їй було надане доручення надати пояснення з приводу відсутності з 03.12.2008 року працівника, який би виконував функції помічника вихователя, проте таких пояснень на протязі всіх днів вона не надала (т. 1 а.с. 118).

18 грудня 2018 року позивач ОСОБА_2 була ознайомлена з наказом, отримала його копію та зазначила, що з ним не згодна, підстав незгоди не зазначила.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни, за яке до неї 14 грудня 2018 року було застосовано дисциплінарне стягнення, що відповідно до ст. 147 КЗпП України є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, та про дотримання відповідачем вимог статей 148, 149 КЗпП України щодо строку та порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати незаконним наказ від 27 грудня 2018 року № 173, яким ОСОБА_2 оголошено догану за допущені порушення по виконанню функціональних обов`язків щодо здачі звітів по харчуванню Криничанським ДНЗ “Васильок”. Наказ обґрунтований тим, що згідно доповідної бухгалтера ОСОБА_3 , оголошено догану завідуючій Криничанським ДНЗ “Васильок” ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що звіт по харчуванню за листопад місяць зданий 21 грудня, із запізненням на три тижні, при цьому у звіті виявлені помилки, на перевірку та усунення яких потрібен додатковий час (т. 1 а.с. 119).

Згідно п. 2.2. розділу II Посадової інструкції до функцій завідувача ДНЗ віднесено забезпечення адміністративно - господарської роботи ДНЗ.

Пункт 3.5. Посадової Інструкції визначає, що завідувач ДНЗ повинен: вирішувати навчально - виховні, методичні, адміністративні, фінансово - господарські та інші питання, що виникають у процесі діяльності ДНЗ.

Відповідно до пункту 10.4. Статуту Криничанського ДНЗ “Васильок” порядок ведення діловодства і бухгалтерського обліку в дошкільному навчальному закладі визначається законодавством, нормативно - правовими актами Міністерства освіти і науки України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковуються дошкільні заклади.

За рішенням Михайлівської сільської ради бухгалтерській облік здійснюється через відділ ОМСКМ Миколаївського району Миколаївської області.

Згідно з копією Доповідної бухгалтера ЦБ Носової О.Ю. від 21 грудня 2018 року, наданої начальникові Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Криничанським ДНЗ “Васильок” (зав. Цибко О.А.) звіт по харчуванню за листопад місяць був зданий 21 грудня, із запізненням на три тижні. При цьому у звіті виявлені помилки, на перевірку та усунення яких потрібен додатковий час. Вищевикладене не дало змоги своєчасно зробити звітність по харчуванню та призвело до зриву графіку здачі звітів за листопад місяць (т.1 а.с. 121).

27 грудня 2018 року фахівцем Відділу ОМСКС Шестак С.І., методистом відділу Пузирьової В.І., завідуючої Червонополянською ЗОШ I-III ступенів, методистом Відділу Чечуй В.М. складено Акт “Про відмову надання пояснення завідуючою Криничанським ДНЗ щодо доповідної записки бухгалтера ОСОБА_3 ” (т. 1 а.с. 120).

За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни, за яке до неї 27 грудня 2018 року було застосовано дисциплінарне стягнення, що відповідно до ст. 147 КЗпП України є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Щодо посилань ОСОБА_2 в суді першої інстанції на те, що наказ № 173 від 27 грудня 2018 року є сфальсифікованим, оскільки вона з ним не була ознайомлена та дізналось про його існування тільки під час розгляду справи, то сам по собі факт не ознайомлення працівника з наказом не свідчить про недійсність чи незаконність наказу. При цьому яких-небудь пояснень чи заперечень щодо викладених у спірному наказі фактів ні позивачка, ні її представник не надавали як в суді першої, так і апеляційної інстанції.

Разом із тим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність відповідачем факту порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни, за яке до неї 09 січня 2019 року було застосовано дисциплінарне стягнення.

Так, наказом Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 09 січня 2019 року № 4 ОСОБА_2 оголошено догану. Підставою зазначено: підробка наказу та незаконний запис в трудовій книжці ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 122).

Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що ці обставини підтверджуються доповідною запискою ОСОБА_4 від 18 грудня 2018 року та Актом № 2 розслідування страхових випадків та обґрунтованості матеріального забезпечення відповідно до ЗУ “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 09 січня 2019 року (т. 1 а.с. 125-127).

Проте зміст вказаних документів свідчить про допущення позивачкою помилки при зазначенні дати звільнення ОСОБА_4 у її трудовій книжці, тоді як доказів підробки позивачкою наказу відповідачем не було надано.

За таких обставин колегія суддів вважає недоведеним відповідачем факту порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни, за яке до неї було застосовано дисциплінарне стягнення вказаним наказом, а тому відсутні підстави для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за цим наказом.

Наказом начальника Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 11-к від 08 лютого 2019 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади за систематичне невиконання функціональних обов`язків. Підставою зазначено: недобросовісне виконання функціональних обов`язків завідуючою Криничанським ДНЗ ОСОБА_2 , у зв`язку з чим їй було оголошено догани: № 153 від 04.12.2018, №166 від 14.12.2018, № 173 від 27.12.2018, № 4 від 09.01.2019. Згідно доповідної членів інвентаризаційної комісії від 07.02.2019 року внаслідок халатності завідуючої бюджету нанесені збитки в сумі 5 436 грн 80 коп. (т. 1 а.с. 107).

З даним наказом ОСОБА_2 була в той же день ознайомлена під розпис, написала, що з наказом не згодна, посадові обов`язки виконує добре, причина звільнення безпідставна.

Проступком, на підставі якого, зокрема, відповідачем було видано наказ № 11 -к від 08 лютого 2019 року, яким звільнено позивача з посади на підставі п. 3 ст. 40 КзпП України, був факт нанесення позивачем місцевому бюджету матеріального збитку у розмірі 5 436 грн. 80 коп., спричинений внаслідок винних дій позивача, про що зазначено у наказі.

Як встановлено в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, проведеної 06 лютого 2019 року в Криничанському ДНЗ «Васильок» комісією, призначеною Наказом № 137 від 02 листопада 2018 року (т. 3 а.с. 110), внаслідок винних дій ОСОБА_2 зіпсовано будівельні матеріали, чим позивачем нанесено місцевому бюджету матеріальні збитки у розмірі 5436 грн. 80 коп.

Ці факти зафіксовані в Акті від 07 лютого 2019 року та Доповідній записці, доданій до Акту (т. 1 а.с. 109, 110).

Факт придбання вказаних будівельних матеріалів відповідачем та передачі їх матеріально відповідальній особі – позивачці ОСОБА_2 – підтверджується видатковими накладними від 05.10.2017 року та Актом прийому-передачі основних засобів та матеріальних цінностей від 08 лютого 2019 року (т. 3 а.с. 111-123).

Згідно з пунктом 1 Договору про повну матеріальну відповідальність від 11 квітня 2017 року, укладеного між сторонами, ОСОБА_2 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за ті товарно - матеріальні цінності й кошти, що будуть надходити їй під звіт протягом усього терміну дії цього Договору (т. 1 а.с. 108).

Відповідно до п. 5.7. розділу V Посадової інструкції завідувач несе персональну відповідальність за заподіяння дошкільному навчальному закладові чи учасникам виховного процесу шкоди, у зв`язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов`язків, завідувач шкільного навчального закладу несе матеріальну відповідальність у порядку і в межах чинного законодавства.

Пунктом 8.2. Статуту керівник дошкільного закладу, серед іншого, розпоряджається в установленому порядку майном і коштами дошкільного закладу та відповідає за дотримання фінансової дисципліни та збереження матеріально - технічної бази дошкільного закладу.

Відповідно до п. 2.2. розділу II Посадової інструкції однією з трудових функцій позивача є забезпечення адміністративно-господарської роботи ДНЗ, а відповідно до п. 3.5. цієї Інструкції до посадових обов`язків позивача віднесено вирішення навчально - виховних, методичних, адміністративних, фінансово - господарських та інших питань, що виникають у процесі діяльності ДНЗ.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем доведений факт порушення ОСОБА_2 покладених на неї трудових обов`язків, за що до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Щодо доводів позовної заяви про те, що до видання відповідачем наказу про звільнення у неї не були відібрані письмові пояснення, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Зазначений правовий висновок підтриманий також Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц, у постанові Верховного Суду від 20 2020 року у справі № 754/4355/17, від 08 жовтня 2020 року у справі №202/2817/19, від 20 березня 2024 року у справі №127/6596/23.

До того ж на Акті від 07 лютого 2019 року, якими було виявлено псування будівельних матеріалів внаслідок довгого зберігання в непридатних д цього умовах, при ознайомленні з ним ОСОБА_2 коротко написала свої пояснення.

Згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Верховний Суд у постановах від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16, від 17 листопада 2021 року у справі № 588/1480/20, від 08 грудня 2021 року у справі №359/4622/18, від 13 липня 2022 року у справі № 359/9014/19 звертає увагу на те, що як при притягненні до дисциплінарної відповідальності члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, так і при притягненні до дисциплінарної відповідальності члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (частина друга статті 252 КЗпП) суд має зупинити провадження у справі та запитати відповідний орган щодо згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відсутність такого рішення при притягнення до дисциплінарної відповідальності сама по собі не є безумовною підставою для скасування дисциплінарного стягнення, оскільки така згода або незгода може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

За такого встановивши, що звільнення позивачки було проведено відповідачем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), членом якої була ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно виходив із необхідності з`ясування цього питання у первинної профспілкової організації ЗДО “Васильок”.

Згідно наданого суду Протоколу № 2 зборів первинної профспілкової організації ЗДО “Васильок” від 30 березня 2020 року згода на звільнення 08 лютого 2019 року ОСОБА_2 була надана членами профспілки одноголосно (т. 1 а.с. 169-177).

За таких обставин, суд першої інстанції суд правильно вважав, що відповідачем доведено систематичне невиконання позивачкою без поважних причин своїх трудових обов`язків, оскільки до неї раніше, протягом року, застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, та дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивачки за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та про поновлення її на роботі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам та нормам права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Щодо посилань представника позивачки в апеляційній скарзі на те, що дії суду викликають у нього обґрунтовані сумніви у неупередженості суду та він припускає, що був збій у системі авторозподілу, то вони є недоведеними, оскільки нічим не підтверджені, заяв про відвід складу суду, яким було ухвалено оскаржуване рішення, ОСОБА_2 та адвокат Чепара В.Ф. не заявляли, а звернення представника позивачки до голови Миколаївського районного суду Миколаївської області про заміну судді, не є заявою про відвід у розумінні статті 39 ЦПК України.

Матеріали справи не містять ухвал, зокрема протокольних, щодо вирішення судом першої інстанції клопотань представника ОСОБА_2 - адвоката Чепари В.Ф. - від 21 січня 2025, 18 лютого 2025 року та 03 жовтня 2025 року, в яких він просив запропонувати відповідачу підготувати письмові запитання, на які позивачка дасть письмові пояснення, та зобов`язати відповідача і його представника повідомити суду електронні адреси суду.

Разом із тим вказані процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи та не є передбаченим частиною третьою порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги не доводять обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про її звільнення з роботи та про поновлення на роботі.

Окремих позовних вимог про визнання незаконними наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, що передували звільненню, ОСОБА_2 не заявляла.

За такого, оскільки суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відмову у позові, але при наданні оцінки наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, що передували звільненню ОСОБА_2 за п. 3 ст. 40 КЗпП, помилково вважав законними накази № 153 від 04.12.2018 року та № 4 від 09.01.2019 року, тоді як доведеність вчинення проступків, за які ОСОБА_2 була оголошена догана вказаними наказами не доведена, колегія суддів вважає, що на підставі пункту 2 частини першої, частини четвертої статті 376 ЦПК України рішення суду необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

В силу частин 1 та статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що висновок суду про відмову у задоволенні позову залишений без змін, відсутні підстави для розподілу судом апеляційної інстанції судових витрат, які у цій справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Чепара Василем Федоровичем, задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2026 року – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повна постанова складена 02 липня 2026 року.